§ 6. Адаптація екологічного законодавства України до права навколишнього середовища Європейського Союзу

Головним документом, що визначає основи співпраці України та ЄС у сфері охорони навколишнього середовища, є Угода про партнерство і співробітництво 1994 року^{[564] [565], яка у ст.}

Співробітництво відбувається в рамках Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС, Підкомітету № 4 «Енергетика, транспорт, ядерна безпека та екологія», Ради з питань співробітництва між Україною та’ЄС. Між Україною і ЄС було підписано Угоду про фінансування програми «Підтримка реалізації Стратегії національної екологічної політики України» (набула чинності 21 грудня 2010 року).

Розділ «Навколишнє середовище» Порядку денного асоціаціїУкраїна-ЄС, підготовленого в якості тимчасовоїугоди до підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, включає в себе такі пріоритети співробітництва, як розробка, схвалення та імплементація Україною Національної стратегії з питань навколиш­нього природного середовища на період до 2020 року, подальша розробка та імплементація українського законодавства, стратегій та планів у сфері навколиш­нього природного середовища, зокрема щодо оцінки впливу, стратегічної оцінки, доступу до інформації у сфері навколишнього природного середовища та участі громадськості; розвиток національних імплементаційних інструментів відповід­но до багатосторонніх угоду сфері навколишнього природного середовища, під­писаних та ратифікованих Україною та ЄС; впровадження Кіотського протоколу через діалог в рамках спільної робочої групи Україна - ЄС з питань зміни клімату стосовно: нової угоди щодо зміни клімату на період після 2012 року, критеріїв правомочності для використання механізмів Кіотського протоколу, розробки заходів з пом'якшення наслідків зміни клімату та пристосування до них; спільна робота щодо імплементації дорожніх карт з метою досягнення Цілей розвитку тисячоліття, що стосуються води, та Цілей інтегрованого управління водними ресурсами, використовуючи діалог щодо національної політики в рамках Водної ініціативи ЄС; забезпечення реалізації Бухарестської конвенції щодо захисту Чорного моря від забруднення 1992 року і протоколів до неї; вивчення можли­востей участі України у вибірковій діяльності Європейського агентства з питань навколишнього природного середовища щодо збору та поширення інформації; створення Регіонального екологічного центру-Україна тощо¹.

Адаптація законодавства України до законодавства ЄС полягає у поетапному прийнятті та впровадженні нормативно-правових актів України, розроблених з урахуванням законодавства ЄС і стосується, зокрема, таких сфер, як охорона здоров'я і життя людей, тварин і рослин, охорона навколишнього середовища^{[567] [568].}

В рамках виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства ЄС в Україні на даний момент здійснено, серед іншого, такі заходи: ухвалено низку нормативно-правових актів щодо функціонування національноїсистеми оцінки та обліку антропогенних викидів і поглинання парни­кових газів, розроблено документи, у яких обґрунтовуються обсяги антропогенних викидів і абсорбції парникових газів, для отримання листа-підтримки власником джерела, на якому планується реалізація проекту спільного впровадження; вне­сено зміни і доповнення до актів національного законодавства в сфері повод­ження з відходами, небезпечними речовинами, охорони атмосферного повітря, водних ресурсів тощо. Очікується, що в найближчому майбутньому Україна також здійснить низку інших заходів, необхідних для ефективного завершення процесу адаптації національного екологічного законодавства до екологічного законодав­ства ЄС, серед яких виокремимо такі: підготовка !ухвалення Національної стратегії зі сталого розвитку, Національної програми збереження біорізноманіття, закону про ландшафти, Концепції створення в Україні системи річкових біокоридорів, нормативно-правових актів щодо захисту населення від шуму, захист озонового шару, встановлення контролю за рівнем озону в повітрі та обмеження викидів в повітря великими переробними підприємствами, визначення якості води в зонах, призначених для купання, захисту ґрунтових вод, створення Єдиного державного реєструтварин, регулювання обсягу викидівта поглинання парникових газів, наці­онального плану розподілу дозволів на антропогенні викиди із джерел парникових газів, інформування громадськості про стан дикої флори і фауни.