Співвідношення між Хартією та ЄСХ(п).

У Преамбу­лі Хартії визначено, що цей міжнародний документ підтвер­джує права, які, з-поміж іншого, походять з ЄСХ(п). Як видно з попереднього аналізу, Хартія містить доволі широкий каталог соціально-економічних прав людини.

Так, Суд ЄС у рішенні у справі Defrenne 1978 року послався на ЄСХ(п) для обґрунтування того, що «заборона дискримінації за ознакою статі є одним із фундаментальних прав». У рішенні у справі Blaizot 1988 року Суд ЄС, мотивуючи висновок про те, що університетський курс з ветеринарної медицини є частиною про­фесійної освіти, зазначив, що «стаття 10 Європейської соціальної хартії, яку ратифікували більшість держав - членів ЄС, визначає навчання в університеті як професійну освіту» [303, с. 122].

Коментуючи питання співвідношення зобов’язань європей­ських держав у межах ЄС та РЄ, Комітет в одному із своїх ви­сновків зазначив, що, «імплементуючи положення директив ЄС у національне право, держави - учасниці ЄСХ(п) мають зважати на свої зобов’язання за ЄСХ(п)» [291].

Рішення Суду ЄС та нормативні акти ЄС також часто ви­користовуються в межах процедури колективного оскаржен­ня. Так, у рішенні по суті у справі Confederation franςaise de l'Encadrement - “CFE-CGC” v. France» за скаргою № 16/2003 (п. 48) скаржник, обґрунтовуючи факт невідповідності трудово­го законодавства Франції приписам статті 2 ЄСХ(п) (зарахуван­ня працівникам часу очікування можливого виклику на роботу до часу відпочинку) послався, серед іншого, на рішення Суду ЄС у справі С-303/98 від 3 жовтня 2000 року, позначивши його як правовий принцип, що стосується цієї справи [151].

В одному з останніх рішень по суті у справі Marangopoulos Foundation for Human Rights (MFHR) v. Greece за скаргою №30/2005 Комітет, визнаючи невідповідність становища в дер­жаві приписам статті 11 ЄСХ(п) (право на охорону здоров’я працівників, зайнятих на шахтах з видобутку бурого вугілля), використав масив законодавства та практики ЄС (рішення Суду ЄС, Директиви Ради ЄС (п. 24, пп. 122-159), Директиви Євро- парламенту (п. 28), Договір про ЄС (пп. 119-121)). Крім того, у пункті 196 згаданого рішення Комітет зазначив, що «у форму­ванні позиції щодо інтерпретації права на здорове навколишнє середовище було враховано прецедентне право Суду, Панаме­риканського суду прав людини, Африканської комісії прав лю­дини та народів, Комітету ООН з економічних, соціальних та культурних прав. Зважаючи на масштаб та рівень регламентова- ності цього питання органами ЄС, Комітет взяв до уваги декіль­ка рішень Суду ЄС» [166].