Задать вопрос юристу

Економічні та правові засадивиникнення інститутів рабства в США ранньої доби

Уся історія держави і права ранньої Америки значною мірою пов’язана з розвитком процесу первісного нагромадження капіталу, необхідного для індустріалізації метрополії та зміцнення капіталістично налаштованого землеробства і мануфактурної промисловості в самій Америці.

Це визнають представники майже всіх наукових напрямів і шкіл.

Вихідна фаза капіталістичного розвитку Британської Америки припала на час виникнення та зміцнення раннього буржуазного ладу в країнах Західної Європи. Те, що в Європі було результатом визрівання ранньокапіталістичного укладу, який ускладнювався спад- щиною старого світу, в колоніях мало виявлятися в чистому вигляді [252, с. 8]. Комерційний характер господарств колоній, зокрема й рабовласницьких, привернув увагу до проблеми правового регулювання власності та підпорядкованих їй трудових відносин.

Новий час в історії людства вимагав переходу до широкого використання найманої праці, яку знали навіть рабовласницьке та феодальне суспільства. Проте лише за часів становлення капіталізму наймана праця стала основою суспільних відносин. Очевидно, треба погодитися з відомим висновком К. Маркса з цього приводу, який поділяють навіть запеклі противники марксизму: «Без найманої праці немає додаткової вартості... без виробництва додаткової вартості немає капіталістичного виробництва, отже, немає капіталу і немає капіталіста» [267, с. 770].

Варто підкреслити, що в процесі аналізу історичної дійсності дуже важко провести межу, яка відділяла б найману працю доби феодалізму від капіталістичної найманої праці. Буржуазний лад, заснований на експлуатації праці найманих робітників, народжувався на ґрунті феодалізму, який ішов до загибелі. Паростки капіталістичних відносин у Західній Європі, зокрема у Великій Британії, виникають упродовж XV-XVI ст. З часом наймана праця стає в Англії неодмінною складовою капіталістичного укладу, який швидко змінювався. Однак джерела первісного нагромадження капіталу в цій країні поступово вичерпувалися, і тому довелося шукати їх у колоніях [259, с. 134]. Саме у Британський Америці зазначений процес, який розпочався в Англії, набув «другого дихання» [269, с. 37].

Поляризація товарного ринку породила двох антиподів: власника засобів виробництва та життєвих засобів і грошей, з одного боку, та власника лише одного товару - робочої сили, з іншого. Це й зумовило «рабство» працівника на ранній стадії розвитку капіталізму в Англії та Британській Америці. Такі погляди на застосування правових інститутів тимчасового та довічного рабства у ранніх США притаманні не лише марксистським дослідженням, таким як праця Н. М. Мещерякової, а й американському неолібералу Р. Б. Моррісу. Саме цей відомий дослідник історії праці в ранній Америці писав: «Рабська праця, або ж примусова праця, була правовим інститутом, що випливав з особливостей колоніальної еміграції та розселення колоністів і вів своє походження від загального права» [269, с. 38-39; 476, р. 310; 477, р. 89].

США споконвічно йшли шляхом становлення економіки, яка була зорганізована на ринкових засадах. Визначну роль у господарському розвитку Британської Америки відігравали південні колонії, де британські емігранти заснували комерційні підприємства - плантації, де вирощували тютюн, рис і пізніше - індиго. Вони стали центром економічної системи, у функціонуванні якої брали участь багато англійських капіталістів - торгівців, судновласників і банкірів [46, vol. IX, р. 400-401, 410-411].

Аналізуючи економічний розвиток колоній Англії в Новому Світі, зауважимо, що впродовж півтора століть існування Британської Америки американські піддані Тюдорів, Стюартів та Гановерів займалися головним чином сільським господарством. Як підкреслив американський історик-аграрник М. Дженсен, «американське суспільство на момент початку революції було переважно сільськогосподарським, а землеробство - основним заняттям для більшості американців упродовж усієї колоніальної доби» [420, р. 107-108].

Завдяки другій американській революції для США природним став так званий американський шлях розвитку капіталізму в сільському господарстві [161, с. 20]. Як підкреслював відомий радянський дослідник аграрної історії США колоніальної доби Г. П. Куро- пятник, «феодальні лорди-власники, які номінально визнавали себе васалами англійського короля, володіли близько 9/10 території тодішніх колоній Англії у Північній Америці» [248, с. 69]. Проте закріпити приватну власність на землю вони могли лише після вирішення питання про робочу силу.

Фундаментом правової політики колоніальних можновладців стосовно примусових робітників стало англійське законодавство часів останніх Тюдорів. Тому, не зрозумівши суті правового регулювання трудових відносин у тюдорівській Англії, неможливо розібратися із сутністю цієї проблеми стосовно ранніх США [305, с. 36].

Англія, яка стала метрополією Америки, у першій половині XVII ст. була аграрною країною, де землеробство ще переважало промисловість, а село - місто. Вона постачала на європейські ринки свою продукцію, передусім - бавовну для голландських мануфактур. Тому обезземелення англійських селян стало загальним процесом, під час якого лорди «очищали» землю від копігольдерів, які стали вільними наприкінці XV ст. [332, р. 105]. Орендарі були беззахисні перед особою лорда манору, якщо він приймав рішення про докорінну зміну умов земледержання на свою користь, через це стороною у земельних відносинах почали виступати «грошовиті люди», котрі були в змозі орендувати землю лордів на комерційних умовах. Королівські ж суди загального права не приймали від ображених копігольдерів скарг на гноблення. Тому крім лордів, які руйнували громадську систему землеволодіння та користування, в Англії вижили лише великі орендарі [526, р. 112-115].

Важлива особливість суспільно-майнової структури англійського селянства полягала в існуванні відмінності між фригольдером, який мав права на незмінність умов держання, і копігольдером, який був позбавлений такого захисту [182, с. 77]. Отже, в англійському селі були наявні два взаємопов’язаних процеси - знеземлення селян і формування класу капіталістичних орендарів.

Позбавлення великої маси селян землі було свідченням не «земельного голоду», а того, що їх штучно витісняли із землекористування. Про це свідчать протоколи мирових судів, котрі керувалися приписами парламентського «Акта тридцять дев’ятого року правління» Єлизавети I (1597). Цей акт вимагав від парафіяльних органів влади розвивати систему допомоги зубожілим англійцям, однак на практиці їхні представники постійно намагалися вигнати зазначених осіб за межі приходу. Лише невеличку частину зубожілих осіб парафіяльні посадовці направляли на роботу до заможних власників на умовах господарів. Ще гіршими були умови роботи зубожілих підданих британської монархії у робітних домах, через це селяни намагалися знаходити засоби для існування жебрацтвом та крадіжками, хоча проти них продовжували діяти «криваві кодекси» [495, р. I- III]. Вони фіксували основну вимогу для зубожілих осіб віком від дванадцяти до шістдесяти років - знайти собі господаря, який міг би забезпечити жебрака роботою та харчуванням. Порушення цієї вимоги спричиняло публічні тортури, утримання у в’язниці, відправлення на шибеницю і, нарешті, переселення до англійських колоній як тимчасових рабів, чий правовий статус заслуговує на особливу увагу [87, vol. 5, р. 246-247; 91, р. 355-356].

У стюартівській Англії первісне нагромадження капіталу великими землевласниками стало головною умовою формування капіталістичного укладу в сільському господарстві. Так село перетворилося на «розсадник» капіталістичної оренди, яка потребувала докорінної зміни відносин між підприємцями та землеробами [182, с. 59-61]. Становище у землеробстві Англії на початку XVII ст. призводило до банкрутства копігольдерів і виникнення права, яке регулювало примусову працю спочатку білих тимчасових рабів, а згодом - довічних невільників-африканців.

Америку населяли переважно тимчасові раби з числа зубожілих британських копігольдерів. Їхні пани могли усталити приватну власність лише після вирішення питання про робочу силу, яка відповідала б потребам розвитку комерційного господарства. Тамтешнє суспільство не могло одразу перейти до промислового етапу розвитку економіки й тому здійснювало правове регулювання праці невільників на нових (не феодальних) засадах.

