Початковий етап розслідування зґвалтувань

Після прийому заяви слідчому необхідно невідкладно розпочати кримінальне провадження, оскільки зволікання може спричинити зникнення ряду слідів злочину та втрати інших обставин, які в подальшому не зможуть використовуватись як докази, наприклад, сперма, тілесні ушкодження, що свідчать по статеві зносини і їх насильницький характер.

При розслідуванні зґвалтувань необхідно встановити наступний типовий перелік обставин події:

— потерпіла особа від зґвалтування;

— в якому стані знаходилася потерпіла особа;

— чим був обумовлений безпорадний стан потерпілої особи, у чому це конкретно виявилось (фізичні вади, розлад нервової системи, інший хворобливий або непритомний стан);

— чи не має потерпіла особа ознаки, наявність яких є кваліфікуючими обставинами;

— де і коли вчинений злочин;

— яке насильство було застосовано відносно потерпілої особи;

— у чому виявилось фізичне насильство (спричинення тілесних ушкоджень, больові прийоми тощо);

— чи був реальним опір, який чинила потерпіла особа;

— яка була форма та зміст психічного насильства (погрози, приниження тощо);

— чи є обтяжуючі вину обставини і в чому вони виражені;

— які дії для підготовки до вчинення злочину та його приховання здійснив злочинець;

— хто вчинив злочин;

— чи не володіє особа ознаками, обтяжуючими відповідальність;

— якщо зґвалтування вчинене групою, то необхідно встановити ступінь вини кожного і їх роль у скоєному злочині;

— які причини та умови сприяли вчиненню зґвалтування.

Початок розслідування ситуаційно залежить від фактору попередніх

стосунків між потерпілою та ґвалтівником. Типовими слідчими ситуаціями у кримінальних провадженнях розслідування злочинів цього виду є такі:

а) потерпіла знайома з ґвалтівником;

б) потерпіла не знайома з ґвалтівником, але запам’ятала його зовнішність і зможе його впізнати;

в) потерпіла не знайома з ґвалтівником і впізнати його не може внаслідок раптовості нападу або вжитих ним заходів маскування.

Інша група типових слідчих ситуацій відноситься до вчинення зґвалтування групою осіб:

а) у разі зґвалтування групою осіб потерпіла особа знає одного з учасників злочину, а інших — ні;

б) один з учасників зґвалтування, вчиненого групою осіб, залишившись віч-на-віч з потерпілою особою, відмовився від вчинення злочину, виявив почуття жалю, турботи, намагався надати допомогу;

в) потерпіла особа добровільно погодилась на статеву близькість зі знайомим, але він, скориставшись цим, привів її туди, де чекала група осіб, які й вчинили групове зґвалтування.

У системі першочергових слідчих (розшукових) дій та інших заходів слід виділити наступні:

— допит потерпілої особи;

— огляд місця події;

— тимчасове вилучення та огляд одягу потерпілої особи і підозрюваного;

— проведення судово-медичної експертизи потерпілої особи (в окремих випадках, якщо для виявлення на її тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет не потрібно використання спеціальних судово-медичних знань — проводиться освідування потерпілої особи);

— проведення судово-медичної експертизи підозрюваної особи (або, за аналогією з попередньою дією, проводиться освідування підозрюваної особи);

— проведення інших експертиз (дактилоскопічної, трасологічної, одорологічної, експертизи матеріалів, речовин та виробів тощо)

Якщо на початковому етапі розслідування у слідства немає інформації про особу злочинця, то можуть бути вивчені аналогічні нерозкри- ті злочини, що дозволяють доповнити перелік ознак, прикмет невідомого ґвалтівника та висувати версії про вчинення цих злочинів однією особою.

Якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме, то слідчий, прокурор згідно ст. 281 КПК України оголошує його розшук. Здійснення розшуку підозрюваного може бути доручено оперативним підрозділам.

Час, послідовність, спрямованість, сукупність слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) та оперативно-розшукових дій обумовлені вихідними даними конкретної слідчої ситуації.

Загальними типовими версіями при розслідуванні кримінальних проваджень про зґвалтування є:

1) мало місце зґвалтування з використанням фізичного або психічного насильства або погрози його використання;

2) статевий акт відбувся при добровільній згоді заявниці;

3) заява про зґвалтування є неправдивим повідомленням про вчинення злочину;

4) мало місце задоволення статевої пристрасті неприродним способом;

5) злочин не був закінчений (потерпіла зуміла захиститися), була лише спроба зґвалтування.

Основні версії, які повинні бути старанно перевірені щодо особи злочинця:

1) зґвалтування вчинено особою, на яку вказала потерпіла;

2) потерпіла помиляється щодо особи, яка вчинила зґвалтування;

3) потерпіла умисно вказує на іншу особу;

4) потерпіла обмовляє конкретну особу.

Якщо особа, яка вчинила згвалтування, не відома потерпілій, то перш за все висуваються версії щодо встановлення цієї особи, які в основному зводяться до збирання даних про неї. Перевірка версій повинна проводитися у взаємодії з працівниками оперативних підрозділів.

У випадках, коли злочинець встановлений або відомий заявниці, перш за все висувається та перевіряється версія потерпілої щодо обставин зґвалтування, а потім версія щодо підозрюваної особи. При перевірці версії про причетність до зґвалтування конкретної особи перш за все повинні бути виконані такі слідчі (розшукові) дії, як допит підозрюваного та пред’явлення його для впізнання.

Найчастіше на свій захист підозрювані можуть висувати наступні версії:

1) визнають зустріч з потерпілою та факт статевих зносин з нею, але заперечують їх насильницький характер;

2) заперечують зустріч з потерпілою, посилаючись на алібі.

З метою перевірки версії підозрюваного про здійснення статевого акту за добровільною згодою потерпілої проводиться судово-медична експертиза потерпілої особи та огляд її одягу, а у разі необхідності призначаються криміналістичні або інші види експертиз.

Для перевірки цієї версії необхідно докладно проаналізувати обставини зустрічі та стосунки потерпілої з підозрюваним. З цією метою слідчий повинен шляхом допиту підозрюваного, потерпілої та свідків, на яких вони посилаються, встановити:

— чи давно вони знайомі та за яких обставин відбулося їхнє знайомство;

— чи виявлялась при колишніх зустрічах у кого-небудь з них схильність до зближення;

— як поводила себе потерпіла в колі знайомих з підозрюваним та іншими чоловіками;

— чи була вона раніше або в даний час близька з ким-небудь з них;

— з якою метою та з чиєї ініціативи відбулася зустріч на місці події, хто знав про цю зустріч та бачив їх перед нею.

У випадках, коли підозрюваний заперечує факт зустрічі з потерпілою, посилаючись на алібі, необхідно:

— критично перевірити заявлене алібі шляхом допиту осіб, які підтверджують його, використовуючи тактичний прийом — максимальна деталізація допиту;

— порівняти наявні факти, що містяться в показаннях підозрюваного та потерпілої з результатами огляду місця події та інших слідчих (розшукових) дій;

— у разі наявності суттєвих розбіжностей у показаннях підозрюваного та потерпілої провести їх одночасний допит.

При перевірці версії про завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину слід встановити такі обставини:

1) обставини подання заяви про зґвалтування:

— ким, коли і з чиєї ініціативи;

— чи добровільно подана заява;

2) чи дозволяли об’єктивні умови вчинити зґвалтування (обстановка вчинення злочину, погодні умови та інші чинники іноді можуть вказувати на неправдивість заяви);

3) чи є на тілі потерпілої та її одязі сліди насильства: синці, садна та інші ушкодження;

4) в яких стосунках перебувала заявниця з підозрюваним до події злочину (особисті, службові, сімейні, майнові або інші стосунки, які могли стати підставою для завідомо неправдивого повідомлення про вчинення злочину).

При розслідуванні кримінальних проваджень про зґвалтування важливо враховувати, що позиція і показання потерпілих можуть бути нестійкими. Найчастіше це відбувається під впливом зацікавлених осіб (родичів, друзів, знайомих особи, яка вчинила зґвалтування) і одночасно тієї складної життєвої ситуації, до якої потрапляє після злочину потерпіла особа. Тому, по можливості, необхідно забезпечити збереження в таємниці місця проживання і місць навчання чи роботи потерпілої особи та її рідних, запропонувати їм негайно повідомляти про будь-які спроби здійснення на них впливу. При надходженні відповідних сигналів необхідно проводити розслідування в повному обсязі за кожним фактом впливу і вирішувати питання про притягнення винних до відповідальності. Крім того, із самого початку розслідування необхідно ретельно перевіряти та підкріплювати іншими доказами інформацію, отриману від потерпілих, підозрюваного й інших осіб для того, щоб згодом, у випадку зміни потерпілою особою позиції і показань, сукупність зібраних доказів відображала повне і неупереджене розслідування події.

6.3.