Криміналістична характеристика торгівлі людьми

Поняття торгівлі людьми міститься в статті 149 КК України. Зміст статті визначає три самостійні форми торгівлі людьми:

— продаж людини (передача людини у фактичну власність іншої особи за грошову винагороду);

— інша оплатна передача людини (передача людини у фактичну власність за матеріальну винагороду у вигляді інших, крім грошей, цінностей (коштовностей, цінних паперів тощо), або за надання послуг матеріального характеру);

— інша незаконна угода щодо передачі людини (здійснення стосовно людини, будь-якої іншої (крім продажу та іншої оплатної передачі) незаконної угоди, пов’язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам)).

Криміналістична характеристика торгівлі людьми включає такі елементи:

а) спосіб вчинення торгівлі людьми;

б) «слідова картина» торгівлі людьми;

в) особа потерпілого;

г) особа злочинця.

Спосіб вчинення торгівлі людьми. Для вчинення наведених злочинів характерна наявність декількох взаємопов’язаних між собою етапів злочинної діяльності, обов’язковими елементами якого, як правило, є:

1) створення фірм, які, прикриваючись підприємницькою або спонсорською діяльністю, вербують та вивозять за кордон людей під виглядом їх подальшого працевлаштування;

2) налагодження корумпованих зв’язків з посадовими особами державних органів, які займаються оформленням та видачею необхідних для виїзду за кордон документів, а також здійснюють безпосередній контроль за переміщенням громадян через державний контроль України;

3) підшукування поза межами України за участю іноземних громадян «ринків збуту» для продажу потерпілих з метою їх подальшої експлуатації;

4) підшукування та вербування осіб, які з огляду на вік та зовнішні дані можуть бути використані для продажу;

5) добір способів для переміщення потерпілих через державний кордон України — законного (за дійсними документами) або незаконного (за підробленими документами або нелегально, без будь-яких документів);

6) примушування людей до виконання тої чи іншої роботи та контроль над ними після прибуття в країну призначення;

7) вибір способу оплати та перевезення грошей за поставлений таким чином «товар».

Підшукування та вербування людей для подальшого їх продажу здійснюється наступними прийомами, які є різноманітними і водночас традиційними для цієї сфери.

По-перше — з цією метою використовуються засоби масової інформації для розміщення оголошень (як правило, завуальованого характеру) про набір молодих дівчат (людей) для участі в різноманітних заходах легального, цілком пристойного характеру (наприклад, конкурсах), або які пропонують роботу на території України чи за кордоном, що не потребує високої кваліфікації (офіціанти, няні, домогосподарки тощо), хоч нерідко вказані фірми взагалі не мають ліцензії. Вони друкуються в усіх газетах (як правило, місцевих), які пропонують роботу для громадян України.

За останні роки цей спосіб став менш актуальним, оскільки люди стали більш поінформованими в проблемі торгівлі людьми і вони схильні більш довіряти своїм знайомим, тому останнім часом найбільш розповсюдженим методом вербування людей в Україні стає другий прийом — через друзів і знайомих, які користуються їх довірою. Вербувальниками в цьому випадку найчастіше виступають жінки, через те, що вони менше всього асоціюються зі злочинцями. Явище, що отримало розповсюдження, називають «друга хвиля», коли вивезені, люди повертаються додому для вербування інших людей.

Наступні прийоми вербування потерпілих в кримінальних провадженнях про торгівлю людьми майже не зустрічаються через їх завуа- льованість і складність доказування вини підозрюваних, однак експерти в даній галузі вказують на їх існування.

Третій прийом вербування українських громадян здійснюється через шлюбні агентства або міжнародні служби знайомств. На відміну від фірм, які займаються працевлаштуванням за кордоном, ці агенції взагалі не повинні отримувати ніяких ліцензій та проходити перевірок.

Четвертий прийом потрапляння до рабства — через Інтернет. Нові технології призвели до того, що знайомство в Інтернеті бажана і дуже реальна перспектива виїхати за кордон. Цьому сприяє те, що в Інтернеті кожен бажаючий може сховати своє обличчя і таким чином уникати відповідальності, за будь-які свої дії.

П’ятий прийом вербування українських громадян за кордон здійснюється через туристичні фірми. На відміну від фірм, що працевлаштовують, вони оформлюють туристичні візи, які не дають можливості легального працевлаштування, і тому українські громадяни працевлаштовуються за кордоном на свій ризик. Відповідальність за їхні долі туристичні агентства не несуть.

Для вивезення потерпілих, злочинцями, як правило, використовується декілька наступних прийомів переміщення їх через державний кордон України.

Переміщення через кордон на законних підставах. У таких випадках злочинці, використовуючи передані їм потерпілими загальногромадянські паспорти останніх, займаються оформленням закордонних паспортів та інших необхідних для перетину кордону документів, як правило, за допомогою корумпованих працівників відділів у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб. Саме оформлення документів майбутніх потерпілих відбувається або цілком законно, або з незначними порушеннями. У цьому зацікавлені не тільки потерпілий, але й торгівці, які уникають в такий спосіб багатьох проблем під час переміщення потерпілих.

