Суб’єкти податкових правовідносин

Суб’єктом податкових правовідносин може бути будь-яка особа, поведінка якої регулюється нормами податкового права, і яка може виступати учасником податкових правовідносин, носієм суб’єктивних прав і обов’язків.

Суб’єкт податкових правовідносин має правосуб’єктність, передбачену нормами податкового права й характеризується можливістю бути учасником правовідносин, пов’язаних із установленням, зміною, скасуванням податкових платежів, і мати суб’єктивні права й обов’язки. Для участі в правовідносинах суб’єкти наділені правоздатністю й дієздатністю. Фактично вони становлять два елементи досить складної юридичної властивості - право- суб’єктності.

Податкова правоздатність — передбачена нормами податкового права здатність мати права й обов’язки з приводу сплати податків. Вона являє собою можливість особи бути учасником податкових правовідносин і виступає в якості його загальноюридичної властивості. Змістом податкової правоздатності є сукупність прав і обов’язків, які суб’єкти можуть мати відповідно до чинного законодавства.

Податкова дієздатність - передбачена нормами податкового права здатність своїми діями створювати й реалізовувати права й обов’язки. Дієздатність виражається в здійсненні особою дій, спрямованих на:

- придбання прав і створення обов’язків;

- здійснення прав і обов’язків;

- здатність відповідати за податкові правопорушення.

Податкові право- і дієздатність доповнюють одна одну й фактично є взаємозалежними. Правоздатність виникає з моменту появи (народження громадянина, реєстрації юридичної особи тощо), дієздатність - по досягненні певної умови (певного віку; статусу підприємця й тощо). Іноді поява правоздатності й дієздатності в податкових правовідносинах збігаються (практично одночасно з реєстрацією юридичної особи виникає необхідність постановки її на облік у податковій інспекції, а з цього моменту, навіть при відсутності діяльності, - обов’язок подання звітності й відповідно відповідальність за ухилення від цього).

Як суб’єктів можна виділити три групи учасників податкових правовідносин:

- держава (в особі органів влади, які встановлюють І регулюють оподаткування);

- податкові органи;

- платники податків.

Податкове право, регулюючи відносини з приводу встановлення й сплати податків, визначає коло учасників цих відносин, наділяє їх суб’єктивними правами й обов’язками. Характеризуючи учасників правовідносин, важливо розрізняти;

- суб’єктів податкового права - осіб, які володіють право- суб’єктністю й потенційно здатні бути учасниками податкових правовідносин;

- суб’єктів податкових правовідносин - реальних учасників конкретних податкових правовідносин.

Виділені групи включають в себе кілька підвидів. Наприклад, відносини між податковими органами й платниками можна поділити на відносини щодо сплати (охоплюються регулятивними нормами й забезпечують своєчасне надходження податкових платежів) і відносини щодо стягнення податків (коло охоронних норм, які визначають стягнення податків з боржників, включаючи механізми штрафів, пені).

Особливим суб’єктом податкових правовідносин виступає держава. Держава, будучи носієм суверенітету, як учасник податкових правовідносин володіє рядом важливих особливостей і займає в правовідносинах особливе місце. Державний суверенітет знаходить своє вираження, зокрема, у тому, що держава встановлює податки, надає право на встановлення податків місцевим органам^[68]. У зв’язку з цією діяльністю вона виступає безпосереднім учасником податкових правовідносин. Стягнення податків, як і їх встановлення, має розглядатися як верховенство держави стосовно влади, що виникає в процесі життєдіяльності суспільства^[69].

Діяльність держави як власника податкових надходжень опосередковується правовідносинами, які можуть класифікуватися за різними підставами (за видами податків і зборів; за видами платників тощо), у яких беруть участь різні органи, суб’єкти, уповноважені державою на здійснення певних дій. На підставі цього виділяються різні державні органи як представники держави (податкові адміністрації, митні управління, податкова міліція). Учасниками правовідносин є й державні органи, які виконують різні функції державної влади. Становище органів, що діють від імені держави, відрізняється урегульованістю в основному законами (а не іншими правовими актами). Своєрідним є й механізм контролю за їх діяльністю.

Державний орган, що здійснює управління діяльністю платників не має майнових прав на об’єкти регулювання. Видання ним актів розпорядження матеріальними й коштами не передбачає переходу до нього майнових прав на ці об’єкти. Це дає підстави говорити не про якусь майнову відособленість його від держави, а тільки про певне розмежування компетенції в цій сфері діяльності.

4.6.