Отримання від юридичних та фізичних осіб інформації про злочин

Для отримання інформації про злочини які готуються або вчинені, та загрозу безпеці суспільства і держави оперативний працівник використовує цілий арсенал оперативно-розшукових заходів, дозволених законом, а саме показання очевидців чи свідків та з'ясування їх достовірності, показання з чужих слів, речові докази і їх оцінку, документи, висновки експертів і спеціалістів, аудіо-, відеоконтроль особи, накладання арешту на кореспонденцію, огляд і виїмку кореспонденції, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, зняття інформації з електронних інформаційних систем та її фіксацію і збереження, дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу, спостереження за особою, річчю або місцем, аудіо-, відеоконтроль місця, контроль за вчиненням злочину, виконання спеціальних завдань з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, використання засобів для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження, конфіденційне співробітництво.

Ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» надає оперативним підрозділам право отримувати від юридичних та фізичних осіб безкоштовно або за винагороду інформацію про злочини, які готуються, або вчинені, та загрозу безпеці суспільства і держави, використовувати за згодою адміністрації службові приміщення, транспортні засоби та інше майно підприємств, установ, організацій, а так само за згодою осіб, житло, інші приміщення, транспортні засоби і майно, які їм належать, створення та використання заздалегідь ідентифікаційних (помічених) або несправжніх (імітаційних) засобів згідно положень ст. 269 Кримінального процесуального кодексу України, створення і застосування автоматизованих інформаційних систем, застосування засобів фізичного впливу, спеціальних засобів та вогнепальної зброї, звернення у межах своєї компетенції із запитами до правоохоронних організацій відповідно до законодавства України, міжнародних договорів України, а також установчих актів та правил міжнародних правоохоронних організацій, членом яких є Україна.

Для кожного із вказаних оперативно-розшукових заходів законом передбачено певний порядок використання. Для одних потрібна санкція слідчого судді, для інших погодження чи вказівка слідчого чи прокурора, для третіх - тільки ініціатива та вміння оперативного працівника і дозвіл керівника оперативного підрозділу.

Залежно від характеру розшукових дій і ступеню їх суспільної значимості, оперативно-розшукові заходи з отримання від юридичних та фізичних осіб безкоштовно або за винагороду інформацію про злочини, які готуються або вчинені, та загрозу безпеці суспільства і держави, можна поділити на три групи:

а) до першої групи віднести такі заходи, які не обмежують і не зачіпають конституційні права людини і громадянина (усне опитування, наведення довідок, дослідження предметів і документів до яких є вільний доступ, зовнішній огляд будинків, приміщень і інших об'єктів, спостереження, вивчення спеціальних джерел інформації, як-то журнали, газети, бюлетені, реклама, оголошення і т.ін.);

б) до другої групи віднести оперативно-розшукові заходи, які обмежують конституційні права людини і громадянина (прослуховування телефону, проникнення в житло, контроль кореспонденції, огляд приватного приміщення і ін.);

в) до третьої групи віднести такі заходи, які спрямовані на попередження чи припинення тяжких та особливо тяжких злочинів, затримання злочинців (застосування примусових заходів, сили, спеціальних засобів, наручників, кийків, зброї, собак і ін.).

Збираючи потрібну інформацію, оперативний працівник має враховувати, що цілий ряд законів передбачає систему захисних заходів, направлених на нерозголошення тайни приватного життя громадян і окремих видів професійної тайни. Зокрема, українським законодавством охороняється інформація, яка містить в собі: банківську таємницю і таємницю банківських вкладів, податкову таємницю, нотаріальну таємницю, лікарську (медичну) тайну, тайну переписки та зв'язку, тайну усиновлення, державну таємницю, комерційну і службову таємницю, закриті дані службового характеру, які містяться в документах центральних виконавчих органів держави, конфіденційні дані особи, підприємства, організації, установи, матеріали досудового слідства, адвокатська таємниця, відомості про заходи безпеки суддів, посадових осіб правоохоронних і контролюючих органів, журналістська (редакційна) таємниця.

