1.2. ДЖЕРЕЛА ГЕОЛОГІЧНОГО ПРАВА

Геологічне законодавство можна визначити як сукупність нормативних актів, які є інституційними джерелами геологічного права. Його система загалом обумовлена предметом регулювання, межі якого на сьогодні офіційно не визначені.

Акти геологічного законодавства можна класифікувати за двома основними критеріями: юридичною силою актів та змістом норм геологічного права, які вони встановлюють.

Згідно з юридичною силою геологічне законодавство функціонує як вертикальна ієрархічна система нормативних актів. В структурі останньої можна виділити декілька блоків, головним з яких геологічне законодавство, що ґрунтується на статтях і нормах Конституції України [1] про власність (ст. 13, 14), про екологічну безпеку та інформацію (ст. 16, 50), про компетенцію вищих органів державної влади у нормативному регулюванні геологічної діяльності.

Важливим блоком геологічного законодавства є акти міжнародного регулювання геологічної діяльності: - «Декларація принципів, що регулюють режим дна морів і океанів та його надр за межами дії національної юрисдикції»; - «Конвенція Організації Об’єднаних Націй з морського права 1982 року»; - «Угода про імплементацію Частини XI Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року» (ратифіковані Україною законом від 3 червня 1999 року [2]); - Резолюція № 53/32 Генеральної Асамблеї ООН «Світовий океан та морське право»; - Угода від 14 березня 1997 року «Про взаємовідносини між Організацією Об’ єднаних Націй та Міжнародним органом з морського дна»; - Конвенція від 10 червня 1964 року № 1136 «Про континентальний шельф»; Конвенція від 17 грудня 1976 року «Про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою в результаті розвідки та розробки мінеральних ресурсів морського дна»; - «Гірнича хартія держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав» (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 24 листопада 1997 року № 1306); - «Модельний кодекс про надра та користування надрами для держав-учасниць СНД» від 17 грудня 2002 року; - двосторонні міжнародні угоди в сфері геологічної діяльності.

Третій блок становлять геологічні закони, які можна поділити на:

1) загальний - Кодекс України про надра (далі - КпН) [3] (кодифікований акт законодавства про надра, в окремих розділах і статтях якого врегульована певна частина геологічних відносин);

2) статусний (суб’єктний) - Закон України «Про державну геологічну службу України» (далі - закон про ДГС) [4] (визначає правовий статус одного з основних суб’єктів геологічного права);

3) об’єктний - Закон України «Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2010 року» [5] (визначає окремі особливості правового режиму загального об’єкту геологічного права).

Зазначимо, що вид об’єктного закону має й Закон України «Про нафту і газ», хоча його об’єктність має виражений диференційований вигляд. Зокрема розділ 5 цього закону повністю присвячений особливостям правовідносин у сфері геологічного вивчення нафтогазоносності надр:

1) проведення геологорозвідувальних робіт на ділянках, де здійснюється видобування нафти і газу;

2) державна реєстрація та облік геологорозвідувальних робіт;

3) звітність про геологічне вивчення нафтогазоносних надр;

4) володіння і розпорядження геологічною інформацією щодо нафтогазоносності надр;

5) фінансування геологічного вивчення нафтогазоносних надр.

Таким чином законодавець поглиблює виокремлення нафтогазового законодавства з одночасним виділенням в ньому геологічної складової.

Певна група геологічних відносин врегульована постановами Верховної Ради України:

- «Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» [6];

- «Про стан дотримання вимог природоохоронного законодавства при здійсненні діяльності, пов'язаної з надрокористуванням в Україні» [7].

Великий за обсягом блок геологічного законодавства становлять підза- конні нормативні акти:

а) укази Президента України з питань геологічної діяльності (наприклад, «Про заходи щодо підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвідки надр» [8]; «Про День геолога» [9]);

6) постанови Кабінету Міністрів України в сфері геологічної діяльності;

в) геологічні нормативні акти міністерств, державних комітетів та інших

центральних органів виконавчої влади.

Загальну класифікацію нормативних актів геологічного законодавства на види за їх змістом можна представити у наступному вигляді:

1) загальні нормативні акти - встановлюють загальні правила функціонування геологічних відносин, у тому числі:

a. компетенційно-юрисдикційні акти - визначають геологічну компетенцію суб’єктів та інших учасників геологічних відносин, порядок експертизи, ліцензування, оцінки, реєстрації, обліку, контролю в сфері геологічної діяльності;

b. ресурсно-планові акти - визначають правовий режим об’єктів геологічних відносин, концепції, стратегії і програми їх розвитку;

2) особливі нормативні акти - визначають правила функціонування окремих сфер геологічних відносин, у тому числі:

a. техніко-технологічні акти - визначають параметри, стадії, результати, умови, вимоги, витрати, якість певних видів геологічної діяльності;

b. функціонально-суміжні акти - визначають процеси функціонування суміжних для геологічної діяльності відносин з особливостей праці, безпеки, фінансування, оподаткування, матеріального постачання, природокористування тощо;

3) спеціальні нормативні акти - визначають особливості міжнародних та міждержавних угод в сфері геологічної діяльності.

Крім вертикальної системи геологічне законодавство має і горизонтальну систему, що визначається предметом регулювання у диференційованому вигляді, тобто його змістом.

Оскільки на сьогодні геологічне законодавство кодифіковано відносно - шляхом інтеграції в межах законодавства про надра, то окремі його інститути слід виокремити саме з КпН:

1) надання надр для геологічного вивчення (ст. 20);

2) обмеження, зупинення або припинення права геологічного вивчення надр (ст. 26, 57);

3) плата за геологічне вивчення надр (глава 4);

4) геологічне вивчення надр (розділ 2):

a. проведення робіт по геологічному вивченню надр (ст. 37);

b. вимоги щодо геологічного вивчення надр (ст. 38);

c. державна реєстрація та облік робіт по геологічному вивченню надр (ст. 39);

d.

e. передача розвіданих РКК для промислового освоєння (ст. 40);

f. першовідкривачі РКК (ст. 41);

5) державна експертиза та оцінка запасів корисних копалин (ст. 45);

6) списання запасів корисних копалин (ст. 46);

7) охорона надр при геологічному вивченні (ст. 56);

8) забудова площ залягання корисних копалин (ст. 58);

9) охорона особливо цінних геологічних об’єктів (ст. 59).

10) державний геологічний контроль (ст. 60 - 62);

11) відповідальність за порушення геологічного законодавства (ст. 65);

12) міжнародні відносини в геологічній діяльності (розділ IX).

Структурними елементами системи геологічного законодавства є окремі

законодавчі (нормативні) інститути, що становлять собою підсистему нормативних актів, предметом яких є певні однорідні відносини чи вид геологічної діяльності.

Основою геологічного законодавства є система компетенційних (статус- них) актів, які визначають правове становище суб’єктів геологічної діяльності.

Зокрема, це вже згадуваний закон про ДГС від 4 листопада1999 р., яким визначаються призначення (ст. 1), основні завдання (ст. 4), склад (ст. 5, 7), управління (ст. 6) та особливості діяльності (ст. 11, 12) державної геологічної служби України, а також фінансування геологічної діяльності (ст.ст. 8 - 10).

На підзаконному рівні конкретизують окремі положення КпН та закону про ДГС відповідні постанови Кабінету Міністрів України:

- «Про затвердження Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України» [10];

- «Про затвердження Положення про Державну геологічну службу» [11];

- «Про затвердження Положення про Державну комісію України по запасах корисних копалин» [12];

- «Питання Національної акціонерної компанії "Надра України»» [13];

- «Про затвердження статуту Національної акціонерної компанії "Надра України»» [14];

- «Про затвердження Положення про першовідкривачів родовищ корисних копалин» [15].

До цього ж інституту слід віднести й акти профільних міністерств:

- наказ Міністерства палива та енергетики України від 07.07.2004 р.

- рішення Колегії Міністерства палива та енергетики України від 08.11.2004 р. № 7.2 «Про стан виконання наказів Мінпаливенерго: "Про посилення ролі геолого-маркшейдерської служби вугледобувних підприємств Мінпаливенерго" (07.07.2004 р. N 378), "Про врегулювання кризового стану у шахтовуглебудівному комплексі" (31.08.2004 р. N 523) і "Про посилення ролі енергомеханічної служби вугледобувних підприємств, що належать до сфери управління Мінпаливенерго" (07.09.2004 р. N 552)» [17];

- наказ Міністерства вугільної промисловості України від 09.07.2007 р. № 255 «Про затвердження та надання чинності стандарту Мінвугле- прому України СОУ 10.1.00186080.004:2007 «Положення про геологічну та маркшейдерську служби вугільної промисловості»» [18].

- наказ Міністерства вугільної промисловості України від 01.06.2009 р. № 212 «Про обов'язкове навчання фахівців технологічних, виробничих, геологічних, маркшейдерських служб вугледобувних підприємств України» [19].

Іншим інститутом геологічного законодавства є група нормативних актів, які встановлюють правовий режим мінеральних ресурсів і запасів державного фонду надр.

На розвиток пріоритетних напрямів геологічних досліджень з метою забезпечення господарства України гостродефіцитними видами власної мінеральної сировини спрямована Загальнодержавна програма розвитку мінерально- сировинної бази України на період до 2010 року, яка затверджена відповідним законом від 22 лютого 2006 року № 3458-IV.

Так, серед геологічних, еколого-геологічних та інших досліджень території України виділені:

1) геологічне картування території України;

2) гідрогеологічні, інженерно-геологічні та еколого-геологічні роботи;

3) геологорозвідувальні роботи на континентальному шельфі та у межах виключної (морської) економічної зони;

4) глибинне дослідження надр;

5) геофізичні дослідження:

5.1) геофізичні дослідження з прогнозування землетрусів;

5.2) регіональні геофізичні дослідження.

Передувала зазначеній Програмі концепція нарощування мінерально- сировинної бази як основи стабілізації економіки України на період до 2010 року, яка була затверджена відповідною постановою уряду.

Також на підзаконному рівні (постанова Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 р. № 432 [20]) була затверджена Класифікація запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, що встановлює єдині для державного фонду надр України:

а) принципи підрахунку, геолого-економічної оцінки і державного обліку запасів корисних копалин згідно з рівнем їх промислового значення та ступенем геологічного і техніко-економічного вивчення;

6) умови, що визначають підготовленість розвіданих РКК до промислового освоєння;

в) основні принципи кількісної оцінки ресурсів корисних копалин.

Певною мірою розкриває положення класифікації наказ Міністерства промислової політики України від 07.05.2004 р. № 221 [21], яким встановлено порядок визначення розкритих, підготовлених та готових до виймання запасів корисних копалин.

Детальні ж інструкції щодо окремих видів корисних копалин надані в наказах Державної комісії України по запасах корисних копалин (далі - ДКЗ).

1. наказ від 10.07.1998 р. № 46 «Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до геолого-економічного вивчення ресурсів перспективних ділянок та запасів родовищ нафти і газу» [22];

2. наказ від 14.12.1998 р. № 100 «Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ уранових руд» [23];

3. наказ від 04.02.2000 р. № 23 «Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ питних і технічних підземних вод» [24];

4. наказ від 14.03.2002 р. № 32 «Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ мінеральних підземних вод» [25];

5. наказ від 18.10.2002 р. № 155 «Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ руд чорних металів (заліза, марганцю та хрому)» [26];

6. наказ від 16.12.2002 р. № 199 «Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ будівельного й облицювального каменю» [27];

7. наказ від 10.02.2003 р. № 29 «Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ бурштину» [28];

8. наказ від 25.10.2004 р. № 225 «Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ вугілля» [29];

9. наказ від 25.10.2004 р. № 224 «Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до торфових родовищ» [30];

10. наказ від 02.12.2004 р. № 263 «Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ глинистих порід» [31];

11. наказ від 29.12.2004 р. № 298 «Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ лікувальних грязей» [32];

12. наказ від 20.12.2006 р. № 354 «Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ каолінів» [33];

13. наказ від 19.03.2007 р. № 77 «Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ п'єзооптичного кварцу» [34];

14. наказ від 07.06.2007 р. № 182 «Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ теплоенергетичних підземних вод» [35];

15. наказ від 25.06.2007 р. № 198 «Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ піску та гравію» [36];

16. наказ від 07.11.2008 р. № 523 «Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до геолого-економічної оцінки загальних (емісійних) та видобувних запасів шахтного метану вуглегазових родовищ у зонах супутньої технологічно необхідної дегазації під час розробки вугільних пластів» [37];

17. наказ від 29.04.2009 р. № 161 «Про затвердження Методичних вказівок з підрахунку запасів шахтного метану вуглегазових родовищ в зонах супутньої технологічно необхідної дегазації під час розробки вугільних пластів»;

18. наказ від 06.10.2009 р. № 393 «Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ промислових підземних вод» [38].

Відповідно до ст. 6 Закону України від «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» для забезпечення перспективних потреб держави у дорогоцінних металах і дорогоцінному камінні, дорогоцінному камінні органогенного утворення та напівдорогоцінному камінні та регулювання обсягу їх видобутку утворюється державний резерв розвіданих родовищ дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, який є частиною державного фонду надр України і містить дані про розвідані родовища дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. До державного резерву розвіданих родовищ дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння включаються всі попередньо оцінені родовища.

Крім того, Державний гемологічний центр України, що належить до сфери управління Міністерства фінансів України, відповідно до законодавства подає методологічну допомогу геологорозвідувальним, видобувним і переробним підприємствам для підвищення якості робіт та методичному їх забезпеченні, проводить гемологічні дослідження сировини, а також виконує інші роботи за розпорядженнями уповноважених органів, пов'язані з незалежною експертизою дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та на- півдорогоцінного каміння.

Єдиний порядок списання запасів корисних копалин загальнодержавного і місцевого значення з обліку гірничодобувного підприємства, врегульований відповідною постановою уряду від 27.01.1995 р. № 58, є обов'язковим для всіх інших підприємств, установ, організацій та громадян, які використовують надра або здійснюють проектування, будівництво, реконструкцію, експлуатацію, ліквідацію чи консервацію гірничодобувних об'єктів, у тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Актуальним інститутом геологічного законодавства є нормативні акти, що встановлюють правові засади державного управління в галузі геології і розвідки надр. Окрім положень КпН та закону про ДГС сюди слід віднести: - постанову Верховної Ради України про напрями державної екологічної політики [6]; - указ Президента України від 14.06.2000 р. № 802/2000 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвідки надр» [8]; - указ Президента України від 03.02.2010 р. № 90/2010 «Про рі- шення Ради національної безпеки і оборони України від 3 лютого 2010 року «Про заходи щодо підвищення ефективності державного управління у галузі геологічного вивчення і використання надр»» [39]; - постанову Кабінету Міністрів України від 06.11.1997 р. № 1242 «Про реорганізацію галузі "Геологія і розвідка надр»»; - розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.06.2004, № 407-р «Деякі питання підвищення ефективності державного управління у сфері надрокористування» [40].

Одним з фундаментальних інститутів геологічного законодавства є система нормативних актів, які регулюють відносини дозвільного механізму щодо геологічного вивчення надр.

До цього інституту, крім вищезгаданих статей КпН, входять нормативні

акти:

- про порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами. Це зокрема, постанова КМ України від 23.06.2010 р. № 596 «Про затвердження Порядку надання у 2010 році спеціальних дозволів на користування надрами» [41], наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.11.2009 р. № 637 «Про затвердження Порядку переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами» [42], наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 13.07.2009 р. № 327 «Про затвердження форми спеціального дозволу на користування надрами» [43], постанова Кабінету Міністрів України від 15.10.2004 р. № 1374 «Про затвердження Методики визначення початкової ціни продажу на аукціоні спеціального дозволу на право користування надрами» [44], постанова Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р., № 1117 «Про затвердження Методики визначення вартості запасів і ресурсів корисних копалин родовища або ділянки надр, що надаються у користування» [45], постанова Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 р. № 742 «Про надання спеціальних дозволів на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення та видобування стратегічно важливих корисних копалин» [46], розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 р. № 1561-р «Про утворення комітету з проведення у 2010 році аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами» [47], постанова Кабінету Міністрів України від 21.07.2010 р. № 662 «Про затвердження Порядку проведення у 2010 році аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами» [48].

- про ліцензійний порядок геологічного вивчення надр: наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства екології та природних ресурсів від 13.02.2001 р. № 31/51 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з пошуку (розвідки) корисних копалин» [49], наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 31.07.2007 р. № 107/370 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин із родовищ, що мають загальнодержавне значення та включені до Державного фонду родовищ корисних копалин» [50];

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.09.2008 р. № 1315 р «Про затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на геологічне вивчення яких, у тому числі дослідно-промислову розробку, з подальшим видобуванням нафти і газу надаються НАК "Нафтогаз України" без проведення аукціону».

Слід зазначити, що невід'ємною частиною зазначеного вище дозволу є угода про умови користування надрами, складовою частиною якої є Програма робіт, що укладається між Мінприроди і надрокористувачем. Примірні угоди про умови користування надрами затверджуються Мінприроди. Так , наприклад у 2009 р. (наказ від 01.07.2009 р. № 351) таких примірних угод було затверджено три:

а) Примірна угода про умови користування надрами з метою геологічного вивчення;

б) Примірна угода про умови користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки;

в) Примірна угода про умови користування надрами з метою видобування.

Окремим важливим інститутом геологічного законодавства є інститут державної реєстрації та обліку геологічної діяльності. Відповідно до ст. 39 КпН роботи по геологічному вивченню надр підлягають обов'язковій державній реєстрації та обліку з метою узагальнення і максимального використання результатів вивчення надр, а також запобігання дублюванню зазначених робіт. Державна реєстрація та облік робіт по геологічному вивченню надр провадяться Державним інформаційним геологічним фондом України. Порядок таких робіт врегульовано наказом Геолкому України від 15.02.2000 р. № 17 «Про затвердження Інструкції про порядок державної реєстрації та обліку робіт з геологічного вивчення надр» [51] та наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.07.2000 р. № 73 «Про затвердження Інструкції про порядок обліку результатів робіт з геологічного вивчення надр» [52].

Крім того, для всіх суб'єктів господарювання є обов'язковими вимоги Правил нормативного забезпечення геологічного вивчення надр, затверджені наказом Державного комітету природних ресурсів України від 13.12.2004 р. № 244 [53], під час проведення робіт і досліджень, пов'язаних з геологічним вивченням надр на території України, які підлягають державній реєстрації та за результатами яких отримана геологічна інформація про надра надається у вигляді звіту щодо результатів геологічного вивчення надр на постійне зберігання (депонування) до геологічного інформаційного фонду України Державного науково-виробничого підприємства "Геоінформ".

Інститут державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, що ґрунтується на положеннях ст. 45 КпН, розвинутий у відповідній постанові уряду від 22.12.1994 р. № 865 [54] та наказі ДКЗ від 02.08.1996 р. № 29 «Про затвердження Порядку визначення вартості робіт по проведенню державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин».

Крім того, для суб'єктів господарювання незалежно від організаційно- правової форми, форми власності та підпорядкування, які здійснюють геологічне вивчення надр з метою підрахування запасів і ресурсів твердих корисних копалин і подають на державну експертизу матеріали геолого-економічних оцінок родовищ або перспективних ділянок надр є обов'язковим відповідне Положення, затверджене наказом ДКЗ від 07.12.2005 р. № 300 «Про затвердження Положення про порядок розробки та обґрунтування кондицій на мінеральну сировину для підрахунку запасів твердих корисних копалин у надрах» [55].

Економіко-правовий механізм в сфері геологічної діяльності, основи якого закладені в гл. 4 КпН, представлений такими нормативними актами:

- постанова Кабінету Міністрів України від 29.01.1999 р. № 115 «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння» [56];

- постанова Кабінету Міністрів України від 04.02.1998 р. № 118 «Про затвердження переліку витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин з відповідними витратами на їх розробку, що включаються до окремої групи витрат платника податку, які підлягають амортизації» [57];

- наказ Держкомгеології України, Державної податкової адміністрації України від 23.06.1999 р. № 105/309 «Про затвердження Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету» [58];

- наказ Міністерства фінансів України від 26.08.2008 р. № 1090 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 33 «Витрати на розвідку запасів корисних копалин»» [59];

- наказ Держкомгеології України від 26.11.1997 р. № 135 «Про затвердження Інструкції про грошові винагороди за відкриття нових родовищ корисних копалин, що мають промислове значення» [60];

- постанова Кабінету Міністрів від 25 січня 1999 р. № 83 «Про затвердження Порядку проведення геологорозвідувальних робіт за рахунок коштів державного бюджету» [61].

Останній підзаконний нормативно-правовий акт має комплексний зміст, оскільки разом з економічними нормами містить й норми, що відносяться до власне інституту геологорозвідувальних робіт. Сюди слід віднести також наказ Комітету України з питань геології та використання надр від 02.03.2000 р. № 19 «Про затвердження Положення про стадії геологорозвідувальних робіт на тверді корисні копалини» [62] та наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 16.07.2001 р. № 260 «Про затвердження Положення про стадії геологорозвідувальних робіт на підземні води (гідрогеологічні роботи)» [63].

На прискорення проведення геологорозвідувальних робіт та освоєння родовищ нафти і газу на шельфі Чорного та Азовського морів спрямоване розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 р. № 511-р., яка, в свою чергу базується на постанові уряду від 17.09.1996 р. № 1141 «Про Програму освоєння вуглеводневих ресурсів українського сектора Чорного і Азовського морів».

Близьким до попереднього інституту геологорозвідувальних робіт є інститут дослідно-промислової розробки РКК, який включає наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 03.03.2003 р. № 34/м «Про затвердження Положення про порядок організації та виконання дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення» [64]. Вимоги зазначеного Положення є обов'язковими для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від їх організаційно-правових форм та форм власності, що здійснюють ДПР у межах території України, її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони. ДПР проводиться на РКК, промислове значення яких позитивно визначене за результатами попередньої геолого- економічної оцінки, але з достатньою повнотою достовірне визначення характеристик корисних копалин можливе лише шляхом пробного вилучення і перероблення частини запасів мінеральної сировини в промислових умовах. ДПР є складовою частиною робіт з геологічного вивчення і може здійснюватися на всьому родовищі або на окремих його ділянках чи покладах.

Логічним завершенням групи інститутів геологічного законодавства гірничо-геологічного напряму є інститут передачі розвіданих РКК для промислового освоєння. Цей інститут по суті є перехідним від геологічного до гірничого законодавства. При цьому геологічні відносини можуть бути припинені на певній ділянці надр, можуть переходити у гірничі, а можуть супроводжувати останні.

Ст. 40 КпН, яка заклала основи цього інституту, розвинуто постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.1995 р. № 114 «Про Порядок передачі розвіданих родовищ корисних копалин для промислового освоєння» [65].

Інститут забудови площ залягання корисних копалин, що ґрунтується на положеннях ст. 58 КпН, конкретизовано постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.1995 р. № 33 «Про затвердження Положення про порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення» [66]. Зокрема, без попереднього геологічного вивчення ділянок надр, що підлягають забудові, забороняється проектування і будівництво населених пунктів, промислових комплексів та інших об'єктів.

Охорона ділянок надр, що становлять особливу наукову або культурну цінність, встановлена ст. 59 КпН. При цьому у встановленому законодавством порядку об'єктами природно-заповідного фонду можуть бути оголошені:

а) рідкісні геологічні відслонення, відшарування;

б) мінералогічні утворення, у тому числі метеорити,

в) палеонтологічні об'єкти;

г) археологічні об’єкти та інші ділянки надр, які становлять особливу наукову або культурну цінність,

Відповідно до Закону України від 16.06.1992 р., № 2456-XII «Про природно-заповідний фонд України» (ст. 3) залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об'єктів, що оголошуються заказниками чи пам'ятками природи, мети і необхідного режиму охорони, серед заказників виділяються загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні, серед пам'яток природи - геологічні.

Крім того, на території природних заповідників забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, у тому числі геологорозвідувальні роботи.

Саме на забезпечення додержання всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами встановленого порядку користування надрами, виконання інших обов'язків щодо охорони надр, встановлених законодавством України спрямований інститут державного контролю за геологічним вивченню надр - державного геологічного контролю. Його засади встановлені у статтях і нормах розділу VII КпН, а конкретизовано постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.1994 р. № 801 «Про затвердження Положення про державний геологічний контроль за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр України» [67]. Відповідно до останнього органами державного геологічного контролю є:

- Головне управління державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр, що утворюється в структурі Мінприроди;

- територіальні інспекції державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр.

Логічним виглядає й виокремлення інституту юридичної відповідальності в сфері геологічної діяльності. Витоки цього інституту містяться у законодавстві про надра (ст.ст. 65 - 67 КпН). Зокрема, порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Виходячи із зазначених положень можна стверджувати, що відповідальність за порушення геологічного законодавства несуть особи, винні у самовільному геологічному вивченні надр, в тому числі дослідно-промисловій розробці родовищ корисних копалин загальнодержавного значення (підстава - ст. 47 «Порушення права державної власності на надра» Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП);

Самовільна забудова площ залягання корисних копалин, невиконання правил охорони надр і вимог щодо охорони довкілля, будівель і споруд від шкідливого впливу робіт, зв'язаних з користуванням надрами, знищення або пошкодження спостережних режимних свердловин на підземні води, а також маркшейдерських і геодезичних знаків передбачає адміністративне стягнення відповідно до ст. 57 КпАП «Порушення вимог щодо охорони надр».

Цією ж статтею встановлено відповідальність за втрату маркшейдерської документації, невиконання вимог щодо приведення гірничих виробок і бурових свердловин, які ліквідуються або консервуються, в стан, що забезпечує безпеку населення, а також вимог щодо збереження родовищ, гірничих виробок і бурових свердловин на час консервації.

Очевидно, що під терміном «маркшейдерська документація» мається на увазі й геологічна документація, а також дублікати проб корисних копалин, необхідні при подальшому геологічному вивченні надр і розробці родовищ, як це передбачено п. 9 ст. 65 КпН, хоча сполучник «або», задіяний у структурі зазначеної норми між вказаними видами документації викликає обґрунтовані сумніви.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 66 КпН самовільне користування надрами та забудова площ залягання корисних копалин з порушенням установленого порядку припиняються без відшкодування понесених витрат.

Порушення правил і вимог проведення робіт по геологічному вивченню надр, яке може призвести чи призвело до недостовірної оцінки розвіданих запасів корисних копалин або умов для будівництва та експлуатації підприємств по видобуванню корисних копалин, а також підземних споруд, не зв'язаних з видобуванням корисних копалин, втрата геологічної документації, дублікатів проб корисних копалин і керна, необхідних при дальшому геологічному вивченні надр і розробці родовищ тягнуть за собою адміністративну відповідальність згідно ст. 58 КпАП «Порушення правил і вимог проведення робіт по геологічному вивченню надр».

Також до адміністративних правопорушень належать діяння щодо здійснення в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, а також територій, зарезервованих для наступного заповідання, забороненої господарської та іншої діяльності, порушення інших вимог режиму цих територій та об'єктів, самовільна зміна їх меж, невжиття заходів для попередження і ліквідації негативних наслідків аварій або іншого шкідливого впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду (ст. 91 КпАП), що цілком кореспондується із діяннями щодо знищення або пошкодження геологічних об'єктів, що становлять особливу наукову і культурну цінність (п. 8, ст. 65 КпН).

Відповідно до ст. 321-1 КпАП «Органи державного геологічного контролю» - органи державного геологічного контролю розглядають справи про порушення законодавчих та інших нормативних актів, які встановлюють порядок, правила і вимоги щодо проведення робіт по геологічному вивченню надр України (статті 57, 58 КпАП). Від імені органів державного геологічного контролю розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення мають право:

- державні інспектори - штраф до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- головний державний інспектор державного геологічного контролю та його заступники - штраф до чотирнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, органи спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі геології та використання надр розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 59, 60, 61 КпАП, у випадках забруднення та вичерпання підземних вод або порушення водоохоронного режиму на водозборах, яке спричинило забруднення цих вод (ст. 239 КпАП).

До правопорушень в сфері промислової безпеки геологічної діяльності слід віднести склад правопорушення, описаний у ст. 93 КпАП «Порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з безпечного ведення робіт у галузях промисловості».

Відносно правопорушень в сфері геологічного вивчення надр, як господарської діяльності, то до них слід віднести склади, передбачені статтями:

2

- 163 «Неподання або несвоєчасне подання платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов'язкових платежів»;

3

- 163 «Невиконання законних вимог посадових осіб органів державної податкової служби»;

- 164 «Порушення порядку провадження господарської діяльності»;

2

- 164 «Порушення законодавства з фінансових питань»;

12

- 164 «Порушення законодавства про бюджетну систему України»;

- 164¹⁴ «Порушення законодавства про здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти»;

- 166¹⁰ «Порушення порядку видачі документа дозвільного характеру»;

Логічно закінчують групу адміністративних правопорушень в сфері геологічної діяльності дії, що утворюють склад проступків, передбачених статтею 188⁵ «Невиконання законних розпоряджень чи приписів посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів».

Особливістю кримінальної відповідальності в сфері геологічної діяльності є те, що суспільна небезпечність злочинних дій або бездіяльності, передбачених чинним Кримінальним кодексом України (далі - КК), розглядається суміщено - ст. 240 КК «Порушення правил охорони або використання надр». В обох сферах поводження з надрами порушення встановлених правил охорони (використання) надр вважається злочином, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля.

Безпосереднє відношення до геологічної діяльності має й ст. 202 КК «Порушення порядку зайняття господарською діяльністю та діяльністю з надання фінансових послуг», оскільки цей вид господарської діяльності підлягає ліцензуванню, а її суб’єкти - державній реєстрації.

До злочинів у сфері економіко-правового забезпечення геологічної діяльності слід віднести ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) - ст. 212 КК, що за своїм складом повністю кореспондується із вимогами гл. 4 КпН «Плата за користування надрами».

До групи злочинів в сфері геологічної діяльності можна віднести й порушення правил екологічної безпеки (ст. 236 КК).

Окремо слід виділити склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 244 КК, який утворюється дослідженням, розвідуванням, розробкою природних багатств та іншими роботи на континентальному шельфі України, які провадяться іноземцями, якщо це не передбачено договором між Україною і заінтересованою іноземною державою, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або спеціальним дозволом, виданим у встановленому законом порядку.

Зазначені вище злочини можна виокремити в групу злочинів в сфері екологічної безпеки геологічної діяльності. Аналогічно підійдемо й до розгляду групи злочинів в сфері промислової безпеки геологічної діяльності.

Сюди відносяться:

- порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст. 270 КК);

- порушення вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 КК);

- порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою (ст. 272 КК);

- порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у цехах (ст. 273 КК);

- порушення правил ядерної або радіаційної безпеки (ст. 274 КК).

Потенційно, з геологічною діяльністю також можуть бути пов’язані й

злочини у сфері службової діяльності:

- зловживання владою або службовим становищем (ст.364 КК);

- перевищення влади або службових повноважень (ст.365 КК);

- службове підроблення (ст.366 КК);

- службова недбалість (ст.367 КК);

- одержання хабара (ст.368 КК).

Враховуючи, те що державні інспектори Держгеолконтролю здійснюють правозастосовні та правоохоронні функції, тобто за законом є працівниками правоохоронного органу, то в зазначеному контексті в сфері геологічної діяльності можливі також склади злочинів, передбачені статями КК - 343, 345, 347349, 354-358.

В якості санкцій геолого-правової відповідальності в сфері дії дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення надр можна розглядати, наприклад [41]:

а) відмову у продовженні строку дії дозволу (п. 20);

б) зупинення дії дозволу ((п. 24);

в) анулювання дозволу (п. 25).

Крім того, за низку правопорушень, передбачених Законом України «Про газ (метан) вугільних родовищ», встановлені штрафні санкції для субєктів господарювання - юридичних осіб. Серед таких порушень законодавства до сфери геологічної діяльності слід віднести:

- порушення норм, правил і вимог щодо проведення робіт з геологічного вивчення надр (штраф - 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі - НМДГ);

- невиконання правил охорони надр та вимог щодо безпеки людей, захисту майна і навколишнього природного середовища від шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами (штраф - 1000 НМДГ);

- невиконання вимог щодо приведення свердловин, які ліквідовано або законсервовано, у безпечний стан, а також вимог щодо збереження свердловин на час консервації (штраф - 1000 НМДГ);

- проведення робіт без затвердженої в установленому законодавством порядку технічної документації (проектів, паспортів тощо) або з порушенням їх вимог (штраф - 1000 НМДГ);

- порушення правил безпеки, що створює загрозу безпечній життєдіяльності населення та експлуатаційного персоналу (штраф - до 200 НМДГ);

- порушення умов та правил діяльності, передбачених відповідним спеціальним дозволом на користування надрами, (штраф - до 300 НМДГ);

- неподання передбаченої законом інформації уповноваженим державним органам або подання завідомо недостовірної інформації (штраф - до 500 НМДГ);

- відмову надавати інформацію щодо газоносності надр до Державного інформаційного геологічного фонду України у випадках, передбачених законодавством (штраф - до 500 НМДГ).

Важливу роль серед джерел інституту юридичної відповідальності в сфері геологічної діяльності посідає Указ Президента України від 05.07.2004 р., № 741/2004 «Про заходи щодо забезпечення додержання законодавства у сфері надрокористування» [68], оскільки в ньому передбачено встановлення в натуральних одиницях максимальних обсягів видобування нафти і газу під час геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі ДПР РКК, а також запровадження обліку розвідувальних та експлуатаційних нафтових і газових свердловин.

Окремим інститутом є сукупність нормативно-правових актів в сфері геологічного картування України. Державна геологічна карта України масштабу 1 : 200000 є базовою багатоцільовою комплексною геологічною основою для планування освоєння природних ресурсів, розвитку мінерально-сировинної бази, розробки науково обґрунтованих програм геологорозвідувальних робіт, будівництва, меліорації, охорони надр і довкілля, а також вирішення інших актуальних питань розвитку галузей народного господарства держави. Цей інститут включає:

- Наказ Держкомгеології України від 09.11.1998 р. № 163 «Про Положення про Державну геологічну карту України масштабу 1 : 200000» [69];

- Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 15.10.2001 р. № 372 «Про затвердження Положення про Державну гідрогеологічну карту України масштабу 1:200000» [70];

- Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 19.06.2003 р. № 116-ДС «Про затвердження Положення про Державну еколого-геологічну карту України масштабу 1:200000» [71].

Враховуючи те, що наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 р. № 15 «Про затвердження Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Переліку робіт з підвищеною небезпекою» [72] до останніх віднесено більшість процесів геологічної діяльності, а саме:

1) освоєння і глушіння газових та нафтових свердловин;

2) промислово-геофізичні дослідження свердловин;

3) ліквідація відкритих газових та нафтових фонтанів;

4) роботи по ліквідації нафтогазоводопроявлень в процесі буріння свердловин;

5) підземна геологорозвідка;

6) сейсморозвідка;

7) геолого-маркшейдерські роботи;

8) монтаж, експлуатація і демонтаж бурових вишок,

то цілком логічним буде відзначити й нормативні акти інституту промислової безпеки геологічної діяльності, до якого, на підставі наказу Державного комітету України з промислової безпеки; охорони праці та гірничого нагляду від 07.07.2009 р. № 109 «Про затвердження Покажчика нормативно-правових актів з питань охорони праці» [73] слід віднести:

- НПАОП 74.2-1.06-92 «Правила безпеки при геологорозвідувальних роботах та бурінні свердловин технічного призначення (25.11.92, 05.10.92 Держгіртехнагляд, Держвуглепром України);

- НПАОН 14.4-5.02-75 «Галузева інструкція з геолого-

маркшейдерського обліку стану і руху розвіданих запасів кам'яної солі на гірничодобувних підприємствах соляної промисловості Мінхарчоп- рому СРСР» (28.03.75 Мінхарчопром СРСР);

- НПАОН 13.0-5.03-77 «Галузева інструкція з геолого-

маркшейдерського обліку стану і руху розвіданих запасів залізних, марганцевих і хромових руд на підприємствах Міністерства чорної металургії СРСР (26.12.77, Мінчормет СРСР);

- НПАОН 00.0-7.02-02 «Обладнання для геологорозвідувального, структурно-пошукового і картувального буріння свердловин, обстеження технічного стану (методичні вказівки) ГСТУ 41-30-2002» (16.09.2002, наказ Мінекоресурсів України № 352);

- НПАОП 74.2-5.12-90 «Інструкція щодо безпечного ведення морських інженерно-геологічних робіт КР 39-024-90. Геодезична служба» (1990, Міннафтогазпром, Держгіртехнагляд СРСР);

- НПАОП 74.2-3.10-80 «Типові галузеві норми безплатної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту робітникам і службовцям, які зайняті на геологічних, топографо-геодезичних, розвідувальних, землеулаштувальних роботах та в картографічному виробництві» (24.06.80, постанова Держкомпраці СРСР № 180/П-7);

- НПАОП 74.2-1.02-90 «Правила безпеки при геологорозвідувальних роботах» (1990, Мінгеології СРСР);

- НПАОП 0.00-5.32-79 «Інструкція з контролю вмісту пилу на підприємствах гірничорудної і нерудної промисловості (копальнях, кар'єрах, геологорозвідувальних роботах, збагачувальних, агломератних і дроби- льносортувальних фабриках)» (12.11.79, Держгіртехнагляд СРСР).

Також цілком об’єктивним уявляється виокремлення у геологічному законодавстві інституту екологічної безпеки геологічної діяльності, до якого входять:

а) постанова Ради Міністрів УРСР від 14.07.1976 р. № 327 «Про рекультивацію земель, збереження і раціональне використання родючого шару ґрунту при розробці родовищ корисних копалин і торфу, проведенні геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт»;

б) інструкція Мінсільгоспу СРСР від 20.12.1976 р. № 187 «Інструкція з інвентаризації земель, ґрунтове покриття яких порушене при розробці родовищ корисних копалин і торфу, виконанні геологорозвідувальних дослідницьких, будівельних та інших робіт»;

в) наказ Державного комітету ядерного регулювання України від 29.05.2007, № 81 «Про затвердження Загальних положень забезпечення безпеки захоронення радіоактивних відходів у геологічних сховищах» [74].

Важливу роль в сфері геоекологічної безпеки відіграє Держземінспекція (постанова Кабінету Міністрів України від 21.06.2010 р., № 477 «Про утворення Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель» [75]) , яка відповідно до покладених на неї завдань:

- організовує і здійснює державний контроль за виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних з порушенням ґрунтового покриву, своєчасного проведення рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених проектом рекультивації земель;

- вносить в установленому порядку до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотання щодо обмеження або зупинення освоєння земельних ділянок у разі розробки корисних копалин, у тому числі торфу, проведення геологорозвідувальних, пошукових та інших робіт з порушенням вимог земельного законодавства;

- отримує від органів земельних ресурсів інформацію про відведення земельних ділянок для проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, на яких планується здійснювати зняття ґрунтового покриву.

До інституту геоекологічної безпеки слід віднести й державні будівельні норми і стандарти, що стосуються небезпечних геологічних процесів і затверджені наказами Міністерства регіонального розвитку та будівництва України:

- наказ від 07.12.2009 р. № 566 «Про затвердження ДБН В.1.1-24-2009 «Захист від небезпечних геологічних процесів. Основні положення проектування»» [76];

- наказ від 02.12.2009 р. № 550 «Про затвердження ДБН В.1.1-25-2009 «Захист від небезпечних геологічних процесів. Інженерний захист територій та споруд від підтоплення та затоплення»» [77];

- наказ від 01.02.2010 р. № 27 «Про затвердження СОУ ЖКГ «Захист від небезпечних геологічних процесів. Дренажі променеві для захисту від підтоплення територій та споруд»»;

- наказ від 01.02.2010, № 28 «Про затвердження СОУ ЖКГ «Захист від небезпечних геологічних процесів. Штучне відновлення природної дренованості територій»».

Розглянуте коло джерел геологічного права продовжує інститут міжнародних відносин в геологічній діяльності, основи якого закладені у розділі IX КпН. Окрім вище згадуваних міжнародних актів до цього інституту слід віднести:

1) Указ Президента України від 31.03.2004 р. № 378/2004 «Про затвердження Угоди про співробітництво між Україною та Великою Соціалістичною Народною Лівійською Арабською Джамагирією у сфері геологічних досліджень» [78];

2) Двостороння угода від 04.11.1994 р. «Протокольна угода про співробітництво у галузі геології і гірничої справи між Україною і Гвінейською Республікою» [79];

3) Двостороння угода від 01.07.2005 р. «Протокол про науково-технічне співробітництво в галузі геології і мінеральних ресурсів між Міністерством охорони навколишнього природного середовища України і Міністерством нафти і мінеральних ресурсів Сирійської Арабської Республіки» [80];

4) Двостороння угода від 23.07.1993 р. «Угода між Державним комітетом України по геології і використанню надр і Міністерством геології і мінеральних ресурсів Монголії в галузі геологічного вивчення надр».

Відповідно до ст. 68 КпН іноземним юридичним особам і громадянам надра у користування та право на переробку мінеральної сировини надаються на конкурсній основі на підставі угод (контрактів). Такі відносини врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1998 р. № 841 «Про Положення про порядок організації та проведення міжнародних конкурсів (тендерів) на укладання контрактів на користування надрами» [81].

Для завершення огляду джерел геологічного права залишився один із центральних його інститутів - інститут геологічної інформації. Засади її правового режиму встановлені ст. 39 КпН та розвинуті у постанові Кабінету Міністрів України від 13.06.1995 р. № 423 «Про затвердження Положення про порядок розпорядження геологічною інформацією» [82], відповідно до якого геологічна інформація це зафіксовані дані, що володіють такими ознаками:

- дані геологічного, геофізичного, геохімічного, аерокосмічного, економічного змісту;

- дані характеризують будову надр, наявні в них корисні копалини, умови розробки родовищ, інші якісні і кількісні параметри та особливості надр;

- дані отримані за результатами геологорозвідувальних, геолого- екологічних, науково-дослідних, експлуатаційних та інших робіт.

Частина 3 ст. 39 КпН дає підстави виділити вид геологічної інформації, що підлягає обов'язковій передачі до Державного інформаційного геологічного фонду України, який, в свою чергу, згідно постанови уряду від 08.11.1996 р. № 1366 має статус галузевого державного архіву. Згідно ст. 26 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» галузеві державні архіви створюються для зберігання геологічних, гідрометеорологічних, картографічних та інших специфічних видів архівних документів, які потребують особливих умов їх зберігання і використання відомостей, що в них містяться.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 28.11.2000 р. № 217 «Про затвердження Порядку обліку, зберігання та користування фондовими геологічними матеріалами» [83] визначено склад і обсяг інформації, яка підлягає обов'язковій передачі до Державного інформаційного геологічного фонду України, встановлено порядок обліку, зберігання й надання в користування фондових (архівних) матеріалів з геологічного вивчення та використання надр України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Вартість геологічної інформації, отриманої за результатами робіт з геологічного вивчення надр на території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони за рахунок коштів державного бюджету визначається згідно постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 р. № 1075 «Про затвердження Методики визначення вартості геологічної інформації, отриманої за рахунок коштів державного бюджету» [84].

Також слід мати на увазі, що відповідно до ст. 24 Закону України «Про угоди про розподіл продукції», геологічна, геофізична, геохімічна, техніко- економічна та інша інформація, а також зразки гірничих порід (в тому числі керн) та інші дані, отримані інвестором у результаті виконання робіт, передбачених угодою про розподіл продукції (далі - УРП), є власністю держави. При дотриманні умов конфіденційності, передбачених УРП, інвестор має право вільно і безоплатно користуватися зазначеною інформацією з метою виконання робіт, передбачених УРП. При цьому, інвестор зобов'язаний надавати державі таку інформацію в порядку, встановленому УРП. Розпорядження зазначеною інформацією (зокрема, її державна експертиза, реєстрація та облік) здійснюється відповідно до вимог законодавства та умов УРП.

Сторони УРП несуть відповідальність за розголошення конфіденційної інформації, одержаної під час виконання УРП, відповідно до вимог УРП та законодавства України.

Таким чином, розглянута вперше система геологічного законодавства відкриває можливість не тільки констатувати об’єктивне формування системи геологічного права, а й визначити його місце та співвідношення із надроправом та гірничим правом.

2.