2. Загальна характеристика та особливості фінансово-правових відносини.

У сфері впливу держави на відносини, що виникають у процесі утворення та використання фондів коштів, виникають, змінюються й припиняються фінансові правовідносини. Фінансові правовідносини є юридичною формою вияву і закріплення фінансових відносин.

Необхідно знати, що фінансові відносини існують тільки у формі правовідносин, завжди мають цілісність, системність та формальну визначеність, пов’язану з тим, що вони регулюють чітко визначені зв’язки, які складаються між суб’єктами.

За своїм змістом фінансові правовідносини поділяються на такі види: бюджетні, податкові, у галузі страхування, у галузі видатків, кредиту (державного та банківського), розрахунків, що регулюються фінансовим правом; з приводу регулювання грошового обігу і валютного законодавства.

Матеріальним змістом фінансових правовідносин є поведінка суб’єктів, юридичним – суб’єктивні права та юридичні обов’язки учасників, встановлені фінансово-правовими нормами. Суб’єктивні права – це міра дозволеної (можливої) фінансовому або фінансово-кредитному органу поведінки для задоволення інтересів держави або територіальної громади у галузі публічної фінансової діяльності, забезпечена юридичними обов’язками другого учасника правовідносин, за яким закріплено юридичний обов’язок, тобто міра належної поведінки, забезпечена можливістю державного примусу.

Слід звернути увагу на особливості фінансових правовідносин. По-перше, ці відносини завжди є грошовими відносинами.

Для існування фінансових правовідносин необхідні юридичні факти, які поділяються на дії та події. Юридичні факти – це життєві обставини, з якими правова норма пов’язує виникнення, зміну або припинення правовідносин. Дії у фінансових відносинах можуть бути правомірними і неправомірними.

Правомірні дії, як вольова поведінка, передбачені фінансово-правовою нормою і поділяються на юридичні акти та юридичні вчинки, а також дії спрямовані на задоволення публічного фінансового інтересу (притаманні лише щодо публічних суб’єкті). Юридичні акти – це правомірна дія учасника фінансових правовідносин, спрямована на отримання правового результату. Юридичні акти можуть бути індивідуальними. Юридичні вчинки – це правомірна дія, що зумовлює правові наслідки, пов’язані з фактом вольової дії, яка не залежить від бажання суб’єкта відносин. Тобто дія не спрямована на настання правового наслідку, але він настає у зв’язку зі здійсненням цієї дії.

Неправомірні дії – це поведінка, яка не відповідає приписам фінансово-правових норм.

Слід зазначити, що не може бути підставою зміни та припинення фінансових правовідносин волевиявлення сторін.

Таким чином, фінансові правовідносини – це врегульовані фінансово-правовими нормами суспільні відносини, учасники яких є носіями юридичних прав та обов’язків у сфері мобілізації, розподілу і витрачання публічних фондів коштів.

Структурними елементами фінансових правовідносин, як і будь-яких інших є: 1) суб’єкти фінансових правовідносин; 2) об’єкт; 3) юридичний та фактичний зміст.

Суб’єктами фінансових правовідносин є держава, територіальні громади в особі уповноважених органів, юридичні та фізичні особи які можуть бути носіями суб’єктивних юридичних прав та обов’язків. Об’єктом фінансових правовідносин є публічні фонди коштів, які формуються, розподіляються й використовуються внаслідок реалізації суб’єктивних прав та юридичних обов’язків учасників фінансових відносин.