2.3 Підбір та підготовка особового складу до миротворчих контингентів для участі в міжнародних миротворчих операціях

Наступним складним питанням є сама існуюча система підготовки миротворчих контингентів України. До недавнього часу в ЗСУ застосовувалася тимчасова інструкція, яка була апробована під час підготовки та ротації українських миротворчих контингентів, і на базі якої створена та затверджена інструкція про підготовку миротворчих контингентів і миротворчого персоналу Збройних сил України до участі у міжнародних миротворчих операціях.

Дійсна інструкція про підготовку миротворчих контингентів і миротворчого персоналу Збройних сил України до участі у міжнародних миротворчих операціях передбачає три етапи підготовки до виконання МО:

· загальна підготовка;

· попередня підготовка;

· безпосередня підготовка [40, с. 12–13].

Загальна підготовка здійснюється постійно і передбачає надання базових знань з миротворчої тематики особовому складу Збройних сил України: офіцерському складу – у військових частинах (підрозділах) Збройних сил України згідно з відповідними програмами; прапорщикам, сержантському та рядовому складу – у військових частинах (підрозділах) Збройних сил України згідно з відповідними програмами бойової та гуманітарної підготовки. Під час загальної підготовки забезпечується досягнення взаємосумісності з підрозділами (кораблями) збройних сил інших держав під час виконання миротворчих завдань підрозділами (кораблями) і персоналом, які визначені для участі у Процесі планування та оцінки сил у рамках програми “Партнерство заради миру”, та надання особовому складу цих підрозділів (кораблів) і персоналу поглиблених знань з миротворчої тематики (здійснюються за спеціальними програмами бойової підготовки), формування резерву миротворчого персоналу та керівного складу (управління) миротворчих контингентів, проведення обліку і навчання особового складу, включеного до цього резерву.

Попередня підготовка починається з визначення та обґрунтування воєнно–політичної доцільності участі Збройних сил України у визначеній міжнародній миротворчій операції після надходження до Міністерства оборони України від Міністерства закордонних справ України відповідного запиту і продовжується за умови надання до Міністерства закордонних справ України пропозицій Міністерства оборони України щодо доцільності участі.

Попередня підготовка починається з визначення та обґрунтування воєнно–політичної доцільності участі Збройних сил України у визначеній міжнародній миротворчій операції після надходження до Міністерства оборони України від Міністерства закордонних справ України відповідного запиту і продовжується за умови надання до Міністерства закордонних справ України пропозицій Міністерства оборони України щодо доцільності участі та включає:

· розробку проекту наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України про організацію попередньої підготовки миротворчих контингентів чи миротворчого персоналу, відпрацювання плану підготовки миротворчого контингенту чи миротворчого персоналу, уточнення організаційно – штатних структур;

· відбір та атестацію кандидатів до складу миротворчих контингентів чи миротворчого персоналу;

· уточнення (відпрацювання) програм підготовки (навчання) миротворчих контингентів чи миротворчого персоналу з метою забезпечення виконання завдань у визначеній міжнародній миротворчій операції;

· навчання та спеціальну підготовку особового складу;

· проведення заходів щодо організації всебічного забезпечення підготовки миротворчих контингентів і миротворчого персоналу;

· організацію взаємодії між головними командуваннями видів Збройних сил України, управліннями (департаментами) центрального апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України з метою забезпечення своєчасної та якісної підготовки миротворчих контингентів чи миротворчого персоналу.

Безпосередня підготовка миротворчого контингенту Збройних сил України включає: затвердження штатів визначених підрозділів та розробку розрахунку фінансових витрат; формування миротворчого контингенту; затвердження штатів миротворчого підрозділу; проведення поглибленого медичного обстеження особового складу та відповідних профілактичних щеплень; навчання особового складу та злагодження підрозділів до участі в міжнародній миротворчій операції в пунктах постійної дислокації і навчальних центрах; психологічну підготовку особового складу; завершення підготовки особового складу до дій в умовах місцевості, близьких до району проведення міжнародної миротворчої операції (у разі можливості створення таких умов); створення необхідних запасів матеріально – технічних засобів та визначення порядку їх поповнення; підготовку озброєння та військової техніки до застосування у відповідних умовах; оформлення службових паспортів для особового складу; підготовку проекту наказу по особовому складу; організацію взаємодії з Державною службою експортного контролю України, Державною митною службою України та державним комітетом у справах охорони державного кордону України для організації перетинання миротворчим контингентом державного кордону; підготовку документів для перевезення через державний кордон озброєння та військової техніки і матеріальних засобів; організацію переміщення миротворчого контингенту до районів виконання завдань за призначенням, у тому числі вирішення питань щодо пересування через території інших держав; практичну роботу у військах (силах) керівництва Збройних сил України з метою контролю і надання допомоги в підготовці миротворчого контингенту; відправку та розміщення миротворчого контингенту; передачу миротворчого контингенту під оперативне підпорядкування керівництву міжнародної миротворчої операції; організацію взаємодії з органами влади держави перебування та міжнародними організаціями; організацію матеріально – технічного, фінансового забезпечення в місці виконання завдань.

