§ 8. Співвідношення норми права і статті нормативно- правового акта

Норма права може реалізувати закріплені в ній приписи тіль­ки у тому разі, якщо вона знайде своє закріплення у нормативно- правовому акті. Норма права має бути оформлена в особливу граматичну оболонку, при цьому якість змісту такої оболонки має вирішальне значення при подальшій реалізації норми права.

Хоча стаття нормативного акта і є специфічним формальним закріпленням норми права, ці два поняття не тотожні і можуть не збігатися. Ця проблема має не лише теоретичне, а й велике практичне значення. Неправильне уявлення про співвідношен­ня норми права, яка є елементом внутрішньої форми права, і статті нормативно-правового акта, що є зовнішньою формою ви­раження права, призводить до стирання відмінності між форма­ми права і, зрештою, ускладнює перебіг застосування права.

На загальну думку, розрізняються три варіанти співвідношен­ня норми права і статті нормативно-правового акта.

Перший - коли норма права і стаття нормативного акта збігаються. У цьому разі одна стаття містить одну норму права. Прикладом можуть служити більшість статей особливої частини

карного права (ст. 185 КК України - гіпотеза передбачає умову вступу норми в дію - «... таємне викрадання індивідуального майна громадян (крадіжка)»; диспозиція вказує на заборону здій­снення складу злочину, що міститься у статті; санкція визначає покарання за порушення диспозиції - «карається штрафом або виправними роботами, або позбавленням волі»).

Другий - коли норма права викладена у кількох статтях нормативного акта (одного і того самого чи кількох). При­кладом може служити ст. 611 ЦК України - «у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені догово­ром або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків і мо­ральної шкоди», а також ст.

Третій варіант, коли одна стаття нормативно-правового акта містить кілька норм права. Наприклад, ст. 205 ЦПК України містить вказівки про обов’язок суду закрити проваджен­ня у справі в певних випадках, кожний з яких є самостійною нормою права.

Стаття нормативного акта не завжди містить усі три струк­турні елементи норми права, крім цього, рамки структурних еле­ментів норми права далеко не завжди чітко окреслені, і для того щоб виділити гіпотезу, диспозицію й санкцію в статтях норма­тивного акта, необхідний своєрідний розумовий перебіг зі своїми прийомами й методами. Ця проблема безпосередньо пов’язана з якістю законодавчої техніки у правотворчості. Тільки довершена законодавча техніка дозволяє сформулювати юридичний закон ясно, несуперечливо, гранично стисло, точно.

Залежно від задуму законодавця, прийомів і засобів, вжива­них при правотворчості, і від самого рівня законодавчої техніки текст статей нормативного акта може містити не всі структур­ні елементи норми права (може бути відсутньою гіпотеза або санкція), або ці елементи можуть бути певним чином завуальо­вані, або тільки матися на увазі (може даватися лише вказівка

на диспозицію, а сама диспозиція розташовується в іншій стат­ті). За цим критерієм розрізняють такі типи викладення норми права в статті нормативно-правового акта.

Прямий (повний) спосіб викладення норми права у статті нор­мативного акта полягає у тому, що всі три структурні елементи норми права розміщені в статті нормативного акта (ст. 136 КК України - ненадання допомоги особі, що перебуває в небезпеч­ному для життя становищі; гіпотеза - перебування особи у ста­новищі, небезпечному для життя, що спричинило заподіяння їй тяжких тілесних ушкоджень; диспозиція - ненадання допомоги при нагоді надати таку допомогу, або несповіщення про такий стан особи; санкція - карається штрафом або арештом).

Відсильний спосіб викладення - це коли стаття нормативного акта не містить якого-небудь структурного елемента норми пра­ва, але при цьому дає вказівку на ту статтю цього ж нормативно­го акта, в якій міститься забраклий елемент (ст. 72 Конституції України: всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їх повно­важень, встановлених цією Конституцією. Своєю чергою, у ст. 85, 106 Конституції України міститься перелік повноважень Вер­ховної Ради України та Президента України, відповідно).

Третім способом є бланкетний спосіб викладення норми пра­ва. У цьому випадку з метою знаходження бракуючого структур­ного елемента норми права стаття нормативного акта відсилає до іншого нормативного акта. Наприклад, ст. 291 КК України - порушення чинних на транспорті правил: у цій статті відсутня диспозиція, а є лише вказівка на неї - чинних на транспорті пра­вил безпеки руху. Самі чинні на транспорті правила містяться в іншому нормативному акті.