Криміналістична характеристика крадіжок

Таємне викрадення чужого майна (крадіжка), кримінальна відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 185 КК України, є найпоширенішим злочином.

Основними елементами криміналістичної характеристики крадіжок є:

1) способи вчинення крадіжок;

2) предмет злочинного посягання;

3) типова «слідова картина»;

4) особа злочинця;

5) особа потерпілого;

6) відомості про типовий час вчинення крадіжок.

Найбільш інформативним джерелом криміналістичної характеристики крадіжок виступають відомості про способи вчинення злочинів даного виду. Поняттям «крадіжка» охоплюється значне коло злочинів, що відрізняються один від одного предметом посягання, способом вчинення і приховування, місцем реалізації злочинного задуму. З огляду на це виділяються:

— крадіжки з приміщень (квартир, будинків, дач, гуртожитків, крамниць, кіосків, складів, готелів тощо);

— крадіжки матеріальних цінностей з підприємств, організацій;

— крадіжки вантажів на транспорті (залізничному, річковому, морському і повітряному, автомобільному);

— крадіжки особистих речей громадян на вокзалах, з купе поїздів тощо;

— кишенькові крадіжки;

— крадіжки транспортних засобів.

До числа типових дій злочинців по підготовці до вчинення крадіжки слід віднести:

— вибір об’єкта крадіжки (квартири, будинку, дачі, крамниці, вагона, контейнера, автомобіля тощо) здебільшого здійснюється шляхом проведення розвідувальних дій або завдяки прямій чи побічній наводці інших осіб, у тому числі і майбутнього потерпілого;

— вивчення об’єкта крадіжки й обстановки, в якій злочинцю доведеться діяти. З цією метою, як правило, використовуються різноманітні приводи для відвідування приміщень (наприклад під виглядом медичного працівника, страхового агента, слюсаря, електрика тощо). Під час такого «відвідування» злочинцем намічаються предмети крадіжки і визначаються місця їх зберігання, вивчається розташування приміщень (кімнат), особливості замків на дверях, вікнах тощо, створюються необхідні умови для реалізації злочинного задуму (злочинець пошкоджує охоронну сигналізацію, викрадає ключ від замка вхідних дверей тощо);

— вибір найбільш ефективного способу безпосереднього заволодіння майном, а також підготовка необхідних технічних засобів, що полегшують здійснення злочинного наміру (знарядь спеціального призначення, що використовуються для подолання перешкод, вимкнення охоронної сигналізації, транспортних засобів для пересування до об’єкта крадіжки і перевезення викраденого тощо);

— вибір способу приховання слідів крадіжки, в тому числі приховання чи збут викрадених речей;

— попередню змову між співучасниками крадіжки, розподіл ролей і визначення ролі кожного у майбутньому злочині, а також при необхідності — забезпечення «алібі».

Серед усіх видів крадіжок найбільш поширеними є крадіжки з приміщень. Вони мають багато спільного: схожий характер слідів і знарядь злому, схожість обставин учинення та інше, що дозволяє згрупувати способи безпосереднього проникнення до приміщення.

Першу групу способів учинення крадіжок з приміщень складають дії, вчинені із застосуванням технічних засобів, що полегшують реалізацію злочинного наміру. До засобів належать або спеціально виготовлені злочинні інструменти («фомка», «гусяча лапа», «балерина», «слон», «пластир», «відмички», «вудочки», «крючки» тощо) або інструменти і знаряддя, призначені для господарсько-побутових потреб (лом, сокира, стамеска, дриль, склоріз тощо). З їх допомогою здійснюються проникнення до приміщення та подолання перешкод до викрадення майна, наприклад: віджимання або згинання ригеля врізаного чи накладного замка та інших засувних пристроїв; виведення з ладу (розчинення) механізму замка концентрованою сумішшю азотної і соляної кислоти; висвердлювання пружинного механізму, врізаного циліндричного замка; зруйнування короба навісного замка, виривання, перепилювання його дужки; руйнування конструктивних елементів будівель, у тому числі стелі, стіни, підлоги; розбивання, вирізання або видавлювання віконного скла, зламування стулок віконної рами, кватирки чи дверей на лоджіях або балконах; руйнування стін або стелі, створення підкопу до приміщення.

