Конституція України, її основні риси, місце і роль у системі нормативно" правових актів України
Характерні риси Конституції України виявляються у тому, що вона:
> виражає суверенітет і волю українського народу громадян України всіх національностей;
> служить основою (фундаментом) чинного національного законодавства, її норми перебувають у центрі системи права, забезпечують єдність та узгодженість норм права, що закріплені різними нормативноправовими актами;
> має вищу юридичну силу, тобто всі інші нормативноправові акти повинні відповідати їй і застосовуватися на її основі;
> норми її є нормами прямої дії, тобто вони гарантують можливість звернутися в суд для захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, виключно на підставі Конституції України;
> має підвищений ступінь стабільності, що забезпечується як спеціальною процедурою внесення змін і доповнень для внесення змін встановлений жорсткіший порядок, ніж
97
для звичайних парламентських законів (необхідність 2/3 голосів депутатів від конституційного складу ВРУ); так і створенням системи правової охорони Конституції системи конституційного нагляду і конституційного контролю;
> нормативні приписи мають не тільки регулятивний, а й установчий, програмний, політичний характер.
Верховенство Конституції України як юридичного джерела проявляється в системі нормативноправових актів у тому, що норми Конституції мають базовий характер для всіх суб'єктів державноправових відносин та для всіх галузей права. Конституція України як нормативний акт поширює свою дію на всіх громадян України, на іноземців, на всі державні органи і посадових осіб в Україні.
Аналізуючи чинну Конституцію України з позиції пропорційності регламентованих у ній дозволів і заборон, необхідно підкреслити, що майже третина статей Основного Закону закріплює права та свободи людини і лише у чотирьох статтях встановлені обов'язки. Ця особливість свідчить про гуманістичне спрямування діючої Конституції України. Та ще важливіше те, що текст майже всіх цих статей досить повно відповідає всесвітньовизнаним міжнародним "стандартам" прав і свобод людини, які встановлені Хартією прав людини (складається з трьох міжнародних актів: Загальної декларації прав людини 1948 p., Міжнародного пакту про громадянські та політичні права і Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, обидва датовані 1966р.) й іншими міжнародними актами. На жаль, цього не можна сказати про всю систему законодавства України.