При обґрунтуванні та створенні механізму по підготовці миротворчого контингенту ряд авторів пропонували дещо інші етапи підготовки [68, с. 6], такі, як завчасна підготовка, попередня підготовка, безпосередня підготовка. Причому до завчасної підготовки відносили удосконалення нормативно–правової бази участі в ММО, створення системи спеціальної підготовки військових підрозділів, організацію та підтримку міжнародного співробітництва, наукову та науково–технічну діяльність у галузі миротворчої діяльності ЗСУ.

Причому загальна та попередня підготовка були об’єднані в один пункт –попередня підготовка.

З урахуванням аналізу результативності підготовки миротворчих підрозділів, що були відправлені до республіки Ірак, необхідно визнати, що рівень професіональної підготовки останньої ротації вищий, ніж попередні. Це було досягнуто за рахунок більш якісного підходу до відбору військовослужбовців та покращенням системи підготовки.

Для подальшого удосконалення цієї системи необхідно зважати на загальну підготовку, як таку, що відображена в Інструкції по підготовці, і яка не може реально виконувати свою функцію. Це зумовлено рядом об’єктивних причин. По – перше, загальна підготовка передбачає постійну підготовку військовослужбовців під час проходження їх служби, а комплектування миротворчих контингентів рядовим складом здійснюється на контрактних умовах з військових комісаріатів. Таким чином, результати постійної підготовки відчувають на собі лише особи офіцерського складу та солдати строкової служби. Практику підписання контрактів з військовослужбовцями строкової служби припинили після незадовільних результатів виконання завдань та рівня дисциплінованості першої ротації в Ірак.

Згідно зі стратегічним бюлетенем України здійснити повністю перехід на контрактну службу передбачається до 2015 року, а до того часу миротворчі контингенти частково будуть комплектуватися з військових комісаріатів. Ще однією причиною неможливості задовольнити потребу у військовонавчених ресурсах для миротворчих контингентів є передбачені застереження щодо кількості ротацій для кожного військовослужбовця, що пов’язано з ризиком для фізичного та психічного здоров’я миротворців.

Попередня підготовка миротворчих контингентів з усім об’ємом завдань, що вона включає, не може бути реально здійснена. Це обумовлюється часом, що визначений, згідно із законодавством, на надання відповіді щодо пропозицій залучення ЗСУ до миротворчої операції та безпосередньо на представлення самого контингенту. Відповідь на пропозицію участі в ММО повинна бути надана протягом 2 діб [180], а контингент – згідно зі стандартами ООН – для повного розгортання традиційних миротворчих операцій протягом 30 діб після прийняття Резолюції та комплексних миротворчих операцій протягом 90 діб [27].

Таким чином, на попередню підготовку буде виділятися від 30 до 90 діб, що, на думку автора, недостатньо для якісної підготовки військовослужбовців, звісно, якщо вони не мають практики виконання миротворчих завдань.

Важливу роль у попередній підготовці відіграє психологічний та професійний відбір. Якщо методика професійного відбору дійсно якісно відпрацьована в ЗСУ, це і військові навчальні заклади і військові комісаріати, то ситуація з психологічним відбором досить складна. Умови виконання служби далеко від батьківщини, постійне очікування несподіванок негативно впливають на психологічний стан миротворців.

Успішне виконання завдань миротворчої діяльності залежить від продуманої організації усіх видів діяльності, в яких психофізіологічний супровід є одним із важливих. Перш за все, необхідно здійснювати ретельний підбір особового складу через усебічне його вивчення шляхом цілеспрямованої діяльності командирів, підрозділів гуманітарної роботи за активною участю психологів.

Слід звертати увагу на вивчення особистості, індивідуальної і колективної психології, проводити об’єктивний аналіз їх показників. У першу чергу, необхідно визначити такі якості особи, які суттєво можуть впливати на рівень виконання нею повсякденних службових обов'язків, а в подальшому й миротворчих завдань. Мова йде про такі психологічні якості військовослужбовців, як спрямованість, нервово–психічна стійкість, мислення, увага, пам’ять, характер.

