§ 2. Співвідношення права і моралі

Необхідною умовою стабільного функціонування суспільства є наявність цілісної системи соціальних норм, в рамках якої узгоджено діють норми права та інші соціальні норми. Співвідношення права та моралі, як двох основних їх видів, є важливим фактором у забезпе­ченні такого функціонування.

Спільні риси права та моралі характеризують їх як таких, що:

— діють у єдиному полі соціальних зв’язків;

— відображають загальнолюдські цінності;

— переслідують спільну мету — встановлення і підтримання сус­пільного порядку;

— мають спільну економічну і політичну основи;

— мають однакове функціональне призначення — бути засобом впорядкування суспільних відносин;

— мають загальний характер, оскільки спрямовані на регулюван­ня поведінки всіх без винятку членів суспільства;

— їх джерелом є народ.

Взаємодія норм права і моралі в процесі правотворчості полягає у тому, що:

а) норми права створюються з урахуванням норм моралі, що па­нують у суспільстві, і виступають як формально визначена міра справедливості, стаючи певною мірою явищем моральним;

б) норми права змінюються і розвиваються під впливом норм мо­ралі;

в) норми права скасовуються у разі невідповідності вимогам норм моралі, що має місце у суспільстві.

Таким чином, норми права і норми моралі є взаємопов’язаними, оскільки зазнають обопільного впливу.

Вплив норм моралі на діяльність, пов’язану з реалізацією права, знаходить свій прояв у тому, що:

1) норми права оцінюються особою, яка реалізує їх, із огляду на норми моралі;

2) норми права тлумачаться особою, яка здійснює правозасто- совну діяльність, відповідно до норм моралі, що є домінантни­ми у суспільстві;

3) правозастосовний процес здійснюється з урахуванням норм моралі.

Вплив норм права на норми моралі реалізується через те, що:

1) норми права мають на меті формальне закріплення прогресив­них моральних уявлень;

2) норми права сприяють усуненню перепон на шляху розвитку норм моралі;

3) норми права виступають засобами охорони і захисту норм мо­ралі.

Право і мораль відрізняються:

Продовження таблиці

Відомий соціолог права Макс Вебер стверджував, що в світі не­має жодної значної моральної норми, яка у певний історичний період або у певній ситуації не функціонувала б як норма правова. Функ­ціонування моральних і правових норм базується на можливості ви­користання психологічних або фізичних засобів примусу. Часто такі норми дотримувалися через особисту зацікавленість індивідів, а та­кож через загрозу покарання за їх порушення.

Соціальні норми становлять єдину узгоджену систему. Право є складовою цієї системи, хоча і має суттєві особливості, які слугують межею між нормами права і рештою соціальних норм, водночас забез­печуючи їх тісну взаємодію і взаємозв’язок.