Другу групу складають способи вчинення крадіжок майна, матеріальних цінностей з приміщень, доступ до яких є відносно вільним. До них належать: використання заздалегідь викраденого ключа від вхідних дверей; знайдення і використання ключа від вхідних дверей, «захованого» потерпілим в обумовленому для членів сім’ї місці (під дверним килимком, у поштовій скриньці тощо); прохід через залишені відімкнутими вхідні двері квартир, господарських приміщень, лоджій і балконів, проникнення до приміщення через сміттєпроводи, сантехнічні вентиляційні шахти.

Особливості мають і способи приховування злочину.

Відомості про спосіб вчинення крадіжки, відображені в криміналістичній характеристиці дозволяють визначити деякі особливості особи, яка вчинила даний злочин (стать, вік, професійна приналежність тощо). Так, наприклад, для підлітків характерним способом учинення крадіжки є «вільний доступ» до квартири родичів, знайомих, друзів, іноді використання ключа, отриманого від потерпілого або шляхом обману малолітніх дітей.

Важливе місце серед елементів криміналістичної характеристики крадіжок посідають відомості про предмет злочинного посягання. Так, під час квартирних крадіжок як правило викрадаються: гроші, цінні папери, вироби з коштовних металів та каменю, антикваріат, сучасні технічні пристрої, одяг, взуття та інші предмети господарсько-побутового призначення. Предметом кишенькових крадіжок є гроші, коштовності та невеликі технічні пристрої, які викрадають з кишень, сумок, портфелів тощо. У сфері комунального господарства предметами крадіжок є каналізаційні люки, будинкові лічильники, агрегати ліфтів, металеві елементи споруд, обладнання в трансформаторних підстанціях тощо.

Визначення предмета крадіжки під час розслідування конкретного злочину сприяє встановленню інших його елементів, зокрема окремих характеристик особи злочинця, обстановки вчинення тощо. Так, впевнена орієнтація злочинця на місці крадіжки, швидкість і цілеспрямованість дій у виявленні схованок і відборі коштовностей свідчить про поінформованість злочинця; викрадення автомашин та інших технічних пристроїв вчиняються, як правило, особами, які володіють певними технічними знаннями і навичками.

Наступним елементом криміналістичної характеристики крадіжок є відомості про типові сліди. Механізм утворення слідів під час учинен- ня крадіжок обумовлюється характером взаємодії злочинця з оточуючою матеріальною обстановкою. На місці вчинення крадіжки, як правило, залишаються сліди: а) злочинця (сліди рук, ніг, зубів, губ, крові, слини, інших виділень, мікрочастинок одягу і взуття, запахові сліди тощо); б) знарядь злочину. Так, наприклад, характерними ознаками віджиму дверей і дверної коробки є наявність на чільній і засувній планці замка пошкоджень у вигляді вдавлених слідів від робочої частини знаряддя злому. Застосування злочинцями розчинення механізму замка концентрованою сумішшю азотної і соляної кислоти передбачає наявність слідів кислотної дії у вигляді плавлення і крапель металу (киплячої рідини) із замкової щілини і відповідних плям на підлозі під дверима. Сліди свідчать про певні навички, та інші властивості особи злочинця. Крім того, на самому злочинцеві (на тілі, одязі, взутті) та на використовуваних знаряддях також залишаються сліди з місця події і від злочинних дій (пошкодження, нашарування фарби, штукатурки, ґрунту, металевої стружки чи дерев’яної тирси, волокон тканини тощо).

У криміналістичній характеристиці крадіжок особливе місці посідають відомості про особу злочинця. Злочинців, які вчиняють крадіжки, умовно поділяють на дві групи:

а) професійні крадії, для яких крадіжки є основним джерелом існування. Як правило, такі особи раніше були засуджені за аналогічні злочини і в цьому сенсі їх злочинна діяльність — одна з найбільш стійких. Ці особи мають певну спеціалізацію (крадіжки за допомогою розрізання одягу, сумок спеціальними технічними пристроями — «технарі»; під прикриттям рук різними предметами — плащами, букетами квітів, сумками — «ширмачі»; крадіжки із сумок та гаманців за допомогою спеціально виготовлених гачків — «рибалки»; крадіжки за допомогою пінцетів, особливо з важкодоступних місць — «хірурги»; крадіжки без використання технічних засобів та «ширми» групою осіб при скупченні народу — «щипачі»; крадіжки за допомогою вибивання предметів точними швидкими рухами — «трясуни»; крадіжки з усіх видів жіночих сумок — «сумочники»; крадіжки речей із господарських сумок — «верхушечники»; крадіжки з проникненням до приміщення, використовуючи «відмички» або підбираючи ключі -»техніки»; крадіжки шляхом злому дверей і засувних пристроїв — «слюсарі» і «шніфери»; крадіжки шляхом видалення вікна — «склярі» тощо).

б) особи, які вчинили крадіжку вперше, або вчиняють їх нерегулярно внаслідок конкретних обставин: по-перше, сприятливих умов для вчинення крадіжки (залишені без догляду або без належної охорони матеріальні цінності, незамкнені двері квартири чи автомашини тощо);

по-друге, дані особи допускають можливість вчинення подібних аморальних вчинків. Ці особи, як правило, діють спонтанно, непрофесійно, викрадають предмети, що перебувають без нагляду, і намагаються швидко залишити місце крадіжки.

Дані криміналістичної характеристики крадіжок свідчать про якісні зміни злочинного середовища. Спостерігається значне омолодження квартирних злодіїв, середній вік яких складає 25 років (лиши п’ятий з числа засуджених за крадіжки був старше 29 років). У той же час серед засуджених за крадіжки державного і колективного майна вдвічі більше питома вага осіб середнього віку (30-49 років). Майже половина крадіжок учиняється злочинними групами з розподілом ролей між їх членами і відповідною «технологією» підготовки, вчинення і приховання даних злочинів (наводка, збирання інформації, відпрацювання плану, розподіл функцій виконання, збут краденого тощо).

У криміналістичній характеристиці крадіжок особистого майна громадян слід виділити і такий елемент, як особа потерпілого. Взаємозв’язок «злочинець — потерпілий» часто посідає ключове місце у виявленні різноманітних обставин. У криміналістичній характеристиці крадіжок головним чином акумулюється інформація про потерпілого та його поведінку, що дозволяє отримати уявлення про специфіку його взаємовідносин зі злочинцем, спосіб виникнення цього зв’язку. Так, важливого значення набувають відомості про потерпілого, якими міг скористатися злочинець під час підготовки і вчинення квартирної крадіжки (місця схову грошей чи коштовностей, тривала відсутність тощо). При цьому особливо виділяються дані про віктимну поведінку потерпілого (безтурботне ставлення до охорони свого житла від злочинних посягань, нерозбірливість і зайва довіра до незнайомих людей, які відвідали їх помешкання, демонстрування забезпеченого побуту, систематичне публікування об’яв про купівлю-продаж дорогих предметів чи коштовних речей, звичка носити при собі значні грошові суми тощо).

Окремим елементом криміналістичної характеристики крадіжок посідають відомості про типовий час вчинення крадіжок. Для їх розслідування і, особливо, попередження важливо володіти інформацією щодо найбільш типового часу скоєння крадіжок. Наприклад, дев’ять з десяти квартирних крадіжок вчиняються з 9-ї до 17-ї години у робочі дні тижня, більше половини — влітку; крадіжки з крамниць, комор — у вечірні та нічні часи, в святкові або вихідні дні; значна кількість кишенькових крадіжок вчиняються вранці та у вечірні години, години «пік», коли виникає сприятлива для цього ситуація у міському транспорті, крамницях, на ринках та в інших багатолюдних місцях.

7.2.