Оперативний працівник має враховувати як положення Закону України «Про доступ до публічної інформації»¹ так і вимоги Закону України «Про захист персональних даних».^{[74] [75] ст. 7 п.7 Закону України «Про захист персональних даних» виключає обмеження на обробку персональних даних, якщо інформація стосується обвинувачень у вчиненні злочину, вироків суду, здійснення державним органом повноважень, визначених законом щодо виконання завдань оперативно-розшукової чи контррозвідувальної діяльності, боротьби з тероризмом.}

При всьому розмаїтті оперативно-розшукових заходів, які може використати оперативний працівник з метою збирання потрібної інформації, головним і основним джерелом інформації залишається людина. Уяснивши суть завдання оперативний працівник має визначитись які носії інформації йому потрібні. Традиційними джерелами інформації залишаються люди і документи. Це, перш за все, особи (носії інформації), освідомленні про факти і події, які представляють інтерес для оперативного підрозділу, офіційні представники підприємств, організацій і установ, спеціалісти в тій чи іншій галузі, такими можуть бути і правопорушники які мають відношення до конкретних фактів і подій. Особливий інтерес представляють особи, які знаходяться близько до людей, які цікавлять оперпрацівника, чи до документів до яких мають доступ.

З урахуванням характеру потрібної інформації оперативний працівник розпочинає підшукувати кандидата або для тривалого конфіденційного

співробітництва, або для надання певної послуги (зняття копії з документа, фотографування документа, наведення довідок тощо).

З цією метою оперпрацівник ґрунтовно вивчає певний контингент людей в зацікавленому середовищі (персонал фірми, близьких і рідних тих, хто може бути джерелом інформації). Серед них він відбирає тих, хто в найбільшій мірі відповідає умовам за яких потрібно виконати завдання. Практика показує, що основними умовами для отримання інформації є забезпечення конфіденційності особи, залученої до співпраці, її безпека, матеріальна і моральна зацікавленість.

В. М. Землянов¹ вказує, що практичний досвід в сфері залучення джерел інформації (конфідентів, агентів, освідомлювачів, кореспондентів і т.п.) дозволив вивести досить просту і, що головне, надійно «працюючу» формулу. Вона дозволяє з великою вірогідністю досягти позитивних результатів в залученні до співробітництва любої людини. Цю формулу можна представити у вигляді абревіатури «ГІКС», де «Г» - це гроші, «І» - ідеологія, «К» - компроментація, «С» -суб'єктивні якості потенціального інформатора.

Користуючись вказаними важелями впливу на конкретну людину- окремими чи всіма одночасно, оперативник у більшості випадків може досягти поставленої мети: залучити її до співробітництва в якості джерела потрібної інформації. Залежно від обставин і умов отримання інформації оперативним працівником та інформатором буде визначено безкоштовно чи за винагороду така інформація буде передаватись.

Відомча приналежність, форми власності джерел інформації при цьому не мають значення, за винятком випадків, коли законом встановлений певний порядок отримання такої інформації. Інформація про злочини, які готуються або вчинені, інша інформація оперативного характеру використовується оперативними підрозділами виключно для виконання оперативно-розшукових завдань. Не підлягає розголошенню інформація, яка стала відома оперативним підрозділам, якщо вона стосується приватного життя, чи така, що може зашкодити честі, гідності, законним інтересам особи.

Отримання інформації може відбуватися як офіційно, з розголошенням самого акту звернення за інформацією, так і законспіровано, коли кінцева мета отримання інформації не розкривається. Отримання інформації може відбуватись в процесі бесіди з особами, яким можуть бути відомі фактичні дані про подію злочину або причетних до нього осіб. В залежності від мети, особистості тих, від кого оперативний працівник намагається отримати інформацію, вказаний оперативно-розшуковий захід може проводитися з зашифровкою і без зашифровки його цілей або з легендованним прикриттям оперативного підрозділу чи особи, яка діє за його дорученням.

Інформація може бути отримана від фізичних осіб, які в силу обставин чи службового становища володіють інформацією, що представляє професійний інтерес для оперативних працівників, від осіб, які входять в найближче службове чи побутове оточення підозрюваних у вчиненні злочинів, від осіб, схильних до скоєння протиправних дій, або стали співучасниками групового правопорушення, які в силу своїх особистих якостей чи за винагороду здатні повідомити певні фактичні дані при умові збереження конфіденційності інформації.

Отримана інформація може бути зафіксована письмово або з використанням технічних засобів, які можуть бути використані гласно чи негласно.

