Поняття сімейного права та його місце в системі сучасного права України

Поняття «сімейне право» можна розглядати в кількох аспектах:

1) сімейне право як галузь, тобто сукупність правових норм, які регулюють майнові та особисті немайнові відносини, що вини­кають із шлюбу, спорідненості, усиновлення;

2) сімейне право як сімейне законодавство, тобто система но­рмативних актів, які містять сімейно-правові норми;

3) сімейне право як правова наука, тобто система знань про закономірності сімейно-правового регулювання суспільних відно­син та забезпечення його ефективності, результати аналізу та уза­гальнення практики застосування сімейних норм, система взаємо­зв’язаних поглядів, висновків, теорій, концепцій;

4) сімейне право як навчальна дисципліна, тобто система взає­мозв’язаних поглядів, суджень, ідей щодо предмета сімейного права як галузі права, сімейного законодавства, науки сімейного права.

Зауважимо, що сьогодні в юридичній літературі немає єднос­ті думок щодо визначення сімейного права як галузі права. Одні автори вважають його частиною або підгалуззю цивільного права, інші - самостійною галуззю.

Віднесення сімейного права до підгалузі цивільного зумов­лене передусім тим, що багато відносин, які виникають зі шлюбу, належності до сім’ї, у багатьох зарубіжних країнах регулюються відповідними розділами цивільних кодексів (пропозиція про вклю­чення відповідного розділу до Цивільного кодексу України (далі - ЦК) на стадії її розробки також надходила).

Окрім того, прибічники цієї позиції, розглядаючи сімейне право як складову цивільного, зазначають, що:

1) обидві галузі регулюють подібні правовідносини, тобто майнові правовідносини на ґрунті шлюбу і спорідненості (спір між подружжям з приводу майна, аліментні правовідносини) та особис­ті відносини;

2) оскільки і в цивільному праві регламентуються майнові та особисті немайнові правовідносини, то немає підстав для розмежу­вання цих галузей, і, таким чином, сімейне право є складовою ци­вільного права.

Інші юристи вважають, що сімейне право - самостійна га­лузь, яка принципово відрізняється від інших галузей права.

1) сімейно-правові взаємовідносини характерні своїми дже­релами. Цивільні правовідносини виникають, як правило, з догово­рів, а шлюбно-сімейні відносини виникають зі спорідненості, шлю­бу, усиновлення, і всі майнові відносини випливають з особистих. Ці правовідносини пов'язують не сторонніх, а близьких осіб - ро­дичів, подружжя;

2) основу сімейних правовідносин становлять особисті не- майнові відносини, а майнові відносини мають похідний від особи­стих відносин характер. Наприклад, після укладення шлюбу вини­кають майнові відносини між подружжям. А в цивільному праві абсолютна більшість відносин - майнові;

3) ні особисті немайнові, ні майнові сімейні права та обов'язки не можна передавати іншим особам. Не можна, напри­клад, передати право на одержання аліментів або ж на виховання дітей. А в цивільному праві майже всі майнові відносини легко пе­редаються (наприклад, право на одержання спадщини);

4) сімейні правовідносини регулюються окремими законода­вчими актами, основою яких є СК.

Усе це дає підстави розглядати цю галузь права як специфіч­ну, самостійну, що має об'єктом особисті та майнові відносини, які виникають на ґрунті шлюбу, спорідненості та усиновлення.

2.