§J Розвиток міжнародного регулювання питань юрисдикції

Міжнародне співробітництво в регулюванні питань юрисдикції має своє коріння у стародавній історії і спочатку було пов'язане з необхідністю захисту права власності (угоди про повернення біглих рабів) і боротьби із вкрай обмеженим колом злочинів (перш за все з політичними злочинами, злочинами проти інтересів скарбниці, а також з еміграцією, яку вважали злочинною)214.

У ХІ—ХІІ століттях поруч із зародженням цивільного права у країнах Західної Європи почали виникати питання колізійного права. Їх вирішення лягло в основу розвитку практики та теорії міжнародного приватного права215. Це зрештою викликало до життя міжнародне публічно-правове співробітництво. Однак перші міждержавні угоди з'явилися в цій області тільки в середині ХІХ ст. Потім таке співробітництво стало надзвичайно широким і динамічним. У міжнародному правовому співробітництві з боротьби зі злочинністю просування було ще повільнішим. Лише з появою ідеї територіального верховенства стало можливим виникнення внутрішньодержавної (національної) кримінальної юрисдикції. Але тільки в кінці XVIII ст. держави були готові вступити в міжнародне співробітництво з боротьби зі злочинністю. На межі XVIII—XIX століть завдання боротьби зі злочинністю набуває міжнародних властивостей. Саме в цей час з'являються перші міжнародні договори про екстрадицію. З XIX ст. міжнародні договори стали використовувати в цілях уніфікації кримінального законодавства.

На межі XIX—XX століть виникли нові області міжнародного співробітництва з питань юрисдикції й активно розширювалися існуючі. Протягом всього XX ст. таке співробітництво було однією з галузей міжнародного публічного права. Одним із найважливіших питань співробітництва з питань юрисдикції залишається розв'язання конфлікту національних юрисдикцій.