Отримання інформації про протиправну діяльність полягає в збирання інформації про осіб і факти, які мають значення для виявлення, попередження і розкриття кримінальних злочинів, якою можуть володіти громадяни, підприємства, установи, організації, органи державної влади і місцевого самоврядування, громадські організації, інші юридичні особи, шляхом ознайомлення з документами, матеріалами, що зберігаються в інформаційно- облікових системах, архівах, бухгалтеріях, банках даних та проведення бесід з причетними до них людьми.

З метою отримання від юридичних та фізичних осіб інформації про протиправні дії, оперативний працівник може:

-отримувати конфіденційну інформацію від осіб, які йому довіряють і які такою інформацією корисною для розкриття протиправних діянь володіють;

-отримувати інформацію іншими оперативно-розшуковими заходами, дозволеними законом і на використання яких він має право у відповідності до своїх обов'язків;

-вивчати офіційні матеріали, документи, аналітичні довідки;

- вивчати інформацію, яка поширюється засобами масової інформації;

-використовувати відомості, які розповсюджуються співробітниками

конкуруючих між собою фірм;

-використовувати відомості про біржові торги, аукціони, брошури і проспекти про діяльність організацій, установ, підприємств;вивчати креслення, зразки продукції, технічну документацію, фінансові звіти;

- відвідувати виставки промислової продукції, оглядати стенди, дошки оголошення наказів тощо.

Аналізуючи отриману особисто інформацію, оперативний працівник може співставити її з іншою, котрою вже володіє, виявити протиріччя, невідповідність одних даних з іншими, які мають бути взаємопов'язані між собою.

Оперативні підрозділи від державних органів влади, місцевого самоврядування, державних підприємств, установ, організацій отримують інформацію безкоштовно. За значиму для розкриття злочину чи розшуку злочинця, отриману від громадян чи юридичних осіб недержавних форм власності, інформацію оперативні підрозділи можуть встановлювати винагороду.

При отриманні інформації про протиправні дії, оперативні працівники, як вже зазначалось вище, мають враховувати, що законодавством в ряді випадків передбачається спеціальний порядок її зберігання, накопичення та використання, а саме:

- інформація, яка становить державну чи службову таємницю;

- інформація, що містить банківську таємницю;

- відомості, що відносяться до комерційної таємниці чи є закритими даними;

- відомості про заходи забезпечення безпеки суддів, працівників правоохоронних і контролюючих органів;

- відомості про заходи, вжиті для безпеки учасників кримінального судочинства;

-нотаріальна таємниця, таємниця страхування, таємниця вкладу;

- таємниця листування і поштово-телеграфних відправлень.

Для отримання вказаної вище інформації оперативному працівнику необхідний спеціальний дозвіл і доступ до такої таємниці (державної, військової, оперативно-розшукової та ін.), письмове звернення, наявність кримінального провадження оперативно-розшукової справи, санкція суду та ряд інших умов.

В ряді випадків оперативний працівник може отримувати інформацію у, так би мовити, «готовому вигляді». Це може бути звіт, самостійний документ, показання очевидця про подію. Оперативний працівник, як правило, отримує інформацію про злочини, вчинені чи підготовлювані, про осіб, які до них причетні, в розрізненому вигляді, окремими дрібними деталями чи ознаками, які в своїй системі у поєднанні між собою можуть вказувати на злочин.

Інформацію, отриману оперативним підрозділом від юридичних та фізичних осіб можна систематизувати у наступні групи:

-інформація загального характеру, яка потрібна для оцінки оперативної ситуації, прогнозування розвитку злочинності, виявлення закономірностей, вироблення загально управлінських рішень;

- інформація, що забезпечує кримінально-процесуальну діяльність, яка міститься у фактичних даних, необхідних для доказування події злочину, вини підозрюваних, обвинувачення винних, виявлення обставин, які пом'якшують чи обмежують покарання;

- інформація, мета отримання якої визначається необхідністю проведення подальших оперативно-розшукових заходів для виявлення злочину та його розкриття;

- допоміжна інформація, що характеризує поведінку і характер особистості, умови і причини, що сприяють вчиненню протиправних дій та інша інформація, що може бути корисною для успішної діяльності оперативного підрозділу.

8.3.15.