4. Наука фінансового права.

Наука фінансового права є невід’ємною складовою системи юридичних наук, які, у свою чергу, входять до системи суспільствознавчих наук, що вивчають різноманітні явища суспільного життя.

Предмет науки фінансового права об’єднує знання про різні сторони та аспекти досліджуваних явищ і процесів в єдину цілісну систему знань. Разом з тим, його деталізація шляхом виділення конкретних об’єктів дослідження й уточнення завдань наукового пошуку сприяє структуризації науки фінансового права.

Предметом науки фінансового права є насамперед те, на що спрямована думка в процесі вивчення певної сфери дійсності, включаючи самі знання, які здобуваються в ході пізнавального процесу. Виходячи із цього, предмет науки фінансового права можна умовно поділити на три частини.

Першу частину становить сукупність знань про фінансове право як галузь національного права – сукупність фінансово-правових норм та інститутів, що знаходять своє вираження та закріплення у відповідних нормативно-правових актах – законодавстві України. Другу частину предмета науки фінансового права становить та сфера правових відносин, які дана галузь права регулює. У зв’язку із цим, до предмета науки фінансового права належить сукупність правових відносин, що склались у сфері фінансової діяльності – у процесі формування, розподілу та перерозподілу й використання державою та органами місцевого самоврядування, а також уповноваженими ними суб’єктами централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів для досягнення загальносуспільної мети і завдань. Третю частину предмета науки фінансового права становлять, власне, самі знання, отримані в ході пізнавального процесу фінансового права, фінансового законодавства, та сукупності правових відносин, що становлять предмет фінансово-правового регулювання.

Таким чином, слід усвідомити, що предметом науки фінансового права є фінансове право як галузь національного права, його джерела, правові відносини, що становлять предмет фінансово-правового регулювання, а також сукупність знань, набутих у ході пізнання та вивчення фінансово-правових явищ та процесів.

Необхідно пам’ятати, що предмет науки фінансового права є багатоплановим за своїм змістом і складним за структурою. Він формується із становленням фінансово-правової науки, а отже, може зазнавати змін у зв’язку з її розвитком. Такі зміни можуть бути пов’язані у зв’язку з розширенням чи уточненням об’єктів вивчення і підходів до їх дослідження, постановкою на порядок денний нових проблем.

Головною метою науки фінансового права є осягнення її предмета. Ця мета досягається шляхом застосування відповідних методологічних прийомів пізнавальної діяльності у їх специфічному поєднанні, що властиве тільки для цієї галузі юридичної науки.

Основними методами дослідження, що застосовуються наукою фінансового права є: формально-догматичний, порівняльно-правовий, історико-правовий, соціологічний, структурно-функціональний тощо.

Важливо зазначити, що предмет, мета і методи дослідження зумовлюють зміст знань, що становлять науку фінансового права і систематизують ці знання. Система науки фінансового права полягає в її структурі, яка є її внутрішньою формою, і характеризується стійкістю взаємозв’язків елементів цієї системи.

Наука фінансового права пройшла довгий та непростий шлях власного становлення. Протягом багатьох століть розвиток науки фінансового права здійснювався у загальноцивілізаційному потоці світової та європейської економічної, фінансової та правової думки. Наука фінансового права протягом свого історичного розвитку знаходиться у тісному взаємозв’язку з політичною економією і фінансовою наукою. Цей взаємозв’язок особливо характерно проявився у працях Адама Сміта, який обґрунтував правову природу податку і дав один із самих сильних імпульсів для розвитку фінансової науки і науки фінансового права.

Особливо бурхливим і плідним в історії науки фінансового права був період після скасування в Росії кріпосного права з 1861 р. до створення радянської держави (1917 р.). У ці роки на теренах Російської імперії створюються перші кафедри фінансового права: у Московському, Казанському і Новоросійському (м. Одеса) університетах. До цього періоду належить діяльність таких видатних учених, як М. Алєксєєнко, Л. Вацуро, С. Іловайський, В. Лєбєдєв, Д. Львов, Ф. Мільгаузен, П. Мигулін, А. Нікітський, І. Озєров, І. Патлаєвський, І. Тарасов, Л. Ходський, І. Янжул та ін.