Капіталістично налаштовані підприємці Британської Америки вбачали основним засобом вирішення проблеми трудових ресурсів переселення до колоній, крім зубожілих селян і збанкрутілих ремісників. Цеховий лад ремесла стюартівської Англії був напівживий, що зумовило появу великої маси безробітних ремісників, котрі могли знайти засоби для існування в колоніях, тому якщо в метрополії сутністю первісного нагромадження було відчуження виробника від засобів виробництва, то в Новому Світі це не могло відбуватися. Панівні верстви американського суспільства, яким конче потрібна була робоча сила, не допускали перетворення емігрантів, позбавлених власності на батьківщині, на дрібних землевласників [509, р. 470].

Наділення землею у США окремих лордів і корпорацій нагадувало надання англійськими монархами Середньовіччя земельних масивів феодалам у Шотландії або ж в Уельсі, які зобов’язувалися захищати ці терени від ворогів королівства. При цьому власники латифундій, отриманих від монархії на території сучасних США, слідом за створенням колоній мали вирішити питання про те, хто оброблятиме землю. Ось чому виникла потреба прийняття представницькими органами англійських колоній відповідних місцевих нормативно-правових актів, які, зрештою, мали вийти за межі права прецедентів метрополії [146].

Серед колоністів були представники старої британської земельної олігархії і капіталістичних компаній, які набули від британської Корони право на створення колоній та їх експлуатацію, молодші сини англійських аристократів, священики, особи вільних професій та інші іммігранти, які могли жити за власні кошти. Проте основний кістяк переселенців становили селяни, які задихалися від безземелля на батьківщині. У Новому Світі для цих трудових елементів най- привабливішим об’єктом власності була земля, утім доступ до неї для переселенців, які належали до низів колоніального суспільства, був дуже ускладнений [252, с. 9, 11-14].

Творці ринкового господарства в англійських колоніях забезпечували прискорений розвиток капіталу не так званим природним шляхом, а за допомогою примусових засобів, закріплених правом Британської колоніальної імперії [261, с. 33]. У колоніальному суспільстві головним було не прагнення вдосконалити організацію виробництва і праці, а з’ясування питання, хто і за яким правом користуватиметься їх результатами, які привілеї та звичаї, що мають бути перетворені на місцеві закони, потрібні для підприємців [462, р.

II-IV]. У Новий час рабство як інститут соціальної залежності особливо добре пристосувалося до вирішення проблем розвитку плантаційного господарства в іспанських колоніях. Саме досвід іспанців виявився придатним для вирішення однотипних проблем у Британській Америці, хоча довічне перебування у рабстві було проблематичним, оскільки вартість раба-африканця була великою, тоді як тривалість його життя - малою. Через це аж до кінця XVII ст. у США переважало тимчасове рабство білих осіб.

Іспанський досвід работоргівлі як засобу усталеного забезпечення плантацій у Новому Світі рабами був також запозичений англійськими работоргівцями. І сутність работоргівлі доби первісного нагромадження капіталу віддзеркалена в сучасному світі. Про це свідчать нормативні акти ООН, які визначають: «Під работоргівлею розуміють усі дії, пов’язані із захопленням, придбанням будь-якої особи або розпорядженням нею; всі дії, пов’язані з придбанням раба з метою його продажу або обміну; всі дії з продажу або обміну особи, придбаної з цією метою; і взагалі всілякі дії з торгівлі або перевезення рабів будь-якими транспортними засобами» [11, т. 3, с. 12].

