1. Правові засади оподаткування прибутку підприємств.

Податок на прибуток є головним загальнодержавним прямим податком з юридичних осіб.

Платники податку поділяються на резидентів та нерезидентів за ознакою місця реєстрації. Серед резидентів платниками є усі суб'єкти господарювання – юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Особливими платниками є управителі фондів операцій з нерухомістю щодо операцій і результатів діяльності із довірчого управління, що здійснюється таким управителем через фонд.

Серед нерезидентів платниками є: юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські чи представницькі та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Не є платниками податку неприбуткові підприємства, установи та організації, внесені контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій за умови дотримання ряду вимог.

Об'єкт оподаткування визначається інакше, ніж відповідно до первинної редакції Податкового кодексу України. Це пов’язано із розвитком ідеї на законодавчому рівні максимально зблизити правила податкового та бухгалтерського обліку при розрахунку цього податку.

Об’єктом оподаткування є:

1) прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування, тобто збільшення або зменшення, фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на суму податкових різниць.

Якщо відповідно до закону передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

І навпаки, якщо передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності за вирахуванням непрямих податків, визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний податковий період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових звітних років, якщо вони приймають відповідне рішення.

До річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід чи виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг, інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

2) дохід за договорами страхування;

3) дохід чи прибуток нерезидента, що підлягає оподаткуванню з джерелом походження з України;

4) дохід операторів, отриманий від діяльності з випуску та проведення лотерей;

5) дохід операторів, отриманий від букмекерської діяльності, азартних ігор, у тому числі казино, крім доходу, отриманого від азартних ігор з використанням гральних автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцю. Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування.

Базова ставка податку становить 18 %. Під час провадження страхової діяльності юридичних осіб – резидентів одночасно із базовою ставкою, ставки податку на дохід встановлюються у таких розмірах: 3 % за договорами страхування від об'єкта оподаткування; 0 % за договорами з довгострокового страхування життя, договорами добровільного медичного страхування та договорами страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення.

Під час провадження букмекерської діяльності, діяльності з випуску та проведення лотерей, азартних ігор одночасно із базовою ставкою податку на прибуток, ставка податку на дохід встановлюється у розмірі: 10 % від доходу, отриманого від діяльності з випуску та проведення лотерей, азартних ігор з використанням гральних автоматів; 18 % від доходу, отриманого від букмекерської діяльності, азартних ігор, крім доходу, отриманого від азартних ігор з використанням гральних автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцю.

Податковими звітними періодами для податку на прибуток підприємств є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий звітний період починається з першого календарного дня і закінчується останнім календарним днем податкового звітного періоду.

Виробники сільськогосподарської продукції можуть обрати річний податковий звітний період, який починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року.

Річний податковий звітний період встановлюється для таких платників податку: 1) платників податку, які зареєстровані протягом звітного податкового року, що сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному податковому році; 2) виробників сільськогосподарської продукції; 3) платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності за вирахуванням непрямих податків, визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), за попередній річний звітний податковий період, не перевищує 20 мільйонів гривень.

Податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, зменшується на суму нарахованого за звітний період податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо об'єктів нежитлової нерухомості.

Якщо платник податку на прибуток у звітному періоді не отримав прибутку, або сума податку на прибуток менша за суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, залишок суми такого податку, не врахований у зменшення податку на прибуток поточного періоду, не переноситься на зменшення податку на прибуток наступних податкових звітних періодів.

Податкові різниці об’єднані в три групи: 1) різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів; 2) різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень); 3) різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій і які розповсюджуються на всіх платників податків. Окремі податкові різниці передбачені для страхової діяльності та для оподаткування операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, а також операцій з інвестиційною нерухомістю і біологічними активами, які оцінюються за справедливою вартістю.

До податкових різниць третьої групи, тобто різниць, що виникають при здійсненні фінансових операцій, можуть відноситись частка процентів по кредитам, відхилення цін, що застосовані в контрольованих операціях над рівнем звичайних цін, частка витрат по нарахуванню роялті при перевищенні граничного рівня, та вартість товарів, або сума коштів, що передані неприбутковим установам та організаціям понад встановлений ліміт.

Новацією є механізм врахування податкових різниць при визначенні об’єкту оподаткування. Так, якщо раніше різниці враховувались окремо при визнанні доходу та витрат, то з 2015 р. на податкові різниці корегується безпосередньо об’єкт оподаткування, тобто фінансовий результат до оподаткування за даними фінансової звітності.

На відміну від бухгалтерського обліку, не визнаються витратами в податковому обліку на суму витрат від інвестицій в асоційовані, дочірні та спільні підприємства, розрахованих за методом участі в капіталі або методом пропорційної консолідації

Розгляд цієї групи податкових різниць показує, що значна частина їх не має жодного відношення до фінансової діяльності в розумінні бухгалтерського обліку. Більшість коригувань направлено на недопущення відомих податківцям схем ухилення від оподаткування (обмеження на виплати роялті деяким категоріям нерезидентів, застосування звичайних цін в контрольованих операціях).