Криміналістична характеристика фальшивомонетництва

Кримінальний кодекс України в ст. 199 передбачає відповідальність за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї, марок акцизного збору чи голографічних захисних елементів (фальшивононетництво).

Криміналістична характеристика фальшивомонетництва включає наступні елементи:

а) предмет злочинного посягання;

б) спосіб вчинення злочину;

в) типова «слідова картина» злочину;

г) особа злочинця.

Предмет злочинного посягання. До предметів злочинного посягання при фальшивомонетництві належать:

а) підроблена національна валюта України у виді банкнот чи металевої монети, іноземна валюта, державні цінні папери, білети державної лотереї;

2) незаконно виготовлені, одержані чи підроблені марки акцизного збору та голографічні захисні елементи.

Під національною валютою України у вигляді банкнот або металевої монети розуміються лише ті гроші, що перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, що введені в обіг. Предметом злочину можуть бути також підроблені пам’ятні й ювілейні монети, що випускаються НБУ.

Іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, введені в обіг.

Державні цінні папери випускаються і забезпечуються державою, зокрема, це державні облігації України (внутрішніх, у тому числі цільових, та зовнішніх державних позик України), казначейські зобов’язання України, приватизаційні папери.

Лотерейний білет — документ встановленої умовами проведення лотереї форми, виготовлений відповідно до вимог законодавства, наявність якого засвідчує внесення гравцем лотереї ставки і надає право одержати приз відповідно до умов проведення лотереї.

Під маркою акцизного збору слід розуміти спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Голографічний захисний елемент — це голографічний елемент, призначений для маркування носіїв інформації, документів і товарів з метою підтвердження їх справжності, авторства тощо, виконаний із використанням технологій, що роблять неможливим його несанкціоноване відтворення. Голографічні елементи застосовуються для захисту документів і товарів, які підлягають обов’язковому захисту від підробки, а також інших документів і товарів, голографічний захист яких запроваджується за ініціативою їх власників. За конструктивним виконанням розрізняються такі види голографічних захисних елементів: а) гнучка етикетка-наклейка; б) фольга для гарячого припресування до об’єкта захисту; в) плівка для ламінування документа, що захищається; г) пломба із спеціального матеріалу або речовини; д) зображення або позначка безпосередньо на об’єкті захисту.

Спосіб вчинення фальшивомонетництва. Умовно сучасні способи підробки грошових знаків можна класифікувати наступним чином:

а) поліграфічний (високий, плоский, глибокий, трафаретний);

б) копіювально-множильна техніка (чорно-білий, одноколірний, кольоровий);

в) принтери ПЕОМ (кольоровий, капельно-струменевий (чорно- білий, кольоровий), лазерний (чорно-білий, кольоровий), матричний- розмальований);

г) перероблені (монтаж (розшарування, розрізання), аплікація, малювання, поліграфія).

Розглянемо ці способи детальніше.

Підробка грошових знаків способами поліграфічного друку полягає у виготовленні друкарських форм і отриманні з них відтисків. Якість підроблених грошових знаків залежить, перш за все, від кваліфікації особи, яка вчиняла підробку, і наявності у його розпорядженні технічного обладнання і матеріалів.

Друкування грошових знаків за допомогою методу електрофотогра- фії (копіювально-множильна техніка, принтери ПЕОМ).

Виготовлення грошових знаків шляхом малювання нині зустрічається досить рідко. Виготовлення грошових знаків шляхом малювання найменш небезпечний вид підробки, так як цим способом злочинець не в змозі виготовити велику кількість підробок, і підробки досить різко відрізняються від справжніх грошових знаків.

Підробка грошових знаків шляхом переробки (монтаж-розшару- вання, аплікація). Папір справжніх грошових знаків можна розшарувати на два шари. Практиці відомі випадки навмисного розділу паперу справжніх грошових знаків із злочинною метою, коли їх розшаровують на лицьові і зворотні сторони для збуту кожної половини за повноцінний білет. Нерідко у таких випадках до розділених сторін справжніх білетів приклеюють намальовані недостаючі сторони.

Нерідко ще зустрічаються підробки, вчиненні шляхом переробки методом зміни номіналу купюри.

Для того щоб папір підроблених грошей за зовнішнім виглядом не відрізнявся від справжніх, фальшивомонетники часто надають їм вигляд старих. Для цього банкноти мнуть, роблять надриви, заклеюють клейкою плівкою тощо.

Виготовлення та збут фальшивих грошей злочинцями-одинаками відбувається, як правило, в осінньо-зимовий та зимово-весняний періоди з інтервалом в один день за місцем проживання самих злочинців, частіше у місті. При вчиненні фальшивомонетництва злочинцями з високим ступенем організації характерним є масовий збут фальшивок, при цьому, місця їх виготовлення будуть поза географією збуту.

Типова «слідова картина» фальшивомонетництва. До інформації про фальшивомонетництво можна віднести:

а) спроба збуту грошових знаків, що викликають сумнів у своїй автентичності;

б) пошук матеріалів та виготовлення технічних засобів та пристроїв;

в) відомості про використання та закупку спеціальної літератури, пошук та отримання консультацій у фахівців з поліграфії, виробництва паперу та інших осіб, що сприяють здійсненню подібних замислів;

г) відомості про ознаки зовнішності осіб, що підозрюються у виготовлені або збуті фальшивих грошових знаків;

д) сліди пальців рук на грошових знаках та устаткуванні, що було використане при виготовленні фальсифікатів;

е) сліди у вигляді мікрочасток на обладнанні, одязі фальшивомонетників та ін.

Фальшивомонетник, який виготовляє підробки поліграфічним способом, може мати:

а) матеріали, прилади та пристрої, що необхідні для виконання фо- торобіт (широкоформатний фотоапарат, фотопапір, фотоплівку, проявник та фіксаж);

б) пластини мідних або цинкових сплавів для виготовлення друкарських форм, хлорне залізо або сірчану кислоту для їх витравлювання, центрифугу, біхромат калію, полівініловий спирт, альбумін, друкарські барвники (можлива суміш з гуашшю) органічні розчинники;

в) різні сорти та типи паперу;

г) пристрої що забезпечують передачу зображення грошей з друкарських форм на папір (друкарські станки, преси, нумератори тощо).

При виготовленні фальшивих грошей із застосуванням копіювально-розмножувальної техніки важливими ознаками, що свідчать про їх роботу, є запахи озону, що утворюється від роботи електричних вузлів, барвників, підвищена витрата електроенергії, незначний характерний шум, що супроводжує роботу апаратів.

При виготовленні фальшивих грошових знаків шляхом малювання або аплікації фальшивомонетник, як правило, має:

а) фальшиві грошові знаки або цінні папери;

б) заготовки фальшивих грошових знаків або цінних паперів, тобто аркуші паперу, що мають зображення реквізитів лицьового або зворотного боку, яким за допомогою прийомів (малювання, склеювання, нанесення зображень водяних знаків) надають подібності з оригіналами;

в) напівфабрикати — аркуші паперу, вирізані по формату та конфігурації окремих елементів справжніх грошових білетів з нанесеними на них малюнками окремих елементів (орнаментів, букв, цифр та ін.) зображень грошових знаків;

г) справжні грошові білети, використані як зразок (наявність проколів від ніжки циркуля, вдавлених або олівцевих штрихів);

д) кольорові олівці, стрижні з кольоровою пастою тощо.

Особа злочинця. В результаті поділу злочинної діяльності, пов’язаної з виготовленням або збутом фальшивих грошових знаків або цінних паперів, доцільним є розрізняти дві категорії злочинців:

а) виготовлювачі фальшивих грошей або цінних паперів;

б) реалізатори, тобто ті, хто збуває зазначені платіжні засоби.

Виготовлювачів підробок викривають значно рідше, ніж тих, хто

збуває їх «продукцію».

Відносно ступеня організованості можна поділити суб’єктів фаль- шивомонетництва на такі види:

а) злочинна організація;

б) організована злочинна група;

в) фальшивомонетники — окремі особи.

Характерною особливістю діяльності першого виду суб’єктів фаль- шивомонетницгва — злочинних організацій, є міжнародне співробітництво з організованими злочинними структурами, що діють на території декількох держав. Як правило, у їх злочинному „асортименті» засобів є найсучасніша техніка, що призначена для високотехнологіч- ного виробництва фальшивих грошових знаків або цінних паперів.

Для організованої злочинної групи фальшивомонетників характерною є наявність невеликої кількості учасників. Вона коливається від 2-3 осіб до 8-10, а іноді й більше. Зв’язки між членами таких груп можуть бути родинними, а також такими як спільне знайомство у місцях відбування покарання за минулими судимостями. Кількість злочинів, що вчиняються такими групами фальшивомонетників, сьогодні є переважаючою.

Виготовлювачі-одинаки, на відміну від тих, хто збуває фальшиву продукцію, вчиняють порівняно невелику кількість злочинів по збуту фальшивих грошових знаків або цінних паперів. Причому у наш час такі одинаки, як правило, вдаються до найпростіших способів виготовлення підробок: з використанням кольорової розмножувальної техніки або малювання. До даної категорії фальшивомонетників відносяться, як правило, особи середнього віку (18-35 років), які володіють достатнім рівнем технічної підготовки, відповідним здібностями та матеріальними можливостями.

11.2.