§ 3. Правові заходи охорони природного середовища при хімізації сільськогосподарського виробництва

Хімізація сільськогосподарського виробництва стала реальністю в сучасних умовах. Вона переслідує мету підвищення врожайності та збільшення валового виробництва сільськогосподарської продукції.

Нормативну базу правового регулювання суспільних відносин в сфері хі­мізації сільськогосподарського виробництва становлять Закони «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про пестициди і агрохімікати», «Про карантин рослин» та «Про захист рослин», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державного обліку наявності та використання пес­тицидів і агрохімікатів» від 2 листопада 1995 року, «Про затвердження Порядку забезпечення органів, що здійснюють державний контроль за застосуванням пестицидів і агрохімікатів, стандартними зразками пестицидів і агрохімікатів, методиками визначення їх залишкових кількостей» від 19 лютого 1996 року, «Про затвердження порядку проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, видання переліків пестицидів і агрохімікатів, до­зволених до використання в Україні» від 21 листопада 2007 року, «Про затверд­ження Порядку проведення державних випробувань та державної реєстрації технічних засобів застосування пестицидів і агрохімікатів» від 29 квітня 1996 року та інші правові акти.

Хімізація сільськогосподарського виробництва - це сукупність організаційно- технічних заходів, спрямованих на застосування в сільськогосподарському вироб­ництві хімічних препаратів, агрохімікатів (мінеральних добрив, отрутохімікатів, пестицидів), призначених для боротьби з бур'янами, хворобами і шкідниками рослин. Метою хімізації є підвищення врожайності та збільшення виробництва продукції сільського господарства.

Агрохіміка™ - це органічні, мінеральні і бактеріальні добрива, хімічні ме- ліоранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості ґрунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості рослинницької продукції^[419]. Більшість цих речовин і матеріа­лів приносять користь лише за умов правильного їх використання. Багато з них отруйні, вогненебезпечні, вибухонебезпечні і можуть заподіяти значної шкоди навколишньому природному середовищу і здоров'ю людини. Отруйні речови­ни, що містяться у мінеральних добривах і хімічних меліорантах, проникають в організм людини, викликаючи захворювання. Тому, розширюючи використання агрохімікатів в сільськогосподарському виробництві, необхідно вживати заходи правової охорони навколишнього природного середовища.

Особливої актуальності набуває правова охорона ґрунтів сільськогоспо­дарських угідь від забруднення пестицидами, які можуть накопичуватися в рослинах і ґрунті, викликаючи отруєння людей і тварин. Пестициди являють собою токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологіч­ного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок діяльності яких вражаються рослини, тварини, люди і завдається шкода матеріальним цінностям, а також гризунів, бур'янів, деревної, чагарникової рослинності, засмічуючих видів риб.

Застосування пестицидів призводить до пригнічення біологічної активності ґрунтів і перешкоджає природному відновленню родючості, викликає втрату харчової цінності та смакових якостей сільськогосподарської продукції, знижує врожайність багатьох культур внаслідок загибелі комах-опилювачів¹. Підрахова­но, що 98 % інсектицидів (препарати проти комах), 60-95% гербіцидів (препарати проти бур'янів) не досягають об'єктів пригнічення, а потрапляють у воду і в пові­тря.

При застосуванні пестицидів і агрохімікатів здійснюється комплекс заходів відповідно до регламентів, встановлених для певної ґрунтово-кліматичноїзони, з урахуванням попереднього агрохімічного обстеження ґрунтів, даних агрохіміч­ного паспорта земельної ділянки і стану посівів, діагностики живлення рослин, прогнозу розвитку шкідників і хвороб.

Основними принципами державної політики у сфері діяльності, пов'язаної з пестицидами і агрохімікатами, є пріоритетність збереження здоров'я людини і охорони навколишнього природного середовища по відношенню до еконо­мічного ефекту від застосування пестицидів і агрохімікатів; мінімальне вико­ристання пестицидів за рахунок впровадження біологічного землеробства та інших екологічно безпечних, нехімічних методів захисту рослин; безпечність для здоров'я людини та навколишнього природного середовища під час їх ви­робництва і застосування.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані додержува­тися правил транспортування, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив, нафти і нафтопродуктів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів, з тим щоб не допустити забруднення ними або їх складовими навколишнього природного середовища і продуктів харчування.

В останні роки велика увага приділяється оцінці забруднення ґрунтів пес­тицидами, багато різновидів яких накопичуються в ґрунті і рослинах. У зв'язку з цим в більшості індустріально розвинених країн однією зі складових діяльності з охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людини стала централізована система реєстрації потенційно небезпечних речовин.