<<
>>

Правове регулювання і правовий вплив

Необхідним чинником стабільного функціонування людської ци­вілізації є її розвиток, у зв’язку з чим постійно ускладнюються та урізноманітнюються суспільні відносини. Такі обставини потребують розумної організованості та належного упорядкування суспільного життя з метою справедливого задоволення (гарантування) інтересів усіх членів суспільства, що досягається за допомогою складної та ро­згалуженої системи соціального регулювання.

Слово «регулювання» походить від лат. regulo - «правило» й означає упорядкування, приведення чогось у відповідність до чогось. Тому найбільш абстрактно соціальне регулювання розуміють як вла­стивий суспільству процес, що визначає певний соціальний порядок. Загалом він виявляється в закріпленні соціально значущої, позитив­ної поведінки людей для функціонування та розвитку суспільства як певної цілісності.

У соціальному регулюванні важливе місце належить правовому регулюванню, а серед інших соціальних регуляторів (звичаїв, тради­цій, моралі, релігійних норм тощо) право вирізняється найбільшою універсальністю.

Правове регулювання - це здійснюваний за допомогою всієї сукупності правових засобів соціально необхідний процес упоряд­кування суспільних відносин, що потребують правового гаран­тування.

До правових засобів можуть бути віднесені правові норми, пра­вовідносини, акти реалізації права, акти застосування права, права та обов’язки, заборони, пільги, заохочення, юридична відповідальність, правосуддя тощо.

Ознаки правового регулювання:

• є різновидом соціального регулювання;

• виявляється в цілеспрямованій діяльності щодо упорядкування пев­них суспільних відносин;

• здійснюється за допомогою системи правових засобів;

• надає суспільним відносинам правових форм, що завжди пов’язано з відповідним державним забезпеченням (у правових актах суб’єктами правотворчості закріплюється міра можливої та належ­ної поведінки, забезпечена можливістю застосування державного примусу);

• гарантує не тільки визначення певних соціально необхідних правил поведінки, а й можливості їхнього виконання.

Основним суб’єктом діяльності щодо оформлення і застосування засобів правового регулювання є держава, що уособлює сукупність ком­петентних державних органів і посадових осіб, наділених державно- владними повноваженнями. Участь держави у правовому регулюван­ні проявляється двоєдино: з одного боку, у провідній її ролі у правот- ворчій та правозастосовній діяльності, спрямованій на забезпечення загальних інтересів суспільства - служіння цим інтересам; а з іншого - в ролі держави як суб’єкта, який здійснює функцію обслуговування суспільства в процесі реалізації права.

Правове регулювання необхідно відрізняти від правового впли­ву. Ці поняття близькі за змістом, але не тотожні.

Правовий вплив - це весь процес дії права на суспільні відно­сини, свідомість і поведінку людей за допомогою правових та, що важливо, неправових засобів (зокрема, пропаганди, агітації, вихован­ня як різновидів інформаційного впливу права), які не охоплюються спеціальними правовими формами і процедурами.

Отже, правовий вплив на суспільство може досягатися і без ви­користання спеціальних правових засобів, результатом чого є, напри­клад, волонтерство, допомога органам державної влади в різних видах матеріально-технічного забезпечення, громадський контроль за діяльністю органів державної влади. Фактично інші, неправові фак­тори стимулюють ініціативну, соціально корисну правомірну пове­дінку людей.

У такому розумінні правове регулювання - це лише одна з форм впливу права на соціальні зв’язки. Однак його ефективність безпосе­редньо залежить від правового впливу, що здійснюється в інших фор­мах - інформаційно-психологічній, виховній, соціальній.

Правове регулювання є процесом, природно притаманним праву, і водночас своєрідним правовим явищем, яке можна розглядати у двох аспектах:

1) статичному (структурному) - коли йдеться про його внутріш­ню будову, тобто структуру, що складають правові методи, способи, засоби та форми;

2) динамічному - відображає властивості правового регулювання як постійно змінюваного явища, що охоплюється процедурою право­вого регулювання та іншими компонентами, такими, як принципи права, норми права, акти правомірної поведінки, правові відносини, правосвідомість.

Структурні й динамічні компоненти правового регулювання

Правовому регулюванню, як і будь-якій діяльності, притаманні свої мета і завдання (конкретні позитивні цілі), об’єкт і предмет, за­соби і методи, принципи, результати.

Загальною метою такої діяль­ності є позитивний вплив на правову поведінку суб’єктів права та, як результат, упорядкування суспільних відносин. Систему засобів, спо­собів і методів, з використанням яких здійснюється правове регулю­вання, називають механізмом правового регулювання. Його розвине­ність і достатність, а також відповідність наявним соціальним потребам свідчать про ефективність правового регулювання.

