Поняття та сутність прав і свобод людини

Рівні права - усім,

Особливі привілеї - нікому.

Томас Джефферсон

Сучасні глобалізаційні процеси, зокрема й правові, здійснюють істотний вплив на сферу регулювання прав людини як на світовому рівні, так і на рівні регіональних правових систем.

Права людини є складним, багатовимірним явищем. У різні епохи проблема прав людини, незмінно залишаючись політико-правовою, набувала релігійно-етичного, філософського звучання.

Права людини є комплексом природних і непорушних свобод і юридичних можливостей, обумовлених фактом існування людини в цивілізованому суспільстві.

На думку С. Добрянського, права людини за їх онтологічною природою:

а) виступають соціально-збалансованими можливостями (як результат «зрівноваження» інтересів людини та суспільства);

б) визначаються, як можливості соціальні, певними кількісними й якісними показниками (параметрами) чи, іншими словами, змістом та обсягом.

Зміст і обсяг прав людини, як зовнішнє вираження внутрішньосистемних характеристик цього феномена, є, своєю чергою, похідними від таких явищ, як характер та рівень розвитку суспільства.

Людство на шляху утвердження прав і свобод людини пройшло тернистий шлях, крок за кроком обмежуючи всевладдя держави, поширюючи принцип рівноправності на все більше коло осіб та відносин між ними. Часто саме боротьба за права людини, за нові й нові ступені свободи ставала каталізатором широкомасштабних змін у суспільно-політичному житті тієї чи іншої країни, вела до нового осмислення ролі людини в її відносинах з суспільством та державою.

Право виступає мірою свободи і зміст його в тому, щоб узгодити свободу окремої людини зі свободою інших членів суспільства, дотримуючись

принципу рівності. Право виступає як засобом забезпечення свободи, так і істотним засобом

обмеження неузгоджених з суспільними потребами і уявленнями людей про добро і справедливість рівня свободи й обсягу влади. Встановлювані заборони й обмеження повинні бути доцільними з погляду гарантій свободи, а отже, і справедливими.

Права людини є одним із найуживаніших понять у сучасній правовій доктрині, навколо останнього відбуваються постійні дискусії серед учених, правників, політиків.

Основні права людини - гарантована законом міра свободи (можливості) особи, яка відповідно до досягнутого рівня еволюції людства в змозі забезпечити її існування і розвиток та закріплена у вигляді міжнародного стандарту як загальна і рівна для усіх людей.

Яка різниця між правами і свободами людини?

За своєю юридичною природою і системою гарантій права і свободи ідентичні. Вони окреслюють забезпечувані державою соціальні можливості людини в різноманітних сферах, але термін «свобода» покликаний підкреслити більш широкі можливості індивідуального вибору, не окреслюючи конкретного його результату: «кожен має право на свободу світогляду і віросповідання» (ст. 35 Конституції України); «кожному гарантується право на свободу думки і слова» (ст. 34 Конституції України).

У той час як термін «право» визначає конкретні дії людини (наприклад, право брати участь в управлінні справами держави, право обирати і бути обраним).

Проте розмежування між правами і свободами провести важко, оскільки найчастіше всю сферу політичних прав із чітко визначеними правомочностями також іменують «свободами». Розходження в термінології є скоріше традиційним, що склалося ще в XVIII-XIX ст.

Права також необхідно відмежовувати від поняття «законний інтерес».

Згідно з офіційним тлумаченням Конституційного Суду України поняття «законний інтерес» є тотожний поняттю «охоронюваний законом інтерес» і означає «прагнення до користування конкретним матеріальним та нематеріальним благом, який зумовлений загальним змістом об’єктивного і прямо не опосередкований у суб’єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам» (інтерес в охороні здоров’я, у фізичному і духовному розвиткові, навчанні).

Права людини постійно змінюються і розвиваються

Колись проблема рабства викликала дискусії, а сьогодні терпимість у цьому питанні більше не вважається прийнятною - право на свободу від рабства тепер універсально визнано як основне право людини. Жіноче обрізання, хоча і отримує захист у деяких культурах, широко засуджено як порушення прав людини.

Можна стверджувати, що такою проблемою була і є смертна кара. Так, в країнах європейської спільноти, де члени Ради Європи зобов’язалися рухатися до її скасування, на сьогодні відбулося повне скасування de facto і de jure смертної кари в державах-учасницях Ради Європи (Al-Saadoon і Mufdhi проти Сполученого Королівства, § 116).

Стаття 2 § 1 Конвенції:

«1. Право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання смертного вироку суду, винесеного після визнання його винниму вчиненні злочину, за який закон передбачає таке покарання».

За даними організації Amnesty International, більше двох третин країн світу скасували такий вид покарання, як смертна кара за кримінальним законом або у правничій практиці. Так, станом на 2022 рік 109 країн скасування смертної кари закріпили юридично, 25 держав скасували її на практиці.

Більше ніж 50 держав застосовують такий вид покарання як смертна кара: країни Азії - Іран, Ірак, Йорданія, Китай, Кувейт, Лівія, Японія; Європи - Білорусь; країни Америки - США.

Сучасний розвиток суспільства впливає на саме розуміння прав людини, а тому безперечно багато з вказаних проблем також знайдуть своє рішення. Збройна агресія російської федерації проти України, масове порушення прав людини нагадало світовій спільності про важливість двох основних цінностей: рівність та людську гідність. Будь-яка дія по відношенню до будь-якої людини, що принижує її людську гідність, суперечить духу прав людини.

Як для вас нестерпний будь-який біль, так і для інших. Знаючи цей принцип рівності, ставтеся до інших з повагою і співчуттям.

Суман Суттам

Крім основних цінностей є й інші, без яких не може існувати сучасне

суспільство.

Права людини у світлі їх сучасної інтерпретації характеризуються низкою таких засад:

а) соціально-природний характер можливостей людини;

б) формальна рівність та однаковість стартових можливостей, доповнювана принципом фактичної рівності як наслідку впливу домінуючих моральних норм суспільства;

в) невідчужуваність (невід’ємність) прав людини; г) гуманізм як системоутворююча засада прав людини, що випливає із гідності людини - її самоцінності як унікальної родової біосоціальної істоти.

1.2.