Нервово–психічна нестійкість, низькі показники ПФ стану та інші негативні психологічні відхилення можуть привести до девіантної поведінки у стресових ситуаціях, до порушення дисципліни, невиконання військових обов’язків. Для профілактики цих негативних явищ велике значення відіграє професійно–психологічний відбір, який має три складових (Таблиця 2.7): соціально–демографічні дані особи, психологічне дослідження, психофізіологічне дослідження військовослужбовця [243].

Таблиця 2.7

Напрямки, завдання та організація психологічного

відбору особового складу миротворчих контингентів

Якісне проведення психологічного відбору під силу лише високопрофесійним медикам. Ті професіонали, що працюють у військових шпиталях та в військових частинах, фізично не здатні якісно опрацювати необхідну кількість кандидатів до миротворчих контингентів. У військах поширюється не завжди вміле використання численних психологічних методик, що в ряді випадків приводить до спрощеного або помилкового тлумачення результатів та до висування на їх основі недостатньо обґрунтованих практичних рекомендацій. Не завжди має місце розуміння делікатності психологічного тестування. Не вживаються необхідні заходи щодо забезпечення їх конфіденційності. Недостатня увага приділяється дотриманню етичних норм психологічного забезпечення.

Потребує подальшого удосконалення система підготовки методичних матеріалів із психологічного супроводу військово–професійної діяльності, рівень яких не завжди відповідає сучасним вимогам [43].

Ми пропонуємо створити на рівні держави п’ятиступеневу систему підготовки миротворчих контингентів.

Для обґрунтування цієї думки необхідно звернутися до пріоритетних напрямків комплектування людськими ресурсами не тільки миротворчих контингентів, а й ЗСУ взагалі.

Реформування і розвиток збройних сил можна і необхідно здійснювати, виходячи не лише з економічного, але й демографічного потенціалу держави, оскільки чисельність збройних сил, а також їх професіоналізм і боєздатність, обмежується обсягом наявних вікових контингентів населення.

За даними ННДЦ ВБ і ОТ в останні роки спостерігається негативна тенденція щодо погіршення стану здоров'я призовних контингентів, що значно впливає на якість комплектування Збройних сил України здоровим та фізично міцним поповненням. Отже, тенденція розвитку демографічної ситуації в Україні негативно впливає на процес комплектування Збройних сил України молодим поповненням.

Аналіз фізичного розвитку військовослужбовців строкової служби за 1992–2002 рр. свідчить, що в середньому складав: з високим рівнем 69,5%, середнім – 28,6%, недостатнім – 1,9%. При цьому встановлено його погіршення протягом вказаного періоду у всіх категоріях рядового складу і пряму залежність його підвищення від терміну служби.

Стан здоров'я військовослужбовців оцінювався за інтегральним показником груп здоров'я. У середньому "здоровими" серед солдатів першого року служби визнані 86,8%, "практично здоровими" – 8,1%, "тих, що потребують систематичного лікарняного спостереження" – 5,1%.

І як наслідок, у майбутньому людський резерв для комплектування Збройних сил України становитиме в 2006 р. – 31,1%, в 2011р. – 30,9%, 2016 р. 29,4% –чоловіків від усього населення України, це без врахування того, що деякий відсоток з них може не проявити зацікавленість служити в збройних силах, або за станом здоров’я не відповідатиме вимогам щодо проходження служби. В той же час, за даними Держкомстату, зареєстроване безробіття молоді у віці 15–29 років у визначенні Міжнародної організації праці у 2002 році, за причинами незайнятості складає 909,3 тис. осіб, що також було враховано як один із чинників комплектування збройних сил на професійній основі.

За даними НДЦВБ і ОТ, що розраховані за критерієм Байеса, комплектування ЗСУ на контрактній основі рядовим складом вважається можливим за таким співвідношенням (рис.2.1).

Рис. 2.1 Вікові категорії, з яких планується комплектування ЗСУ

рядовим складом – за контрактом

Таким чином, пріоритети на комплектування рядовим складом за контрактом віддаюься віковій категорії 21–23 роки. Він вважається оптимальним і для комплектування миротворчих контингентів.

На діаграмі 1 показаний прогнозований призовний ресурс України по роках, за даними ННДЦ ВБ і ОТ.

Діаграма 1. Прогнозні оцінки призовного ресурсу України.

Водночас вже зараз існують певні проблеми з якістю як призовних ресурсів, так і контингентів, з яких можливо відбирати кандидатів для подальшого їх зарахування на військову службу за контрактом. Існуюча законодавча база стосовно загального військового обов’язку сьогодні практично не дає можливості призивати на строкову військову службу кращі призовні ресурси. Внаслідок чого до ЗСУ та інших військових формувань може бути практично призвано і відправлено лише 9 % від загальної кількості громадян, які підлягають виклику на призовну комісію. При цьому переважна кількість (64%) призовників має найнижчий – четвертий ступінь обмеження за станом здоров’я і не може бути направлена для проходження служби у військові частини з підвищеними вимогами до стану здоров’я.

Продовжує знижуватись загальноосвітній рівень призовників. Кількість призовників, які мають лише 9 класів освіти, становить 32,7 % [227, с.24].

З урахуванням вищезазначених даних визначений ресурсний потенціал для комплектування ЗСУ та миротворчих контингентів безпосередньо якісним молодим поповненням. (рис. 2.2 ). Як видно з діаграми, він не є задовільним.

Рис. 2.2 Ресурсний потенціал для комплектування ЗСУ

та миротворчих контингентів

Також необхідно враховувати і відношення молоді до проведення миротворчих операцій.

На рис.2.3 показані результати соціологічного опитування [88] жителів міста Києва відносно того, чи потрібна участь у миротворчій операції в Іраку. Опитано 1506 респондентів, опитування проводилось службою УНІАН.

Рис. 2.3 Результати соціологічного опитування жителів міста Києва відносно того, чи потрібна участь у миротворчій операції в Іраку.

Враховуючи результати вивчення призовного ресурсу для участі в ММО, ми можемо стверджувати, що на даний момент він не є задовільним та не може в повному обсязі та якісно забезпечити миротворчі контингенти України. Основною причиною цього ми вбачаємо:

· наявність великої кількості шляхів ухилення від військової служби в законодавстві;

· низький рівень престижу військової служби;

· слабкий стан здоров’я призовників;

· низький рівень освіти призовного резерву;

· незадовільна демографічна ситуація.

Опитування призовників у віці 18 років показало наступне ставлення до військової служби – рис.2.4.

Рис. 2.4 Ставлення призовників до військової служби

Для наповнення резерву миротворчого контингенту особами рядового та сержантського складу за рахунок призовного ресурсу необхідно удосконалити систему підбору вже на початковому етапі. На етапі загальної підготовки необхідно створити систему відбору потенційних кандидатів для участі в ММО. Ця система повинна забезпечити відбір особового складу за такими напрямками:

· фізичний та психологічний стан здоров’я;

· освіта;

· соціальний рівень.

Правова та організаційна процедури підготовки контингентів ЗСУ до участі в ММО передбачають тісну координацію діяльності центральних органів виконавчої влади України та органів військового управління, їх взаємодію і чітко визначений порядок комплектування миротворчих контингентів, їх всебічну підготовку й організацію відправлення до місця проведення ММО.

Належну увагу необхідно приділити рекламуванню військової служби, створенню позитивного іміджу військових. За даними дослідження „Моя майбутня кар’єра”, що проводилось у 2003 році на базі трьох загальноосвітніх шкіл м. Києва, професія військового знаходиться на непрестижному рівні [17] (Рис.2.5)

Рис. 2.5 Зіставлення даних престижності професії та

вибору майбутньої спеціальності

Міністерством оборони України було проведено вивчення досвіду щодо питань переведення на контрактну службу у системі комплектування Сухопутних військ США. З метою підвищення престижу армійської служби в США приділяється увага двом моментам: рекламування військової служби та створення відповідної системи пільг [103].

Цим моментам приділяється велика увага і в дослідженнях українських учених [98].

Необхідно створити на базі існуючої системи взаємодії – шкіл, військових комісаріатів, цивільних лікарень, МВС більш ефективну систему супроводу призовників. Для цього потрібно корінним чином переглянути й існуючу систему військових комісаріатів[238, с. 55–61].

Необхідно ввести пільги до вступу до вищих навчальних закладів для тих, хто відповідально відслужив у ЗСУ та був учасником ММО, запозичивши цей досвід з системи пільг для військовослужбовців в США [52, с. 16]. Цей шлях, на нашу думку, не буде потребувати великих затрат і підвищить реально якісний склад призовного ресурсу.

Ротація контингентів, як правило, здійснюється в досить стислі строки, які дозволяють прийняти лише стан справ у зонах відповідальності. У період 2003 року періоди ротації контингентів у середньому складали 10 діб. Максимальний строк 13 діб – 4 окремий ремонтно–відновлювальний батальйон у Сьєра–Леоне, мінімальний – 7 діб (3 окремий інженерний батальйон Тимчасових сил у Лівані) [186].

Практика ЗС іноземних держав показує, що ротації необхідно здійснювати в 3 етапи, що надає можливість якісно підготувати особовий склад нової ротації, шляхом залучення його до виконання задач сумісно з контингентом, що залишає країну. Цей принцип використовувався ще за часів СРСР, при заміні інтернаціонального контингенту в Афганістані. Новоприбулий склад контингенту допускався до виконання самостійних завдань після 2–3 кратного виходу на операції зі старим складом. Це надавало можливість якісно підготувати новоприбулий склад та уникнути небажаних втрат та непорозумінь. У миротворчих операціях окрім військового елементу підготовки необхідно враховувати і ще таку складову, як CIVIC. Передача напрацьованих контактів з місцевим населенням, органами влади, політичними лідерами та місцевими бізнесменами, що потребує визначених процедур, притаманних національним традиціям, та однозначно прив’язується до поточної ситуації в зоні відповідальності.

Висновки до розділу

Формування рішення на участь ЗСУ в ММО є одним з найголовніших етапів застосування підрозділів в ММО. В період формування рішення враховуються основні правові передумови подальшої діяльності контингентів в операціях. На цьому етапі досягається головна мета – створення фактору сприйняття суспільством легітимності застосування ЗС шляхом правового обґрунтування необхідності цих дій.

Нормативно–правова база України по застосуванню підрозділів ЗСУ в ММО забезпечує правове супроводження виконання миротворчих операцій, але вона недостатньо сформована в тому вигляді, що забезпечило б максимальну ефективність її функціонування.

Законодавча база по забезпеченню ММО, на наш погляд, повинна включати три основних блоки документів:

· концептуально–установчі;

· закони;

· підзаконні нормативні акти.

Відсутність концептуальних документів в Україні по проведенню ММО є причиною того, що рішення на участь в ММО приймаються без далекоглядної перспективи і без врахування стратегічних результатів застосування підрозділів. Прикладом цього ми вбачаємо миротворчу операцію в Іраку.

Концептуальні документи по проведенню миротворчих операцій повинні визначати основні політико – правові погляди держави про ММО на перспективу.

На наш погляд, вони повинні відображати наступні моменти:

· участь у ММО повинна відповідати національним інтересам України;

· надання ЗСУ для участі в ММО не повинно ставити під загрозу здатність України діяти в рамках більш важливих обов’язків у рамках безпеки, тобто участь підрозділів ЗСУ в ММО не повинна впливати на загальну боєздатність ЗСУ;

· цілі застосування військових підрозділів у ММО повинні бути чітко визначені, досяжні, забезпечені державою протягом тривалого часу;

· застосування ЗСУ повинно бути підтримане парламентом та суспільством України;

· ЗСУ при виконанні ММО повинні мати такий рівень свободи дій, що забезпечить умови для успіху місії та забезпечення безпеки контингенту без порушень норм МГП.

За своєю сутністю миротворчі операції відрізняються від бойових. Принципи застосування підрозділів в таких операціях значно різняться. Окрім того, при взаємодії різних національних миротворчих контингентів існують розбіжності в класифікації та підходах до засобів виконання завдань. Відсутність відображення в статутних документах ЗСУ частин по ММО ускладнює розуміння для військовослужбовців суті завдань та принципів і способів їх виконання. З іншого боку, наявність двох різних підходів до виконання різних завдань ускладнює виконання місій, заплутує командирів. Пропонується максимально наблизити ці принципи та розробити єдині підходи й погляди на порядок проведення як бойових, так і миротворчих операцій. Основною вимогою до статутно–нормативних документів є чіткість та одностайність у розумінні їх положень.

Однією з принципових проблем у миротворчій діяльності України є низька якість призовного ресурсу, який є в наявності. Пропонується на законодавчому рівні створення нової системи підготовки призовного ресурсу, заснованої на таких принципах:

· створення позитивного іміджу військової служби у молоді за рахунок рекламної діяльності;

· створення системи пільг для військовослужбовців миротворчого контингенту для отримання безкоштовної освіти з можливим подальшим працевлаштуванням;

· попередня підготовка кандидатів для участі у ММО (школи, технікуми, тощо.)

При застосуванні миротворчих контингентів увести чотирьохступеневу систему підготовки МК, приділивши особливу увагу четвертому етапу – процесу заміни контингенту на місцях. Тривалість входження в курс справ контингенту, що прибув для заміни, необхідно збільшити.