Утворення та політичний устрій Чехо-Словацької республіки (ЧСР)

Міжвоєнна Чехо-Словацька держава постала в умовах розлад; Лвстро-Угоріцинн, коли Чеський Маціональі"ій комітет(ЧНК); Празі ухвалив Тимчасову конституцію (13 листопада 1918p.), відповідно до якої Габсбурзька династія позбавлялася права на чеські землі ia проголошувалася Чсхо-Словацька республіка (ЧСР).

Хронологічно політичний розвиток міжвоєнної Чехо-Словач- чиии поділяють на два періоди, що відокремлюються укладеш¹*⁴ відомої Мюнхенської угоди (28-30 вересня 1938 p.). У домюи«^№ ській Першій Чехо-Словацькій республіці було завершено побудєв> державно-правовоїснстеми. Руйнівного удару но правогюряДь'У ^п чехословацькій державності завдала Мюнхенська змова. П^,с-"

мюнхенський період існування Чсхо-Словацькоїдержавн увійшов в історію під назвою «Друга республіка» і став паузою перед її ШІІКНСІІІІЯМ через півроку.

За задумом засновників ЧСР {T. АІасорпк. E. Betteut isen. M IIItne- фанік), існування й розбудова Республіки мали основуватися на ірьох головних настановах: державницькій ідеології «чсхослова- кізму», парламентській демократії і принципі нсиоруннюсті територіального врсіулюваїнія в Європі па основі Всрсальськоїсистсмн. Правову основу політичного устрою ЧСР було закладено у Конституції ЧСР (1920 p.).

Jbля виборів до парламенту - Національних зборів - установлювався принцип пропорційності та загального, рівного, прямого й таемного голосування. Визначаючи місце і роль парламенту у державотворенні, дослідники (IO. Бисаггі) зазначають, що основу іирламснту становили партії центристської орієнтації (на той час досить організовані й структуровані, мали своїх лідерів); у практиці чехословацького парламентаризму широко застосовувавея принцип коаліційного формування державно-управлінських структур (уряду). Одне із слабких місць псрсдмюнхснського парламенту ЧСР брак власної ініціативи в основній сфері - законотворенні Фактично парламент цілком залежав від полі лідерів політичних партій, які перебували при владі.

Ila спільному засіданні палати дсму гаїів і сенату обирався Президент ЧСР строком на сім років. До його повноважень згідно з Конституцією входило: призначення уряду та його відправка у відставку, скликання, відкладення або розпуск Національних іборів. накладання «вето» на закони, оголошення війни. Президент оун Іоловнокомандувачем збройних сн.і, представляв державу у під- (K)CHiiax з іншими державами, мав право укладати й ратифікувати міжнародні договори, запроваджувати надзвичайний eian. вносиш мирні договори па затвердження до парламеніу, прнзначат н суддів ¹³ вищих державних службовців, оголошувати амністію.

Уряд (Рада міністрів) як струкіурннй елемент державної системи управління формувався за коаліційним принниіюм, який за кількісними і якісними показниками мавдекілька відтінків (uiiipo- ка-вузька коаліція, дво-багатоііаріїГіпа коаліція). Персональний склад Уряду, його ставлення до конкретних міністерських крісел відбн- валц реальний розклад місць в «табелі про ранги» тих чи інших політичних груп країни. Середній термін перебування уряду ири владі - 15 місяців.

компромісами.

Важливе місце в концепції державно-правового будівництва першої Чехо-Словацької республіки відводилося інституту політичної опозиції. Характерною ознакою демократичної почітичіюі системи першої ЧСР було те, що опозиція мала визначені закоікщ права, і не давало їй можливість легітимно, цивілізовано впливати на уряд, президента, парламентську більшість. Ha той час жоден європейський уряд не ставився до опозиції так уважно, як Чехо- Словацький. Але, водночас, на думку дослідників (Ю. Бисеїгп). саме відсутність лояльної опозиції була одним з основних факторів потенційної слабкості чехословацького демократичного політичного режиму 20-30-х років XX ст.

Судова влада в ЧСР була представлена залежно від компетснійі судами кількох рівнів: найвищою, середньою (проміжною) та нижньою судовими ланками. Згідно із судовою практикою ЧСР. процес судочинства могли здійснювати: звичайні зд спеціальні суди (якщо йшлося про кримінальні справи). Зазначимо, iuo Конституція ЧСР (1920 p.) передбачала можливість створення і надзвичайних судів, однак лише у випадках, що передбачені законом, і тільки на конкретно визначений період. Це виключало можливість тривалої діяльності надзвичайних судів. Важливе значення в судовій системі Чехословаччини у 20-30-х роках XX ст. належало Найвищому Найвищому адміністративному і I Іайвищому виборчому судам. Воин мали специфічну структуру і відповідні функціональні завдання.

Отже, організація політичної влади та органів правосуддя в ЧСР у 20-30-х роках XX ст. ставила домюпхенську Чехо-Словач- чину у ряд демократичних, цивілізованих, з високим рівнем правової культури держав Центральної Єврогіи.