Розвиток науки фінансового права на території України в даний період зосереджувався переважно в університетах, які створили необхідні умови для формування наукового середовища і організованої системи досліджень. Осередками науки фінансового права у цей період були: Імператорський університет Св. Володимира м. Київ (М. Бунге, М. Цитович, М. Яснопольський та ін.); Харківський університет (М. Алєксєєнко, П. Мигулін, І. Миклашевський та ін.); Університет Франца Йосифа м. Львів (М. Добриловський, Ю. Дунаєвський, В. Навроцький та ін.); Таврійський університет м. Сімферополь (К. Воблий, П. Гензель, М. Довнар-Запольський та ін.).

Серед цього переліку слід виокремити Новоросійський університет м. Одеса, в структурі якого функціонувала кафедра фінансового права. На цій кафедрі у різні періоди працювали такі відомі представники фінансово-правової науки, як Г. Вітгерс, С. Іловайський, Г. Кнапп, І. Патлаєвський, В. Твердохлєбов, Г. Тіткін, Л. Федорович та ін.

Після Жовтневої революції та становлення радянської влади наука фінансового права опинилася у принципово нових економічних і політичних умовах, коли її існування було можливе лише в пануючих жорстких ідеологічних рамках. Фінансове право у більшості випадків перестає викладатись як самостійна навчальна дисципліна, а діючі кафедри фінансового права розформовуються.

На думку багатьох учених, переломним етапом в історії науки фінансового права стали 60 – 70 рр. ХХ ст. Найбільш знаковою подією цього періоду стало опублікування Ю А. роти кору праці «Основні питання теорії радянського фінансового права» (1960), більшість положень якої покладено в основу сучасної фінансово-правової науки. Окрім зазначеної праці, гідне місце в науці фінансового права займають роботи таких авторів, як В.В. Бесчервних, Л.К. Воронова, М.І. Піскотін, Н.І. Хімічева, С.Д. Ципкін та ін. Саме в них було всебічно обґрунтовано самостійний характер предмета і методу фінансового права, охарактеризовано його систему, визначено взаємозв‘язки з іншими галузями, закладено базові підвалини подальшого розвитку.

Здобуття Україною незалежності та пов’язані із цим докорінні перетворення всіх сфер суспільного життя призвели до переходу на якісно новий етап розвитку науки фінансового права, стали поштовхом до активізації фінансово-правових досліджень, нарощенням наукового доробку як у кількісному, так і якісному відношенні.

Фундатором та ідейним натхненником науки фінансового права в Україні стала Л.К. Воронова. Саме завдяки її участі та безпосередньому керівництву в Україні з’явилися нові підручники та навчальні посібники з фінансового права, відбулися захисти всіх докторських та величезної кількості кандидатських дисертацій з фінансово-правової проблематики. З іменем Л.К. Воронової пов’язується діяльність Науково-дослідного інституту фінансового права Національного університету ДПС України, заснованого у 2001 р.

Серед провідних вітчизняних науковців у галузі фінансового права, що активно впливають на розвиток науки, слід назвати Є.О. Алісова, І.Б. Заверуху, Л.М. Касьяненко, А.Т. Ковальчука, І.Є. Криницького, М.П. Кучерявенко, Т.А. Латковську, О.А. Лукашева, А.А. Нечай, О.П. Орлюк, П.С. Пацурківського, Н.Ю. Пришву, О.В. Солдатенко, Л.А. Савченко, В.Д. Чернадчука, Н.Я. Якимчук та ін.

Перед сучасними вченими стоять нові завдання осмислення змін предмета фінансово-правового регулювання, що пов’язано з виникненням нових видів суспільних відносин, які регулюються фінансовим правом.