Очевидно, що правове регулювання не відбувається одномомен­тно - це певний процес, який постійно адаптується до зміни умов життя суспільства, його інтересів і потреб, цінностей та ідеалів.

Процес правового регулювання - це складна і тривала проце­дура, що передбачає активну цілеспрямовану діяльність людей, їхніх колективів як щодо формулювання правових норм, так і щодо вті­лення їх у реальному житті суспільства.

Як і будь-якій процедурі (процесу), правовому регулюванню вла­стива певна послідовність, в якій можна виділити такі основні стадії:

1) правова регламентація суспільних відносин - формулювання загальнообов’язкових правових правил, визначення моделей дозво­леної, обов’язкової і забороненої поведінки;

2) виникнення суб’єктивних прав і юридичних обов’язків у суб’єктів права - перехід від загальних правових приписів до конкретних пра­вових зв’язків суб’єктів права, варіантів їхньої взаємної поведінки;

3) реалізація права у вигляді правовідносин - фактичне викорис­тання суб’єктивних прав, виконання юридичних обов’язків, дотри­мання заборон.

Як окрему стадію правового регулювання можна також виділяти застосування санкцій правових норм, що має місце у випадках непра­вомірної поведінки суб’єктів.

У процесі правового регулювання правовий вплив на поведінку суб’єктів може здійснюватись як на загальному, так і на індивідуаль­ному рівнях. Загальне або нормативне правове регулювання відбува­ється шляхом встановлення загальних правил поведінки, що поши­рюються на невизначену кількість суб’єктів і ситуацій. Індивідуальне правове регулювання здійснюється, коли виникає необхідність визна­чення конкретних прав та обов’язків конкретних суб’єктів в одному конкретному випадку.

Режим правового регулювання, що складається у певній широкій сфері правових відносин і характеризується своєрідним поєднанням засобів правового регулювання, називають типом правового регулю­вання. Розрізняють загальнодозвільний і спеціально-дозвільний типи правового регулювання.

Загальнодозвільний тип правового регулювання ґрунтується на загальному дозволі і встановленні чітких заборон здійснення певних дій. Таке правове регулювання властиве сфері приватного права, у ньому переважають дозволи і вільне волевиявлення суб’єктів щодо дозволеної поведінки. Суть загальнодозвільного типу регулювання виражається в юридичній формулі «дозволено все, що законом не за­боронено».

Спеціально-дозвільний тип правового регулювання базується на загальній забороні і визначенні конкретних дозволених або обов’яз­кових варіантів поведінки та виражається іншою юридичною форму­лою - «дозволено лише те, що безпосередньо визначено законом». Таким чином регулюються державно-владні відносини, зокрема вста­новлюється чітка компетенція (функції, права, обов’язки) державно- владних суб’єктів, за межі якої вони не мають права виходити.

15.2

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : навч. посіб. для підгот. фахів­ців з інформ. безпеки / [О. О. Тихомиров, М. М. Мікуліна, Ю. А. Іванов та ін.] ; за заг. ред. Л. М. Стрельбицької. - Київ,2016. - 332 с.. 2016

Еще по теме Правове регулювання і правовий вплив:

  1. 1. Поняття механізму правового регулювання та його відмінність від правового впливу.
  2. § 3. Поняття та основні елементи механізму правового регулювання. Стадії правового регулювання
  3. § 3. Метод правового регулювання і правовий режим
  4. 3. Необхідність зміни співвідношення публічно-правового і приватно­правового регулювання державної служби
  5. if( !cssCompatible ) { document.write(" 23.4. Види правосвідомості Для всебічного розуміння того, що є правосвідомістю, необхідно розглянути її різновиди, які поділяються за рівнем, глибиною усвідомлення права і відображення правової дійсності. Перший рівень— повсякденна правосвідомість, притаманна більшості членів суспільства, формується в повсякденному житті у сфері правового регулювання. Вона складається стихійно, під впливом особистого досвіду. Повсякденна правосвідомість — уявл
  6. РОЗДІЛ 9 Правове регулювання як особлива форма соціального регулювання
  7. Вплив Візантії на державно-правовий розвиток інших держав
  8. 9.1.3. Метод правового регулювання
  9. 7.4. Вплив визначення країни походження на застосування засобів тарифного регулювання в Україні
  10. § 1. Загальна характеристика правового регулювання
  11. Еволюція правового регулювання правового статусу прокурора як учасника виконавчого провадження у справах щодо захисту прав та інтересів дітей та стан наукової розробки проблеми
  12. § 2. Механізм і стадії правового регулювання
  13. § 3. Метод правового регулювання екологічних ВІДНОСИН
  14. 13.4. Стадії правового регулювання
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -