1. Житлові правовідносини та їх суб’єкти.

Одним із прав людини, закріплених у Конституції України, є право на житло. Порядок задоволення громадянами права на житло, житлові права іі обов’язки громадян регулюються житловим правом.

Джерелами житлового права є Конституція України, Житловий та Цивільний кодекси України, а також ряд законів України, зокрема Закони України «Про приватизацію державного житлового фонду*, «Про житловий фонд соціального призначення*, «Про власність*, «Про заставу* тощо. Необхідно зазначити, що Житловий кодекс України є одним із найдавніших нині діючих кодексів України, він був прийнятий ще в 1983 р. і потребує внесення суттєвих змін або ж розробки й прийня ття нового житлового кодексу.

Суб’єктами житлових правовідносин є громадяни, які реалізують своє право на житло, а також юридичні особи — власники житла.

Житлові правовідносини належать до приватного права, і, відповідно, основним методом правового регулювання є диспозитивний. Водночас, окремі відносини, які відносять до житлових, регулюються за допомогою імперативного методу. Саме він застосовується при встановленні порядку постановки на облік для отримання житла, визначення черговості отримання житла тощо. Для суб’єктів житлового права притаманна юридична рівність. Для реалізації житлових прав особі необхідно виявити свою ініціативу. Більша частина житлових правовідносин має майновий характер.

2.