§ 5. Правове убезпечення від впливу негативних фізичних чинників

Законодавство України до екологічних загроз відносить також негативні фізичні чинники, якими є: шум (включаючи ультразвук та інфразвук), вібрація, теплове забруднення, сморід, електромагнітні та інші шкідливі випромінюван­ня.

Закон України «Про охорону атмосферного повітря» в редакції від 21 червня 2001 року передбачає регулювання негативного впливу шуму, теплового забруд­нення, смороду та інших фізичних чинників шляхом встановлення нормативів такого впливу, видачі дозволів на гранично допустимі рівні забруднення, ство­рення малошумних машин і механізмів, здійснення комплексу інших технічних заходів, що визначаються ст. ст. 13 та 21 цього Закону.

Шум визначається як неприємний і небажаний звук, що заважає нормально працювати і відпочивати. Відповідно до ст. 24 Закону «Про забезпечення сані­тарного та епідемічного благополуччя населення», державні органи, юридичні та фізичні особи при здійсненні будь-яких видів діяльності задля відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров'я населення шуму, неіонізуючих ви­промінювань та інших фізичних чинників зобов'язані: здійснювати відповідні організаційні, господарські, технічні, технологічні, архітектурно-будівельні та інші заходи щодо попередження утворення та зниження шуму до рівнів, установле­них санітарними нормами; забезпечувати підчас роботи закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, культури, при проведенні концертів, дискотек, масових святкових і розважальних заходів тощо рівні звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщеннях і на відкритих майданчиках, а також рівні шуму в прилеглих до них жилих і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, установлених санітарними нормами; вживати заходів щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановленихсанітарними нормами, в жилих будинках і прибудинковихтериторіях, лікувальних, санаторно-курортних, рекреаційних закладах, інших будівлях і спорудах, у яких постійно чи тимчасово перебувають люди.

У нічний час, тобто з 22-х до 8-й годин на зазначених об'єктах забороня­ються гучний спів і викрики, користування звуковідтворювальною апаратурою та іншими джерелами побутового шуму, проведення салютів, феєрверків, ви­користання піротехнічних засобів.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 вищезазначеного Закону, за порушення вищезаз­начених вимог підприємство, установа, організація, громадянин - суб'єкт гос­подарської діяльності сплачує штраф у розмірі від 850 до 7650 гривень. У разі, коли підприємство, установа, організація або громадянин -суб'єкт господарської діяльності не припинили порушення після застосування фінансовоїсанкції, вони сплачують штраф у розмірі 100 % вартості реалізованої продукції, виконаних робіт, наданих послуг.

Вібрація являє собою механічні коливання твердого тіла. Важливим норма­тивним актом, що регулює захист населення від шкідливого впливу вібрації є ДСН 3.3.6.039-99 Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації, затверджені наказом Головного державного санітарного лікаря України № 39 від 1 грудня 1999 року.

Електромагнітні випромінювання - це перебіг утворення вільного електромагнітного поля, що випромінює прискорено рухомі заряджені час­тинки. Джерелами електромагнітного випромінювання є телевізійні та радіо­локаційні станції, високовольтні мережі електропередач, електротранспорт, установки радіозв'язку, комп'ютерна техніка. Важливими правовими актами щодо запобігання негативному впливу електромагнітного випромінювання є ДСП 239-96 Державні санітарні норми і правила захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань, затверджені наказом МОЗ України № 239 від 1 серпня 1996 року, а також ДСП 476-2002 Державні санітарні норми і пра­вила при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджені наказом МОЗ України № 476 від 18 грудня 2002 року. Ці нормативні акти визначають нормативи екологічної безпеки негативного впливу електромагнітних випро­мінювань на населення і персонал.