<<
>>

§ 2. Джерела фінансування екологічних заходів та програм. Фонди охорони навколишнього природного середовища

Як відомо, охорона навколишнього природного середовища є фі- нансовоємкою діяльністю, що потребує значних фінансових затрат, акумуляціїта належного витрачання коштів наздійснення природоохоронних заходів та відповідних екологічних програм і ресурсозберігаючих проектів.

Ефективність фінансування екологічних заходів багато в чому залежить від дотримання певних принципів. Основний з них відомий як «забруднювач платить». Відповідно до цього принципу будь-який суб’єкт господарювання несе фінансову відповідальність за забруднення навколишнього природного середовища, невиконання встановлених екологічних вимог, тобто має платити за негативний вплив своєїдіяльності надовкілля. Принцип грунтується на ідеї створення умов економічної та матеріальної заінтересованості забруднювачів здійснювати екологічні заходи, вирішувати природоохоронні завдання в межах виробництва.

Законодавство передбачає також принципову вимогу цільового витрачання коштів на відповідні встановлені природоохоронні заходи. Цей принцип полягає в тому, що збори та платежі за використання природних ресурсів мають витрачатися суто на охорону та відтворення відповідних природних ресурсів, а кошти від сплати екологічного податку — на цільове фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 року № 1147 затверджений Перелік видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів[55]. Використання коштів бюджетів і фондів охорони навколишнього природного середовища на заходи, що не включені до цього переліку, забороняється.

До витрат на охорону навколишнього природного середовища законодавство відносить усі види витрат, спрямовані на запобігання, скорочення чи ліквідацію забруднення, інших видів шкідливого впливу господарської та іншої діяльності на довкілля, при наданні послуг чи використанні продукції, а також на збереження біорізноманіття та середовища існування[56].

У загальному вигляді фінансове забезпечення охорони довкілля та раціонального природокористування включає:

- визначення джерел фінансування відповідних природоохоронних

заходів;

- створення економічних, політичних та правових умов для здійснення екологічних інвестицій;

- розподіл надходження платежів за спеціальне природокористування та інших обов’язкових екологічних платежів між суб’єктами управління;

- визначення напрямів цільового використання коштів (наприклад, на заходи, спрямовані на раціональне використання природних ресурсів, їх відновлення та охорону; впровадження екологічно чистих технологій тощо);

- надання коштів природокористувачам та господарюючим суб’єктам для здійснення ресурсозберігаючих та природоохоронних заходів.

Фінансовий механізм забезпечення охорони довкілля реалізується на декількох рівнях: а) міжнародному, б) національному (загальнодержавному), в) регіональному та г) місцевому.

Так, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 42) визначає, що в Україні фінансування екологічних заходів здійснюється за рахунок -.Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів; коштів підприємств, установ та організацій; фондів охорони навколиишього природного середовища; добровільних внесків та інших коштів.

Можна констатувати, що кошти для здійснення природоохоронної діяльності формуються за рахунок внутрішніх та зовнішніх джерел. Внутрішні джерела представлені власними коштами підприємств і організацій, а зовнішні — позиченими і залученими коштами (кредити, кошти іноземних інвесторів, кошти Державного або місцевих бюджетів, міжнародних організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища тощо).

Крім того, джерела екологічного фінансування можуть носити я бюджетний (кошти Державного, республіканського та місцевих бкь джетів, фондів охорони навколишнього природного середовища), такі і позабюджетний характер (добровільні внески, кредити та позикц фінансових установ, гранти міжнародних організацій тощо).

Базовим механізмом державного фінансування природоохоронних заходів та програм є фонди охорони навколишнього природного середовища. Це спеціалізований інститут концентрації грошових коштів з метою цільового фінансування екологічних потреб. Ha сьогодні запроваджено Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища у складі відповідних державних бюджетів,

Порядок формування коштів Державного фонду, їх розподіл та контроль за використанням регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 47) та Положенням про Державний фонд охорони навколишнього природного середовища, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України в редакції від 7 квітня 2006 року № 462[57].

Як зазначалось, фонди охорони навколишнього природного середовища створено у складі бюджетів усіх рівнів з метою акумулювання коштів і цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, пов’язаних з охороною довкілля, які спрямовані на запобігання, зменшення та усунення забруднення довкілля, в тому числі фінансування наукових досліджень з цих питань.

Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок: а) частини екологічного податку згідно із законом; б) добровільних внесків підприємств, установ, організацій, громадян та інших надходжень; в) частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності. Розподіл коштів, що надходять до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства екологіїта природних ресурсів України.

Республіканський APK та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі республіканського бюджету APK та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок: а) частини екологічного податку згідно із

законом; б) частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону довкілля в результаті господарськоїта іншої діяльності; в) цільових та інших добровільних внесків підприємств, ѵстанов, організацій та громадян.

Розподіл коштів екологічного податку, що надходять до республіканського APK та місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, здійснюється Верховною Радою дРК, відповідними обласними, міськими (містзагальнодержавного значення) радами за поданням обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а на території Автономної Республіки Крим — органу виконавчої влади АвтономноїРеспубліки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

Кошти фондів охорони навколишнього природного середовища всіх рівнів можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, у тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об’єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення довкілля на здоров’я людей. Порядок планування та фінансування природоохоронних заходів з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища затверджений відповідним наказом Мінприроди від 21 травня 2002 року№ 189і. Він установлює правила подання запитів на виділення коштів з Державного фонду для певних цілей і порядок розгляду цих запитів.

B Україні можуть утворюватись й інші фонди для стимулювання і фінансування природоохоронних заходів та програм і проектів з раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Ha сьогодні питання забезпечення раціонального природокористування та охорони довкілля вирішуються не тільки їх державним фінансуванням, але й залученням більш ємних важелів — екологічних інвестицій (або екологічно орієнтованих інвестицій). Останні являють собою усі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в господарську діяльність і спрямовані на зниження і ліквідацію негативного антропогенного впливу на довкілля; збереження, поліпшення і раціональне використання природно-ресурсного потенціалу територій, забезпечення екологічної безпеки в країні2.

<< | >>
Источник: А. П. Гетьман. ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО. Підручник За редакцією професора А. П. Гетьмана Харків, 2013. 2013

Еще по теме § 2. Джерела фінансування екологічних заходів та програм. Фонди охорони навколишнього природного середовища:

  1. § 2. Правові вимоги щодо фінансування заходів охорони навколишнього природного середовища
  2. Правові основи управління природокористуванням і охороною навколишнього природного середовища (екологічне управління)
  3. Об’єкти правової охорони навколишнього природного середовища.
  4. Об’єкти правової охорони навколишнього природного середовища
  5. 1. Загальна характеристика державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища
  6. Загальні засади міжнародно- правової охорони навколишнього природного середовища
  7. 4. Державний контроль, нагляд і моніторинг у сфері охорони навколишнього природного середовища
  8. § 2. Система нормативів і стандартів у сфері природокористування й охорони навколишнього природного середовища
  9. § 6. Правові засади економічного стимулювання в системі охорони навколишнього природного середовища
  10. ЗАКОН УКРАЇНИ Про охорону навколишнього природного середовища (витяг)
  11. § 1. Основні напрями охорони навколишнього природного середовища у сільському господарстві
  12. § 1. Поняття та структурні складові економіко-правового механізму охорони навколишнього природного середовища
  13. 2. Організація державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища
  14. § 3. Правове регулювання охорони навколишнього природного середовища в Білорусії, Росії та інших країнах СНД
  15. § 3. Основні функції управління у сфері природокористування і охорони навколишнього природного середовища
  16. Розділ XXI Міжнародно-правова охорона навколишнього природного середовища
  17. 3. Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сфері охорони навколишнього природного середовища
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -