<<
>>

Об’єкти права геологічного вивчення надр

Призначення поняття «об’єкт права» рівно як і «об’єкт правовідношення» полягає в тому, щоб розкрити смисл існування правовідношення чи їх сукупності, показати, для чого суб’єкти вступають у правові відносини та здійснюють певні діяння реалізуючи свої права та обов’язки.

Дані категорії таким чином пов’язують певні системи правовідносин з системою матеріальних та нематеріальних благ суспільства. При всьому цьому проблема об’єкта права та об’єктів правовідносин належить до числа найбільш дискусійних в теорії права.

Як загальноправове поняття, на думку автора, об'єкти правовідносин являють собою реальні явища, заради яких зацікавлені особи здатні вступити у правовідносини, що виникають, реалізуючи свої суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

В якості об’єктів екологічного права акад. В.І. Андрейцев пропонує розглядати сукупність природних, природно-соціальних умов і процесів, природних ресурсів, ландшафтів, природних і природно-антропогенних комплексів, екосистем та життя і здоров’я громадян, що підлягають охороні за допомогою норм екологічного законодавства[8].

В той же час, слід зазначити, право геологічного вивчення надр, рівно як геологічне право та гірниче право мають складну юридичну природу, що виявляється в органічному поєднанні надроресурсного та господарського характерів предметів їх правового регулювання. В останніх одним із складових елементів виступають об’єкти, за допомогою виявлення яких одне правове угрупування відмежовується від іншого.

Так, наприклад вельми цікавим уявляється аналіз об’єктних складів гірничого та геологічного права та правовідносин.

Гірничі відносини визначаються Гірничим законом України (далі - ГЗУ) (ст. 1) як правовідносини, врегульовані нормами права та пов'язані з:

1) використанням надр;

2) охороною надр.

Таке розуміння відносин робить цілком логічним висновок, про те що їх загальним об’єктом мають виступати власне надра.

Втім, окреслене законодавцем в ст. 4 ГЗУ об’єктне коло гірничих відносин, до якого віднесені:

- геологічна розвідка корисних копалин;

- проектування, будівництво (реконструкція, технічне переоснащення), експлуатація, ліквідація або консервація гірничих підприємств;

- організація протиаварійного захисту гірничих підприємств;

- охорона праці, забезпечення безпеки та здоров'я людей в особливо небезпечних умовах,

тільки загострює проблему співвідношення законодавчого поняття гірничих відносин та їх об’єктів.

Акад. В.І. Андрейцев вперше звернув увагу на те, що в якості об’єктів гірничих правовідносин визнані юридично різнопорядкові сфери діяльності гірничих підприємств, з чим він не може повною мірою погодитися, якщо виходити з методологічного постулату про те, що об’єкт правовідносин складає певна матеріальна або духовна цінність, довкола якої суб’єктами цих правовідносин формуються відповідні правові зв’язки, набувається правосуб’єктність та

оформляються відповідні правовстановлюючі документи, що фіксують право'-* г"> * 9

вий режим таких об єктів.

Уявляється, що відповідь на поставлене питання доцільно було б розпочати з аналізу тих матеріальних та нематеріальних благ, дій, послуг та їх результатів, тобто з того заради чого виникають, в даному випадку, гірничі відносини, врегульовані законодавчим актом комплексного характеру - ГЗУ.

Першим задекларованим об’єктом гірничих відносин виступає «геологічна розвідка корисних копалин». Використання останнього поняття вбачається некоректним, оскільки вітчизняне законодавство не оперує саме таким словосполученням.

Поруч із поняттям «геологічне вивчення надр», під яким розуміються спеціальні роботи і дослідження, спрямовані на одержання інформації про надра з метою задоволення потреб суспільства [9] [10], постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.1997, № 432 «Про затвердження Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр»[11] [12] застосовується поняття «геологічне вивчення корисних копалин - визначення речовинного складу, кількості, якості і технологічних властивостей корисних копалин, геологічної будови, гідрогеологічних, гірничо-геологічних та інших умов залягання їх покладів для обґрунтування проектних рішень щодо способу і системи видобутку та схеми комплексної переробки мінеральної сировини».

Крім того, законодавством використовується й інше поняття - «розвідка запасів корисних копалин» - пошук та визначення обсягів і якості корисних копалин, включаючи нафту, природний газ та інші невідтворювані природні ресурси, що здійснюється підприємством після отримання права на розвідку запасів корисних копалин у межах визначеної ділянки (території), а також визначення технічної можливості та економічної доцільності видобутку корисних 12

копалин.

Якщо припустити, що законодавець мав на увазі «господарську діяльність з пошуку (розвідки) корисних копалин», яка підлягала до 2011 р. ліцензуванню відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та Кодексу України про надра, то навряд чи всі види такої

• · г, · · · 13

діяльності відносяться до об єктів гірничих відносин.

Також не можна ототожнювати зазначений об’єкт із поняттям «геологорозвідувальні роботи», під якими розуміється комплекс спеціальних робіт і досліджень, що здійснюються з метою геологічного вивчення надр.[13] [14] Втім єдина стадія (стадія ІІІ), яка може асоціюватися з гірничими відносинами має назву «розвідка родовищ корисних копалин». Така розвідка проводиться тільки на тих родовищах (ділянках) корисних копалин, які отримали позитивну геолого - економічну оцінку за результатами попередніх геологорозвідувальних робіт і визнані першочерговими для промислового освоєння.

Чи то відсутність в ст. 1 ГЗУ визначення поняття, яке проголошено об’єктом гірничих відносин, чи то намагання творців закону уникати постійних повторень шляхом застосування інших, на їх думку тотожних понять, але власне зміст ГЗУ додав ще більшого непорозуміння у понятійному апараті питання, що розглядається.

Так наприклад, ст. 2 ГЗУ поширює дію цього закону на правовідносини у сфері діяльності гірничих підприємств, що займаються розвідкою корисних копалин, а ст. 5 серед суб’єктів гірничих відносин виділяє осіб, які здійснюють геологічне вивчення родовищ корисних копалин.

Нарешті, остаточно може здивувати й той факт, що а ні процес діяльності з геологічної розвідки корисних копалин, а ні його результати жодного разу надалі в тексті ГЗУ не згадуються.

Постає питання - чому до об’ єктного кола гірничих відносин законодавець включив геологічну розвідку?

Адже, по-перше, як вже зазначалося, це стадія геологорозвідувальних робіт, яка частиною входить до складу «геологорозвідувального процесу»[15], Останній, в свою чергу охоплюється більш широким поняттям «геологічна діяльність»,16 що робить логічним висновок щодо приналежності цього виду діяльності до об’єктів геологічних відносин.

По-друге, у самому змісті ГЗУ регулювання суто гірничих відносин розпочинається не з геологічної розвідки, а з «підготовки до проведення гірничих робіт та видобутку корисних копалин».

Втім до розуміння подібного законотворчого кроку схиляє застосоване у ГЗУ (ст. 1) поняття гірнича (гірничодобувна) промисловість, до якої віднесено й галузь з «розвідування родовищ корисних копалин». В подібний спосіб підкреслюється однозначність приналежності геологічної розвідки до об’єктів саме гірничих відносин. Хоча при цьому зазначимо, що «роботи з геологічного вивчення надр» підлягають державній реєстрації та обліку, який здійснює Державний інформаційний геологічний фонд України "Геоінформ" відповідно до

17

встановлених вимог, а останній структурно входить до Мінприроди.

Виходячи з положень ст. 12 ГЗУ зазначена підготовка до проведення гірничих робіт починається із вибору місця розташування гірничого підприємства, яке проводиться до початку проектних робіт, тобто на першому етапі підготовки у встановленому законом порядку проводиться попереднє погодження питання про надання:

а) земельної ділянки;

б) гірничого відводу.

Залишивши земельно-гірничі процесуальні відносини для наступних досліджень зазначимо лише що законодавством встановлено порядок і умови передачі для промислового освоєння розвіданих родовищ корисних копалин (РКК), у тому числі техногенних, або їх ділянок, запаси корисних копалин яких оцінені та визнані підготовленими до промислового освоєння Державною комісією по запасах корисних копалин і які включені до державного фонду родовищ корисних копалин. [16] [17] [18]

Очевидно, що категорія «розвіданих РКК» обумовлює завершеність розвідувальних робіт по ним і, крім того, наявність необхідних умов для віднесення РКК до групи підготовлених до промислового освоєння.[19]

В свою чергу до об'єктів розвідувальних робіт належать:

а) попередньо розвідані РКК (ділянки), що рекомендовані до розвідки за позитивними результатами пошуково-оцінних робіт;

б) попередньо розвідані ділянки РКК, що розробляються;

в) РКК (ділянки), що розвідані раніше й з різних причин не залучені до промислового розроблення.

Отже попередньо розвідані (відкриті) РКК є такими, що підготовлені до проведення розвідувальних робіт, включаючи дослідно-промислову розробку з метою детальної геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин. Крім того, аналіз законодавства дозволив виділити два найбільш вагомих аргументи щодо доцільності включення розвідувальних робіт до об’єктного кола гірничих відносин, а саме:

1. Відкриті РКК вважаються підготовленими до проведення розвідувальних робіт, якщо ступінь геологічного і техніко-економічного їх вивчення забезпечує можливість визначення всіх корисних копалин і компонентів, очікуваних розмірів покладів та їх геологічної будови, технологічних властивостей корисних копалин і гірничо-геологічних умов їх залягання, гірничо-технічних, екологічних та інших умов видобутку і переробки мінеральної сировини та реалізації товарної продукції з детальністю, достатньою для правильної оцінки їх промислового значення.

2. Розвідувальні роботи проводяться з метою підготовки РКК (ділянок) до промислового освоєння відповідно до вимог Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр та визначення вихідних даних для опрацювання проектів будівництва гірничодобувних об'єктів і об'єктів перероблення мінеральної сировини, що створюються або реконструюються на базі розвіданих запасів.

Таким чином цілком обґрунтовано можна стверджувати, що ні де та ні ким не розтлумачене поняття «геологічна розвідка корисних копалин» є, в розумінні законодавства про надра, ні чим іншим як «розвідкою відкритих родовищ (ділянок) корисних копалин, що пройшли попередню геолого-економічну оцінку та підготовлені для подальших розвідувальних робіт включаючи дослідно-промислову розробку з метою детальної геолого-економічної оцінки запасів, опрацювання проекту гірничого підприємства та передачі родовища для промислового освоєння».

Звісно, що таке розширене формулювання не може претендувати на визначення об’єкту гірничих відносин, але в ньому, на нашу думку, закладено головні ознаки тих благ, з приводу яких суб’єкти гірничих відносин здійснюють свої суб’єктивні юридичні права і суб’єктивні юридичні обов’язки.

Отже, об’ єктом гірничих відносин у сфері геологічного вивчення надр слід вважати «розвідку родовища (ділянки) корисних копалин, у тому числі дослідно-промислову розробку, та її результати».

Останній висновок слід вважати пропозицією щодо внесення відповідних змін до ст. 4 ГЗУ.

Слід також відзначити, що чинний КпН, на відміну від Конституції України (ст. 13), що проголосила надра, які знаходяться в межах території України, її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони об'єктом права власності Українського народу, взагалі не згадує про такий стрижневий елемент правовідносин як об’єкт. Подібна прогалина позбавляє сенсу існування будь-яких надроправових відносин, адже безоб’єктних правовідносин в суспільстві немає і бути не може.

Цей факт можна заперечити посиланням на ту ж таки ст. 4 ГЗУ, в якій наведені об’єкти гірничих відносин, а оскільки КпН відповідно до його ст. 3 регулює саме гірничі відносини, то ці об’єкти і слід розуміти як об’єкти надропра- вових відносин. Втім навіть поверховий аналіз двох згаданих кодифікованих актів законодавства про надра - КпН та гірничого законодавства - ГЗУ, позбавляє логіки ототожнення об’єктів гірничих правовідносин та надроправових відносин.

По-перше, відправною точкою в цьому питанні є методологічний постулат про те, що об’єкт правовідносин складає певна матеріальна або духовна цінність, довкола якої суб’єктами цих правовідносин формуються відповідні правові зв’язки, набувається правосуб’єктність та оформляються відповідні правовстановлюючі документи, що фіксують правовий режим таких об’єктів.

По-друге, якщо визначення гірничих відносин (ст. 1 ГЗУ) дає привід розглядати в якості їх об’єкта надра, то у переліку об’єктів гірничих відносин (ст. 4 ГЗУ) такого поняття взагалі не згадується. Вважаю, що в даному випадку має місце спроба існуючим законодавчим поняттям «гірничі відносини» розкрити, хоча відверто неповно, дефініцію «надроправові відносини».

По-третє, слід констатувати, що всі об’ єкти гірничих відносин, визначені такими гірничим законодавством являють собою не що інше як дії суб’єктів, причому дії різногалузеві: - геологічні; - гірничі; - адміністративні; - трудові, і лише гірничі дії, а конкретно - гірничу справу, на думку Р.С. Кіріна, слід вважати загальним об’ єктом гірничих відносин.

По-четверте, чинний КпН, як основний акт законодавства про надра, йдучи від зворотного (залишивши поза правовим полем його об’єктне коло), розкриває поняття про природний об’ єкт - надра (ст. 1), що фіксує лише його геое- кономічні ознаки та аналогічні поняття державного фонду надр зі складовою частиною у вигляді Державного фонду родовищ корисних копалин. Все це дає привід для логічного ствердження, згідно якого в якості загального об’єкту надроправових відносин слід розуміти саме державний фонд надр.

Останній інтегрує в своєму складі не просто частини (ділянки) земної кори, а ділянки з визначеним просторовим місцезнаходженням та напрямом господарського використання, відтак - із зовнішніми міжприродооб’ єктними межами (ст. 1 КпН):

1) верхніми вертикальними:

а) ділянки надр, що розташовані під поверхнею суші;

б) ділянки надр, що розташовані під дном водоймищ;

2) нижніми вертикальними:

а) ділянки надр, що простягаються до глибин, доступних для геологічного вивчення;

б) ділянки надр, що простягаються до глибин, доступних для освоєння.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 5 КпН державний фонд надр характеризується відповідним диференційованим режимом, який залежно від стадії використання поділяє ділянки надр на:

а) ділянки надр, що використовуються;

б) ділянки надр, не залучені до використання.

Аналогічний поділ, але відносно родовища корисних копалин (далі - РКК), використовується в постанові Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 р. № 150 "Про Державний фонд родовищ корисних копалин України":

а) ділянки надр розроблювані;

б) ділянки надр нерозроблювані.

Крім того, згадана норма КпН виокремлює й ділянки надр за морськими горизонтальними межами:

а) ділянки надр континентального шельфу;

б) ділянки надр виключної (морської) економічної зони України.

При цьому останні екосистеми розкриваються наступними визначеннями:

1) континентальний шельф - поверхня й надра морського дна підводних районів, що прилягають до узбережжя та до островів України, за зоною територіального моря, до глибини 200 метрів або за цією межею до таких місць, де глибини вод, що його покривають, дозволяють добування природних багатств цих районів;

2) виключна (морська) економічна зон України - морські райони, що зовні прилягають до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, які їй належать, і мають ширину до 200 морських миль, відлічених від тих самих вихідних ліній, що і територіальне море України.

Та сама ст. 5 КпН (ч. 2,3) диференціює ділянки надр (РКК) за критерієм походження:

а) ділянки надр природного (геогенного) походження;

б) ділянки надр техногенного (штучного) походження.

Звідси логічним уявляється поділ вищезгаданої групи ділянок надр, що використовуються, на підгрупи:

а) ділянки надр, залучені до використання вперше;

б) ділянки надр, залучені до використання повторно.

Нарешті ч. 4 ст. 5 КпН вирізняючи ступінь оцінки ділянок надр (РКК) поділяє їх на:

а) ділянки надр, оцінені як промислові;

б) ділянки надр, попередньо оцінені.

При цьому зі змісту цієї норми слідує логічний поділ на ще одну групу об’єктів:

а) ділянки надр, включені до Державного фонду РКК;

б) ділянки надр, включені до резерву Державного фонду РКК;

Ст. 6 КпН поділяє надра (корисні копалини) за своїм значенням:

а) ділянки надр загальнодержавного значення;

б) ділянки надр місцевого значення.

Отже рухаючись в напряму виявлення ділянок з особливим надроправо- вим режимом слід звернути увагу й на критерій стадій геолого-економічної оцінки надр (техніко-економічного та геологічного вивчення), за яким, ґрунтуючись на положеннях постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 р. № 432 "Про затвердження Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр" ділянки надр можна поділити на:

1) Ступінь техніко-економічного вивчення:

а) ділянки надр, початково оцінені;

б) ділянки надр, попередньо оцінені;

в) ділянки надр, детально оцінені.

2) Ступінь геологічного вивчення:

а) ділянки надр нерозвідані;

б) ділянки надр прогнозні;

в) ділянки надр перспективні (передбачувані);

г) ділянки надр відкриті (виявлені);

д) ділянки надр попередньо розвідані;

є) ділянки надр розвідані.

За критерієм складності геологічної будови виділимо:

1) ділянки надр простої геологічної будови;

2) ділянки надр складної геологічної будови;

3) ділянки надр дуже складної геологічної будови;

4) ділянки надр надто складної геологічної будови.

За критерієм ступеня підготовленості до використання ділянки надр (РКК) поділяються на:

1) ділянки надр, підготовлені до розвідувальних робіт;

2) ділянки надр, підготовлені до промислового освоєння.

За критерієм промислового значення запасів ділянки надр можна поділити на:

1) ділянки надр, з балансовими запасами;

2) ділянки надр, з умовно балансовими запасами;

3) ділянки надр, з позабалансовими запасами;

Особливий інтерес заслуговує підхід ідентифікації ділянок надр за допомогою міжнародного трипорядкового цифрового коду. З урахуванням попередніх класифікаційних поділів його можна відобразити в наступній комплексній інтерпретації:

Код 111) ділянки надр, детально оцінені з розвіданими балансовими запасами;

Код 121) ділянки надр, попередньо оцінені з розвіданими балансовими запасами;

Код 122) ділянки надр, попередньо оцінені з попередньо розвіданими балансовими запасами;

Код 211) ділянки надр, детально оцінені з розвіданими умовно балансовими та позабалансовими запасами;

Код 221) ділянки надр, попередньо оцінені з розвіданими умовно балансовими та позабалансовими запасами;

Код 222) ділянки надр, попередньо оцінені з попередньо розвіданими умовно балансовими та позабалансовими запасами;

Код 332) ділянки надр, початково оцінені з попередньо розвіданими запасами без визначення їх промислового значення;

Код 333) ділянки надр, початково оцінені з перспективними ресурсами без визначення їх промислового значення;

Код 334) ділянки надр, початково оцінені з прогнозними ресурсами без визначення їх промислового значення.

Очевидно, що подібна класифікація поширюється лише на ті ділянки надр, що залучені чи готуються до залучення з одного виду користування надрами (ст. 14 КпН), а саме - геологічного вивчення, в тому числі ДПР РКК загальнодержавного значення. Це свідчить про надзвичайно глибокий рівень диференційованості об’єктного кола кожного з видів надрокористування, початок якого логічно слідує зі згаданої вище норми КпН:

1) ділянки надр, що надаються для геологічного вивчення, в тому числі ДПР РКК загальнодержавного значення;

2) ділянки надр, що надаються для видобування корисних копалин;

3) ділянки надр, що надаються для будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, за- хоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;

4) ділянки надр, що надаються для створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.);

5) ділянки надр, що надаються для задоволення інших потреб.

Останнє групування об’єктів надроправових відносин лише підкреслює

необхідність більш чіткого визначення як критеріальних факторів так і видової класифікаційної вертикалі в цілому, яка в подальшому слугуватиме основою розробки юридичної конструкції складу надр України. Уявляється доцільним й визначення окремих категорій надр України зі специфічним правовим режимом відповідно до основного цільового призначення. Цей підхід класифікаційного поділу об’єктів правовідносин виправдав себе у земельному законодавстві. Хоча, з урахуванням реалій користування, охорони та безпеки надр, слід підійти до такої градації більш виважено, комплексно та обґрунтовано за для унемож- ливлення залишити поза правовим полем жодну з ділянок державного фонду надр.

Крім того, проведений аналіз тільки підкреслив обґрунтованість розроб- ленної автором структури системи об’єктів права, яка має наступний вигляд:

1. Об’єкти першого рівня:

1.1. Загальні об’єкти.

1.2. Родові об’єкти.

1.3. Безпосередні об’єкти.

2. Об’єкти другого рівня:

2.1. Комплексні об ’ єкти.

2.2. Інтеграційні об’єкти.

2.3. Диференційні об’єкти.

3. Об’єкти третього рівня:

3.1. Матеріальні об’ єкти.

3.2. Нематеріальні об’єкти.

3.3. Інформаційні об’єкти.

3.4. Дієві об’єкти.

Якщо починати із загального міжгалузевого інтеграційного об’єкту при- родересусного права матеріального виду, то в якості останнього слід визнати геологічне середовище - частину земної кори (гірські породи, грунти, донні відкладення, підземні води тощо), яка взаємодіє з елементами ландшафту, атмосферою та поверхневими водами і може зазнавати впливу техногенної діяльності. Цей об’єкт має відношення як до надроправа, так і до земельного і водного і ландшафтного і навіть до атмосферного та господарського права.

Системоутворючим, загальним об’єктом надроправа є надра - частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Надра є об’єктом права власності Українського народу. Від його імені права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Зокрема, народ України здійснює право власності на надра через єдиний орган законодавчої влади в Україні - Верховну Раду України, а також Верховну Раду АР Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.

При цьому, кожний громадянин має право користуватися надрами відповідно до закону. Угоди або дії, які в прямій чи прихованій формі порушують право власності народу України на надра, є недійсними.

До загальних комплексних об’єктів матеріального виду усіх правових угрупувань, що об’єднуються надроправом, безумовно слід віднести державний фонд надр - сукупність усіх ділянок надр, що використовуються, і ділянок надр, не залучених до використання, в тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Особливостями цього об’єкту є:

а) державний фонд надр формується Державною службою геології та надр України разом з Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України;

б) частиною державного фонду надр є Державний фонд родовищ корисних копалин.

В якості загального інтеграційного об’ єкту матеріального виду можна розглядати мінерально-сировинну базу - сукупність розвіданих і попередньо оцінених запасів корисних копалин і супутніх компонентів, що може бути застосована в галузях економіки за умови отримання економічної вигоди на рівні, достатньому для провадження розширеного виробництва з метою забезпечення економічної безпеки держави[20].

До загальних диференційних об’єктів віднесемо такі:

1) матеріального виду - ділянки надр, у тому числі ділянки нафтогазоносних надр, геологічні території, геологічні об’єкти;

2) інформаційного виду - геологічна інформація (інформація про надра);

3) дієвого виду - геологічна діяльність.

• · . . 21

Під ділянкою надр, використовуючи законодавчу термінологію , слід розуміти обмежену по площі і глибині частину земної кори, на яку у встановленому порядку надається спеціальний дозвіл на користування надрами.

Створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.) розглядається чинним КпН (ст. 14) як один з видів користування надрами.

Слід також мати на увазі, що рідкісні геологічні відслонення, мінералогічні утворення, палеонтологічні об'єкти та інші ділянки надр, які становлять особливу наукову або культурну цінність, можуть бути оголошені у встановленому законодавством порядку об'єктами природно-заповідного фонду. У разі виявлення при користуванні надрами рідкісних геологічних відшарувань і мінералогічних утворень, метеоритів, палеонтологічних, археологічних та інших об'єктів, що становлять інтерес для науки і культури, користувачі надр зобов'язані зупинити роботи на відповідній ділянці і повідомити про це заінтересовані державні органи (ст. 59 КпН).

Стосовно терміну «геологічна інформація» сучасне геологічне законодавство вживає одразу два значення:

1) геологічна інформація - це зафіксовані дані геологічного, геофізичного, геохімічного, аерокосмічного, економічного змісту, що характеризують будову надр, наявні в них корисні копалини, умови розробки родовищ, інші якісні і кількісні параметри та особливості надр і отримані за результатами геологорозвідувальних, геолого-екологічних, науково-дослідних, експлуатаційних та інших робіт;[21] [22] [23]

2) геологічна інформація (інформація про надра) - дані геологічного, геофізичного, геохімічного, гідрогеологічного, інженерно-геологічного, геоло- го-економічного, технологічного, еколого-геологічного, фізико-географічного, геодезичного, геоастрономічного, геобіологічного, петрографічного, палеонтологічного та іншого геологічного змісту, що характеризують геологічну будову надр, родовища корисних копалин, склад та властивості гірських порід, руд, мінералів, підземних вод, а також інші якісні чи кількісні параметри та ознаки

• · 23

надр, гірських порід і родовищ корисних копалин .

Слід зазначити, що геологічна інформація є об'єктом товарних відносин і може використовуватись як частина внеску до статутного фонду під час створення підприємств.

Геологічна діяльність, як об’єкт геологічних правовідносин, також має відповідне законодавче розуміння, а саме - виробнича, наукова та інша діяльність, пов'язана з геологічним вивченням надр[24].

Родові комплексні об’єкти хоч і відносяться до меншого кола надропра- вових відносин також мають складний суміжно- та міжгалузевий характер.

Матеріальний вид об’єктів цього рівня представляє Державний фонд родовищ корисних копалин (далі - ДФ РКК) - усі РКК, у тому числі техногенні, з запасами, оціненими як промислові.

До особливостей цього об’єкту слід віднести таке:

а) об'єктами обліку ДФ РКК України є всі розроблювані та нерозроблю- вані родовища всіх видів корисних копалин з оціненими запасами;

б) резервом ДФ РКК є всі попередньо оцінені родовища всіх видів корисних копалин, незалежно від того, для яких цілей і якими підприємствами, установами та організаціями виконувалися роботи[25];

в) ДФ РКК формується Державною службою геології та надр України.

Складовими ДФ РКК є геогенні (природні, первинні) та техногенні (штучні, вторинні) РКК, які виступають в якості родових інтеграційних об’єктів матеріального виду:

1) родовища корисних копалин - це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання;

2) техногенні родовища корисних копалин - це місця, де накопичилися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені і мають промислове значення (такі родовища можуть виникнути також внаслідок втрат при зберіганні, транспортуванні та використанні продуктів переробки мінеральної сировини)[26] [27].

В якості інформаційного виду родового комплексного об’єкту розглядається Державний інформаційний геологічний фонд України ("Геоінформ"),

• 27

що має статус галузевого державного архіву .

Геоінформ проводить державну реєстрацію та облік робіт по геологічному вивченню надр. Умови розпорядження геологічною інформацією, в тому числі і тією, що підлягає обов'язковій передачі до Геоінформу, затверджуються Кабінетом Міністрів України (ст. 39 КпН).

Враховуючи те, що родовища, в тому числі техногенні, запаси і прояви корисних копалин підлягають обліку, родовими інтеграційними об’єктами інформаційного виду виступають:

1) державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин;

2) державний баланс запасів корисних копалин.

Державний облік родовищ, запасів і проявів корисних копалин здійснюється у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Державний облік родовищ, у тому числі техногенних, запасів і проявів корисних копалин - це система збору, обробки та зберігання даних про результати геологорозвіду-

вальних та гірничодобувних робіт. Метою державного обліку є постійне визначення стану, перспектив розвитку, раціонального використання та охорони мінерально-сировинної бази[28].

Державний облік ведеться на підставі:

- звітів про результати геологозйомочних, пошукових, геологорозвідувальних, тематичних, проектно-пошукових та науково-дослідних робіт геологічного профілю;

- річних звітів гірничодобувних підприємств;

- звітів про результати технологічних випробувань мінеральної сировини, техніко-економічних обгрунтувань, рішень ДКЗ;

- інших документів, що стосуються оцінки та списання запасів.

Система обліку об'єктів ДФ РКК включає:

1) інформацію державного кадастру родовищ і проявів корисних копалин та державного балансу запасів корисних копалин;

2) державну та галузеву звітність підприємств і організацій, що ведуть розвідку родовищ, у тому числі і техногенних, видобуток та здійснюють збагачення корисних копалин.

Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин містить відомості про кожне родовище, включене до ДФ РКК, щодо:

а) кількості та якості запасів корисних копалин і наявних у них компонентів;

б) гірничо-технічних, гідрогеологічних та інших умов розробки родовища та його геолого-економічну оцінку;

в) відомості про кожний прояв корисних копалин.

Підставою для складання державного кадастру є паспорт родовища або прояву корисних копалин, який розробляється для кожної групи корисних копалин. Форма паспорта, методичне керівництво щодо складання паспортів та інструкція щодо ведення державного кадастру розробляються і затверджуються Мінприроди.

Окремому обліку підлягають:

- відпрацьовані родовища загальнопоширених корисних копалин;

- прояви загальнопоширених корисних копалин;

- нафтогазопрояви;

- нафтогазоперспективні площі, структури;

- параметричні, пошукові, розвідувальні та експлуатаційні нафтові і газові свердловини;

- шліхові ореоли, точки і зони мінералізації, окремі мінералогічні знахідки з високим вмістом цінних компонентів;

- геохімічні, геофізичні аномалії.

Організація та методичне керівництво веденням державного кадастру, а також збір, облік, систематизація, зберігання, обробка та надання даних державного кадастру заінтересованим користувачам здійснюються Мінприроди.

Державний баланс запасів корисних копалин містить відомості про:

а) кількість, якість та ступінь вивчення запасів корисних копалин щодо родовищ, які мають промислове значення, їх розміщення, рівень промислового освоєння;

б) видобуток, втрати і забезпеченість суспільного виробництва розвіданими запасами корисних копалин.

Обліку у державному балансі підлягають запаси корисних копалин окремо по кожному об'єкту (родовище, ділянка родовища, шахтне поле та ін.) за:

1) основними промисловими типами, сортами, марками, технологічними групами корисних копалин відповідно до діючих державних стандартів;

2) способом відпрацювання, з виділенням запасів сировини, придатної для видобутку підземним, відкритим, гідравлічним та іншими способами.

У підсумках по кожному об'єкту обліку виділяються окремим рядком запаси, що знаходяться в охоронних зонах транспортних магістралей, під населеними пунктами, заповідниками тощо.

Державний баланс запасів корисних копалин та державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин ведуться Держгеонадрами України.

Родовим комплексним об’єктом дієвого виду можна розглядати власне геологічне вивчення надр - спеціальні роботи і дослідження, спрямовані на одержання інформації про надра з метою задоволення потреб суспільства (ст. 2 Закону України від 04.11.1999 р. № 1216-XIV "Про державну геологічну службу України").

У наказі Державного комітету природних ресурсів України від 13.12.2004 р. № 244 "Про затвердження Правил нормативного забезпечення геологічного вивчення надр", окрім основного визначення, яке повністю відповідає законодавчому, наводиться й певне тлумачення змісту геологічного вивчення надр - проведення геологічних досліджень, пошуку, розвідки та оцінки запасів і ресурсів корисних копалин.

Дещо розширене тлумачення цього поняття, щодо нафтогазоносних надр, наведене у ст. 1 Закону України від 12.07.2001 р. № 2665-III "Про нафту і газ" - комплекс робіт (геологічне знімання, геофізичні, геохімічні, аерокосмогеологі- чні дослідження, прямі пошуки, буріння і випробування свердловин, дослідно- промислова розробка, науково-дослідні і тематичні роботи, їх аналіз та узагальнення), що проводяться з метою вивчення геологічної будови і нафтогазоносності надр на певній території.

Виходячи з положень ст. 37 КпН метою проведення робіт по геологічному вивченню надр (далі - РГВН) є:

1) одержання даних про геологічну будову надр, процеси, які відбуваються в них;

2) виявлення і оцінки корисних копалин, вивчення закономірностей їх формування і розміщення;

3) з'ясування гірничо-технічних та інших умов розробки РКК і використання надр для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.

Крім того, до об’єктів дієвого виду слід віднести й ті, що випливають із закону України «Про державну геологічну службу України», а саме:

1) організація та проведення геологічного вивчення надр;

2) забезпечення реалізації державної політики у галузі користування надрами;

3) здійснення планомірного проведення регіональних геологічних досліджень, пошуків і розвідки необхідних і стратегічно важливих корисних копалин;

4) накопичення і зберігання геологічної інформації про надра;

5) встановлення кондицій на мінеральну сировину для підраховування запасів корисних копалин у надрах;

6) проведення наукових досліджень у сфері геологічного вивчення і використання надр;

7) координація і здійснення геологічного контролю.

Серед основних завдань державної геологічної служби України виділяють:

1) поліпшення та нарощування мінерально-сировинної бази держави як основи розвитку видобувних та переробних галузей національної економіки;

2) геологічне, гідрогеологічне, інженерно-геологічне та еколого- геологічне вивчення і картування геологічного середовища, в тому числі небезпечних геологічних явищ;

3) моніторинг геологічного середовища і мінерально-сировинної бази;

4) проведення фундаментальних та прикладних наукових досліджень, пов'язаних з розробленням і впровадженням у виробництво наукових і методичних основ прогнозування, пошук та розвідка родовищ корисних копалин, прогнозування змін геологічного середовища та інші потреби геологічного вивчення надр;

5) створення єдиної інформаційної системи користування надрами;

6) забезпечення охорони та раціонального користування надрами під час видобування корисних копалин та використання надр у цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин;

7) сприяння підприємницькій діяльності у сфері користування надрами.