До речі, вказані обставини в подальшому можуть використовуватися як додаткові важелі для психологічного тиску на потерпілих, тобто злочинці заявляють останнім про виникнення боргу, оскільки на оформлення документів ними були витрачені значні кошти, які необхідно повернути.

Переміщення через кордон за підробленими документами є менш поширеним. Цей дорогий, більш небезпечний прийом застосовується тільки в тих випадках, коли за кордон необхідно вивезти неповнолітніх або осіб, які не мають право його перетинати в силу того, що їх уже раніше депортували з країни призначення, а також з метою приховування факту виїзду за кордон конкретних осіб (що значно ускладнює роботу з виявлення та розслідування таких злочинів).

Злочинцями за допомогою корумпованих працівників відділів у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб оформляються закордонні паспорти на інших осіб: знайомих (за їхньою згодою або навіть без їх відома), інших громадян, чиї документи опинилися з будь-яких причин у володінні злочинної групи (загублені, викрадені і т.

Незаконне перетинання кордону без будь-яких документів. Як правило, вказаний прийом використовується у випадках перетину кордону вже інших держав, куди потерпілі були вивезені легально, з метою подальшого переміщення потерпілих до суміжних країн (через це даний спосіб не зустрічається в кримінальних провадженнях про торгівлю людьми на Україні). Проте, це не виключає поодиноких випадків перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску або у таких пунктах, але без встановлених документів, зокрема, з використанням корумпованих зв’язків з працівниками прикордонних органів.

Серед прийомів, які використовуються для примушування людей до виконання тої чи іншої роботи та контролю над ними після прибуття в країну призначення, можна виділити насильство як психологічного, так і фізичного характеру. Прийоми психологічного насильства застосовуються такі: конфіскація документів, після чого особа практично перестає існувати як людина; боргова кабала — люди, у яких не було коштів для оформлення документів на виїзд, або люди присутні на «торгах» знають, яка сума була за них заплачена, і розуміють, що повинні повернути ці гроші; шантаж — наприклад, погроза розповсюдження порнографічних фотознімків або відеозаписів за участю потерпілої, розголошення відомостей про роботу в сфері проституції тощо; погроза розправою над родичами, або така ж погроза відносно самої особи. Насильство фізичного характеру має такі форми, як: згвалтування (групове зґвалтування), побиття, виснаження голодом, поставлення в наркотичну або алкогольну залежність. Також можна виділити форму «подвійного» впливу (психологічного та фізичного).

«Слідова картина» торгівлі людьми. Спектр об’єктів криміналістичного дослідження, що зберегли на собі інформацію про подію злочину, у кримінальних провадженнях про торгівлю людьми досить широкий і утворює чотири великі групи:

1) документи (загальногромадянські та закордонні паспорти потерпілих та злочинців з візами та відмітками про перетинання державного кордону, анкети-заяви на отримання закордонних паспортів, боргові розписки тощо);

2) предмети (засоби, за допомогою яких підроблялися паспорти та інші документи, необхідні для отримання віз для виїзду за кордон, бланки документів тощо);

3) електронні носії інформації (системні блоки комп’ютерів, жорсткі та гнучкі магнітні диски тощо);

4) пам’ять людей (ідеальні відображення).

При вербуванні жертв через засоби масової інформації, ознаками такої злочинної діяльності можуть бути оголошення у газетах, що спеціалізуються виключно на публікації різноманітних оголошень, по радіо та телебаченню, в яких пропонуються послуги щодо працевлаштування за кордоном та запрошуються люди.

Слідами, які свідчать про підготовку до такої злочинної діяльності є відсутність певних документів на реєстрацію такої фірми у встановленому законом порядку, на отримання відповідного дозволу (ліцензії) на посередництво у працевлаштуванні або інших видів діяльності, про які йдеться в оголошеннях і т.ін. Оголошення в ЗМІ про високооплачувану роботу за кордоном частіше за все дають фіктивні, не зареєстровані фірми.

При переміщенні потерпілих через державний кордон України за підробленими закордонними паспортами, найбільш поширений спосіб підробки, як правило, традиційний — переклеювання фотокарток потерпілих. Крім того, жертви достатньо часто перетинають український кордон з підробленою візою і справжнім паспортом. Очевидно, це пов’язано з тим, що підробити візу простіше, ніж паспорт.

На підставі цього, доказового значення набувають вилучені у відділах у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб документи, які послужили підставою для оформлення закордонних паспортів, а також показання працівників цих відділів про обставини підготовки та оформлення даних документів.

При розслідуванні торгівлі людьми доказового значення також набувають вилучені у осіб, причетних до торгівлі людьми, трудових договорів (контрактів) з потерпілими та іншими особами; боргові розписки; закордонні та громадянські паспорти потерпілих та інших осіб (або їх копії); закордонні паспорти злочинців з великою кількістю віз та відміток про перетинання кордонів; анкети для отримання закордонних паспортів; митні декларації; трудові договори (контракти); копії квитанцій на міжнародні поштові відправлення; установчі документи, що підтверджують право на заняття туристичною діяльністю, діяльністю по працевлаштуванню (в тому числі і за кордоном); проїзні квитки, білети; банківські дозволи на вивіз валюти; записні книжки, в тому числі і електронні; інші записи; мобільні телефони з пам’яттю, передусім, якщо там є анкетні дані, адреси, номери телефонів великої кількості осіб жіночої статі, а також іноземних громадян, банківських рахунків; документи про надходження та одержання грошових переказів; альбоми з фотографіями різноманітних людей тощо.

Суттєве значення мають дані «Укртелекому» та інших організацій, що надають послуги з телефонного зв’язку, про вхідні та вихідні дзвінки з телефонів осіб, які підозрюються у причетності до злочинної діяльності.

Оскільки нерідко злочинці використовують безготівкові форми розрахунків через банки, за системою переказів «Western Union», це надає можливість отримати з банківських установ відповідні документи.

Водночас в Держкомкордоні залишаються відомості про місце і час, з ким і на якому автотранспорті особи, причетні до торгівлі людьми, перетинали будь-коли державний кордон України. Крім того, відповідні дані залишаються в касах аеропортів, залізничних вокзалів, оскільки у багатьох випадках при оформленні проїзних документів вказується прізвище пасажирів. На митниці залишаються митні декларації про вивезення та ввезення іноземної валюти на територію України при безпосередньому перевезенні злочинцями грошей, за поставлених людей.

Особа потерпілого. Найхарактернішими ознаками осіб, які складають потенційну групу ризику бути втягнутими в торгівлю або стали об’єктами торгівлі людьми є наступні. По-перше, жертви торгівлі людьми — це, як правило, молоді люди віком від 18 до 25 років. Потерпілі, які не відповідають цим віковим параметрам — скоріше, виключення.

По-друге, потерпілі-жінки, як правило, відрізняються привабливою зовнішністю. Це представляється цілком логічним, оскільки за привабливих людей можна одержати більше грошей і тому вони користуються більш високим попитом.

По-третє, абсолютна більшість жертв торгівлі людьми — з малозабезпечених родин.

По-четверте, в більшості випадків, потерпілі мають середню освіту, а іноді навіть і незакінчену середню.

По-п’яте, на момент вербування всі потерпілі були безробітними, хоча деякі з них раніше працювали продавцями на ринках чи в кіосках.

Особа злочинця. Узагальнену характеристику особи злочинця визначити дуже важко, оскільки неможливо виділити характерні особливості — загальні для всієї категорії злочинців. Серед них 43,4% чоловіків та 56,6% жінок. Дуже великий віковий діапазон (до 18 років — 6% осіб, які проходили за кримінальними справами; 18-30 років — 38,6% осіб; 30-45 років — 48,2%; більше 45 років — 7,2%), різний рівень освіти (неповна середня — 19,3% осіб; середня — 69,9%; незакінчена вища — 3,6%; вища — 7,2%); 6% осіб — іноземні громадяни; 77,1% осіб, які притягувались до кримінальної відповідальності за кримінальними провадженнями (справами) про торгівлю людьми, не мали постійної роботи.

Торгівля людьми має певні криміналістичні особливості через те, що ці злочини головним чином вчиняються злочинними групами на досить високому рівні організованості. Групи створюються, як правило, на ґрунті особистих знайомств, до їх складу входять як громадяни України, так і іноземці.

Характерними ознаками злочинних груп, що спеціалізуються на торгівлі людьми, є розподіл ролей, до складу яких, як правило, входять:

— організатор (керівник), який здійснює загальне керівництво діяльністю об’єднання, забезпечує розподіл між учасниками прибутків від

злочинної діяльності, підтримує корумповані зв’язки з працівниками відділів Державної міграційної служби України для оформлення необхідних для виїзду документів, налагоджує міжнародні контакти, планує злочинну діяльність угруповання. Дуже часто організатори мають помічників, як правило, осіб жіночої статі, які самі раніше були в ролі жертви від торгівлі людьми;

— «вербувальники», тобто особи, які підшукують людей для подальшого їх продажу та безпосередньо спілкуються з останніми з цього приводу, використовуючи обман або зловживання довірою;

— «кур’єри», які займаються безпосереднім переміщенням потерпілих через державний кордон України, передачею останніх «покупцям» та перевезенням одержаних за них грошових коштів;

— закордонні «покупці», які займаються безпосереднім «працевлаштуванням» отриманих таким чином людей (можлива наявність посередників).

5.2.