Співвідношення між Хартією та Конвенцією.

Протягом усього існування Європейських Співтовариств та ЄС зв'язок між ними, РЄ та Конвенцією був дуже щільним. На певному етапі ЄС, як уже згадувалося, почав активно посилатися на Кон­венцію.

Так, при викладенні у Хартії кореспондованих прав, зафік­сованих у Конвенції, використовувались формулювання (тек­стуально ідентичні конвенційним), які не допускають їх різно­читання. При цьому вимога однаковості розуміння прямо зафік­сована у «горизонтальних» статтях Хартії. Крім того, пункт 3 статті 52 Хартії встановлює, що «у разі, коли права, які містять­ся у цій Хартії, відповідають правам, гарантованим Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, зміст та обсяг цих прав має бути таким самим, як вони встановлені зга­даною Конвенцією».

У пункті 3 статті 6 Лісабонського договору зазначено, що фундаментальні права, які гарантовані Конвенцією та по­ходять із загальних конституційних традицій держав - членів, утворюють загальні принципи права Співдружності. А в пункті 29 Декларацій до цього договору передбачено, що Хартія, яка є юридично обов'язковою, підтверджує права, що гарантовані Конвенцією та походять із загальних конституційних традицій держав-членів.

Відтак, Хартія, а згодом і Лісабонський договір, легалізува­ли рецепцію (офіційну імплементацію) Конвенції та практики Суду у внутрішнє право ЄС. Як зазначено у Преамбулі, а також у главі VII Хартії, під матеріальною нормою права, яка містить­ся у Конвенції, мається на увазі її тлумачення та застосування Судом.Згідно з пунктом 2 статті 2 Лісабонського договору, ЄС (як суб'єкт міжнародного права) має приєднатися до Конвенції. Основними аргументами на користь цього рішення слугували такі: 1) громадяни ЄС повинні мати можливість оскаржити до міжнародної інстанції дії інститутів та органів ЄС так само, як вони це роблять у разі порушення їхніх прав владними органа­ми держави; 2) приєднання дасть змогу уникнути різного тлу­мачення однакових норм щодо прав людини Судом ЄС і Судом; 3) цінності та базові елементи міжнародної системи контролю за додержанням прав людини мають бути однаковими в масш­табах усієї Європи. Крім того, внаслідок приєднання ЄС до Конвенції Суд, у контексті права ЄС, відіграватиме роль «спеці­алізованого суду», який здійснює зовнішній контроль за додер­жанням зовнішніх зобов'язань ЄС, які походять із його участі у Конвенції [59, с. 353].