Висновки до розділу 1

Здійснивши моніторинг стану напрацювань у сфері інтенціонального виміру правового буття, ми опрацювали та осмислили значний масив джерельного підґрунтя дослідження. Проблема інтенціональності буття є вічною, аналізувати її можна як ідеальний об’єкт, поза часом і простором.

Попри це, дослідження подібних полінаукових категорій - не лише справа науково-творчого інтересу, але й неабияких зусиль автора, що вимагає опрацювання не тільки значної кількості наукових джерел, але й аналізу доктринально відмінних явищ і процесів, категорій, понять і дефініцій, за допомогою різноманітної методології.

Правове буття, або ж правова онтологія, - це всеохоплювальна, надзвичайно масштабна сфера життя та існування значущих для права суб’єктів та об’єктів. Правове буття часто ототожнюють із категорією правової дійсності, чи правової реальності, визначення яких запропонуємо у тексті дисертації. Проте нашим завданням було не лише з’ясувати сутність цього феномена, а встановити зміст поняття інтенціональності, що пронизує цю правову матерію.

Наше дослідження стосується і філософії загалом, і феноменології як її напряму зокрема. Феноменологія цінна тим, що дозволяє розглядати об’єкт як цілісне, комплексне, довершене явище - макро, чи мікросамодостатній феномен. Однією із провідних категорій феноменології є інтенціональність.

Проаналізувавши значну кількість публікацій, присвячених цій тематиці, ми зробили висновок, що інтенціональність розглядають у філософському та психологічному аспектах. У першому ми схильні розглядати її як спрямованість людини, у іншому - як сукупність і взаємодію наміру та спонуки.

Своєрідна цінність інтенціональних розробок у тому, що вони дозволяють проаналізувавши предмет дослідження поза зовнішніми детермінантами, дають змогу з’ясувати свідомість автора поза зайвими сенсами як своєрідну рефлексуючу матерію.Отож, інтенціональний вимір правового буття - це сучасний правовий світ крізь призму феноменології.

Цю проблему, як зрозуміло із тексту дисертації, де-факто вивчали із прадавніх часів. Давньогрецькі філософи, найперше Парменід, намагалися проаналізувати сформовану, проте ще не закріплену у науці правову реальність.

У Просвітництві та Відродженні проблема феноменологічного зрізу права визріла у працях Р. Декарта, в подальшому - у роботах Е. Гуссерля та М. Гайдегера. Наукові позиції Р. Декарта, запропонований ним понятійно- категоріальний апарат становить основу феноменологічних учень, сприймалися як безпрецедентні та абсолютно істинні. Його ідеї набули письмового закріплення та значного поширення у наукових пошуках Е. Гуссерля. Не з усіма із них у подальшому був солідарний М. Гайдегер, стараючись розвинути та доповнити їх, довівши у такий спосіб до належного академічного рівня та поширивши серед широкої аудиторії водночас.

Вектори дослідження інтенціональності були розгалужені. Тенденційна увага до досліджень приділялася у філософії, хоч і не так інтенсивно, як у попередні роки. Виникнення біологізаторських, біхевіористичних, аналітичних та інших напрямів психології сприяло аналізу інтенції у контексті вчень про вчинок і поведінку людини.

У межах правової науки деякими представниками філософсько- правового напряму здійснювалися спроби осмислення феноменології правової реальності (В. Нерсесянс, С. Максімов, С. Сливка та ін.). Утім, досі було відсутнє єдине комплексне дослідження правового буття саме через призму інтенціональності, що й зумовило актуальність дисертаційної роботи.

Для досягнення мети дисертації нами була впроваджена та застосована багатоступенева методологічна конструкція із горизонтальною та вертикальною ланками. Тобто ми запропонували використання загальнонаукових, філософських, власне юридичних та феноменологічних принципів, підходів, методів і прийомів дослідження інтенціонального виміру правового буття. Результат цих спроб репрезентовано в інших розділах дисертації.