Особливого розвитку набула нині діяльність міжнародних злочинних організацій щодо торгівлі жінками та дітьми. Цей вид злочину має високу організацію і більш розвинутий за океаном, ніж у Сполучених Штатах Америки. Так, наприклад, за дослідженнями Міжнародної організації праці (МОП), приблизно 2,45 млн людей стають жертвами торгівлі людьми з метою експлуатації примусової праці, включаючи також проституцію як її форму. Відповідно до оцінок ЄС кількість жінок у Євросоюзі, насильно змушених займатися проституцією, становить 500 тис., менше ніж половина з яких, близько 200 тис., - вихідці з країн Східної Європи. Зокрема ці країни є найбільшим джерелом торгівлі людьми; за ними йдуть Африканські держави, особливо Нігерія [273, с. 42]. Активну участь у цьому процесі беруть групи української організованої злочинності, які за деякими повідомленнями контролюють ринки проституції в Угорщині та Австрії. Є відомості про те, що українська мафія нібито передає жінок турецькій мафії за ціною 2000-3000 доларів за кожну жінку [274, с. 521].

Утім повернемося до досліджуваного періоду. З часом організаційно-правові засади тимчасового рабства в Америці дедалі менше нагадували те, що було притаманне самій Британії, і закріплювали вже місцеві реалії. Справді, політичні лідери Британської Америки аж до війни за її незалежність поступово обмежували вплив британського законодавства на місцеві закони. Проте незмінною була одна галузь права, яка завжди повторювала засади законодавства метрополії. Це було кримінальне право, дуже суворе до наймитів, як у метрополії, так і в колоніях, оскільки головним завданням творців цієї галузі права був захист прав володарів рабів. Британське законодавство уповноважувало господарів здійснювати адміністративний вплив на власних рабів і засобами кримінального права коригувати їх поведінку в «належному дусі». Такі вимоги у самій метрополії були природними. Що ж до колоній Англії, то «Єлизаветинські статути» про примусову працю перетворювалися в Новому Світі на більш жорстке законодавство, оскільки постійна нестача рабів вимагала вкрай жорсткого ставлення підприємців до найманців [16, vol. 6, р. 12]. Не дивно, що відомий в ту добу британський правник М. Далтон, автор підручників «Світовий суддя» та «Правосуддя у сільській окрузі», наполягав на своєрідній «презумпції винності» білих рабів перед панами [104, р. 58].

У білих підданих британської Корони, які опинилися у стані тимчасових рабів, відповідно до вимог контрактів зоставалися залишки деяких особистих прав (відпочинок у вихідні, відправлення релігійних обрядів, створення сім’ї, обробка наданої земельної ділянки) і надія на захист своїх інтересів з боку монархії. Тому пайовики монопольних торговельних компаній, що першими почали будувати колонії в Новому Світі, були заінтересовані у використанні рабської праці індіанців. Колоніальним адміністраціям належало вирішувати проблему поповнення трудових ресурсів колоній, які були комерційними підприємствами, всілякими засобами. З цією метою вони домагалися від монархії права на видання різних нормативних актів - від колоніальних законів до адміністративних приписів. Останні законодавчо закріпили такі джерела рабства, як продаж полонених індіанців, захоплених колоністами під час війн проти аборигенів, купівля рабів, яких захопили в полон інші індіанські племена, та викрадення аборигенів, особливо дітей [435, р. 159-174]. Проте, як писав з цього приводу Ф. Фонер, «в Америці були індіанці, яких можна було захопити і продати в рабство, але, на жаль, індіанці мали звичку тікати до своїх племен і згодом разом зі своїми співплемінни- ками завітати до колишніх господарів і зняти з них скальпи на знак пошани» [305, с. 43]. Отже, в англійських володіннях ставала природною лише рабська праця білих емігрантів.

Спочатку колоніальні підприємці застосовували працю висланих із метрополії до Америки кримінальних і політичних злочинців. Проте праця засланців не вирішувала проблем власників, які створювали комерційне господарство, і тому основним експлуатованим класом британських колоній упродовж усього раннього періоду американської історії були законтрактовані робітники. Менша частина перших американських колоністів прибувала до Нового Світу, маючи юридичний статус фріменів - вільних підданих англійського короля, достатньо заможних, аби особисто сплатити вартість свого переїзду до Америки й розпочати там підприємницьку діяльність [406, р. І-ІѴ]. Інші ж колоністи в Америці увійшли до однієї з трьох груп тимчасових рабів: кабальні служники, редемпшинери й засуджені злочинці. Найбільша кількість цих невільників входила до перших двох груп. Вони продавали себе в тимчасове рабство, укладаючи контракт із фундаторами колоній або іншими власниками строком від одного до сімнадцятьох років (у середньому - на сім років). Упродовж зазначеного терміну тимчасові невільники зобов’язувалися виконувати запропоновану їм роботу, одержуючи за це харчування і знаряддя праці [509, р. 465-479; 510, р. 377]. Рабство білого було обмежене часом, і тому власник намагався вичавити з нього впродовж дії контракту все, що можна [305, с. 42].

