§ 1. Поняття і склад земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення

Традиційно у вітчизняній правовій системі склалося двоїсте ре­гулювання правового режиму земель окремих категорій земельного фонду. Адже земельне законодавство встановлює лише особливості використання земель для різних видів діяльності.

Правовий режим земель природно-заповідного фонду та іншо­го природоохоронного призначення встановлений земельним (глава 7 ЗК) і екологічним законодавством (Закон "Про природ­но-заповідний фонд України" та інші законодавчі акти). Він яв­ляє собою особливий, визначений законодавством України поря­док поведінки різних суб'єктів, пов'язаної з використанням за­значених земель. Згідно з главою 7 ЗК на землі природно-за­повідного та іншого природоохоронного призначення поширю­ються три правові режими: 1) режим земель природно-заповідно­го фонду (далі — ПЗФ); 2) режим земель водно-болотних угідь, не віднесених до земель лісового і водного фонду; 3) режим земель­них ділянок, у межах яких є природні об'єкти, що мають особли­ву наукову цінність. Однак усі ці землі об'єднані єдиним цільо-

248

вим призначенням і характеризуються певною спільністю право­вого режиму.

Цікаво, що відповідно до попереднього ЗК землі природно-за­повідного та іншого природоохоронного призначення були об'єднані в одну категорію з землями оздоровчого, рекреаційного й історико-культурного призначення. Нині згідно зі ст. 19 чин­ного ЗК ця категорія поділена на чотири категорії: 1) землі при­родно-заповідного та іншого природоохоронного призначення (п.

У Загальнодержавній програмі формування національної еко­логічної мережі України на 2000—2015 роки, затвердженій Зако­ном України від 21 вересня 2000 р. зазначено, що загальна площа земельного фонду нашої держави становить 60,4 млн гектара. А площа територій і об'єктів ПЗФ станом на 1 вересня 2000 р. ста­новила близько 2,4 млн гектара або 4% площі земельного фонду нашої країни. Площа болотних угідь, не віднесених до об'єктів ПЗФ, складає 1,6%, площа водних угідь — 4% земельного фонду нашої держави1. Таким чином, загальна площа території, що мо­же бути віднесена до земель природно-заповідного та іншого при­родоохоронного призначення згідно з новим ЗК, становить близько 5% площі земельного фонду нашої країни. Це дуже мало для підтримання екологічної рівноваги. До того ж цей показник значно поступається показнику більшості країн Європи (у північній Європі лише територія ПЗФ складає 11—12% площі її земельного фонду).

Спільність правового режиму земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення розглядається у на­уковій літературі як результат певного охоронного режиму, пов'язаного з обмеженням окремих видів господарської діяль­ності та забезпеченням схоронності певного компонента2. При визначенні основних ознак даної категорії земель доцільно ке­руватися ст. 19 ЗК, відповідно до якої землі поділяються на ка­тегорії за їх основним цільовим призначенням. А останнє відо­бражається у назві відповідної категорії земель. Отже, землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призна­чення використовуються для охорони навколишнього природ­ного середовища.

1 Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 1998 році - К , 1998 - С 28

1 Див Земельне право Підручник / За ред В І Семчика І П Ф Кулинича — К , 2001 -С 361

249

передбачає ознаки, характерні саме для земель природно-за­повідного та іншого природоохоронного призначення. Такими ознаками є:

1) використання зазначених земель переважно для природоохо­ ронної діяльності (причому ці землі — це просторово-операційний базис для здійснення природоохоронних заходів щодо особливо цінних природних об'єктів і водночас самі є об'єктами особливої охорони);

2) обмеження здійснення на цих землях господарської діяль­ ності, яка може негативно позначатися на природних об'єктах, що підлягають охороні;

3) особливий, передбачений законодавством порядок переве­ дення земель у цю категорію і виникнення/припинення прав на них (для цього крім земельно-правового треба додержувати й спеціального еколого-правового порядку оголошення певної тери­ торії об'єктом ПЗФ, водно-болотними угіддями міжнародного зна­ чення чи землями, на яких розташовані об'єкти, що мають особ­ ливу наукову цінність);

4) особливий порядок управління землями цієї категорії, що пе­ редбачає наявність спеціальних державних органів — Державної служби заповідної справи, адміністрації об'єктів ПЗФ тощо;

5) включення зазначених земель до національної екологічної мережі України (системи особливо охоронюваних територій);

6) пільговий режим фінансування й оподаткування суб'єктів прав на ці землі;

7) законодавча визначеність складу зазначених земель. Це землі ПЗФ або водно-болотних угідь, не віднесених до лісового чи вод­ ного фонду, або землі, у межах яких є природні об'єкти, що ста­ новлять особливу наукову цінність. Інші землі, навіть якщо на них здійснюється виключно природоохоронна діяльність, не можуть бути віднесені до цієї категорії земельного фонду.

На підставі перелічених вище ознак можна дати таке визначен­ня земель розглядуваної категорії.

Правовий режим усіх земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення визначений ст. 7 Закону "Про природно-заповідний фонд України", згідно з якою на цих зем­лях забороняється будь-яка діяльність, що негативно впливає чи

250

може негативно вплинути на стан природних комплексів й об'єктів або перешкоджає використанню цих земель за їх цільо­вим призначенням.