§ 6. Регіональні і субрегіональні угоди з охорони навколишнього середовища з участю України

Для реалізації положень Конвенції 2003 року створюється Конференція Сторін, Секретаріат та допоміжні органи. У 2008 році до Конвенції прийнято Протокол про збереження і стале використання біологічного та ландшафтного різноманіття^[581]. Мета Протоколу - посилити збереження, відтворення й стале використання біологічного та ландшафтного різноманіття Карпат в інтересах теперішніх і майбутніх поколінь.

Важливе значення ріки Дунай для країн Дунайського басейну, негативні зміни водотоків в басейні ріки Дунай, вплив скидів небезпечних і поживних речовин на водне середовище басейну ріки Дунай та на середовище Чорного моря обумовили необхідність прийняття Конвенції про співробітництво щодо охорони і сталого використання ріки Дунай 1994 року. Метою Конвенції є забез­печення сталого та збалансованого управління водними ресурсами, включаючи збереження, покращання та раціональне використання наземних і підземних вод водозбірної площі у басейні ріки Дунай, контролю можливої небезпеки, що виникає внаслідок аварій, включаючи речовини, небезпечні для води, а також повені і криги ріки Дунай та зменшення навантаження забруднення Чорного моря від джерел на водозбірній площі.

В Чорноморському регіоні на міжнародній конференції причорноморських держав у 1992 році в Бухаресті була прийнята Конвенція про захист Чорного моря від забруднення. Загальні зобов'язання сторін містяться у ст. V Конвенції. Держави індивідуально або разом вживають всіх необхідних заходів з метою скорочення і збереження під контролем забруднення морського середовища Чорного моря, запобігання йому, а також з метою захисту і збереження середо­вища. Конвенція містіть норми щодо запобігання, скорочення та збереження під контролем забруднення небезпечними речовинами і матеріалами; забруднення з джерел, що перебувають на суші; забруднення з суден, забруднення, викли­кане захоронениям, забруднення, викликане діяльністю на континентальному шельфі, забруднення з атмосфери або через неї, забруднення небезпечними відходами під час їх транскордонного переміщення, а також співробітничають у боротьбі з забрудненням у надзвичайних ситуаціях.

Конкретні заходи містяться в чотирьох протоколах, а саме: Протоколі про захист морського середовища Чорного моря від забруднення з наземних джерел 1992 року, Протоколі про співробітництво в боротьбі із забрудненням морського середовища Чорного моря нафтою та іншими шкідливими речовинами в над­звичайних ситуаціях 1992 року, Протоколі про захист морського середовища Чорного моря від забруднення, викликаних захоронениям 1992 року, Протоколі про збереження біорізноманіття та ландшафтів Чорного моря 2007 року. Відпо­відно до п. З ст. V Конвенції 1992 року, Договірні Сторони співробітничатимуть у розробці додаткових протоколів і додатків, крім тих, що додаються до цієї Конвенції, які можуть бути потрібні для її імплементації.

У перших статтях протоколів до Конвенції 1992 року мають місце посилання на відповідні статті Конвенції. Наприклад, у ст. 1 зазначається, що, відповідно до статті Vll цієї Конвенції, Договірні Сторони вживають усіх необхідних заходів для запобігання забрудненню морського середовища Чорного моря в результаті скидання з таких наземних джерел на їхніх територіях, як ріки, канали, прибе­режні споруди, водовипуски, інші штучні споруди в морі, конструкції або стоки, або забруднення з будь-яких наземних джерел, у тому числі через атмосферу, а також для скорочення і зберігання під контролем таких забруднень.

Відповідно до Протоколу про співробітництво в боротьбі з забрудненням Чорного моря нафтою й іншими шкідливими речовинами внаслідок надзви­чайних ситуацій був прийнятий План дій у надзвичайних ситуаціях на Чорному морі. Мета Плану полягає в тому, щоб установити механізм взаємодопомоги, відповідно до якого компетентні національні органи влади Договірних сторін будуть співпрацювати, координувати й об'єднувати зусилля при реагуванні на інциденти забруднення моря, що забруднили чи загрожують забруднити їх узбе­режжя, територіальні води і виняткові економічні зони сторін, а також, якщо для реагування на інцидент сил однієї сторони недостатньо. Для виконання Плану передбачено необхідність вживання наступних дій: розробка належних заходів готовності й ефективних систем для виявлення й інформування про інциденти забруднення, що забруднюють або загрожують забруднити зону відповідаль­ності сторін; сприяння та впровадження регіонального співробітництва при плануванні дій у надзвичайних ситуаціях, операції по запобіганню, контролю і ліквідації для боротьби із забрудненням, яке спричинене нафтовими виливами; встановлення необхідних заходів для обмеження поширення і мінімізації не­безпеки, викликаної нафтою; розвиток і здійснення програми курсів навчання і практичних навчань для різних рівнів персоналу, залученого до запобігання і боротьби з забрудненням нафтою; розвиток процедур для підвищення регіо­нального співробітництва.

Конвенцією 1992 року передбачене створення Комісії із захисту Чорного моря від забруднення. Комісія сприяє реалізації положень Конвенції, вносить рекомендації з необхідним виправленням до неї, виробляє критерії і рекомен­дації із запобігання, зниження і контролю забруднення морського середовища Чорного моря, ліквідації наслідків забруднення, взаємодіє з відповідними між­народними організаціями в цих цілях.

У рамках конференцій міністрів з охорони навколишнього середовища приймаються інші важливі документи з участю України стосовно охорони на­вколишнього середовища. До них можна віднести Міністерську Декларацію про захист Чорного моря 1993 року (Одеса), Стратегічний план дій щодо відновлення та захисту Чорного моря 1996 року (Стамбул) тощо.