Зазначимо, що з часом були вироблені типові форми контракту для білих невільників кожної британської колонії. Ці форми стали наслідком професійної діяльності суддів англійських колоній, які розв’язували трудові конфлікти. Суди виходили з місцевих умов і традицій кожної колонії, утім, зрештою, саме жерцям правосуддя довелося сприяти поширенню типових форм контрактів про рабську працю для всієї Британської Америки. Цього вимагав британський парламент від адміністративних органів і судових установ Британської Америки, починаючи з середини XVII ст. [79, vol. 1, р. 291; 396, р. 81]. Зрозуміло, що рішення судів завжди були на користь підприємців, тому й типові контракти відповідали інтересам роботодавців.

Типовий контракт передбачав, що роботодавцям працю рабів треба було «використовувати законно й розумно», а від самих працівників вимагали «хорошої поведінки». Зразок одного з таких контрактів наведений у джерелі «Основи колоніальної Америки». Там зазначалося: «Я, Весел Веблінг, син Ніколаса Веблінга з Лондона, броварника, беру до уваги те, що мене споряджають і перевозять у Віргінію на кошти Едварда Бенета, торгівця, і його компаньйонів, а також те, що мене обіцяли забезпечувати в достатній кількості їжею, питвом і дахом. От чому цим зобов’язуюся бути підмайстром згаданого Едварда Бенета повних три роки... Я також обіцяю і зобов’язуюся виконувати всі умови моєї служби чесно і віддано на будь-якій роботі й у всякій справі, що згаданий Едвард Бенет чи його довірені особи доручатимуть мені. Зобов’язуюся також бути згідливим і слухняним, що притаманно гарному сервенту, в усіх випадках, коли мені наказуватимуть що-небудь згаданий Едвард Бенет чи його довірені особи у Віргінії. Після закінчення зазначеного строку згаданий Едвард Бенет обіцяє дати у володіння мені, згаданому підмайстру, моїм спадкоємцям і довіреним особам навічно будинок і 50 акрів землі у Віргінії відповідно до звичаїв держання землі в тих місцях, а також надати мені, згаданому підмайстру, необхідний і добротний одяг. Після цього я, згаданий підмайстер, зможу жити та облаштову- ватися в тій країні, сплачуючи за зазначені 50 акрів землі згаданому Едварду Бенету довічно, доки земля перебуватиме в моєму володінні, щорічну ренту у розмірі 50 шилінгів, а також працюючи на нього два дні на рік» [47, vol. 3, р. 2071].

Упродовж усього XVII ст. серед іммігрантів, які прибували до англійських колоній, тимчасові раби становили близько 75% [254, р. 39]. Більшість із них рекрутувались із знедолених селян, насильство над якими було проголошене державною політикою при монархах із династії Тюдорів і розвинене під час правління перших Стюартів [325, р. 12].

Рабство білих у колоніальній Америці відігравало важливу роль, оскільки лише воно було запорукою швидкого розвитку капіталістично організованої економіки як у метрополії, так і в її північноамериканських колоніях. Важливо відзначити, що впродовж перших ста років існування Британської Америки рабство негрів практично не було каталізатором підприємницької діяльності, оскільки на той час чорношкірих невільників у загальній масі населення нараховувалося не більше 4% [179, р. 756]. Ось чому надзвичайно важливим завданням для адміністрацій і представницьких органів північноамериканських володінь Англії було врегулювання трудових відносин на засадах права, яке передбачало лише тимчасовість перебування в рабстві білих підданих англійської Корони.

