§ 7. Співвідношення юридичної відповідальності з іншими видами державного примусу

Для правової науки і для практичної діяльності надто важ­ливо з’ясувати співвідношення і взаємозв’язок юридичної від­повідальності та державного примусу, встановити їх загальні й відмінні риси.

Юридична відповідальність, безумовно, пов’язана з держав­ним примусом. Державний примус - це можливість держави зобов’язати суб'єкта всупереч його волі й бажанню скоювати певні дії (у цьому виявляється суверенітет держави). Термін «державний примус» часто вживають у юридичній науці для ха­

рактеристики різних державно-правових явищ - розпочинаючи із загальнотеоретичних положень про ознаки держави, його апа­рату, ознаках права, норм права і закінчуючи характеристикою методів регулювання окремих галузей права.

Як співвідносяться між собою поняття «державний примус» і «юридична відповідальність»? Чи рівнозначні вони? Чи може державний примус виходити за рамки юридичної відповідаль­ності? Поставлені питання неодноразово дискутувалися в прав­ничій науці, пропонувалися різні варіанти відповідей. На наш погляд, варто віддати перевагу такому: юридична відповідаль­ність і державний примус співвідносяться як частина і ціле (тоб­то перше поняття включено до другого). Юридична відповідаль­ність виникає лише за скоєне правопорушення, тоді як певні заходи державного примусу (тобто покладання обов'язків без згоди іншої сторони) можуть застосовуватися не тільки за скоєне правопорушення, а й у деяких інших випадках. Таким чином, юридичну відповідальність як один із видів державного примусу слід відрізняти від інших заходів: від заходів попереджувальної дії, заходів, що запобігають протиправній поведінці (запобіжні заходи), заходів захисту.

Заходи попереджувальної дії - це різновид заходів дер­жавного примусу, вживаних для попередження можливих пра­вопорушень, а також використовуваних з метою забезпечення суспільної безпеки під час стихійних лих, великих промислових аварій.

Запобіжні заходи-це різновид заходів державного примусу, вживаних для припинення протиправних дій або для запобі­гання їх шкідливим наслідкам. Запобіжні заходи, на відміну від заходів попередження, застосовують тільки за наявності пра­вопорушення. Це, наприклад, привід і офіційне застереження осіб з антигромадською поведінкою, що не призвела за собою юридичної відповідальності; вилучення майна (наприклад, хо­лодної та вогнепальної зброї, радіопередавачів, якщо немає до­

зволу на володіння ними); адміністративне затримання осіб, які вчинили адміністративний проступок; арешт; накладення арешту на майно тощо.

Заходи захисту (відновні заходи)-це різновид заходів дер­жавного примусу, вживаних для відновлення нормального стану правовідносин шляхом спонукання суб’єктів права до виконан­ня покладених на них обов’язків. До заходів захисту належать: визнання операції недійсною з поверненням сторін до почат­кового майнового положення; стягнення боргу; відшкодування шкоди, отриманої при рятуванні майна державних і суспільних організацій; стягнення аліментів; відновлення на роботі осіб, звільнених незаконно; утримання сум, що помилково випла­тять працівникові; стягнення податків; відміна незаконного нормативно-правового або правозастосовного акта тощо.

Заходи захисту іноді ототожнюють із заходами юридичної відповідальності, проте, як на нас, це не зовсім слушно. Адже під час реалізації юридичної відповідальності для правопоруш­ника настають несприятливі наслідки (особистого, майнового або організаційного характеру). За реалізації ж заходів захисту лише відновлюється нормальний стан правовідносин шляхом спонукання їх суб’єктів до здійснення тих дій, які вони повинні були виконати, але через різні причини не виконали. При цьому, крім примусового виконання вказаними суб’єктами встановле­них законом дій, вони не несуть жодних додаткових позбавлень або обмежень. У них не з’являються які-небудь несприятливі наслідки.