За видами, виходячи з аналізу новітнього законодавства, геологічне вивчення надр поділяється на:

1) геологічне вивчення РКК;

2) геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка РКК загальнодержавного значення;

3) геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно- промислова розробка родовищ нафти, газу;

4) створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, рекреаційно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні та оздоровчі заклади тощо) у частині їх геологічного вивчення та збереження;

5) геологічне вивчення корисних копалин місцевого значення, а також торфу (у родовищах площею менше ніж 1000 гектарів);

6) геологічне вивчення надр за рахунок коштів державного бюджету;

7) геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка пі-

дземних питних і технічних вод для забезпечення технологічного процесу виробництва та для потреб сільського господарства;

8) геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка підземних вод для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого господарсько-питного водопостачання (крім виробництва фасованої питної води), за умови, що обсяг видобування підземних вод з водозаборів перевищує 300 куб. метрів на добу;

9) геологічне вивчення природних лікувальних ресурсів лікувально- профілактичними та санаторно-курортними закладами, які спеціалізуються на їх використанні виключно для лікувальних цілей і мають лікувальну інфраструктуру;

10) геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка РКК загальнодержавного значення, якщо відповідно до законодавства заявник є власником цілісного майнового комплексу, побудованого (реконструйованого) з метою видобування та переробки корисних копалин з ділянки надр, на користування якою надається дозвіл, або такий майновий комплекс надано надроко- ристувачу в оренду (концесію);

11) геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка корисних копалин державними унітарними і казенними підприємствами та господарськими товариствами, у статутному (складеному) капіталі яких не менш як 25 відсотків акцій (часток, паїв) належать державі;

12) геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка бу- рштиноносних порід на ділянках проявів бурштину, які не мають промислового значення, розмір яких не перевищує один гектар;

13) геологічне вивчення надр з виконання угод про розподіл продукції.

Окремо геологічним законодавством виділяється таке поняття як геологічне вивчення корисних копалин - визначення речовинного складу, кількості, якості і технологічних властивостей корисних копалин, геологічної будови, гідрогеологічних, гірничо-геологічних та інших умов залягання їх покладів для обгрунтування проектних рішень щодо способу і системи видобутку та схеми комплексної переробки мінеральної сировини[29] [30].

В цю групу об’єктів, в частині, що стосується надр та надроресурсів, необхідно додати й такі поняття як:

а) моніторинг геологічного середовища - система спостережень, збирання, оброблення, передавання, зберігання та аналізу інформації про стан геологічного середовища, прогнозування його змін, розроблення науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття відповідних рішень;

б) моніторинг мінерально-сировинної бази - система спостережень, збирання, оброблення, передавання, зберігання та аналізу інформації про розвідані запаси та ресурси корисних копалин, прогнозування їх стану, видобутку та пе-

30

реробки, на основі чого формується ДФ РКК і його резерв .

Ще одним об’єктом цього виду є геолого-економічна оцінка ділянки надр - періодичний аналіз результатів кожної стадії геологічного та техніко- економічного вивчення ресурсів корисних копалин ділянки надр з метою встановлення та/або зміни промислового значення їх запасів на підставі інформації про фактичні технологічні схеми, техніко-економічні показники і фінансові результати видобування корисних копалин в межах такої ділянки. Виділяються детальна, попередня і початкова геолого-економічні оцінки.

Загалом геологічне вивчення надр поділяється на два види робіт[31]:

1) польові роботи - це комплекс геологорозвідувальних, геофізичних, топографічних, ґрунтових та інших спеціальних досліджень, що проводяться безпосередньо на території, яка підлягає геологічному вивченню надр;

2) камеральні роботи - це всебічна наукова обробка та узагальнення матеріалів, отриманих за результатами польових робіт;

Родовим інтеграційним об’єктом цього виду слід вважати геологорозвідувальний процес, який залежно від виду корисних копалин, визначається як:

1) сукупність послідовно й цілеспрямовано здійснюваних дедалі більш детальних геологорозвідувальних робіт з картування, прогнозування, виявлення й геолого-економічної оцінки дедалі більш локальних рудоносних (продуктивних) ділянок надр методом послідовних наближень від рудних районів (полів) до рудних покладів (блоків)[32] [33];

2) сукупність послідовно й цілеспрямовано здійснюваних дедалі детальніших геологорозвідувальних робіт з регіонального гідрогеологічного вивчення, прогнозування, виявлення, геолого-економічної та екологічної оцінки родо-

33

вищ підземних вод .

В свою чергу геологорозвідувальні роботи - це комплекс спеціальних робіт і досліджень, що здійснюються з метою геологічного вивчення надр, а стадія геологорозвідувальних робіт - частина геологорозвідувального процесу, що визначається притаманними їй об'єктами геологічного вивчення, цілями та методами геологорозвідувальних робіт, вимогами до їхніх кінцевих результатів.

Геологорозвідувальні роботи на тверді корисні копалини проводяться за такими стадіями:

Стадія I. Регіональне геологічне вивчення території України

Підстадія I-1. Регіональні геолого-геофізичні дослідження масштабу 1:1000000 - 1:500000.

Підстадія I-2. Регіональні геологознімальні, геофізичні й геологопрогноз- ні роботи масштабу 1:200000 (1:100000).

Підстадія I-3. Геологознімальні й геологопрогнозні роботи масштабу 1:50000 (1:25000).

Стадія II. Пошук та пошукова оцінка родовищ корисних копалин

Підстадія II-1. Пошукові роботи.

Підстадія II-2. Пошуково-оцінювальні роботи.

Стадія III. Розвідка родовищ корисних копалин

Геологорозвідувальні роботи на підземні води проводяться за такими стадіями:

Стадія I. Регіональне гідрогеологічне вивчення території України

Підстадія I-1. Регіональні гідрогеологічні роботи масштабу

1:1000000 - 1:500000.

Підстадія I-2. Регіональні гідрогеологічні роботи масштабу

1:200000 (1:100000).

Підстадія I-3. Спеціалізовані гідрогеологічні роботи масштабу 1:50000 (1:25000).

Стадія II. Пошук та пошукова оцінка родовищ підземних вод

Підстадія II-1. Пошукові роботи.

Підстадія II-2. Пошуково-оцінювальні роботи.

Стадія III. Розвідка родовищ підземних вод

Безпосередніми диференційними об’єктами дієвого виду є такі роботи з геологічного вивчення надр:

- регіональні геолого-геофізичні роботи масштабу 1:500000, 1:1000000 та меншого, в тому числі космо- і аерофотогеологічне картування в комплексі з загальними геохімічними дослідженнями; глибинне сейсмічне зондування на опорних профілях, буріння надглибоких свердловин;

- регіональні геофізичні, геологознімальні, геолого-гідрогеологічні, гідрогеологічні, інженерно-геологічні, геохімічні, еколого-геологічні роботи масштабу 1:200000 та більше, а також гравіметричні роботи;

- геологорозвідувальні роботи на тверді корисні копалини, у тому числі: геологознімальні роботи масштабу 1:50000 (1:25000) з загальними пошуками і випереджаючими підготовчими дослідженнями, пошукові та пошуково- оцінювальні роботи, попередня і детальна розвідка, дорозвідка родовищ, що розробляються, і тих, що не освоєні промисловістю; перерахування запасів раніше розвіданих родовищ;

- геологорозвідувальні роботи на нафту й газ, у тому числі регіональні ге- олого-геофізичні дослідження; виявлення і підготовка площ геолого- геофізичними методами; структурне, опорне і параметричне буріння; пошуки і розвідка родовищ; підрахування запасів нафти й газу;

- гідрогеологічне, інженерно-геологічне і комплексне гідрогеологічне та інженерно-геологічне знімання масштабу 1:200000 (1:100000), 1:50000 та більше, у тому числі - спеціалізоване для меліорації земель;

- геологорозвідувальні роботи на підземні води (прісні, мінеральні, термальні, промислові); пошукові та пошуково-оцінювальні роботи, попередня і детальна розвідка; дорозвідка родовищ, що експлуатуються, і тих, що господар- ськи не використовуються; перерахунок запасів раніше розвіданих родовищ підземних вод;

- буріння експлуатаційних на воду та спостережних свердловин у разі використання підземних вод;

- ліквідаційний тампонаж свердловин будь-якого призначення;

- інженерно-геологічні роботи для промислового та цивільного будівництва в містах і селищах міського типу на площах понад 15 км2 і поза їх межами на площах більше 1 км2; ті самі роботи, що виконуються в межах континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони - незалежно від розміру площі робіт;

- інженерно-геологічні роботи для схем і проектів меліоративних систем

2

площею 100 км і більше;

- інженерно-геологічні роботи для будівництва залізничних і шосейних доріг, газо- і нафтопроводів, водоводів і магістральних каналів, повітряних ліній електропередач напругою понад 35 кВ, протяжність яких перевищує 50 км, а також для будівництва метрополітенів, транспортних тунелів (поза межами міст), гребель, мостів протяжністю 100 м і більше; ті самі роботи, що виконуються в межах континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони незалежно від площі об'єктів;

- пошуки і розвідка геологічних структур, придатних для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, а також - для поховання відходів виробництва, шкідливих речовин та скидання стічних вод;

- комплексні еколого-геологічні дослідження та картування забруднених територій масштабу 1:200000 (1:100000), 1:50000 та більше;

- радіогеологічні дослідження та картування;

- вивчення режиму та якості підземних вод з оцінкою їх ресурсів та техногенного впливу на стан підземних вод;

- ведення державного водного кадастру (розділ "Підземні води");

- вивчення, режимні спостереження і прогнозування розвитку небезпечних екзогенних і ендогенних процесів (зсуви, селі, карст, суфозія, абразія, підтоплення промислових зон та міських споруд, землетруси);

- ведення аерокосмічного моніторингу та постійних моделей геологічного середовища;

- створення і функціонування блоку "Геологічне середовище" державної системи моніторингу довкілля;

- науково-дослідні, тематичні та дослідно-методичні роботи з розвитку і вдосконалення методів, методик, технологій геологічного вивчення надр, у тому числі із застосуванням комп'ютерних засобів для обробки геологічної інформації, інформаційних технологій і комп'ютерних мереж;

- складання оглядів геологічної, гідрогеологічної, інженерно-геологічної, геофізичної, еколого-геологічної та інших видів вивченості; складання геолого- економічних оглядів;

- складання авторських оригіналів зведених карт геологічного (геофізичного, геохімічного, гідрогеологічного, інженерно-геологічного, еколого- геологічного тощо) змісту і пояснювальних записок до них;

- дослідно-промислова розробка РКК;

- вивчення технології видобутку мінеральної сировини на стадії розробки промислової схеми; розроблення кондицій мінеральної сировини; геолого- економічна оцінка РКК і комплексності їх освоєння;

- спеціальні геологічні роботи, які проводяться за особливим переліком. До цієї ж групи об’єктів слід віднести й роботи, що не підлягають реєстрації, а саме:

- експлуатаційна розвідка;

- топографо-геодезичні, у тому числі ті, що забезпечують роботи з геологічного вивчення надр;

- гравіметричні, що виконуються в підземних гірничих виробках;

- науково-дослідні, тематичні, дослідно-конструкторські та дослідно- методичні - щодо створення, вдосконалення апаратури й устаткування для геологічного вивчення надр, технічного оснащення інформаційних технологій і систем;

- зі створення і ведення нормативної бази управління, у тому числі - зі стандартизації, сертифікації, ліцензування тощо в галузі геологічного вивчення, охорони та використання надр;

- з ведення державного кадастру родовищ і проявів корисних копалин та ведення державного балансу запасів корисних копалин;

- з формування державного фонду РКК та державного фонду надр;

- зі складання видавничих оригіналів і видання карт (з пояснювальними записками), а також монографій, збірників, оглядів, бюлетенів, посібників, довідників будь-якого змісту;

- з нормування праці, складання технологічних та посадових інструкцій;

- з проектування, організації та проведення робіт з геологічного вивчення

надр;

- зі створення та функціонування геологічних виставок, музеїв та бібліотек.

Основним документом, за яким реєструються чи перереєстровуються РГВН, є Перелік робіт з геологічного вивчення надр, що складається за встановленою формою за такими напрямками і корисними копалинами:

1) пошукові та розвідувальні роботи:

- на чорні метали;

- на кольорові, рідкісні, рідкісноземельні, радіоактивні метали та розсіяні елементи;

- на дорогоцінні метали і алмази;

- на вугілля, горючі сланці й торф;

- на нафту і природний газ;

- на неметалічні корисні копалини;

2) регіональні геологознімальні та геофізичні роботи;

3) гідрогеологічні та інженерно-геологічні роботи;

4) еколого-геологічні роботи;

5) науково-дослідні, тематичні та дослідно-методичні роботи;

6) спеціальні роботи, роботи на континентальному шельфі і виключній (морській) економічній зоні, роботи з прогнозу землетрусів. [34]

Слід зазначити, що геологічна інформація як об’єкт права геологічного вивчення надр також має складний зміст і може являти собою не тільки:

а) документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі, як це розуміється Цивільним кодексом України;

б) будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (закон України «Про інформацію»);

в) відомості, матеріали та документи в будь-якому форматі, що отримуються, обговорюються, формуються, пересилаються, перетворюються, нагромаджуються, опрацьовуються, використовуються, систематизуються, відображаються і зберігаються в інформаційних, інформаційно-телекомунікаційних та інформаційно-аналітичних системах;

г) відомості в будь-якій формі та вигляді, на будь-яких носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, органіграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відеофільми, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп'ютерних систем або повне чи часткове відтворення їхніх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості.

До первинної геологічної інформації відносяться також:

- керн свердловин;

- проби нафти, газу, води;

- зразки кам'яного матеріалу;

- колекції різного призначення;

- дублікати проб.

Зазначені об’єкти мають особливий інформаційно-матеріальний характер.

Такі ж складні відносини з приводу різновидових об’єктів виникають й на практиці. Так, наприклад, підприємства, які проводили геологорозвідувальні роботи, передають користувачам надр на строк розробки корисних копалин, за-

•35

значений у спеціальному дозволі :

1) один примірник геологічного звіту про розвідку РКК, запаси яких оцінені ДКЗ;

2) довідку про виконання рекомендацій, зазначених у рішенні ДКЗ щодо оцінки запасів корисних копалин;

3) акт технічного стану свердловин (для родовищ нафти та газу), який складається за участю представників видобувних підприємств та органів державного гірничого нагляду, а також матеріали щодо усіх ліквідованих у процесі розвідки свердловин;

4) зразки гірських порід, керни свердловин, дублікати проб, які надалі можуть бути використані у процесі вивчення, дорозвідки та розробки РКК, а також для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин;

5) збережені розвідувальні гірничі виробки (шахти, шурфи, канави

35 Постанова КМ України від 14.02.1995 р. № 114 "Про Порядок передачі розвіданих родовищ корисних копалин для промислового освоєння" тощо) та свердловини, які можуть бути використані під час розробки родовищ та для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин;

6) ліквідовані в установленому порядку виробки та свердловини, виробничо-технічні будівлі, споруди та інше майно;

7) збережені у первинному вигляді наземні й підземні центри та знаки геодезичної (маркшейдерської) опорної сітки та зйомочного обґрунтування, а також знаки біля устя розвідувальних виробок (свердловин, шурфів, штолень та ін.), каталог координат, складений за встановленою системою, та висотних відміток пунктів зйомочного обґрунтування і устя розвідувальних виробок.

У разі неможливості збереження знаків біля устя розвідувальних виробок (на орних землях, у руслах річок тощо) ці устя топографічно прив'язуються до реперів, установлених на вільних ділянках землі.

Об’єктами суто інформаційного (матеріального, електронного) виду є результати виконаних РГВН, що відповідно до установлених вимог викладаються у:

1) геологічних чи науково-дослідних звітах;

2) виданих картах геологічного змісту.

Після затвердження цих результатів у встановленому порядку передаються виконавцями РГВН на постійне зберігання до Геоінформу.

Разом із зазначеними звітними геологічними матеріалами до Геоінформу подаються також облікові документи:

- облікові картки вивченості;

- копії контурів розташування вивчених площ чи профілів проведених робіт, зроблені з оглядових карт масштабу 1:1000000.