Зауважимо, що втілення цієї державної політики щодо трудових відносин одразу ж здійснювалося з урахуванням регіональних тенденцій [260, с. 90]. Під час аналізу регіональної економічної, політичної і соціальної системи у ранніх США відправною точкою є визначення «центр - регіони». Центр (метрополія) уособлює систему загалом, зв’язує її із зовнішнім світом і представляє зовнішній світ у такій системі. Регіон же в його емпіричному значенні являє собою не якийсь особливий об’єкт, а певну системну якість, яка стала результатом взаємодії багатьох елементів. Базове поняття «регіон» визначає велику індивідуальну територіальну одиницю (природну, економічну і політичну). Саме ці особливості регіонального життя й були уособлені в такому важливому для ранньої історії США процесі, як виникнення рабства Нового часу. Аналіз цих особливостей доцільно почати з найстарішої англійської колонії - Віргінії, яку створювали в тому регіоні, де природне середовище потребувало побудови плантаційного рабовласницького господарства.

2.

<< | >>
Источник: Калашников В.М., Малишко В.М.. Формування інститутів держави і права в США ранньої доби (1607-1775 рр.): Монографiя / В. М. Калашников, В. М. Малишко; за ред. і з передмовою I. Б. Усенка. - К.,2015. - 406 с.. 2015

Еще по теме Економічні та правові засадивиникнення інститутів рабства в США ранньої доби:

  1. Р о з д і л 1. ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ ІНСТИТУТІВ ДЕРЖАВИ І ПРАВА В США РАННЬОЇ ДОБИ І ЇЇ НАУКОВЕ ОПРАЦЮВАННЯ
  2. Калашников В.М., Малишко В.М.. Формування інститутів держави і права в США ранньої доби (1607-1775 рр.): Монографiя / В. М. Калашников, В. М. Малишко; за ред. і з передмовою I. Б. Усенка. - К.,2015. - 406 с., 2015
  3. Вплив квакерського руху на формування правових інститутів рабства у центральному регіоні Британської Америки
  4. Вплив релігійних догматів пуритан на формування правових інститутів рабства в колонії Новий Плімут
  5. Розділ 1. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ТА ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ ПЕРЕДУМОВИ БРИТАНСЬКОЇ КОЛОНІЗАЦІЇ ПІВНІЧНОЇ АМЕРИКИ
  6. Радянська, українська та російська історіографія інститутів держави і права США
  7. Окремі правові питання діяльності інститутів спільного інвестування
  8. НАУКОВЕ ОПРАЦЮВАННЯ ПРОБЛЕМИ УТВОРЕННЯ ІНСТИТУТІВ ДЕРЖАВИ І ПРАВА В РАННІХ США, ДЖЕРЕЛА ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ПОНЯТТЄВО-ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ АПАРАТ
  9. Політико-правові засади організації рабської праці напередодні війни за незалежність США
  10. if( !cssCompatible ) { document.write("\ \ Розділ 19\ \ \ ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ\ \ \ 19.1. Поняття і основні ознаки правових відносин\ \ \ У суспільстві існує багато різних відносин між людьми: економічні, політичні, моральні, культурні та ін. Всі ці види відносин, які існують між окремими індивідами або їх об'єднаннями, є суспільними відносинами, в них відбувається реальна взаємодія людей. Соціальні відносини характеризуються тим, що сторони, вступаючи в них, переслідують певні цілі, наділені во
  11. IV. Рабство у других народов
  12. 24. Способы установления и прекращения рабства.
  13. Додаток 3 Довідки про віце-президентів США, які не ставали президентами США
  14. Соціально-економічні та політичні передумови революцій у Німеччині
  15. 6. Образование США. Конституция 1787 г.Формирование президентской системы. Конституционное развитие США в XIX в.
  16. ПОРЯДОК В'ЇЗДУ І ВИЇЗДУ В СПЕЦІАЛЬНІЙ (ВІЛЬНІЙ) ЕКОНОМІЧНІЙ ЗОНІ
  17. Правова організація плантаційного рабства в «Старому домініоні» - колонії Віргінія
  18. Огляд третьої доби.
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -