3. Фінансове право в системі права України.

Політико-правові перетворення, які відбуваються в Україні, підвищують важливість галузі фінансового права та пред’являють до якості його змісту підвищені вимоги. Специфічні риси, властиві фінансовому праву, і виокремлюють цю галузь у системі українського права.

Особливе значення фінансового права в системі українського права пояснюється й тим, якого роду суспільні відносини знаходяться у сфері його регулювання. На різних етапах розвитку суспільства вченими по-різному визначалося місце фінансового права в системі галузей права. Серед основних теоретичних позицій вчених можна виокремити такі.

По-перше, теорія заперечення самостійності фінансового права. Стверджувалося, що це частина державного та адміністративного права або навіть тільки адміністративного. Представники цієї теорії в її основу покладали такі аргументи, як відсутність самостійного виду юридичної відповідальності, відсутність самостійного методу правового регулювання.

По-друге, теорія комплексного характеру фінансового права. Висловлюється точка зору про виокремлення зі складу фінансового права нових галузей права, таких як бюджетне, податкове. Однак аргументи, що наводяться як визнання комплексного характеру фінансового права, не є достатньо обґрунтованими.

По-третє, теорія самостійності галузі фінансового права. Сумніви з приводу самостійності фінансового права як галузі в системі права, що висловлювалися в літературі радянського періоду, довели безперспективність цього твердження, яке стало особливо очевидним за сучасних умов. Головним аргументом цього твердження є наявність у фінансовому праві специфіки двох основних критеріїв: предмета та метода правового регулювання, що необхідно для виокремлення сукупності юридичних норм у галузь права.

Особливостями фінансового права є: 1) воно є самостійною галуззю права; 2) норми його регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі діяльності, спрямованої на формування, розподіл, перерозподіл та використання централізованих і децентралізованих фондів коштів та інших фондів публічного характеру, необхідних для функціонування держави й органів місцевого самоврядування; 3) предметом його є сукупність суспільних відносин, що виникають у процесі формування, розподілу та використання фондів грошових коштів держави й органів місцевого самоврядування, а також при здійсненні контролю за рухом цих коштів, їх ефективним та цільовим використанням, а також у зв’язку з грошовою емісією; 4) має свій метод правового регулювання – основний метод – імперативний; 5) має свою системи джерел.

Специфіка фінансового права дозволяє відмежовувати його від інших галузей у системі українського права та виявляти взаємодію його норм із нормами інших галузей, що властиво всім складовим частинам системи права. Фінансове право як публічна галузь права тісно пов’язане з конституційним, адміністративним, цивільним, кримінальним, господарським правом.

Фінансове право тісно пов’язане з іншими галузями права: земельним, трудовим, екологічним, правом соціального забезпечення, міжнародним правом. Не менш важливим є зв’язок фінансового права з економікою та загальною теорією фінансів, оскільки понятійно-категоріальний апарат фінансового права базується на понятійно-категоріальному апараті загальної теорії фінансів.

Фінансове право пов’язано з конституційним правом. Хоча предмет правового регулювання конституційного та фінансового права є різний, все ж таки фінансове право розвивається на базі норм конституційного права, конкретизуючи конституційно-правові положення стосовно регулювання фінансової діяльності держави та місцевого самоврядування. Адже норми конституційного права виражають і закріплюють основи державного та суспільного ладу, форму державного правління, державно-територіальний устрій, організацію, принципи й функції органів державної влади й місцевого самоврядування, основні права й обов’язки громадян тощо. Що, у свою чергу, здійснює безпосередній вплив на конкретні форми фінансової діяльності держави та місцевого самоврядування.

Також тісно пов’язане фінансове право з адміністративним правом. Норми адміністративного права регулюють суспільні відносини управлінського характеру, що мають місце насамперед у сфері державного управління. Стосовно фінансових правовідносин, то вони є управлінськими відносинами, оскільки діяльність органів державної влади й органів місцевого самоврядування пов’язана з управлінням в галузі формування, розподілу та використання фондів коштів держави й місцевого самоврядування. Також для регулювання як адміністративно-правових відносин, так і фінансово-правових відносин використовується властивий публічному праву Імперативний метод правового регулювання.

Фінансове право пов’язане і з цивільним правом. Адже фінансові відносини є майновими відносинами, оскільки їх безпосереднім об’єктом є централізовані та децентралізовані фонди коштів. Цивільне право також регулює майнові відносини, проте між юридично рівними суб’єктами за допомогою диспозитивного методу правового регулювання. Незважаючи на різний метод і предмет правого регулювання вказаних галузей, є такі сфери фінансової діяльності, які впорядковуються одночасно як нормами фінансового, так і нормами цивільного права (наприклад, кредитні відносини, відносини у сфері страхування, грошового обігу, розрахунків тощо).

Прослідковується зав’язок фінансового права також з трудовим правом. Наприклад, особливості справляння єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування регулюється нормами фінансового права. Правове ж регулювання системи прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок відповідних грошових фондів, охоплюється предметом трудового права.