Отже диференційними об’єктами інформаційного виду є об’єкти, щодо яких Геоінформ виконує основні роботи з обліку, аналізу, систематизації та

36

узагальнення результатів геологічного вивчення надр :

1) звітні матеріалів з геологічної вивченості надр (здійснюється інвентарний облік, їх зберігання і використання в установленому порядку);

2) облікові картки і копії розташування вивчених площ (профілів проведених робіт) (проводяться перевірка та систематизація);

3) ведуться: а) картотека геологічної вивченості надр;

б) комп 'ютерні бази даних з геологічної вивченості надр;

4) складаються: а) контурні карти і картограми геологічної вивченості;

б) аналітичні таблиці за видами геологічної вивченості.

Наступний рівень взаємопов’язанної диференціації об’єктів матеріального, інформаційного та дійового виду можна простежити на окремих стадіях геологорозвідувального процесу:

1. Регіональні геолого-геофізичні дослідження проводяться з метою створення нових або оновлення існуючих геологічних основ масштабу 1:1000000 - 1:500000, які відображають найважливіші риси геологічної будови території України або окремих її регіонів і загальні закономірності розміщення корисних копалин:

36 Наказ|Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.07.2000 р. № 73 "Про затвердження Інструкції про порядок обліку результатів робіт з геологічного вивчення надр".

1.1. До складу робіт підстадії входять узагальнення й інтерпретація геолого-геофізичних матеріалів середнього й крупного масштабів, виконання спеціалізованих досліджень (геофізичних, геохімічних та інших), глибинне сейсмічне зондування на опорних профілях, буріння глибоких і надглибоких свердловин для вивчення глибинної будови найважливіших геологічних структур, геолого-геофізичні дослідження шельфу Чорного та Азовського морів.

1.2. За даними регіональних геолого-геофізичних досліджень складаються зведені, оглядові й поаркушні карти геологічного змісту масштабу 1:1000000 і 1:500000 території України або окремих її регіонів, опорні геолого- геофізичні розрізи й схеми геологічної будови глибинних зрізів і горизонтів, геологічні та геофізичні карти шельфу Чорного та Азовського морів.

1.3. Для визначення основних закономірностей розміщення корисних копалин на території України або окремих її регіонів та загальної прогнозної оцінки їхньої рудоносності проводяться прогнозно-мінерагенічні дослідження в масштабі 1:1000000 і 1:500000.

1.4. До складу цих робіт входить узагальнення наявних даних на родовищах та рудопроявах корисних копалин, а також результатів геохімічних і металогенічних досліджень в окремих геологічних регіонах країни, переінтерп- ретація всього мінерагенічного фактичного матеріалу з позицій сучасних уявлень про геологічну будову території країни й розвиток процесів рудоутворення.

1.5. За результатами проведених досліджень будуються прогнозно- мінерагенічні й металогенічні карти масштабів 1:1000000 або 1:500000, здійснюється загальна прогнозна оцінка території України або окремих її регіонів на різні види корисних копалин, виділяються крупні структури й площі для проведення середньо- або крупномасштабних геологопрогнозних робіт.

2. Регіональні геологознімальні й геофізичні роботи проводяться з метою створення державної геологічної карти масштабу 1:200000 (Держгеолкарта-200) - базової комплексної геологічної основи для розв'язання актуальних питань розвитку різних галузей народного господарства, планування освоєння природних ресурсів, розвитку мінерально-сировинної бази, розроблення науково обґрунтованих програм геологорозвідувальних робіт:

2.1. Комплекти Держгеолкарти-200 створюються за результатами геологічного довивчення раніш закартованих площ або суто камеральним шляхом з проведенням мінімально необхідних обсягів ревізійних польових робіт, редакційно-погоджувальних маршрутів, вивчення опорних розрізів. Узагальнюється й переінтерпретується наявний геолого-геофізичний матеріал, проводиться дешифрування матеріалів космо- й аерозйомки та інших дистанційних методів, використовується вся опублікована, фондова та інша геолого-геофізична інформація.

2.2. За результатами регіональних і крупномасштабних геофізичних робіт складаються карти гравітаційного й магнітного полів, а також карти з інших виконаних геофізичних методів масштабу 1:200000 й розрізи за даними профільних досліджень.

2.3. У результаті оброблення геофізичної інформації складається карта комплексної інтерпретації геолого-геофізичних матеріалів, яка використовується як основне джерело інформації в першу чергу про структурно- тектонічні особливості району.

2.4. Геологопрогнозне картування масштабу 1:200000 (1:100000) (ГПК-200) проводиться окремо від регіональних досліджень цього самого масштабу й спрямоване на виявлення й вивчення закономірностей розміщення (локалізації) та прогнозування однієї або групи геолого-промислових типів РКК. Об'єктами ГПК-200 є рудні й рудоносні райони, зони, вузли.

2.5. У результаті середньомасштабного геологопрогнозного картування складається спеціалізована геологопрогнозна карта масштабу 1:200000 (1:100000), з врізками більш крупного масштабу. Крім того, до складу звітних карт обов'язково входять геологічна карта продуктивного горизонту масштабу 1:200000 (1:100000), реєстраційна карта корисних копалин, карта фактичного матеріалу, геологопрогнозні моделі виділених рудних районів, вузлів, зон. Проводиться оцінка перспективних і прогнозних ресурсів корисних копалин, на які було спрямоване ГПК-200.

3. Геологознімальніроботи масштабу 1:50000 (1:25000) є основним видом крупномасштабного вивчення геологічної будови країни.

3.1 За результатами глибинного геологічного картування складаються карти похованої поверхні, карти глибинних зрізів або горизонтів, карта комплексної інтерпретації геофізичних даних, прогнозно-металогенічні схеми з оцінкою перспектив району на найважливіші види корисних копалин, геолого-геофізичні розрізи та інші картографічні матеріали, визначені геологічним завданням.

3 .2 У результаті крупномасштабного геологопрогнозного картування

обов'язковими картами є: спеціалізована геологопрогнозна карта масштабу 1:50000, геологічна карта продуктивного зрізу (горизонту), карта корисних копалин і карта фактичного матеріалу в масштабі робіт.

4. Пошукові роботи проводяться з метою виявлення корисних копалин у межах відомих і потенційних рудних (продуктивних) полів, зон, басейнів, локальних перспективних ділянок надр, виділених попередніми геологознімальни- ми, геологопрогнозними та іншими геологорозвідувальними роботами.

4.1. У процесі пошукових геологорозвідувальних робіт проводяться пошуково-геологічні маршрути, спеціалізоване детальне геологічне картування з бурінням свердловин і проходкою поверхневих гірничих виробок та використанням типового раціонального комплексу геологічних, геофізичних, геохімічних та інших пошукових методів;

4.2. За результатами виконаних пошукових робіт опрацьовується геологічно обґрунтована оцінка перспективних ресурсів; виконується початкова геолого- економічна оцінка (ГЕО-3) ділянок потенційних родовищ, рудопроявів, розробляються техніко-економічні міркування (ТЕМ) щодо їх можливого промислового значення й доцільності проведення подальших геологорозвідувальних робіт.

5. Об'єктами пошуково-оцінювальних робіт можуть бути: потенційні РКК, перспективні ділянки надр, прояви (рудопрояви) корисних копалин, що рекомендовані для подальших геологорозвідувальних робіт на основі ГЕО-3:

5.1. Головними завданнями пошуково-оцінювальних робіт є відбракування проявів (рудопроявів) корисних копалин, що не придатні для промислового використання, попередня геолого-економічна оцінка (ГЕО-2) промислового значення відкритих родовищ корисних копалин і доцільності їх промислового освоєння, підготовка першочергових об'єктів до проведення розвідувальних робіт;

5.2. Матеріали ГЕО-2 відкритого РКК у формі ТЕД подаються на розгляд замовнику геологорозвідувальних робіт або на апробацію ДКЗ України для зарахування до резерву ДФ РКК.

6. Розвідка проводиться тільки на тих РКК (ділянках), які отримали позитивну ГЕО за результатами попередніх геологорозвідувальних робіт і визнані першочерговими для промислового освоєння:

6.1. Об'єктами розвідувальних робіт можуть бути попередньо розвідані РКК (ділянки), що рекомендовані до розвідки за позитивними результатами пошуково-оцінних робіт, попередньо розвідані ділянки РКК, що розробляються, РКК (ділянки), що розвідані раніше й з різних причин не залучені до промислового розроблення.

6.2. За результатами виконаних розвідувальних робіт проводиться детальна ГЕО-1 промислового значення запасів родовища (ділянки) корисних копалин, матеріали якої включають:

- характеристику геологічної будови покладів корисних копалин, їхніх технологічних властивостей, гірничо-геологічних та інших умов залягання в обсязі, достатньому для прийняття обґрунтованих проектних рішень щодо способу й системи видобування та схеми комплексного перероблення корисних копалин;

- техніко-економічне обґрунтування постійних кондицій і підрахунок запасів корисних копалин;

- прогнозну економічну оцінку сумарного ефекту від експлуатації родовища (ділянки) корисних копалин з визначенням прогнозних показників підприємницької діяльності гірничопереробного комплексу в обсязі, достатньому для прийняття рішення про інвестування проекту його будівництва.

Нарешті особливим, комбінованим видом об’єктів права геологічного вивчення надр, яким притаманний об’єктний симбіоз «ресурс - дія - інформація», є запаси та ресурси державного фонду надр. За промисловим значенням запаси корисних копалин поділяються на три групи:

1) балансові - запаси корисних копалин ділянки надр, для яких на момент проведення ГЕО згідно з техніко-економічними розрахунками та/або матеріалами фінансової звітності доведено, що коефіцієнт рентабельності продукції гірничодобувного підприємства (розрахунковий та/або фактичний) є достатнім для економічно ефективного видобування корисних копалин на такій ділянці надр;

2) умовно балансові - запаси, ефективність видобутку і використання яких на момент оцінки не може бути однозначно визначена, а також запаси, що відповідають вимогам до балансових запасів, але з різних причин не можуть бути використані на момент оцінки;

3) позабалансові - запаси корисних копалин з ділянки надр, для яких на момент проведення ГЕО згідно з техніко-економічними розрахунками та/або матеріалами фінансової звітності доведено, що коефіцієнт рентабельності продукції (мінеральної сировини) гірничодобувного підприємства (розрахунковий та/або фактичний) мав рівень, недостатній для економічно ефективного видобування корисних копалин на такій ділянці надр.

Серед балансових запасів за умовами видобутку і використання виділяються видобувні і дотаційні за такими критеріями:

а) для видобувних запасів - рентабельність виробничої діяльності гірничодобувного підприємства (промислу), що проектується, визначена ДКЗ, перевищує ставку рефінансування Національного банку за умови раціонального використання технічних засобів і технологій та дотримання вимог щодо охорони надр і навколишнього природного середовища;

б) для дотаційних запасів - ефективність видобутку і використання корисних копалин гірничодобувним підприємством (промислом), що проектується, визначена ДКЗ, можлива тільки за умови надання користувачу надр податкових пільг, субсидій, дотацій або інших видів підтримки за рахунок державного чи місцевого бюджетів.

Дотаційні запаси РКК обліковуються у Державному балансі корисних копалин окремо із зазначенням конкретних користувачів надр.

Інструкціями ДКЗ із застосування Класифікації до родовищ окремих видів корисних копалин передбачається також розподіл запасів корисних копалин за:

а) собівартістю їх видобутку;

б) собівартістю переробки на товарну продукцію гірничого виробництва.

За ступенем техніко-економічного вивчення запаси і ресурси корисних копалин поділяються на три групи:

1) перша група - запаси корисних копалин, на базі яких проведено детальну ГЕО ефективності їх промислового освоєння, матеріали якої, включаючи техні- ко-економічне обгрунтування постійних кондицій на мінеральну сировину, затверджені ДКЗ;

2) друга група - запаси корисних копалин, на базі яких проведено попередню ГЕО їх промислового значення, а матеріали техніко-економічної доповіді про доцільність подальшої розвідки родовища, включаючи обгрунтування тимчасових кондицій на мінеральну сировину, апробовані ДКЗ або замовником (інвестором) геологорозвідувальних робіт;

3) третя група - запаси і ресурси корисних копалин, на базі яких проведено початкову ГЕО можливого промислового значення перспективної ділянки надр, а матеріали техніко-економічних міркувань про доцільність проведення подальших пошуково-розвідувальних робіт, параметри попередніх кондицій на мінеральну сировину схвалені замовником (інвестором) геологорозвідувальних робіт.

За ступенем геологічного вивчення запаси корисних копалин поділяються на дві групи: розвідані і попередньо розвідані.

Розвідані запаси - це обсяги корисних копалин, кількість, якість, технологічні властивості, гірничо-геологічні, гідрогеологічні та інші умови залягання яких вивчені з повнотою, достатньою для опрацювання проектів будівництва гірничодобувних об'єктів і об'єктів з переробки мінеральної сировини. Основні параметри розвіданих запасів, які обумовлюють проектні рішення щодо видобутку і переробки мінеральної сировини та охорони природи, визначаються за даними безпосередніх вимірів чи досліджень, виконаних у межах покладів за щільною сіткою, в поєднанні з обмеженою екстраполяцією, обгрунтованою даними геологічних, геофізичних, геохімічних та інших досліджень. Розвідані запаси корисних копалин є основою для проектування і проведення розробки родовища (покладу).

Попередньо розвідані запаси - це обсяги корисних копалин, кількість, якість, технологічні властивості, гірничо-геологічні, гідрогеологічні та інші умови залягання яких вивчені з повнотою, достатньою для визначення промислового значення родовища. Основні параметри попередньо розвіданих запасів корисних копалин, що впливають на вибір способів видобутку і переробки мінеральної сировини, оцінюються переважно на основі екстраполяції даних безпосередніх вимірів чи досліджень, розташованих у межах родовища за рідкою або нерівномірною сіткою. Екстраполяція обгрунтовується аналогією з розвіданим родовищем (покладом), а також даними геологічного, геофізичного, геохімічного та іншого вивчення надр. Попередньо розвідані запаси є основою для обгрунтування подальшої розвідки чи дослідно-промислової розробки родовища (покладу).

За ступенем геологічного вивчення і достовірності ресурси корисних копалин поділяються на дві групи: перспективні та прогнозні.

Перспективні ресурси - це обсяги корисних копалин, кількісно оцінені за результатами геологічного, геофізичного, геохімічного та іншого вивчення ділянок у межах продуктивних площ з відомими родовищами корисних копалин певного геолого-промислового типу. Перспективні ресурси враховують можливість відкриття нових родовищ (покладів) корисних копалин того ж геолого- промислового типу, існування яких обгрунтовується позитивною оцінкою проявів корисних копалин, геофізичних, геохімічних та інших аномалій, природа і перспективність яких доведені. Кількісні оцінки параметрів родовищ (покладів) корисних копалин визначаються на основі інтерпретації геологічних, геофізичних, геохімічних та інших даних або статистичної аналогії. Перспективні ресурси є основою для ГЕО доцільності проведення пошуків і пошуково- розвідувальних робіт.

Прогнозні ресурси - це обсяги корисних копалин, що враховують потенційну можливість формування родовищ певних геолого-промислових типів, що грунтуються на позитивних стратиграфічних, літологічних, тектонічних, міне- рагенічних, палеогеографічних та інших передумовах, установлених у межах перспективних площ, де промислові родовища ще не відкриті. Кількісна оцінка прогнозних ресурсів проводиться на основі припущених параметрів за аналогією з продуктивними площами, де є відкриті родовища корисних копалин того ж геолого-промислового типу. Прогнозні ресурси корисних копалин є основою для обґрунтування регіональних та прогнозно-геологічних робіт.

4.2.

<< | >>
Источник: Кірін Р.С.. Геологічне право: навч. посіб. / Р.С. Кірін, В.Л. Хоменко; М-во освіти і науки України; Нац. гірн. ун-т. - Д.: НГУ,2015. - 198 с.. 2015

Еще по теме Об’єкти права геологічного вивчення надр:

  1. 1.1. ПОНЯТТЯ ГЕОЛОГІЧНОГО ПРАВА
  2. 1.2. ДЖЕРЕЛА ГЕОЛОГІЧНОГО ПРАВА
  3. Об’єкти права геологічного вивчення надр
  4. Суб’єкти права геологічного вивчення надр
  5. ПЕРЕДМОВА
  6. ЗАКОН УКРАЇНИ Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року
  7. Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ вугілля
  8. ПОСТАНОВА Верховної Ради України Про стан дотримання вимог природоохоронного законодавства при здійсненні діяльності, пов'язаної з надрокористуванням в Україні
  9. ПОЛОЖЕННЯ про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України
  10. Про затвердження Методичних рекомендацій з проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування
  11. Про затвердження примірних угод на користування надрами
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -