9.3. Співвідношення правової держави і громадянського суспільства

Громадянське суспільство — система суспільних відносин між людьми, що володіють реальними правами і свободами, що забезпечуються держа­вою. Процес становлення громадянського суспільства охоплює десятки століть, починаючись в античних державах, знаходить своє продовження у вільних містах магдебурзького права, реалізується у новітні часи в багатьох державах сучасного світу.

На думку А. Говарда, суспільство може бути назване громадянським ли­ше з тієї миті, коли за особистістю визнаються невід'ємні права на життя, сво­боду, приватну власність і коли ці права стають основою всього суспільного устрою. Сучасне розуміння громадянського суспільства передбачає наявність цілого комплексу суттєвих ознак (схема 9.2.).

Економічна, соціальна і політична свобода індивідів у громадянському суспільстві. Економічна свобода полягає насамперед у тому, що кожен індивід здатен бути власником. Він реально володіє тими засобами, які є не­обхідними для гарантування реального прожиття суб'єкта. Він є вільним в обранні форм власності, виборі професії, роду трудової діяльності. Кожен здатний розпоряджатися результатами своєї праці. Соціальна свобода полягає у відносній належності індивіда до певної соціальної спільноти (клас, клан, нація). Він може існувати самостійно, задовольняючи свої потреби та інтереси. Політичний аспект свободи індивіда полягає у його незалежності

152

від держави, здатності піддавати критиці як діяльність держави в цілому, так і її конкретних представників. Забезпеченою свобода індивіда вважається тоді, коли він через спеціально створені механізми (суд) здатен захищати її.

Схема 9.2.

Громадянське суспільство є відкритим соціальним утворенням. В ньому забезпечуються свобода слова, гласність, доступ до інформації, право вільного в'їзду-виїзду, свобода пересування. Громадянське суспільство є відкритим для співробітництва не з чітко визначеним колом суб'єктів, а у планетарному масштабі.

Громадянське суспільство є плюралістичною системою. Наявність різноманітних суспільних інститутів (трудові колективи, профспілки, еко­номічні асоціації, політичні партії, клуби тощо) дає змогу реалізовувати найрізноманітніші інтереси та потреби індивідів. Плюралізм виявляється в усіх сферах: економічній — рівноправність різних форм власності (приватна, колек­тивна, державна, комунальна); політичній — багатопартійність, наявність вели­кої кількості політичних утворень, через які громадянин може включатися до політичної системи; в духовній— забезпечення світоглядної свободи, відсутність переслідування за ідеологічними мотивами, свобода віросповідання.

Громадянське суспільство засновано на саморозвитку та самовряд­ності. Вільні індивіди, об'єднуючись у різні організації задля реалізації своїх політичних, економічних, соціальних інтересів, забезпечують гармонійний розвиток суспільства без втручання держави. Більше того, суспільство обме­жує владний вплив держави, здійснюючи управління власними об'єднаннями на основах громадської ініціативи і самоврядування.

Громадянське суспільство — правове демократичне суспільство, в яко-

153

му визнані природні і набуті права людини, де вона здатна впливати на прий­няття владних рішень на основі правових процедур, які забезпечує держава.

Зв 'язок громадянського суспільства з правовою державою. Правова держа­ва— результат розвитку громадянського суспільства і умова його подальшого вдосконалення. Правова держава не суперечить громадянському суспільству, а створює для нього нормальні умови функціонування та розвитку.

Таким чином, громадянське суспільство— це самоорганізоване, демо­кратичне правове суспільство, що забезпечує економічну, соціальну, політичну свободу окремого індивіда, плюралізм, створює умови для добро­буту і реалізації прав людини і громадянина.