3.4 Концептуальні питання застосування підрозділів ЗСУ в міжнародних миротворчих операціях

Україна має достатній досвід у наданні підрозділів Збройних сил України для участі в міжнародних миротворчих операціях та є однією з провідних держав Європи – контрибуторів миротворчих контингентів [63].

Досвід проведення миротворчих операцій показує, що це явище є досить складним та комплексним зі своїми позитивними та негативними сторонами. Аналіз наслідків проведення миротворчих операцій, як позитивних так і негативних, поступово підводить нас до розуміння необхідності більш зваженого застосування ЗСУ для таких операцій.

Наявна законодавча база по регулюванню та проведенню миротворчих операцій за участю підрозділів ЗСУ забезпечує механізм проведення миротворчих операцій [49], але не відображає багатьох важливих аспектів, які мають дуже принципове значення, що в свою чергу вимагає створення концепції застосування ЗСУ в ММО.

Участь підрозділів ЗСУ в ММО є одночасно як інструментом досягнення відповідного рівня національної безпеки так і з іншого боку є її загрозою. Це, на нашу думку, обумовлено наступними чинниками, які ми розглянемо.

Збройні сили – це військове формування, на яке відповідно до Конституції [55] покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості [107, 112, 11]. На думку російських вчених збройні сили використовуються для забезпечення національної безпеки [10]. На підтвердження цього можна також додати думку українських військових, які стверджують, що в міжнародних відносинах принципи силового балансу і силової взаємодії залишаються дозволеним інструментом зовнішньої політики [191]. Цю задачу ЗСУ виконують шляхом підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності у мирний час.

Сучасний загальновійськовий бій ведеться об’єднаними зусиллями всіх військ, які беруть в ньому участь, із застосуванням танків, БМП, артилерії, засобів ППО, літаків, гелікоптерів, іншого озброєння та техніки [6]. В бою продумано застосовується авіація, артилерія, танкові підрозділи та сухопутні війська, що забезпечуються інженерними підрозділами та підрозділами хімічного захисту. Тобто армія – це організм, в якому гармонійно поєднано всі види ЗС зі своїми специфічними задачами, що забезпечує виконання завдання шляхом взаємодії один з одним. При участі ЗСУ в міжнародних миротворчих операціях до операцій залучаються окремі підрозділи сухопутних військ та окремі підрозділи родів військ.

В різні періоди Україна відряджала до інших держав різні підрозділи ЗСУ. Батальйон радіаційного, хімічного та бактеріологічного захисту (РХБЗ) виконував функції по захисту дивізії від наслідків застосування противником хімічної, бактеріологічної зброї. Надіславши до Республіки Кувейт батальйон РХБЗ захисту, потенційно було залишено без РХБЗ захисту дивізію Сухопутних військ, що у разі ведення бойових дій перекриває по фронту 30–35 км місцевості. Це зазвичай негативно впливає на спроможність військового підрозділу вести бойові дії та є підривом боєготовності дивізії.

За таким принципом розглядаємо і залучення до ММО інші частини такі, як авіаційні, механізовані, та інш.

Наявність боєздатних Збройних сил, готових забезпечити захист незалежності та територіальної цілісності держави, є основним силовим фактором національної безпеки [91].

Миротворчі операції за участю збройних сил України в контексті загальної боєготовності ЗСУ можливі при наявності численних складових, однією з яких є боєздатність військ взагалі. Боєздатність це рівень готовності підрозділу до виконання прямих задач. Основним шляхом досягнення відповідного рівня боєздатності є проведення бойової підготовки у підрозділах, починаючи від одиночної підготовки і закінчуючи злагодженістю підрозділів при проведенні різних видів бою.

На початковому етапі військовослужбовців навчають поводитись зі зброєю та правилам дій на полі бою. Далі вчать діяти у складі відділень, взводів, і завершальним етапом бойової підготовки є навчання підрозділів з бойовою стрільбою на яких відпрацьовується та перевіряється готовність підрозділів вести бойові дії у взаємодії один з одним.

Для проведення повноцінного циклу бойової підготовки необхідна відповідна матеріальна база – стрільбища та полігони, а також визначені матеріальні затрати на паливо для водіння машин, боєприпаси на проведення стрільб та інш. При виконанні миротворчих операцій матеріальна база недостатня – кошти на бойову підготовку не виділяються. Для отримання полігону на проведення навчань діям у складі взводів, рот та відпрацювання злагодженості підрозділів необхідно підписувати угоди з керівництвом держави та сплачувати кошти за оренду полігонів. Для проведення цих навчань необхідно або закупити паливо та боєприпаси на місці або доставити їх з території України.

Як перший так і другий варіант є економічно невигідним та неприйнятним для ЗСУ з огляду на рівень матеріально–технічного забезпечення військ на даний період, а кошти на проведення бойової підготовки підрозділами, що виконують миротворчі завдання ООН, не виділяються.

Період виконання завдань в ММО, як правило, складає шість місяців, а це рівно половина строку служби для військовослужбовців в Україні. За цей період військовослужбовці повинні навчитися вести бойові дії у складі підрозділів, що най головніше і безпосередньо впливає на бойову готовність підрозділів та військ загалом. Спеціалісти США зазначають, що після застосування бригади ЗС США в операції на Балканах її рівень боєздатності та боєготовності знизився до такої міри, що на відновлення необхідно майже два роки [74, с.

З іншого боку при застосуванні гелікоптерних підрозділів в ММО пілоти отримують більшу практику пілотування бойових машин порівняно з пілотами, що знаходяться на території України. При проведенні миротворчих операцій екіпажі підіймаються у повітря практично кожен день, виконуючи різноманітні завдання, у той час, коли підйом у повітря для українського пілота є святом. Це пов’язано, в першу чергу, з економічним фактором, і навіть, якщо його не враховувати, то програмою бойової підготовки пілотів України відведено менше часу на рік на польоти ніж підіймаються у повітря пілоти у миротворчих операціях за період проведення місії.

Отже, участь у міжнародних миротворчих операціях щодо бойової підготовки підрозділів та військ є питання проблемне. Враховуючи досвід проведення миротворчих операцій стверджуємо, що підрозділи збройних сил займаються виконанням не типових їм задач, не займаються бойовою підготовкою через що втрачають певну кваліфікацію та здатність виконувати головну покладену на них задачу – захист батьківщини від зовнішньої загрози. Саме через це до миротворчих операцій ті ж Сполучені штати Америки намагаються відправляти якнайменше підрозділів своїх збройних сил, а практикують залучення до міжнародних миротворчих операцій особового складу резервних компонентів (Національна гвардія тощо ).

Необхідно зважено підходити до направлення миротворців до інших країн, враховуючи географічне положення місця проведення операцій. Різниця у кліматичних умовах між Україною та, наприклад, Африкою є дуже великою. Ця зміна клімату дуже негативно впливає на здоров’я військовослужбовців української армії. Серед особового складу, учасників миротворчої операції в Сієра – Леоне виявилося, що 99% особового складу перехворіло на малярію. Після повернення на Україну ці військовослужбовці вже неодноразово зверталися до шпиталів зі скаргами на повторне виникнення симптомів хвороби. Побічним підтвердженням цієї проблеми є вихід наказу МОУ № 166 [184], що стосується проблем підбору кандидатів для проходження служби в міжнародних миротворчих контингентах.

Окрім того, все це негативно впливає на моральний, фізичний та психологічний стан військовослужбовців в період виконання ними повсякденних задач. Лікування цих хвороб, що не характерні для нашого регіону, потребують значних матеріальних затрат, яких у військовослужбовців немає. На законодавчому рівні не передбачено механізму вирішення цих питань. А наші військові медики та керівництво Збройних сил йдуть по шляху підвищення вимог до стану здоров’я кандидатів для участі в миротворчих операціях, що не вирішує принципових проблем.

Наступний негативний момент: військовослужбовці, що перехворіли на ці хвороби, майбутні батьки, а клінічні дослідження, щодо впливу цих хвороб на здоров’я майбутніх поколінь, відсутні. Це також є загрозою національній безпеці держави. Відповідно до Закону загрозою національній безпеці є також небезпечне погіршення стану здоров'я населення [106].

Враховуючи, що вже до 2003 року 20000 українців брали участь в ММО, загальна чисельність учасників ММО в 2007 році буде складати приблизно 40000 чол. Відправляючи військовослужбовців до миротворчих операцій передбачається, що вони після повернення продовжуватимуть проходити службу в Об’єднаних силах швидкого реагування (ОСШР). Підрозділи ОСШР розташовані у визначених місцях і звичайно продовження служби військовослужбовця в цих підрозділах вимагає пошуку житла, нової роботи для дружини, місце навчання для дітей. Острах перед переходом на нове місце служби із–за ускладнень матеріально–побутових умов призводить до того, що досвід, отриманий військовослужбовцями в міжнародних миротворчих операціях, залишається не використаним.

Великі психологічні навантаження, отримані особовим складом під час виконання завдання, негативно впливають на здатність, по–перше, адаптуватися до звичайного життя, а по–друге – на якість виконання службових обов’язків.

Одним із аргументів при застосуванні підрозділів у миротворчих операціях є економічний фактор. Наші миротворці налагоджують зв’язки з місцевими підприємцями та створюють базу для подальшої взаємної праці між нашими та місцевими підприємцями. Чимало було розмов з цього приводу при направлені наших підрозділів до Республіки Ірак. В результаті за весь період знаходження на території Іраку не підписано жодного бізнесового контракту. Проблема в цьому випадку в тому, що зв’язками з місцевими органами влади, місцевою елітою займаються спеціальні підрозділи CIVIC, які знаходяться у підпорядкуванні керівництва місією. Отже пріоритет щодо зв’язків з місцевим населенням належить командуванню місією.

Аналіз міжнародних миротворчих операцій показує, що ні в одній операції українські спеціалісти не були достатньо допущені до планування та керування операціями. Таким чином, знаходячись на території іншої держави в якості миротворців, українці не мали до цього часу реальних можливостей використати результати своєї присутності для економічної вигоди держави. У всіх миротворчих операціях українські підрозділи діяли або у складі, або були підпорядковані підрозділам інших держав. (Ірак, Югославія та інше.)

Як висновок: у миротворчих операціях підрозділи ЗСУ виконують „чорнову” роботу, а результатами, як політичними так і економічними, користуються країни, які мають домінуюче представництво в управлінських органах миротворчих операцій.

Наявність економічних інтересів нашої держави в регіонах проведення миротворчих операцій – питання також спірне, тому що ці регіони є політично та економічно нестабільними. Ні один підприємець не буде вкладати кошти в регіон, де відсутня стабільна економіка. Західні підприємці не ризикують вкладати інвестиції в Україну, обґрунтовуючи це тим, що в державі існує несприятливий інвестиційний клімат. Регіони проведення миротворчих операцій більш небезпечні для бізнесу, ніж Україна. І тому, в більшості випадків, посилання на економічну привабливість діяльності підприємців з України це – один з аргументів щодо прийняття рішення на застосування підрозділів ЗСУ в міжнародних миротворчих операціях, яке є недостатньо обґрунтованим.

Рішення на застосування підрозділів ЗСУ приймаються згідно з чинним законодавством Президентом з наступним затвердженням Верховною Радою України. Подання Президента до Верховної Ради України має включати наявні дані про район дії миротворчого контингенту чи миротворчого персоналу, про їх завдання, загальну чисельність, про тип і склад озброєння, військової техніки, підпорядкованість, строки перебування та порядок їх продовження, порядок заміни та умови виведення, про гарантії і компенсації військовослужбовцям військових формувань, працівникам Збройних сил України, інших військових формувань, працівникам органів внутрішніх справ, інших державних органів і цивільних установ України та членам їх сімей, а також інформацію про порядок фінансування витрат, пов'язаних з участю України в міжнародній миротворчій операції.

Відсутність відомостей, що надаються Верховній Раді, для затвердження рішення на відправку миротворчого контингенту – економічних, політичних, медичних, соціальних, військових факторів та прогнозуючих наслідків застосування, призводять до політичних помилок та неусвідомленого прийняття рішення.

Аналізуючи досвід законодавчого забезпечення миротворчої діяльності інших держав, прийшли до висновку про необхідність створення концепції миротворчої діяльності ЗСУ. Ця концепція повинна базуватися на основі Закону „Про національну безпеку”, Законів про „Участь України в міжнародних миротворчих операціях”, „Про порядок направлення підрозділів ЗСУ до інших держав” [122, 123], „Про Збройні сили України”.

Основною функцією Концепції вбачаємо збалансування інтересів держави по розбудові ЗСУ та підтримання їх на відповідному рівні бойової готовності та зобов’язань перед світовим товариством в особі ООН, згідно з міжнародними договорами щодо надання підрозділів Збройних сил України для участі в миротворчих операціях. У концепції необхідно відобразити основні напрямки державної політики з питань участі ЗСУ в міжнародних миротворчих операціях, що забезпечить раціональне використання підрозділів в цих операціях.

На нашу думку, в Концепції необхідно дати визначення:

· термінології;

· правовій основі застосування ЗСУ в міжнародних миротворчих операціях;

· принципів застосування ЗСУ в міжнародних миротворчих операціях;

· пріоритету в міжнародних миротворчих операціях для ЗСУ;

· основних напрямків державної політики з питань участі ЗСУ в міжнародних миротворчих операціях;

· повноважень суб’єктів забезпечення участі ЗСУ в міжнародних миротворчих операціях;

· контролю за процесами участі України в міжнародних миротворчих операціях;

· критеріїв оцінки ефективності шодо участі ЗСУ в міжнародних миротворчих операціях.

Концепція має бути спрямована на прогнозування, своєчасне виявлення, попередження і нейтралізацію факторів міжнародних миротворчих операцій, що можуть нести загрозу національній безпеці, захисту суверенітету і територіальної цілісності України, безпеки її прикордонного простору, піднесенню економіки країни, забезпеченню особистої безпеки, конституційних прав і свобод людини.

Висновки до розділу

Для підтримання відповідного рівня дисципліни та законності в миротворчих підрозділах вважається за необхідне включати елементи служби військового правопорядку ЗСУ до складу миротворчих контингентів. Для цього необхідно внести зміни до Закону України „Про військову службу правопорядку ЗСУ” в частині про місце діяльності служби. Положення Закону про те, що служба правопорядку призначена забезпечити правопорядок і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, військових містечках не дозволяє залучати ВСП до миротворчих контингентів, що не мають своїх окремих містечок при проведенні ММО.

Вважається за необхідне застосовувати інститут військово–польових судів в миротворчих контингентах для наочної демонстрації невідворотності покарання для порушників закону, полегшеного доступу до свідків з місцевого населення та підвищення авторитету миротворчого контингенту. Застосування комплексу цих заходів для підтримання законності та дисциплінованості одночасно з розширенням повноважень командирів підрозділів повинен дати позитивний результат.

Для підвищення рівня соціальної захищеності військовослужбовців миротворчих контингентів необхідно ввести в дію систему реабілітації, шляхом внесення змін до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Також пропонується ввести індивідуальні програми медичного страхування миротворців. Поліси медичного страхування гарантують отримання кваліфікованої багато профільної медичної допомоги, причому суму медичних послуг можливо підвищити до загальноприйнятого рівня за рахунок інших статей бюджету.

Для якісного підбору та підготовки кандидатів на участь в миротворчих операціях необхідно заснувати п’яти рівневі систему підготовки та підбору кандидатів. Система повинна базуватися на принципах, що застосовувались при Радянському союзі, в частині профорієнтації, та відповідати вимогам кваліфікаційних характеристик ООН до миротворчих контингентів. Пріоритетним напрямком комплектування миротворчих контингентів є молодь віком 23–25 років.

Нормативно–правова база забезпечення миротворчих операцій потребує удосконалення, вона повинна бути систематизована та включати в себе три групи документів:

· концептуально–правові документи по застосуванню ЗСУ в ММО;

· закони;

· підзаконні нормативні акти.

Потребують доопрацювання наступні моменти в забезпеченні миротворчої діяльності:

· підстави участі в ММО ЗСУ;

· питання соціального захисту миротворців;

· імплементація норм МГП в нормативно–правові документи МОУ.

Результатом удосконалення нормативно–правової бази, що регулює участь в ММО повинно стати створення Концепції миротворчої діяльності. Основною функцією Концепції ми вбачаємо збалансування інтересів держави по розбудові ЗСУ та підтримання їх на відповідному рівні бойової підготовки та зобов’язаннями перед світовим суспільством в особі ООН, згідно міжнародних договорів по наданню підрозділів ЗСУ для участі в миротворчих операціях. Концепція повинна відображати основні напрями державної політики з питань участі ЗСУ в міжнародних миротворчих операціях, що забезпечить раціональне використання ЗСУ, не порушуючи внутрішній баланс та не ставлячи під загрозу здатність виконувати ЗСУ своєї основної функції.