§ 1. Поняття і функції юридичної відповідальності за екологічні правопорушення

Відповідальність як соціальна категорія є найважливішим засобом, що забезпечує нормальне функціонування суспільних відносин. У широкому со­ціальному розумінні відповідальність за екологічні порушення зводиться до потерпання суспільством, державою або юридичною чи фізичною особою негативних наслідків перед теперішніми та майбутніми поколіннями людей за стан природного середовища їх існування.

У вузько юридичному розумінні відповідальність являє собою покладання обов'язку перетерплювати несприятливі наслідки за негативну діяльність або бездіяльність у природному середовищі. Так, відповідно до ст. 66 Конституції, «кожний зобов'язаний не наносити шкоди природі». У випадку невиконання цього конституційного обов'язку або обов'язків, передбачених чинним зако­нодавством, настають несприятливі наслідки правового характеру. Така від­повідальність за порушення вимог екологічного законодавства, що одержала назву ретроспективної чи негативної, найчастіше виступає у виді застосування відповідних санкцій.

Юридичну відповідальність за екологічні правопорушення необхідно від­різняти від деяких форм економічного (матеріального) впливу на природоко- ристувачів, передбачених екологічним законодавством. Це може мати місце, наприклад, у формі плати за забруднення навколишнього природного серед­овища в межах встановлених норм скидань, викидів, утилізації тощо. Проте їх не можна розглядати в якості заходів юридичної відповідальності. Щоправда, такі міри є складовими елементами механізму охорони навколишнього природного середовища, але вони не включаються до змісту інституту юридичної відпові­дальності.

У правовій літературі минулих років приймалися спроби обґрунтування самостійного і відособленого існування правового інституту екологічної відпові­дальності. При цьому під екологічною відповідальністю малося на увазі настання обов'язку перетерплювати негативні наслідки за заподіяну шкоду природному середовищу. Більш того, екологічна відповідальність як самостійний вид відпо­відальності підрозділявся на дві різновиди: еколого-економічну (економічну) й еколого-правову (юридичну)^[261]. Однак ні відособленість і самостійність інсти­туту екологічної відповідальності, ні її підрозділ на економічну та юридичну не одержали широкого визнання в правовій літературі. Такий підхід дотрактування відповідальності за екологічні правопорушення не випливає із змісту діючого українського законодавства.

На нашу думку, найбільш плідним і обґрунтованим є не пошук нової форми юридичної відповідальності в екологічному законодавстві, а розвиток концеп­ції використання традиційних видів юридичної відповідальності за екологічні правопорушення з урахуванням специфіки та характеру таких правопорушень, а також особливостей застосування відомих нашому законодавству видів відповідальності за екологічні правопорушення. Із цього випливає, що в укра­їнському законодавстві не існує відособлена і самостійна форма екологічної відповідальності, а має місце застосування традиційних видів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної та кримінальної відповідальності за вчинені екологічні правопорушення.

Інститут юридичної відповідальності за екологічні правопорушення скла­дається із сукупності правових норм, спрямованих на примусове забезпечення виконання фізичними та юридичними особами, державними органами і гро­мадськими організаціями вимог екологічного законодавства.

Подібні переліки правопорушень, що викликають юридичну відповідаль­ність, містяться у ст. 211 Земельного кодексу-за порушення вимог земельного законодавства, у ст. 110 Водного кодексу-за порушення водного законодавства, у ст. 105 Лісового кодексу - за порушення вимог лісового законодавства, у ст. 65 Кодексу України про надра - за порушення законодавства про надра, у ст. 64 Закону «Про природно-заповідний фонд України» - за порушення законодав­ства про природно-заповідний фонд, у ст. 40 Закону «Про рослинний світ» - за порушення законодавства про рослинний світ, у ст. 63 Закону «Про тваринний світ»-за порушення законодавства щодо охорони, використання та відтворен­ня тваринного світу, у ст. 33 Закону «Про охорону атмосферного повітря» - за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря та інших за­конодавчих актах.

Багатогалузева належність правових норм, що регламентують юридичну відповідальність за екологічні правопорушення, надає підстави для визнання комплексної структури інституту юридичної відповідальності, властивої не тільки екологічному праву, а й іншим галузям національного права. При цьому еколого-регулятивні норми і вимоги містяться в екологічному законодавстві, а примусове забезпечення їх виконання чи міри відповідальності за вчинені правопорушення - у кримінальному, адміністративному, цивільному та дис­циплінарному законодавстві.

Таким чином, юридична відповідальність за екологічні правопорушення являє собою сукупність правових норм, які передбачають покладання обов'язків потерпати негативні наслідки у виді застосування відповідних санкцій, що накладаються за заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу. Таке визначення юридичної відповідальності за екологічні правопорушення є найбільш універсальним і охоплює примусове забезпечення виконання вимог екологічного законодавства.

Разом з тим, звертає на себе увагу неадекватне трактування можливого застосування видів юридичної відповідальності в різних законодавчих актах еко­логічного змісту. Так, Закони «Про охорону навколишнього природного середо­вища», «Про екологічну експертизу», «Про природно-заповідний фонд», «Про рослинний світ», «Про тваринний світ», Водний кодекс, Лісовий кодекс і Кодекс про надра вказують на можливість застосування кримінальної, адміністративної, цивільноїта дисциплінарноївідповідальності. Однак у земельному законодавстві традиційно не вказується на можливість застосування дисциплінарної відпові­дальності. Зазначена прогалина не подолана й у чинному Земельному кодексу, хоча дисциплінарна відповідальність є прийнятною і придатною для реагування на відповідні правопорушення у сфері використання й охорони земельних ресур­сів, що вчиняються в процесі реалізації трудових правовідносин.

Функції юридичної відповідальності за порушення вимог екологічного законодавства в сучасних умовах екологічної кризи надзвичайно важливі. На­самперед юридична відповідал ьність виступає як засіб забезпечення виконання екологічного законодавства. Безумовно, переважна більшість суб'єктів права добровільно, без примусу слідують вимогам норм права про раціональне й ефективне, дбайливе і ощадливе використання природних об'єктів та їх ресурсів, сумлінно виконують вимоги щодо охорони навколишнього природного середо­вища. Але у випадках відхилення від цих вимог виникає необхідність у приму­совому забезпеченні їх виконання. Таким засобом є норми інституту юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства.

Немаловажну роль норми про юридичну відповідальність відіграють у за­безпеченні стабільності екологічних відносин. Вона досягається за допомогою однакового впровадження не тільки вимог екологічних норм на усій території держави, а і шляхом застосування норм юридичної відповідальності за їх по­рушення.

Важливою функцією інституту юридичної відповідальності є функція стиму­лювання щодо дотримання положень екологічного законодавства. Зазначена функція проявляється у спонуканні суб'єктів екологічних відносин до більш раціо­нального використання природних ресурсів та ефективної охорони довкілля.

Загальновизнаною функцією інституту юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства є компенсаційна. В умовах переходу економіки країни на ринкові відносини та поступового включення природних об'єктів та їх ресурсів у господарський цивільно-правовий обіг у їх вартісному вираженні компенсаційна функція відповідальності має бути націлена на ре­альне відшкодування втрат природних ресурсів та відновлення втраченої якості навколишнього природного середовища.

Не дивлячись на універсальність превентивної функції юридичної відпові­дальності, вона надзвичайно важлива для дотримання норм екологічного права. Превентивність відповідальності запобігливо впливає на поведінку не тільки суб'єктів конкретних екологічних правовідносин, а й осіб, що не знаходяться в таких правовідносинах.

В окремих випадках юридична відповідальність за порушення екологічного законодавства виконує функцію покарання. Ця функція юридичної відповідаль­ності в основному властива кримінальним та адміністративним правопору­шенням, що вчиняються у сфері використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища.