Початковий етап розслідування вимагання

На початковому етапі розслідування вимагання можуть складатися такі типові слідчі ситуації:

1. До правоохоронних органів надійшла інформація про те, що вимагачами сформульовані певні вимоги до потерпілого, висловлені на його адресу погрози або вже розпочаті дії насильницького характеру чи потерпілим дана згода на передачу предмету вимагання.

2. Потерпілий погодився на вимоги вимагачів і передав їм предмет вимагання, після чого звернувся з заявою до правоохоронних органів.

3. Вимагання має довготерміновий характер, здійснюється організованою злочинною групою, проте потерпілий не звертається до правоохоронних органів, а про факт вимагання стало відомо з інших джерел.

4. Отримана інформація свідчить про утримання вимагачами заручників.

Перша ситуація припускає здійснення заходів, спрямованих на підтвердження факту вимагання, і детальну підготовку до затримання вимагачів «на гарячому». План таких дій передбачає: вивчення особи потерпілого і характеру його діяльності; з’ясування можливості застосування засобів для фіксації злочинних дій вимагачів (аудіо-, відеокон- троль особи; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; зняття інформації з електронних інформаційних систем; обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи тощо).

Особливе місце в запланованих заходах займає підготовка оперативної групи для проведення затримання вимагачів «на гарячому», у відповідності до наступних рекомендацій:

1) забезпечити конфіденційність майбутніх дій і вжити заходів щодо запобігання можливому витоку інформації, для чого необхідно:

а) коло осіб, сповіщених про оперативну розробку, у тому числі тих, які беруть участь в оперативних нарадах, звести до мінімуму;

б) документи, що стосуються обставин вимагання, по можливості не розмножувати, при необхідності копіювати виконавцем особисто в обмеженій кількості примірників;

в) усім співробітникам, які беруть участь у затриманні вимагачів «на гарячому», поставити конкретні задачі безпосередньо перед виїздом на місце;

2) попередньо таємно вивчити місце майбутнього затримання, з огляду на те, що злочинці можуть здійснювати за ним спостереження;

3) визначити необхідну кількість учасників затримання, дислокацію осіб, які забезпечують затримання, підстраховування, прикриття, спостереження, відеофіксування, переслідування вимагачів по маршруту їх можливої втечі, з урахуванням того, що злочинці можуть мати у своєму розпорядженні вогнепальну зброю і навички бойових единоборств;

4) провести інструктаж із заявником про поведінку в момент затримання злочинців «на гарячому» та про порядок поводження зі звукоза- писуючою апаратурою (у випадках забезпечення потерпілого таємно розміщеним портативним диктофоном або радіомікрофоном).

При проведенні тактичної операції «Затримання «на гарячому» доцільно:

— затримати підозрюваних у момент отримання ними предмета вимагання, а у випадку його оброблення хімічними маркерами — після контакту його зі шкірою рук чи одягом;

— запобігти спробам позбутися отриманих предметів, наявної зброї, викривальних документів;

— запобігти застосуванню злочинцями зброї, вибухових пристроїв;

— зафіксувати факт затримання за допомогою відеозапису;

— вжити заходів до виявлення і затримання спільників одержувача, які тайком спостерігали за тим, що відбувається.

Предмети, вилучені у злочинців, а також носії аудіо-відео запису приєднуються до матеріалів кримінального провадження.

У другій слідчій ситуації встановлення і затримання вимагачів здійснюється на підставі відомостей про прикмети їх зовнішності, повідомлених заявниками. У такій слідчій ситуації перед затриманням доцільно:

а) детально допитати потерпілого, а також свідків, якщо вони є, про прикмети зовнішності вимагачів, сутність їхніх вимог, висловлених погроз;

б) скласти фоторобот підозрюваних або здійснити їх впізнання за фотознімками;

в) організувати збір даних про підозрюваних (оперативні обліки, дані про судимість, копії вироків, повідомлення з психоневрологічних диспансерів і лікарень тощо);

г) організувати патрулювання з потерпілим в тих місцях, де вірогідніше всього перебувають вимагачі.

У випадку виявлення вимагачів проводиться їх затримання й особистий обшук, при цьому особлива увага приділяється пошуку у злочинців речей, що належать потерпілому. Серед об’єктів, що належать вимагачам особливу увагу звертають на пошук документів, записних книжок, а також наркотиків, зброї тощо.

Третя слідча ситуація вважається найбільш складною як в інформаційному, так і організаційному плані, оскільки мова йде про дії організованої групи вимагачів, відсутність заяв потерпілих або відмову останніх підтвердити факт вимагання через страх перед злочинцями або через небажання розголошення власних протиправних або аморальних дій.

— вогнепальної і холодної зброї, вибухових пристроїв, вибухових речовин;

— засобів фізичного впливу на потерпілого (предметів, що використовувалися злочинцями при катуваннях, нападі чи побитті жертви тощо);

— документів, в яких містяться погрози;

— грошей, цінностей або іншого майна, що стали предметом вимагання, частини їх упаковки;

— аудіо-відео записів переговорів жертви з вимагачами, здійснених з метою спонукання жертви до виконання їх вимог;

— медичних документів, що підтверджують побої, катування або іншу фізичну шкоду здоров’ю потерпілого.

У даній ситуації розслідування ускладнюється тією обставиною, що вимагачі розробляють «легенди» про те, які показання необхідно давати на слідстві у випадку затримання. Насамперед, це твердження про те, що вимагання не було, що вони висували законні вимоги щодо сплати боргу або оплати певних послуг без насильницьких дій або погроз. Безумовно, такого роду твердження підлягають перевірці.

У четвертій слідчій ситуації основна увага слідчих органів повинна бути спрямована на визначення місця перебування заручників і планування операції з їх звільнення.

Успішне розслідування вимагань зумовлене обґрунтованим висуненням і умілою перевіркою ймовірних версій про обставини вчиненого злочину та осіб, причетних до нього.

Залежно від одержаних матеріалів можуть бути висунуті такі загальні слідчі версії:

— вимагання дійсно мало місце;

— мало місце інсценування вимагання.

Версії можуть бути побудовані як для події злочину в цілому, так і для окремих його обставин, що підлягають доказуванню. Так, для вимагань типовими версіями, побудованими відповідно до суб’єкта злочину, можуть бути:

а) вимагач — одинак, вимагач зі складу організованої групи;

б) вимагач раніше судимий, вимагач уперше вчиняє злочин;

в) вимагач місцевий, вимагач — гастролер тощо.

9.3.