<<
>>

Розділ II. Утворення Української Народної Республіки. Державний лад і право УНР. III Універсал Центральної Ради (7 листопада 1917 р.)

Народе український і всі народи України!

Тяжка і трудна година впала на землю Російської Республіки.

На півночі в столицях іде межиусобна й крівава боротьба. Центрального Правительства нема й по державі шириться безвластя, безлад і руїна.

Наш край так само в небезпеці. Без власти, дужої, єдиної,

народньої Україна» також може впасти в безодню усобиці, різні,

занепаду.

Народе український! Ти разом з братніми народами України

поставив нас берегти права, здобуті боротьбою, творити лад і

будувати все життя на нашій землі. І ми, Українська Центральна

Рада, твоєю волею, в ім'я творення ладу в нашій країні, в ім'я

рятування всеї Росії, оповіщаємо:

Віднині Україна стає Українською Народньою Республікою.

Не відділяючись від Російської Республіки й зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій землі, щоб силами нашими

помогти всій Росії, щоб уся Російська Республіка стала федерацією

рівних і вільних народів.

До Установчих Зборів України вся вдасть творити лад на

наших землях, давати закони й правити належить нам, Українській

Центральній Раді, й нашому правительству — Генеральному Секретаріатові України.

Маючи силу й власть на рідній землі, ми тою силою й властю

станемо на сторожі прав і революції не тільки нашої землі, але й

усеї Росії.

Ото ж оповіщаємо:

21

До теріторії Народньої Української Республіки належать землі,

заселені в більшосте українцями: Київщина, Поділля, Волинь,

Чернигівщина, Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія (без Криму). Остаточне визначення границь Української Народньої Республіки, як щодо прилучення частин Курщини, Холмщини, Вороніжчини, так і сумежних губерній і областей, де більшість населення українська, має бути встановлене по

згоді зорганізованної волі народів.

Всіх же громадян сих земель оповіщаємо:

Віднині на теріторії Української Народньої Республіки істнуюче

право власности на землі поміщицькі й инші землі нетрудових хазяйств сільсько-господарського значіння, а також на удільні, монастирські, кабінетські та церковні землі — касується.

Признаючи, що землі ті єсть власність усього трудового народу

й мають перейти до нього без викупу, Українська Центральна Рада

доручає генеральному секретареві земельних справ негайно виробити закон про те, як порядкувати земельним комітетам, обраним

народом, тими землями до Українських Установчих Зборів.

Праця робітництва в Українській Народній Республіці має

бути негайно упорядкована. А зараз оповіщаємо:

На теріторії Народньої Республіки України від сього дня встановлюється по всіх підприємствах вісім годин праці.

Тяжкий і грізний час, який перебуває вся Росія, а з нею й наша

Україна, вимагає доброго упорядкування виробництва, рівномірно го розділення продуктів споживання й кращої організації праці. І

через те приписуємо Генеральному Секретарству праці від сього

дня разом з представництвом від робітництва встановити державну

контролю над продукцією на Україні, пильнуючи інтересів як України, так і цілої Росії.

Четвертий рік на фронтах ллється кров і гинуть марно сили

всіх народів світу. Волею й іменем Української Республіки ми,

Українська Центральна Рада, станемо твердо на тому, щоб мир

установлено якнайшвидше.

Для того ми вживемо рішучих заходів, щоб

через Центральне Правительство примусити й спільників і ворогів

негайно розпочати мирні переговори.

Так само будемо дбати, щоб на мирному конгресі права українського народу в Росії й поза Росією в замиренню не нарушено.

Але до миру кожен громадянин Республіки України, разом з громадянами всіх народів Російської Республіки, повинен стояти твердо

на своїх позиціях, як на фронті, так і в тилу.

Останніми часами ясні здобутки революції затемнено відновленою карою на смерть. Оповіщаємо:

Віднині на землі Української Республіки смертна кара касується.

22

Всім ув'язненим і затриманим за політичні виступи, зроблені

до сього дня, як уже засудженим, так і незасудженим, а також і тим,

хто ще до відповідальности не потягнений, дається повна амністія.

Про се негайно буде видано закон.

Суд на Україні повинен бути справедливий, відповідний духові

народу. З тою метою приписуємо Генеральному Секретарству судових справ зробити всі заходи упорядкувати судівництво й привести

його до згоди з правними поняттями народу.

Генеральному Секретарству внутрішніх справ приписуємо:

Вжити всіх заходів до закріплення й поширення прав місцевого

самоврядування, що являються органами найвищої адміністративної

влади на місцях, / до встановлення найтіснішого зв'язку й співробітництва його з органами революційної демократії, що має бути найкращою основою вільного демократичного життя.

Так само в Українській Народній Республіці мають бути забезпечені всі свободи, здобуті всеросійською революцією: свобода

слова, друку, віри, зібрань, союзів, страйків, недоторканости особи

й мешкання, право й можливість уживання місцевих мов у зносинах з усіма установами.

Український народ, сам довгі літа боровшися за свою національну волю й нині її здобувши, буде твердо охороняти волю національного розвитку всіх народностей, на Україні сущих, тому оповіщаємо: що народам великоруському, єврейському, польському й йншим

на Україні признаємо національно-персональну автономію для забезпечення їм права та свободи самоврядування в справах їх національного життя. Та доручаємо нашому Генеральному Секретарству

національних справ подати нам у найближчім часі законопроект

про національно-персональну автономію.

Справа харчова є корінь державної сили в цей тяжкий і

відповідальний час. Українська Народня Республіка повинна напружити всі свої сили й рятувати, як себе, так і фронт і ті частини

Російської Республіки, які потрібують нашої допомоги.

Громадяне! Іменем Народньої Української Республіки в федеративній Росії ми, Українська Центральна Рада, кличемо всіх до

рішучої боротьби з усяким безладдям і руїнництвом та до дружнього

великого будівництва нових державних форм, які дадуть великій і

знеможеній Республіці Росії здоровля, силу й нову будучність.

Вироблення тих форм має бути проведене на Українських і Всеросійських Установчих Зборах.

Днем виборів до Українських Установчих Зборів призначено 27

грудня 1917 (9 січня н. ст. 1918) року, а днем скликання їх — 9 (22

н. ст.) січня 1918 року.

23

Про порядок скликання Українських Установчих Зборів негайно видано буде закон.

У Київі 7(20) листопада 1917р.

Винниченко В.К. Відродження нації. —

Київ-Відень, 1920. - Ч. II. - С. 74-80.

Офіційне роз'яснення Генерального

Секретаріату УНР пунктів III Універсалу

щодо земельної справи

(листопад 1917 р.)

До Генерального Секретаріату надходять запитання про те, як

треба розуміти ті або інші думки останнього Універсалу про Земельну справу.

...Оберігаючи все народне хозяйство: машини, ліси, будинки,

лани, скот і інше, дбаючи про порядок на Україні, Універсал не

дозволяє ніяких самочинних захватів земель і всякого добра, порубки лісів тощо, бо такі захвати і порубки неминуче зруйнують

відтепер вже всенародне багатство та викличуть розруху та сварки

в краю і серед селянства.

...Цілком виразно в Універсалі зазначено, що право власності

скасовується тільки на землі нетрудових господарств, які б вони не

були: чи то селянські, чи то козачі, чи якісь інші, остаються у

власності теперішніх хазяйнів.

...Право власності на землі, які належать містам, містечкам і

селам або находяться під дачами, садибами, огородами, садами, під

спробними полями і станціями, а також під копальнями, каменоломнями, заводами, фабриками і таке інше — Універсалом не

касується.

Взагалі Універсал не тільки не дає права розпоряджатися

самовільно землями, сільськогосподарським реманентом, кіньми і

т. п., а, призначаючи його добром всенародним, передає під догляд

і в розпорядження Повітовим та Губернським Земельним Комітетам при допомозі Комітетів волосних.

Хрестоматія з історії України: Посібн. для

7-11 кл. серед, шк. / Упоряд.: В.І.Гусєв,

Г.І.Сургай. - К., 1996. - С. 170.

Відозва Генерального Секретаріату

(ЗО листопада 1917 р.)

Безвідповідальні люде, які розуміють революцію, як ламання

всякого зорганізованого життя, ведуть темну нечесну агітацію проти Центральної Ради і Генерального Секретаріяту.

Головним аргументом цих людей серед широких неосвідомлених мас служить відношення Генерального Секретаріяту до козачого правительства. Розпускаються чутки, ніби Центральна Рада веде

таємні переговори з козаками проти Народніх Комісарів. Як доказ

приводиться те, що Генеральний Секретаріят дозволив вихід козачих військ на Дон і не пропустив большевицьких ешелонів для

походу проти козаків.

Генеральний Секретаріят заявляє: ніяких таємних переговорів

з козаками не ведеться. Ведуться з ними переговори про утворення

центрального правительства всієї Російської Республіки. Але такі

самі переговори ведуться з Народнім Совітом в Петрограді, і з

правительством Сибіру, і з правительством Кавказу, і з правительством инших республік.

Генеральний Секретаріят всім цим правительствам пропонує

зорганізувати центральне правительство на таких умовах, щоб воно

було однородно-соціялістичне (від большевиків до народніх соціялістів) і федерального характеру, цеб-то складене з представників

краєвих республік. Тільки таке правительство матиме силу й авторитет, бо спіратиметься на всі реальні сили демократії всіх соціялістичних напрямів і на всі народи Російської Республіки.

Генеральний Секретаріят не визнає Народніх Комісарів правительством всієї Росії, бо сили їх (є) тільки серед певної частини

великоруської демократії, народи ж Сибіру, Поволжа, Кавказу,

Криму, Дону, України, Бесарабії, Білоруси не признають Народніх

Комісарів правительством Росії. Так само навіть не вся великоруська демократія признає їх правительством. Через те в інтересах

селянства, робітництва і салдатства Росії, від імени і коштом яких

буде встановлятися мир і будуть рішатися питання великої соціяльної ваги, Генеральний Секретаріят уважає невідкладним яко мога

швидче скласти центральне правительство на вищезазначених основах. Поки ж такого немає, Генеральний Секретаріят не вважає

можливим ставати на бік тої чи иншої области. І через те Генеральний Секретаріят, признаючи право, як за Народніми Комісарами

у Великоруси, так і за козаками на Донщині, на Кубані і по инших

всіх землях, порядкувати своїм життям, не вважав справедливим

задержувати козачі військові частини на Україні, коли вони хотіли

йти до свого краю. Так само Генеральний Секретаріят уважає

25

недопустимим затримувати й руські частини, коли вони виявляють

бажання йти в Росію, як недопустиме те, що Народні Комісари

задержують українські частини, не пропускаючи їх на Україну.

Виходячи з цієї основної позиції, Генеральний Секретаріят не

вважав можливим нарушити свою нейтральність в боротьбі великоруських большевиків з донськими козаками і відмовився допомагати пропуском ешелонів на Дон. Разом з тим Генеральний Секретаріят уважає необхідним заявити, що він перший вступився за

робітничі організації в донській області, над якими з боку козачого

правительства вжито репресій. Голова Генерального Секретаріяту

виразно зазначив Військовому Правительству, що всякі утиски й

обмеження повинні бути скасовані. І так само тепер Генеральний

Секретаріят стоїть на тому, що й раніше. В даний момент до Київа

прибула делегація від південне- східнього союза козаків і від Кубанського Правительства в справі переговорів про утворення центрального правительства. Генеральний Секретаріат офіціяльно заявив

делегації, що Генеральний Секретаріят уважає можливим склад

правительства тільки соціялістичний і, для успішности переговорів

з козаками, ставить першу умову: скасування «воєнного положенія»

в південно-східнім союзі і усунення всяких репресій та обмежень

над робітничими й демократичними організаціями.

Отце ті «таємні» переговори, які ведуться Генеральним Секретаріятом з козаками.

Тим паче, розуміється, Генеральний Секретаріят не дозволить

нікому на території Української Народньої Республіки ніяких утисків над робітничими чи якими-нибудь иншими організаціями.

Генеральний Секретаріят ставить собі метою зорганізованими і

мирними способами затвердити та зміцнити власть демократії на

Україні. Генеральний Секретаріят вживає всіх заходів, щоб всі

соціяльні реформи такої великої ваги, як, напр., земельна реформа

і військова, були переведені як найширше, як найповніше, але

зорганізовано і без того гіотрясення, кровопролиття й анархії,

якими відзначено ці самі реформи на території Народніх Комісарів.

Генеральний Секретаріят твердо і непохитно стоїть на тому, що вся

власть повинна належати всьому народові, а не частині його. І через

те вважає, що власть на місцях повинна бути в руках вибраних всім

народом вселюдним, рівним, безпосереднім і тайним голосованням

органів, а не груп людей, вибраних неправильно і випадково.

Генеральний Секретаріят вважає недопустимими утиски над

свободою слова і через те не закриває ніяких газет, навіть тих, які

клевещуть на нього. Так само Генеральний Секретаріят не допускає

ніяких ні утисків, ні обмежень свободи зібрань, союзів, страйків,

віри. І через те не може погодитись з тими утисками і терором, які

26

вживаються правительством Народніх Комісарів навіть над соціялістами, навіть над вибранцями селян і робітників.

І Генеральний Секретаріят заявляє: такої позиції він твердо

буде держатися і далі. Але повинен додати: всякі спроби силою

нарушити той лад, який твориться зорганізованою демократією

України, він рішуче і так само силою буде подавляти в коріні.

Доказом того є роззброєння деяких військових частин, зроблене в

ночі з 12 на 13 грудня (н. ст.). Ці частини, з анархістичних,

нездисциплінованих елементів, підбурені нечесною агітацією большевиків, весь час погрожували розгромом Київа з тих тяжких

орудій, які були у них. Приклад братовбивчої крівавої війни в

Петрограді, Москві та й в самім Київі, погрози віддати на розгром

безвинне населення Київа примусили Генеральний Секретаріят

відібрати зброю у найбільш анархістичних частин і де-які з них

вислати за межі Української Народньої Республіки. Підчас роззброєння українськими військовими частинами випадково, без наказу

Генерального Секретаріяту, затримано де-яких членів «воєнно-революційного» комітету, але в цей же день випущено. Роззброєння

відбулося без пролиття каплі крови, але в той же час з боку

роззброєних вбито одного українського козака-богданівця і чотирьох ранено.

Не ховаючи ні одного свого кроку, як в політично-внутрішній,

так і в зовнішній діяльносте, стоячи на позиціях соціялістичного

правительства зорганізованої демократії України, її селянства, робітництва і салдатства, Генеральний Секретаріят звертається до тої

частини робітництва, яку введено в блуд нашими несовісними

політичними противниками, з застереженням: ворожнеча робітництва проти Української Центральної Ради є ворожнеча проти українського селянства, яке, по справедливости, має найбільшу силу, як

в Центральній Раді, так і по всій Росії. Ворожнеча робітництва з

селянством, города з селом є тільки на користь реакції, бо розбиває

сили всієї революційної демократії. Українське селянство найбільш

представлене в Раді, найбільше грабоване царизмом, найбільш

покривджене до революції соціяльно, національне і політичне, не

допустить, щоб його відродження скасувала агітація зайшлих з

півночі Росії анархістичних елементів.

Центральна Рада і Генеральний Секретаріят, яко найвищі

органи влади українського селянства, робітництва і салдатства,

заявляють: мир всьому світові, земля трудовому народові, робітництву,— економичні соціяльні реформи, всій людности — демократичні свободи, але в формах зорганізованих; не тільки руйнувати,

але й будувати, творити нове.

27

І цю позицію Генеральний Секретаріят буде боронити всіма

силами від всіх, хто б не захотів її зломити.

Підписали:

Голова Генерального Секретаріяту В. Винниченко.

За Генерального Писаря /. Мирний.

Київ, ЗО листопаду 1917 р.

Березіль. - 1991. -№7.- С. 130-132.

З маніфесту до українського народу з ультимативними вимогами до Української Ради

(грудень 1917 р.)

Виходячи з інтересів єдності і братерського союзу робітників і

трудящих, експлуатованих мас у боротьбі за соціалізм, виходячи з

визнання цих принципів численними рішеннями органів революційної демократії, Рад, і особливо II Всеросійського з'їзду Рад,

соціалістичний уряд Росії, Рада Народних Комісарів, ще раз підтверджує право на самовизначення за всіма націями, які пригноблювались царизмом і великоруською буржуазією, аж до права цих

націй відокремитись від Росії.

Тому ми, Рада Народних Комісарів, визнаємо народну Українську республіку, її право зовсім відокремитися від Росії або вступити в договір з Російською республікою про федеративні і тому

подібні взаємовідносини між ними.

Все, що стосується національних прав і національної незалежності українського народу, ми... визнаємо зараз же, без обмежень

і безумовно.

...Ми обвинувачуємо Раду в тому, що, прикриваючись національними фразами, вона веде двозначну буржуазну політику, яка

давно вже виражається в невизнанні Радою Рад і Радянської влади

на Україні (між іншим, Рада відмовилась скликати, на вимогу Рад

України, крайовий з'їзд українських Рад негайно). Ця двозначна

політика, що позбавляє нас можливості визнати Раду як повноважного представника трудящих і експлуатованих мас Української

республіки, довела Раду найостаннішим часом до кроків, що означають знищення всякої можливості угоди.

Такими кроками були, по-перше, дезорганізація фронту.

Рада переміщує і відкликає односторонніми наказами українські частини з фронту.

28

По-друге, Рада приступила до роззброєння радянських військ,

що перебувають на Україні.

По-третє, Рада підтримує кадетсько- каледінську змову і повстання проти Радянської влади. Рада пропускає через свою територію війська до Каледіна, відмовляючись пропускати війська проти

Каледіна.

Стаючи на цей шлях нечуваної зради щодо революції, на шлях

підтримки найлютіших ворогів як національної незалежності народів Росії, так і Радянської влади, ворогів трудящої і експлуатованої

маси, кадетів і каледінців, Рада змусила & нас оголосити, без усяких

вагань, війну їй, навіть якби вона була вже цілком формально

визнаним і безспірним органом вищої державної влади незалежної

буржуазної республіки української.

Тепер же, зважаючи на всі викладені вище обставини, Рада

Народних Комісарів ставить Раді, перед лицем народів Української

і Російської республік, такі запитання:

1. Чи зобов'язується Рада відмовитись від спроб дезорганізації

загального фронту?

2. Чи зобов'язується Рада не пропускати надалі без згоди

верховного головнокомандуючого ніяких військових частин, що

направляються на Дон, на Урал або в інші місця?

3. Чи зобов'язується Рада сприяти революційним військам в

справі їх боротьби з контрреволюційним кадетсько-каледінським

повстанням?

4. Чи зобов'язується Рада припинити всі свої спроби роззброєння радянських полків та робітничої Червоної гвардії на Україні і

повернути негайно зброю тим, у кого вона була віднята?

У разі неодержання задовільної відповіді на ці запитання

протягом 48 годин, Рада Народних Комісарів вважатиме Раду в

стані відкритої війни проти Радянської влади в Росії і на Україні.

Вісник Генерального Секретаріату УНР. —

1917. — 9 грудня.

Відповідь Генерального Секретаріату

Центральної Ради Раді Народних Комісарів

(4 грудня 1917 р.)

У відповідь на декларацію Совіта Народних Комісарів Росії,

Генеральний Секретаріат у заяві народних комісарів про признання

ними Народної Республіки бачить нещирість або суперечність самим собі. Не можна одночасно визнавати право на самовизначення

29

аж до відокремлення і в той же час грубо важитися на це право,

нав'язуючи своїх форм політичного устрою державі, що самовизначилася, як це робить Совіт Народних Комісарів Росії в відношенні

до Української Народної Республіки. Генеральний Секретаріат рішуче відкидає всякі спроби втручання народних комісарів у діло

збудування державного й політичного життя в Народній Українській Республіці. Претензії народних комісарів на керівництво українською демократією тим менше можуть мати яке-небудь оправдання, що форми політичного врядування, що накидаються Україні,

дали на території самих народних комісарів результати, які зовсім

не викликають заздрощів.

Поки в Росії розвивається анархія економічна, політична та

господарча руїна, поки там панує груба сваволя і потоптання всіх

свобід, завойованих у царату революцією, Генеральний Секретаріат

не знаходить потрібним повторяти цей сумний експеримент на

території українського народу. Українська демократія в особі українських Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, організованих у законодавчому органі — Центральній раді, і в правите льстві її — Генеральнім Секретаріаті, є цілком задоволена як складом цих органів, так і проведенням в життя їх волеосвідчень.

Центральною радою невдоволені російські елементи чорносотенного, кадетського та більшовицького напрямків, котрим, мабуть, більше бажаним був би інший національний склад Ради. Але

Генеральний Секретаріат дає повну спроможність указаним елементам виїхати з території України в Росію, де їхнє національне

почуття буде задоволене. З цією метою українськими солдатами

роззброєно анархічне настроєних російських солдатів, що укладали

змову на власть українського народу і що загрожували внести в

життя України криваву братовбивчу війну, анархію та й усю ту

рознузданість, котра панує на території народних комісарів. Солдати ці одержали спроможність безперешкідного проїзду в межі власної держави. Звідси дальші відповіді на питання Совіту Народних

Комісарів.

Єдність фронту визнає й Генеральний Секретаріат Української

Народної Республіки. Але після того, як Совіт Народних Комісарів

Росії зруйнував цей фронт внесенням в нього повної дезорганізації,

після того, як більшовицькі частини оставляють позиції та оголюють фронт Генеральний Секретаріат не находить спроможним виключно силами українських частин охоронити всю величезну лінію

фронту. Через те він відводить з Північного та Західного фронтів

українські війська на Український фронт (який об'єднав тепер

Південно-західний і Румунський фронти).

ЗО

г

Робиться це в ім'я рятунку хоч одної частини фронту і від

цього завдання Генеральний Секретаріат не відступить ні перед

якими труднощами. В ім'я справдішнього заховання та зміцнення

єдності фронту, так необхідної для успіху осягнення загального

миру, Генеральний Секретаріат пропонує Совітові Народних Комісарів припинити ворожі чинності проти українських частин, що

знаходяться за межами Української Республіки, та не перешкоджати Генеральному Секретаріатові в його роботі по приведенню в

порядок розстроєних вчинками великоросійських частин, частин

української армії, потрібної задля оборони так України, як і всієї

Російської Федерації.

Щодо другого питання — про пропуск військових частин через

територію української республіки,— то Генеральний Секретаріат

займає цілком визначену позицію: він признає право на самовизначення кожної національності або провінції аж до відокремлення.

Через те, накидати Великороси', Донові, Уралові, Сибірові, Бесарабії, або ще кому іншому свого розуміння політичного урядування

Генеральний Секретаріат не знаходить ані логічним ані можливим.

Тим більше, не вважає правильним помагати одній області,

накидати другій своє розуміння. Генеральний Секретаріат уважає

необхідним утворення центральної власті всієї Російської республіки. Але для цього він пропонує інші методи, ніж ті, котрі уживаються Совітом Народних Комісарів. А саме: 1) добровільне погодження всіх областей і народів Росії, Сибіру, Кавказу, Кубані, Дону,

Криму й інших на так~их умовах: а) правительство повинне бути

однородно-соціалістичне, від більшовиків до народних соціалістів;

б) повинно бути федералістичне. Тільки таке правительство є правильне рішати питання миру для всієї Росії. І нарешті відносно

четвертого питання, — чи буде Рада роззброювати неукраїнські

полки, — Генеральний Секретаріат заявляє, що на території Української Народної Республіки влада належить до демократії України.

Всякі замахи озброєною силою на цю владу будуть подавлятись тією

ж силою. Через це Генеральний Секретаріат, щоби недопустити до

братоубивчої війни, пропонує Совіту Народних Комісарів відкликати більшовицькі полки з України. Генеральний Секретаріат жодних перешкод до виходу їх не чинитиме. Так само Совіт Народних

Комісарів повинен дати спроможність безперешкідного пересування українських частин із Росії та з фронтів на Вкраїну.

Стан війни між двома державами Російської республіки Генеральний Секретаріат уважає згубним для справи революції і для

тріумфу інтересів робітників та селян. Генеральний Секретаріат

всіма силами уникає кривавих способів розв'язання політичних та

державних питань. Але коли народні комісари Росії, приймаючи на

ЗІ

себе всі наслідки майбутнього лиха, братовбивчої війни, примусять

Генеральний Секретаріат прийняти їх виклик, то Генеральний Секретаріат не сумнівається, що українські солдати, робітники й

селяни, обороняючи свої права та свою країну, дадуть належну

відповідь народним комісарам, що піднімають руку російських

солдатів на їх братів українців.

Національні відносини в Україні у XX ст.

Збірник документів і матеріалів. — К.,

1994. - С. 62-64.

Закон Центральної Ради

«Про порядок видання законів»

(8 грудня 1917 р.)

І.

До сформування Федеративної Російської Республіки і утворення її конституції, виключне і неподільне право видавати закони

для Укр. Нар. Респ. належить Українській Центральній Раді.

II.

1) Всі закони і постанови, які мали силу на території Укр. Нар.

Респ. до 27 жовтня 1917 р., оскільки вони не змінені і не скасовані

Універсалами, законами і постановами Укр. Ц. Ради, мають силу і

надалі, яко закони і постанови Укр. Нар. Республіки.

2) Право видавати розпорядження в обсягу урядовання, на

основі законів, належить Генеральним Секретарям Укр. Н. Республіки.

3) До видання таких розпоряджень зостаються в силі розпорядження Російського Правительства, які були видані до 27 жовтня

1917 р., оскільки вони не змінені або не скасовані Укр. Ц. Радою

та Ген. Секретаріятом.

III.

1) До прийдучих змін законодавчим порядком полишаються в

силі і всі державні уряди і установи, які зостаються на території

У.Н.Р. по день 7 листопада 1917 р. з дотеперішнім їх ділокругом,

урядженням і штатами, яко уряди і установи У.Н.Р.

2) Це положення тим часом, до погодження з иншими частинами Рос. Федерації, має стійкість і для урядів і установ, які

обіймають тільки почасти територію У.Н.Р., і тільки в тій мірі, в

якій їх діяльність поширюється на українську територію.

3) Всі особи, які займали посади державної служби по день 7

падолисту 1917 р. на території У.Н.Р., чи то за призначенням рос.

32

Правительства, чи то за обранням органами самоврядування, зостаються на своїх урядах, без особливих прохань чи заяв.

Заступник Голови Укр. Ц. Ради

Мик. Шраг.

Секретарь Постоловський.

Ствердив: За Генерального Писаря України

їв. Мирний

Березіль. - 1991. - № 7. - С. 134-135.

Закон Центральної Ради «Про випуск

державних кредитових білетів УНР»

(6 січня 1918 р.)

1.. Кредитові білети У.Н.Р. випускаються Державним Банком

У.Н.Р. в розмірі строго обмеженому дійсними потребами грошового

обміну під забезпечення тимчасово, до утворення золотого фонду,

майном Республіки: нетрями, лісами, залізницями і прибутками

У.Н.Р. від монополій, після одержання на відповідну суму зобов'язань Державної Скарбниці Республіки.

2. Розмір випуску кредитових білетів не повинен ні в якому

разі перевисшати половини річної суми прибутків від монополій.

3. Випуски кредитових білетів можуть бути зроблені лише

законодатним шляхом..

4. Кредитові білети У.Н.Р. випускаються в карбованцях, при

чому один карбованець містить 17,424 долі щирого золота і ділиться

на 200 шагів.

5. Українські кредитові білети ходять нарівні з золотою монетою, являються законним сплатним засобом і обов'язково повинні

прийматися при всіх оплатах.

6. Російські кредитові білети ходять на попередніх підставах.

7. Розмін і обмін українських кредитових білетів на російські

і навпаки російських на українські обов'язковий для всіх осіб, місць

і установ без якого-небудь комісіонного за розмір і обмін винагородження.

8. Обмін українських кредитових білетів одної вартости на

другу, а також ветхих білетів на нові переводиться в установах

Українського Державного Банку і Скарбницях.

9. Одночасно з випуском в народній обмін кредитових білетів

належить оголошувати про прикмети їх неплатности в разі їх попсовання.

10. За фальшування українських кредитових білетів винуваті

караються позбавлення прав і каторгою.

3.7-127 33

11. Генеральному Секретарю фінансів надається право виробити зразки кредитових білетів У.Н.Р. і опис їх оголосити до

загальної відомости.

Заступник Голови Української Центральної Ради

Мих. Шраг.

Секретарь Української Ц. Ради

А. Постоловський.

Ствердив в. о. Генерального Писаря

їв. Мірний.

Дорошенко Дмитро. Історія України. 19171923 рр. Том І. Доба Центральної Ради //

Березіль. - 1991. - № 10. - С. 133-134.

Закон Центральної Ради

«Про національно-персональну автономію»

(9 січня 1918 р.)

Ст. 1. Кожна з населяючих Україну націй має право в межах

Української Народної Республіки на національно-персональну автономію: тобто право на самостійне влаштування свого національного життя, що здійснюється через органи Національного союзу,

влада якого шириться на всіх його членів, незалежно від місця їх

поселення в межах Української Народної Республіки. Це є невід'ємним правом націй і ні одна з них не може бути позбавлена цього

права, або обмежена в цьому.

Ст. 2. Населяючим територію УНР націям — великоруській,

єврейській і польській — право на національно-персональну автономію дається силою цього закону. Нації же білоруська, чеська,

молдавська, німецька, татарська, грецька та болгарська можуть

скористуватися правом національно-персональної автономії, якщо

до Генерального суду про те поступить заява від кожної нації

зокрема, підписана не менш, як 10 тис. громадян УНР без різниці

полу і віри, необмежених по суду у своїх політичних правах, що

заявляють про належність свою до данної нації. Генеральний суд

розглядає заяву в публічному засіданні в строк не пізніше як через

6 місяців з дня її подання, сповіщає про свою постанову Генеральний Секретаріат і оголошує її до загальної відомості. Зазначені

заяви від націй, які не перелічені в цій статті, подаються на розгляд

парламенту УНР.

Ст. 3. Для здійснення зазначеного в ст. 1 права громадяни

УНР, що належать до даної нації, утворюють на території УНР

34

Національний союз. Членами кожного Національного союзу ведуться іменні списки, які в сукупності складають національний кадастр, який по складанню публікується до загального відома, і

кожен громадянин має право вимагати як свого включення в

данний національний кадастр, так і виключення з нього з огляду на

заяву про неналежність його до данної нації.

Ст. 4. Національний союз користується правом законодавства

і врядування в межах компетенції, яка встановлюється точно в

порядку, зазначеному в ст. 7 цього закочу.

Національному союзу виключно належить право представництва данної нації, яка живе на території УНР, перед державними і

громадянськими установами. Законодавчі постанови, які видаються

національними зборами, в межах компетенції Національного союзу

(ст. 9), належать до оголошення в загальноустановленому порядку.

Ст. 5. З загальних засобів УНР та органів місцевого самоврядування відчисляється в розпорядження Національного союзу на

справи, якими він завідує із сум, призначених на ці справи, певні

частини, пропорціональні кількості членів данного Національного

союзу.

Ст. 6. Національний союз визначає свій щорічний бюджет і

має право оподаткування своїх членів на підставах, установлених

для загальнодержавного оподаткування; за своєю відповідальністю

робити позики і приймати інші фінансові заходи для забезпечення

діяльності Національного союзу.

Ст. 7. Обсяг1 справ, належних до компетенції Національного

союзу і окремих його органів, як рівно і устрій установ визначаються постановою Установчих зборів данної нації, котрі разом з цим

визначають порядок зміцнення своїх постанов. Прийняті постанови, які торкаються обсягу компетенції Національного союзу, належать до розгляду, затвердження Установчими зборами УНР, або її

парламенту.

Примітка. Розбіжності, які можуть виникати з цього приводу між

Національними Установчими зборами і Установчими зборами УНР,

або її парламентом розв'язуються погоджуючою комісією, яка складається з рівного числа представників від цих установ. Постанови погоджуючої комісії переходять на остаточне затвердження Установчих

зборів УНР або її парламенту.

Ст. 8. Національні Установчі збори утворюються з членів,

обраних належними до данної нації громадянами УНР, котрим

виповнилось 20 років, на основі загального, без різниці полу і віри,

і рівного виборчого права, через безпосередні вибори і таємне

голосування з дотриманням принципу пропорцюнального представництва.

^-І;н 35

Ст. 9. Органи Національного союзу є органи державні. Вищим

представницьким органом Національного союзу є Національні збори, які обираються членами союзу на основах, зазначених в ст. 8.

Вищим виконавчим органом союзу є Національна рада, яка обирається Національними зборами і перед ними відповідає.

Ст. 10. Усі суперечки по питанню компетенції, які виникатимуть між органами Національного союзу з одного боку та органами

державного урядування місцевого самоврядування і інших Національних союзів,— з другого боку, розв'язуються адміністративним

судом.

Голова Української Центральної ради

М. Грушевський

Секретар Української Центральної ради

Онацький

Затвердив: В. об. генерального писаря

Мірний

Вісник Ради Народних Міністрів Української Народної Республіки. — 1918. — Київ. —

2 квіт.

IV Універсал Центральної Ради

(9 січня 1918 р.)

Народе України!

Твоєю силою, волею, словом утворилась на Українській Землі

вільна Українська Народня Республіка. Здійснилася давня мрія

Твоїх батьків, борців за волю й право робочого люду!

Та в трудну годину народилась воля України. Чотири роки

жорстокої війни обезсилили наш край і народ. Фабрики не виробляють товарів. Підприємства здержують свою працю, залізні дороги

розбиті, гроші падають у ціні. Скількість хліба зменшується. Наступає голод. По краю розмножилися ватаги грабіжників і убийників,

особливо, коли з фронту рушило російське військо, творячи кріваву

різню, безлад і руїну на нашій землі.

З приводу всього того не могли відбутися вибори до Українських Установчих Зборів у визначенім нашим попереднім Універсалом реченці й не могли відбутися ті Збори, визначені на нинішній

день, щоб перебрати з наших рук тимчасову найвищу революційну

вдасть над Україною, установити лад у нашій Народній Республіці

й зорганізувати нове Правительство.

36

А тим часом Петроградське Правительство Народних Комісарів виповіло війну Україні, щоб повернути вільну Українську Республіку під свою власть, і посилає на наші землі свої війська —

червону гвардію, большевиків, які граблять хліб у наших селян і без

ніякої заплати вивозять його в Росію, не зоставляючи навіть Зерна,

приготовленого на засів, убивають невинних людей і сіють усюди

анархію, убийство й злочин.

Ми, Українська Центральна Рада, робили всякі заходи, Щоб не

допустити до тої братовбивчої війни двох сусідніх народів, але

петроградське Правительство не пішло нам назустріч і веде дальше

кріваву боротьбу з нашим народом і Республікою.

Крім того те ж саме петроградське Правительство Народних

Комісарів починає проволікати заключення мира й закликає до

нової війни, називаючи її «святою». Знов поллється кров, знов

нещасний робочий люд буде мусіти приносити в жертву своє :ясиття.

Ми, Українська Центральна Рада, вибрана з'їздами селян,

робітників і салдатів України, в ніякім разі не можемо згодитися на

те, ніяких війн піддержувати не будемо, бо український народ бажає

мира й мир повинен прийти можливо як найскорше.

Та для того, щоб ні російське Правительство, ні ніяке инще не

ставило перешкод Україні в установленню того бажаного мира, для

того, щоб повести свій край до ладу, творчої праці, закріплення

революції й нашої волі,, ми, Українська Центральна Рада, оповіщаємо всім горожанам України:

Віднині Українська Народня Республіка стає самостійною, від

нікого незалежною, вільною, суверенною Державою Українського Народу.

З усіма сусідніми державами, а саме: Росією, Польщею, Австрією, Румунією, Туреччиною й иншими ми бажаємо жити в згоді й

приязни, але ніяка з них не може вмішуватися в життя самостійної

Української Республіки.

Власть у ній буде належати тільки до народу України, іменем

якого, поки зберуться Українські Установчі Збори, будемо правити

ми, Українська Центральна Рада, представництво робочого народу

— селян, робітників і салдатів та виконуючий орган, який віднині

буде називатися Радою Народніх Міністрів.

І отеє, перш усього, поручаємо Правительству нашої Республіки, Раді Народніх Міністрів, від сього дня вести початі вже мирові

переговори з осередніми державами вповні самостійно й довести їх

до кінця, не звертаючи уваги на ніякі перешкоди з боку яких Небудь

инших частей бувшої російської імперії, та встановити згоду, щОб

наш край почав своє життя в спокою й мирі.

37

Щодо так званих большевиків і инших напасників, які розграблюють і руйнують наш край, то поручаємо Правительству Української Народньої Республіки твердо й рішучо взятися за боротьбу з

ними, а всіх громадян нашої Республіки закликаємо, щоб вони, не

жаліючи свого життя, обороняли добробут і волю нашого народу.

Народня Українська Держава повинна бути очищена від насланих

з Петрограду наємних наїздників, які нарушують права Української

Республіки.

Безмірно тяжка війна, почата буржуазними правительствами,

вимучила наш народ, винищила наш край, знівечила добробут.

Тепер сьому треба покласти край.

Одночасно з тим, коли армія буде демобілізуватися, поручаємо

розпускати салдатів, а після затвердження мирових договорів розпустити армію зовсім, на місце постійної армії завести народню

міліцію, щоб наше військо служило обороні робочого люду, а не

забаганкам пануючих верств.

Знищені війною й демобілізацією місцевости мають бути відбудовані при помочи державного скарбу.

Коли наші вояки вернуться додому, народні ради — громадські

й повітові й городські думи мають бути перевибрані в часі, який

буде установлений, щоб і вони мали в них голос. Між тим, щоб

установити таку вдасть, до якої мали-б довірря й яка спіралася-б на

всі революційно-демократичні верстви народа, має Правительство

додати до помочи місцевим самоврядуванням ради робітничо-селянських і салдатських депутатів, вибраних із місцевих людей.

В земельних справах комісія, вибрана на останній сесії Центральної Ради, вже виробила закон про передачу землі трудовому

народові без викупу, прийнявши за основу скасування власности й

соціалізацію землі згідно з нашою постановою на 7 сесії.

Сей закон буде розглянено за кілька днів на повній сесії

Центральної Ради й Рада Міністрів уживе всіх способів, щоб передача землі земельними комітетами в руки трудящих відбулася ще з

початком весняних робіт.

Ліси, води й усі підземні багатства, як добро українського

трудового народу, переходять у розпорядження Народньої Української Республіки.

Війна забрала для себе всі трудові сили нашої країни. Більшість підприємств, фабрик і робітень виробляли тільки те, що було

необхідне для війни, й народ зостався зовсім без товарів. Тепер

війні кінець.

Раді Народніх Міністрів поручаємо негайно пристосувати всі

заводи й фабрики до мирних обставин, до виробу продуктів, необхідних для робочих мас.

38

Та сама війна дала сотки тисяч безробітних і інвалідів. В

самостійній Народній Республіці України не повинен страждати ні

один трудящий чоловік. Правительство Республіки має підняти

промисл держави, має зачати творчу роботу по всіх галузях, де всі

безробітні могли-б найти працю й приложити свої сили, й прийняти всі міри для обезпечення покаліченим і потерпівшим від війни.

При старім ладі торговці й всілякі посередники наживали на

бідних, пригнічених клясах надмірні капітали.

Відтепер Українська Народня Реелубліка бере в свої руки

найважнійші области торговлі й усі доходи з неї обертає на користь

народу.

Торговлю товарами, які мається привозити зза границі й вивозити за границю, вестиме сама наша держава, щоб не було такої

доріжні, через яку завдяки спекулянтам терплять найбідніші верстви.

Для виконання сього поручаємо Правительству Республіки

виробити й представити до затвердження закони про се, також про

монополі заліза, вугля, шкур, тютюну й инших продуктів і товарів,

з котрих податки найбільше обтяжували робочі кляси в користь

нетрудових.

Так само доручаємо установити державно-народню контролю

над усіма банками, що через кредити нетрудовим клясам помагали

експлуатувати трудові маси. Відтепер кредитова поміч банків має

йти передовсім на піддержку трудовому населенню й на розвиток

народнього господарства Української Народньої Республіки, а не

для спекуляції й ріжнородної банкової експлуатації.

На грунті анархії, неспокоїв у життю й недостачі продуктів

зростає невдоволення серед деяких частин населення. Тим невдоволенням користуються ріжні темні сили й тягнуть неосвідомлених

людей до старих порядків. Сі темні протиреволюційні сили бажають

знову піддати всі вольні народи під одно царське ярмо — Росії. Рада

Народніх Міністрів повинна безпощадно боротися з усіма контрреволюційними силами й кождого, хто призиває до постання проти

самостійної Української Народньої Республіки й до повороту старого ладу, — карати яко за державну зраду.

Всі демократичні свободи, проголошені Третім Універсалом

Української Центральної Ради, потверджується й окремо проголошується: в самостійній Українській Народній Республіці всі народи

користуються правом національно-персональної автономії, яку

признано за ними законом 22 січня.

Все перечислене в Універсалі, чого не вспіємо виконати ми,

Центральна Рада й наша Рада Міністрів, у найблищі тижні виконають, справдять і до оконечного ладу доведуть Українські Установчі

Збори.

39

Ми поручаємо всім нашим громадянам перевести вибори як

найбільш енергійно, підняти всі зусилля, щоб підрахунок голосів

був закінчений як найскорше, щоб за пару тижнів зібралися наші

Установчі Збори, — найвищий господарь і управитель нашої землі,

й Конституцією нашої незалежної Української Народньої Республіки закріпили свободу, порядок і добробут на добро всього трудового народу її на тепер і на будучі часи. Сей найвищий наш орган

має рішити про федеративну зв'язь з народніми республіками колишньої російської імперії. До того ж часу всіх горожан самостійної

Української Народньої Республіки зазиваємо стояти непохитно на

сторожі добутої свободи й прав нашого народу й усіма силами

боронити свою долю від усіх ворогів селянсько-робітничої Української Республіки.

Українська Центральна Рада.

УКиїві. 9(22) січня 1918р.

Винниченко В.К. Відродження нації. —КиївВідень, 1920. -ч. П. - С. 244-252; Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. У двох томах. — Том 2. — К., 1997.

- С. 102-104.

Земельний закон, затверджений

Українською Центральною Радою

(18 січня 1918 р.)

Розділ І. — Загальні засади.

1. Право власносте на всі землі з їх водами, надземними і

підземними багацтвами в межах Української Народньої Республіки

віднині касується.

2. Всі ці землі з їх водами, надземними і їх підземними

природними багацтвами стають добром народу Української Народньої Республіки.

3. На користування цим добром мають право всі громадяни

Української Народньої Республіки без різниці полу, віри і національности, з додержанням правил цього закону.

4. а) Верховне порядкування всіма землями з їх водами, надземними і підземними багацтвами належить, до скликання Української Установчої Ради, Українській Центральній Раді.

б) Порядкування в межах цього закону належить: землями

міського користування згідно з §§ 6 і 7 — органам міського самов40

рядування; иншими — сільським громадам, волосним, повітовим і

губернським земельним комітетам, в межах їх компетенції.

5. На верховний і місцеві органи порядкування землею покладається:

а) забезпечення громадянам їх прав на користування землею;

б) охорона природних багацтв землі від виснаження і вживання заходів до зросту цих багацтв.

Розділ II. — Основні засади користування

поверхнею землі.'

6. Користування поверхнею землі дозволяється:

а) для загально-громадського господарства, коли органи державної влади, органи міського самоврядування або земельні комітети організують і ведуть різні корисні підприємства загального або

місцевого громадського значіння;

б) для приватньо-трудового господарства, яке ведеться власною працею окремими особами, сім'ями або спільно товариствами;

Примітка. Тимчасово в виключних випадках наймана праця може

вживатись згідно з правилами, які встановлюють земельні комітети.

в) під оселі й будівлі окремим особам, товариствам або громадським установам для мешкання, або для торговельних і промислових підприємств.

7. Органам державної влади, органам міського самоврядування і їх союзам та земельним комітетам надається право повертати і

призначати потрібні площі земель для громадського користування

з метою:

а) охорони природних багацтв землі від виснаження і для

більш раціонального їх використовування;

б) визискування багацтв землі і повернення прибутків з них на

загально-громадські потреби;

в) заведення досвідних і зразкових полів, розсадників, питомників і селекційних станцій, а також для санітарних, благодійних,

освітніх та инших загально-корисних установ;

г) будування залізниць і инших шляхів.

8. Землі нарізуються земельними комітетами в приватньо-трудове користування сільським громадам та добровільно складеним

товариствам, які встановлюють правила порядкування одведеними

їм землями з додержанням вимог цього закону.

9. Нормою наділення для приватньо-трудових господарств

повинна бути така кількість землі, на якій сім'я, або товариство,

провадячи господарство звичайним для своєї місцевости способом,

мали-б користь, потрібну як для задоволення своїх споживчих

потреб, так і для підтримання свого господарства; ця норма не

41

повинна перевищувати такої кількости землі, яка може бути оброблена власною працею сім'ї або товариства.

10. Встановлення цієї норми й урівнення в користуванні землею проводиться земельними комітетами і сільськими громадами

під керуванням і з затвердження центрального органу державної

влади

11. Садибні участки під різні будівлі й підприємства нарізуються згідно з правилами, встановленими державними органами,

органами міського самоврядування і земельними комітетами.

12. Ніякої платні за користування землею не повинно бути.

Примітка. Оподаткуванню підлягають тільки лишки землі поверх

встановленої норми, або надзвичайні доходи, які залежать від природних якостей участка, його близости до торговельних центрів і шляхів

та инших соціяльно-економічних умов, незалежних від праці господарів хозяйства.

13. Строки користування землею встановлюються сільськими

громадами й товариствами на підставі правил, встановлених земельними комітетами згідно з цим законом.

Примітка. Право користування може переходити в спадщину.

14. Передача права на користування участком землі можлива

лише з дозволу громад і земельних комітетів.

15. У частки приватньо-трудового користування, на котрих

зовсім припиняється господарство, або заводиться нетрудове, переходять в порядкування громад і земельних комітетів.

16. При зміні господарів участків землі, всі заведені попереднім господарем і невикористані земельні поліпшення й меліорації

оплачуються йому новим господарем.

17. Сільські громади й товариства хліборобів за порядкування

землею відповідають перед земельними комітетами.

18. Для переведення заходів до охорони й розвитку багацтв

землі, закладається Державний Меліоративний фонд.

19. Для допомоги нормальному розвиткові сільського господарства, державою організується сільське- господарський кредит.

Розділ III. — Переходові міри.

20. Вивласнення всіх земель з їх водами, надземними і підземними природними багацтвами в межах Української Народньої

Республіки переводиться без викупу.

21. За попередніми власниками й орендарями (окремими особами, сім'ями, товариствами й громадами) по їх бажанню і з

постанови волосних земельних комітетів залишаються в користування участки землі з садами, виноградниками, хмільниками й т. й.

42

г

в кількості, яку вони власною працею і працею своєї сім'ї можуть

обробити.

Примітка. Трудові сади, виноградники, хмільники й т. й. залишаються в користуванні бувших власників і не врізуються.

22. Всі землі, які до видання цього закону були в розпорядженню органів місцевого самоврядування і різних громадських та наукових установ, в порядку ст. 7-в. (основних засад) залишаються в

їх користуванню з постанов повітових земельних комітетів.

23. Садибні участки землі під оселями і різними господарськими торговельними й промисловими підприємствами залишаються в

користуванню власників у кількості, яка встановлюється земельними комітетами чи органами міського самоврядування по приналежності (ст. 4).

24. Всі инші землі, не зазначені в §§ 21, 22 і 23, переходять до

порядкування земельних комітетів.

25. Одночасно з цими землями від власників переходять до

розпорядження земельних комітетів живий і мертвий сільсько-господарський інвентар і будівлі, за винятком тієї кількости їх, котра

конче потрібна їм для життя й ведення приватньо-трудового господарства чи торгових і промислових підприємств, згідно з ст. 23.

26. Зазначені в § 25 землі поділяються земельними комітетами

на дві частини:

а) на землі для загально-громадського господарства, згідно з

ст.ст. 6 і 7, і І

б) на землі для приватньо-трудового користування.

27. З земель, призначених для приватньо-трудового користування, в першу чергу задовольняються потреби місцевої малоземельної та безземельної хліборобської людности і в другу—потреби

місцевої нехліборобської й немісцевої людности.

Примітка. Малоземельними вважаються такі хлібороби, площа

землі котрих не задовольняє споживчих потреб їхніх сімей, при веденню господарства звичайним для своєї місцевости способом.

28. Наділення провадиться по нормі, встановленій в порядку

ст.ст. 9 і 10 (основних засад).

29. Урівнювання в користуванню землею провадиться шляхом:

а) оподаткування лишків землі поверх встановленої норми

відповідно чистого доходу з них;

б) оподаткування надзвичайних доходів з землі, які залежать

від природних якостей участка або близости до торговельних центрів і инших соціяльно- економічних умов, незалежних від праці

господарів цих хазяйств;

в) розселення, або зміни меж, участків і їх розмірів.

43

30. Землі, які залишаються після наділення місцевої людности

по установлених нормах, доки буде вироблено центральними органами земельної реформи план розселення й переселення, можуть

даватись в користування місцевій людності поверх цих норм на

умовах, установлених земельними комітетами.

31. Земля для засіву буряків і инших рослин, за якими буде

визнано особливе значіння, нарізується в приватньо-трудове користування з умовою не зменшувати площі цих культур.

32. Висококультурні господарства передаються цілими в користування товариствам або сільським громадам, котрі будуть вести

господарство спільно, по планах затверджених земельними комітетами. На таких самих умовах без поділу передаються в користування сади, хмільники, виноградники й таке инше.

33. Племенні розсадники й питомники, селекційні та досвідні

поля і станції переходять цілими в порядкування земельних комітетів, котрі або самі ведуть на них хазяйнування, або передають їх

органам місцевого самоврядування та науковим закладам.

Клунний Г. В боротьбі за селянство. Земельне законодавство контр-революційних

урядів за час революції на Україні. — Харків, 1926. - С. 68-73.

Мирний договір між Українською Народною

Республікою з одної, а Німеччиною,

Австро-Угорщиною, Болгарією

і Туреччиною з другої сторони

(9 лютого 1918 р.)

Тому, що Український Народ в протягу сучасної світової війни

проголосив себе незалежним і виразив бажання привернути мирний

стан між Українською Народною Республікою і державами, що

находяться у війні з Росією, постановили правительства Німеччини, Австро-Угорщини, Болгарії і Туреччини заключити мировий

договір з правительством Української Народної Республіки; вони

хотять цим вчинити перший крок до тривалого і для всіх сторін

почесного світового миру, котрий не тільки має покласти кінець

страхіттям війни, але також має вести до привернення дружніх

відносин між народами на полі політичному, правному, господарському і умовому. В тій цілі до нав'язання мирових переговорів у

Берестю Литовськім зібралися повновласники вищеозначених правительств, а саме:

44

За Правительство Української Народної Республіки Члени

Української Центральної Ради:

Пан Олександер Севркж,

Пан Микола Любинський

і Пан Микола Левітський;

За Цісарсько-Німецьке Правительство державний секретар заграничного уряду, Цісарський Дійсний Тайний Радник

Пан Ріхард фон Кільман;

За ц. і к. Спільне Австрійсько-Угорське Правительство Міністр Цісарськ. і Королівськ. Дому і справ заграничних Його Ц. і

К. Апостольського Величества Тайний Радник

Отокар граф Чернін фон і цу Худеніц;

За Королівсько-Болгарське Правительство президент міністрів

Пан Д-р Василь Радославов,

Посол Пан Андрій Тошев,

Посол Пан Іван Стоянович,

Військовий повновласник Пан полковник

Петро Ганчев,

Пан Д-р Теодор Анастасов;

За Цісарсько-Османське Правительство Й. В. Великий Візир

Талат Паша,

міністр справ заграничних Агмед Нессімі Бей,

Й. В. Ібрагім Гаккі.Паша,

Генерал Кавалерії Агмед Іццет Паша;

і по предложенню своїх повновластей, які признано добре і

належно виставленими, згодилися на слідуючі постанови:

Стаття І.

Українська Народна Республіка з однієї і Німеччина, АвстроУгорщина, Болгарія і Туреччина з другої сторони заявляють, що

воєнний стан між ними покінчений. Сторони, які заключають

договір, вирішили жити взаємно в мирі і дружбі.

Стаття II.

1) Між Українською Народною Республікою з однієї і АвстроУгорщиною з другої сторони, оскільки ті дві держави граничитимуть з собою, будуть ті границі, які існували між Австро-Угорською

Монархією і Росією перед вибухом війни.

2) Далі на північ ітиме границя Української Народної Республіки, починаючи від Тарнограда, загально по лінії Білгорай —

Цебогшин — Красностав — Пугачів — Радин — Межирічче —

Сарнаки — Мельник — Високо- Литовськ — Каменець-Литовськ —

Прушани — Вигоновське Озеро.

45

Подрібно установлюватиме границю мішана комісія після етнографічних відносин і з узглядненням бажань населення.

3) На випадок, якби Українська Народна Республіка мала

граничити ще з якою іншою державою Почвірного Союзу, то щодо

того застерігаються окремі умови.

Стаття III.

Спорожнювання занятих областей почнеться негайно по ратифікації цього мирового договору.

Спосіб переведення спорожнення і передачі спорожнених областей означуть повновласники інтересованих сторін.

Стаття IV.

Дипломатичні і конзулярні зносини між сторонами, що заключають договір, почнуться зараз по ратифікації мирового договору. Для можливо найбільшого допущення конзулів обох сторін

застерігаються окремі умови.

Стаття V.

Сторони, що заключають договір, зрікаються взаємно звороту

їх воєнних коштів, тобто державних видатків на провадження війни, як також звороту їх воєнних шкід, то є тих шкід, які повстали

для них і їх горожан у воєнних областях через військові зарядження

з включенням всіх реквізицій, зроблених у ворожому краю.

Стаття VI.

Воєнні полонені з обох сторін будуть відпущені до дому, хіба

би вони схотіли за згодою держави, в котрій вони перебувають,

залишитися в її областях або удатися до іншого краю.

Питання, що з тим стоять у зв'язку, позлагоджуються в окремих договорах, передбачених в VIII статті.

Стаття VII.

(Подається у вільному викладі.)

Ця стаття регулює економічні зв'язки України з Центральними державами, зокрема, визначає курс української валюти по відношенню до німецької марки та австрійської крони, митні тарифи

тощо.

Стаття VIII.

Привернення публічних і приватних правних зносин, вимога

воєнних полонених і цивільних інтернованих, справа амнестії, як

також справа поступовання з торговельними кораблями, що попали

у власть противника, управильниться з Українською Народною

Республікою в поодиноких договорах, котрі становлять щодо суті

складову часть нинішнього мирового договору і по змозі рівночасно

з ним вступають у силу.

46

Стаття IX.

Умови, прийняті в оцьому мировому договорі, творять неподільну цілість.

Стаття X.

При толкуванні цього договору для зносин між Україною і

Німеччиною є міродайним український і( німецький текст, для

зносин між Україною і Австро-Угорщиною український, німецький

і угорський текст, для зносин між Україною і Болгарією український і болгарський текст, а для зносин між Україною і Туреччиною

український і турецький текст.

Кінцеві постанови.

Нинішній мировий договір буде ратифікований. Ратифікаційні грамоти мають бути обміняні якомога скоріше у Відні.

Мировий договір стає правосильним по його ратифікації,

оскільки в ньому нічого іншого не поставлено.

На доказ того повновласники цей договір підписали і свої

печаті приложили.

Зладжено в п'яти первописях в Берестю Литовськім

9 лютого 1918 року.

Копиленко О.Л. «Сто днів» Центральної

Ради. - К., 1992. - С. 190-193.

Тайний договір про Галичину та Буковину.

Тайний договір між Австро-Угорщиною та

Українською Народною Республікою в справі

Східної Галичини та Буковини

При підписанні заключеного миру між Німеччиною, АвстроУгорщиною, Болгарією і Туреччиною з однієї сторони і Українською Народною Республікою з другої, ц. і к. міністр закордонних

справ граф Чернін, як уповноважений Австро-Угорщини з одного

боку і... як уповноважений Української Народної Республіки з

другого боку, кладуть вагу на те, щоб встановити, що слідує:

З перебігу ведених переговорів представники Австро- Угорщини й Української Народної Республіки набрали переконання, що

обидві великодержави є керовані волею жити між собою в тісній

дружбі і оживлених зносинах.

Признаючи, що ті зносини будуть скріплені, якщо меншості,

що живуть в обох тих державах, відносно яких друга сторона є

заінтересована, будуть мати цілковите забезпечення для свого вільного національного і культурного розвитку, ц. і к. міністр закордон47

них справ із вдоволенням приймає до відома, що Українська Народна Республіка вже утворила закони, які забезпечують права живучих на Україні частин польського і німецького народу, а також

права жидівського населення.

1 навпаки, уповноважені Української Народної Республіки

приймають до відома, що австрійський уряд рішився на основі

намірів, проголошених Його Цісарською і Королівською Апостольською Величністю при Його вступі до правління і в Його престольній промові, поробити заходи, які, розбудовуючи далі існуючі інституції, мають дати тій частині українського народу, яка мешкає в

Австрії, дальше забезпечення для її національного і культурного

розвитку.

Для осягнення тієї цілі австрійський уряд предложить обом

палатам Державної Ради проект закону, силою якого ті частини

Східної Галичини, де переважає українське населення, будуть відділені від королівства Галичини і злучені з Буковиною в один

суцільний коронний край. Цей замір австрійський уряд має здійснити найпізніше до 31 липня б. р. Австрійський уряд буде всіми

засобами, які дає йому конституція, змагати до того, щоб цей

законопроект одержав силу закону.

При цьому існує порозуміння про те, що ця заява творить з

мировим договором неподільну цілість і що важність цієї заяви

вигасає, якщо не буде виповнена яка-небудь постанова мирового

договору. Цей документ і його зміст мають лишитися тайними.

Копиленко О.Л. «Сто днів» Центральної

Ради. - К., 1992. - С. 194-195.

Закон Центральної Ради «Про громадянство

Української Народної Республіки»

(2 березня 1918 р.)

§ 1. Громадянином Української Народної Республіки вважати

кожного, хто родився на території України і зв'язаний з нею

постійним перебуванням та на цій підставі бере собі свідоцтво

приналежності своєї до громадян Української Народної Республіки.

§ 2. Громадяни Республіки зобов'язані підтримувати державу

всіма силами і засобами, коритись її законам, боронити від ворогів

і підтримувати добрий лад, порядок, свободу, рівність, справедливість.

§ 3. Тільки громадяни Республіки користатимуться з усієї

повноти громадянських і політичних прав, беруть участь в орудованні державним і місцевим життям через пасивну і активну участь

в виборах до законодавчих установ і органів місцевого самовряду48

вання і мають права служби в державних і державно-громадських

установах.

§ 4. Для відібрання свідоцтва про приналежність до громадян

Української Народної Республіки мешканці Української Народної

Республіки, які відповідають умовам § 1, мають на протязі 3 (трьох)

місяців від дня опублікування цього закрну зложити урочисто

клятви (торжественное обещание) на вірність Українській Народній Республіці в порядку, визначеному окремим законом.

§ 5. Хто з визначених в § 1 цього закону осіб не захоче бути

громадянином Української Народної Республіки, повинен на протязі 3 (трьох) місяців від дня опублікування цього закону подати

про це заяву по місцю проживання місцевому комісарові з визначенням, до громадян якої держави він належатиме, і комісар видає

тимчасове посвідчення на перебуття на території Республіки, коли

б признав це можливим, на термін не більше 3 (трьох) місяців.

§ 6. Прохання про прийняття в громадянство Республіки осіб,

які не відповідають умовам § 1, подають по місцю проживання

прохача місцевій владі, а за кордоном Української Народної Республіки — її представникові, а ті з своїм заключенням передають

прохання народному міністрові внутрішніх справ, який остаточно

вирішує справу про прийняття прохача в громадянство Республіки.

§ 7. Подавати прохання про прийняття в громадянство Республіки, згідно з § 6, можуть особи, що постійно прожили 3 (три) роки

на території Республіки, не помічені були ніколи в діяльності,

спрямованої проти Української Держави, і до того тісно зв'язані з

її територією своїм промислом чи заняттям.

§ 8. Особи, які не прожили останніх 3 (три) роки на території

України, але можуть документами довести тісний зв'язок з Україною, також мають право подавати прохання про прийняття в

громадянство Української Народної Республіки на протязі 6 (шести) місяців від дня опублікування цього Закону для країн поза

Європою, а після цього вони підпадають вимогам.

§ 9. Жінки слідують громадянству чоловіків, оскільки не заявили противного протягом термінів, вказаних цим Законом в відповідних випадках. Діти до повноліття слідують громадянству батька, але від 14 (чотирнадцяти) літ можуть заявити про своє громадянство самостійно.

§ 10. Громадянин Української Народної Республіки не може

бути громадянином іншої держави.

§11. Громадяни інших держав для тимчасового перебування

на території Республіки повинні одержати від місцевої влади посвідчення, але на термін не більше 6 (шести) місяців.

! 7-І- 49

§ 12. Громадянин Української Народної Республіки має право

зрікатися громадянства Української Народної "Республіки і через рік

після того, як подасть про це заяву місцевій владі про приналежність, вказавши при цьому, в громадянство якої держави він переходить, він позбавляється прав і звільняється від обов'язків українського громадянства.

3 оригіналом згідно:

Голова УЦР Грушевський

Секретар УЦР Чечель

Народна воля. — 1918. — 16 берез.

Циркуляр Міністерства внутрішніх справ

про основи політики Української Народної

Республіки (4 березня 1918 р.)

Ворогами Української Народньої Республіки злочинне ширяться межи людністю неправдиві чутки, що немов-би соціялістичне

правительство Республіки думає зламати всі завоювання революції.

Пропонується п. п. комісарам негайно оповістити ввесь трудящий

люд України, що Рада Народніх Міністрів твердо і непорушне

стоїть на стражі всіх політичних, соціяльних і національних здобутків Великої Революції, а також негайно видрукувати земельний

закон в кількості не менше, як по тисячі примірників на волость,

поширити його між людністю, прочитати його на всіх сільських

громадських зборах. Одночасно пропонується закликати до роботи

земельні волосні, повітові і губерніяльні комітети і довести до

відома населення, що земельний закон буде проводитися в життя

неухильно, непорушне для забезпечення всього працюючого люду.

Але самочинні захвати, насильства, порушення цього закону і

законних постанов земельних комітетів, з якого-б боку вони не

йшли, будуть рішуче, а в разі потреби й озброєною силою припинятись, на винуватих-же накладатиметься сувора кара. Про виконання цього циркуляру повідомити Міністерство не пізніше, як

через сім день.

4 березня 1918 року, № 24.

Народній Міністр Внутрішніх Справ Христюк.

Директор політично-адміністр. департаменту Гаєвський.

З оригіналом згідно: За діловода Лібацький.

Клунний Г. В боротьбі за селянство. Земельне законодавство контр-революційних

урядів за час революції на Україні. — Харків, 1926. - С. 73.

50

Закон Центральної Ради про державну мову

(березень 1918 р.)

(Витяги)

Центральна Рада ухвалила:

1. Всякого роду написи, вивіски тощо.на торговельно- промислових, банкових та подібних закладах і конторах повинно писатися

державною українською мовою, окрім інших мов... при тім написи

українською мовою мають бути на основній части всього напису,

на чільнім місці.

2. Ця постанова має силу і до всякого роду виробів... виготовлених на території Республіки, які мають етикетки, написи.

3. По всіх торгово-промислових банкових і т. п. закладах,

конторах... мовою в діловодстві має бути державна українська.

Нова рада. — 1918. — 24(11) берез.

Наказ головнокомандуючого окупаційними

військами в Україні генерала Ейхгорна про

відновлення землекористування поміщиків та

іхнє право на урожай (квітень 1918 р.)

(Витяги)

Там, де селяни не можуть засіяти всієї землі на селі і де ще

знаходяться поміщики, останні повинні потурбуватися про засів

землі, і у таких випадках уже земельні комітети не можуть відібрати

у поміщиків землю для справедливого її розділу між селянами.

Селяни ні чим не повинні перешкоджати поміщикам в засіванні

полів. Для засіву землі і жнив земельні комітети повинні надавати

поміщикам коней, сільськогосподарські знаряддя праці, а також

зерно для посіву. Урожай у таких випадках буде належати... тим, хто

засіяв землі.

6 квітня 1918 р.

Хрестоматія з історії України. Посібник

для вчителів / В. І. Червінський, В.Є.Кругляков, В.В.Пилипенко та ін.; Заред. В.І.Чер-

вінського. — К., 1996. — С.228.

4* 7-127

51

Конституція Української Народної Республіки

(Статут про державний устрій,

права і вольности УНР)

(29 квітня 1918 р.)

І. ЗАГАЛЬНІ ПОСТАНОВИ

1. Відновивши своє державне право, як Українська Народня

Республіка, Україна, для кращої оборони свого краю, для певнішого забезпечення права і охорони вільностей, культури і добробуту

своїх громадян, проголосила себе і нині єсть державою суверенною,

самостійною і ні від кого незалежною.

2. Суверенне право в Українській Народній Республіці належить народові України, цебто громадянам УНР всім разом.

3. Це своє суверенне право народ здійснює через Всенародні

Збори України.

4. Територія УНР неподільна, і без згоди Всенародніх Зборів в

2/3 голосів присутніх членів не може відбутися ніяка зміна в

границях Республіки або в правнодержавних відносинах якоїсь

території до Республіки.

5. Не порушуючи єдиної своєї власти, УНР надає своїм землям, волостям і громадам права широкого самоврядування, додержуючи принціпу децентралізації.

6. Націям України УНР дає право на впорядкування своїх

культурних прав в національних межах.

II. ПРАВА ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

7. Громадянином УНР вважається кожна особа, яка це право

набула порядком, приписаним законами УНР.

8. Громадянин УНР не може бути разом з тим громадянином

иншої держави.

9. Громадянин УНР може зложити з себе громадянські права

заявою до Уряду УНР з захованням приписаного законом порядку.

10. Позбавити громадянських прав громадянина УНР може

тільки постанова Суду Республіки.

11. Актова, громадянська і політична правомочність громадянина УНР починається з 20 літ. Ніякої різниці в правах і обов'язках

між чоловіком і жінкою право УНР не знає.

12. Громадяне в УНР рівні в своїх громадянських і політичних

правах. Уродження, віра, національність, освіта, майно, податкування не дають ніяких привілеїв в них. Ніякі титули в актах і

діловодстві УНР вживатися не можуть.

13. Громадяне УНР і ніхто инший не може бути затриманий

на території її без судового наказу инакше, як на гарячім вчинку.

52

Але і в такім разі він має бути випущений не пізніше, як за 24

години, коли суд не встановить якогось способу його затримання.

14. Громадянин УНР і ніхто инший на території її не може

бути покараний смертю, ані відданий яким-небудь карам по тілу,

або иншим актам, які понижують людську гідність, ані підпасти

конфіскації майна, як карі.

15. Домашнє огнище призначається недоторканим. Ніяка ревізія не може відбутися без судового наказу. В наглих випадках

можуть органи правної охорони порушити недоторканість і без

судового наказу, одначе і в тім випадку має бути на жадання

громадянина доставлений судовий наказ не далі, як на протязі 48

годин по довершенню ревізії.

16. Установлюється листова тайна. Органам державної влади

не вільно відкривати листів без судового наказу инакше, як у

випадках законом означених.

17. Громадянин УНР і ніхто инший на території її не може

бути обмежений в правах слова, друку, сумління, організації, страйку, скільки він не переступає при тім постанов карного права.

18. Кожний громадянин УНР і всі инші на території мають

свободу перемін місця пробування.

19. Постанови §§ 14, 16, 17, 18 і 19 не торкаються нормовання

спеціяльними законами виїмкового стану, який можна встановляти

лише кожен раз окремим законом, згідно §§ 79 і 80.

20. Лише Громадяне УНР користуються усієї повноти громадянських і політичних прав, беруть участь в орудуванню державним

і місцевим життям через активну і пасивну участь у виборах до

законодавчих установ і органів місцевого самоврядування.

21. Активне і пасивне право участи у виборах, як до законодатних органів УНР, так і до всіх виборчих органів місцевого самоврядування, мють всі громадяне УНР, коли їх до дня виконання

виборчого акту вийде двадцять літ. Виїмок творять признані законом за безумних або божевільних, котрі находяться під опікою. Як

карні переступства тягнуть позбавлення виборчого права про те

рішають Всенародні Збори звичайним законодатнім порядком. Ніяких вищих обмежень виборчого права не може бути. Окремі

постанови про права громадянства нормує спеціальний закон.

III. ОРГАНИ ВЛАСТИ УКРАЇНСЬКОЇ

НАРОДНЬОЇ РЕСПУБЛІКИ

22. Вся власть в УНР походить від народу, а здійснюється в

порядку, установленім цим статутом.

53

23. Верховним органом УНР являються Всенародні Збори, які

безпосередньо здійснюють вищу законодавчу власть в УНР і формують вищі органи виконавчої і судової власти УНР.

24. Вища власть виконавча в УНР належить Раді Народніх

Міністрів.

25. Вищим органом судовим єсть Генеральний Суд УНР.

26. Всякого рода справи місцеві впроваджують виборчі Ради і

Управи громад, волостей і земель, їм належить єдина безпосередня

місцева власть: міністри УНР тільки контролюють і координують їх

діяльність (§ 50), безпосередньо і через визначених ними урядовців,

не втручаючись до справ, тим Радам і Управам призначених, а всякі

спори в цих справах рішає Суд Української Народньої Республіки

(§§ 60 і 68).

IV. ВСЕНАРОДНІ ЗБОРИ УКРАЇНСЬКОЇ

НАРОДНЬОЇ РЕСПУБЛІКИ

27. Всенародні Збори вибираються загальним, рівним, безпосереднім, тайним і пропорціональним голосуванням всіх, хто користується громадянськими і політичними правами на Україні і в них

судове не обмежений.

28. Вибори мають бути впорядковані так, щоб один депутат

припадав приблизно на сто тисяч людности і щоб при виборах ніхто

не мав другого голосу. У всім иншім правила виборів у Всенародні

Збори установляються законом.

29. Депутатом може бути вибраний кожний не обмежений в

своїх правах громадянин УНР, котрому минуло 20 років. Він не

може бути потягнений до одповідальности за свою політичну діяльність. Під час виконування своїх депутатських обов'язків він дістає

платню в висоті і в порядку, установлених Всенародніми Зборами.

30. Провірка виборів належить Судові УНР. Свої рішення в

цих справах він передає Всенароднім Зборам. Признання мандатів

неправними і скасовання виборів та призначення на їх місце нових

виборів належить Всенароднім Зборам.

31. Депутати до Всенародніх Зборів вибираються на три роки.

По трьох роках з дня виборів вони тратять свою силу, коли Збори

не були розпущені й заступлені новими дочасно.

32. Дочасно Всенародні Збори розпускаються їх же постановою, а також волею народу, виявленою не менш, як трьома міліонами виборців, писаними заявами, переданими через громади Судові, котрий по провірці правосильности, повідомляє про це домагання Всенародні Збори.

33. Нові вибори по постанові Всенародніх Зборів розписує

виконавча власть. Всенародні Збори тратять свою повновласть з

54

днем передачі її новообраним Всенароднім Зборам. Між постановою про розписання виборів і скликанням нових Всенародніх Зборів не може минути більш, як три місяці.

34. Скликає Всенародні Збори і провадить ними Голова їх,

вибраний Всенародніми Зборами. Нові Всенародні Збори скликає і

відкриває Голова, вибраний попередніми Всенародніми Зборами.

Уряд Голови триває весь час, поки не будуть скликані нові Збори і

буде вибраний ними Голова. Заміняє його заступник, вибраний

Зборами на випадок смерти або тяжкої хвороби, до вибору нового

Голови.

35. Голова Всенародніх Зборів, як їх представник, іменем

Республіки сповняє всі чинности, зв'язані з представництвом Республіки.

36. В поміч Голові, в справах, вичислених в §§ 32—33 Всенародніми Зборами, вибірається йому товаришів, в числі, яке установляють Всенародні Збори. Один з них вибірається заступником

Голови.

37. Всенародні Збори збіраються на сесію не менш, як два рази

щороку. Перерва між сесіями не може бути більш трьох місяців. На

пропозицію, внесену 1/5 депутатів, Всенародні Збори повинні бути

скликані не пізніше від її одержання Головою.

38. Для правосильности рішень Всенародніх Зборів треба присутности більш, як половини депутатів. Всі справи рішаються звичайною більшістю присутніх. Тільки відділення території, зміни

конституції, проголошення війни і віддання під слідство і суд

міністрів рішаються спеціяльною більшістю.

39. Законодатні проекти вносяться на розгляд Всенародніх

Зборів:

а) президією в порозумінню з Радою Старшин Зборів;

б) поодинокими фракціями, зареєстрованими Всенародніми

Зборами;

в) окремими депутатами, числом не менш 30-ти;

г) Радою Народніх Міністрів УНР;

д) органами самоврядування, які об'єднують не менш 100

тисяч виборців;

е) безпосередньо виборцями-громадянами Республіки, в числі

не менш 100 тисяч, писаними заявами, потвердженими через громади і поданими Судові, що по провірці їх правосильности передає

цю пропозицію Голові Всенародніх Зборів.

40. Законодатні проекти, внесені вказаним в § 39 порядком,

передаються президією Всенародніх Зборів до комісії і після докладу комісії приймаються остаточно Всенародніми Зборами. Законодатні проекти, внесені з ініціятиви Ради Народніх Міністрів, разом

55

з внесенням до президії Всенародніх Зборів подаються до відома

Ради Народніх Міністрів.

41. Законодатні проекти, внесені, а не ухвалені в одній сесії,

можуть прийти під ухвалу нової сесії, але не можуть переходити під

ухвалу Всенародніх Зборів нового складу (після нових виборів).

42. Внесення про зміну Конституції вносяться і проходять тим

же порядком, вказаним в § 39—41, але для ухвали їх потрібно 3/5

присутніх депутатів, а ухвала стає правосильною тільки тоді, коли

ця ухвала буде поновлена звичайною більшістю Всенародніми Зборами в новім складі, після найближчих нових виборів. У всім

иншім, не вказанім Конституцією, лад і діяльність Всенародніх

Зборів нормується наказом, який Всенародні Збори ухвалюють і

змінюють в звичайнім порядку.

43. Закони і постанови Всенародніх Зборів розпубліковуються

ними, як виїмки з протоколів їх засідань, за підписом Голови (або

його товариша) і одного з Секретарів Всенародніх Зборів. Обов'язують вони від дня одержання їх в місцевих установах, оскільки не

постановлено инакше в самім законі.

44. Без ухвали Всенародніх Зборів не можуть побиратись ніякі

податки.

45. Без постанови Всенародніх Зборів не можуть бути зроблені

на рахунок УНР ніякі позики, а ні взагалі якісь обложення державного майна.

46. Громадяне України не можуть бути покликані до обов'язкової військової або міліційної служби инакше, як постановою

Всенародніх Зборів.

47. Війна не може бути проголошена, ні згода не може бути

заключена від імені УНР без постанови Всенародніх Зборів. Для

проголошення війни треба ухвали двох третин присутніх членів

Всенародніх Зборів.

48. Всенародні Збори затверджують трактати політичні й економічні, що укладаються іменем УНР.

49. Всенародні Збори установляють одиниці міри, ваги і монети УНР.

V. ПРО РАДУ НАРОДНІХ МІНІСТРІВ

УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНЬОЇ РЕСПУБЛІКИ

50. Яко вища виконавча вдасть УНР (§ 22), Рада Народніх

Міністрів її порядкує всіма справами, які зістаються поза межами

діяльности місцевої самоуправи (§ 24) або дотикають цілої УНР,

координує і контролює діяльність цих установ, не порушуючи

законом установлених компетенцій їх, та приходить їм в поміч,

коли вони до неї звертаються.

56

51. Рада Народніх Міністрів дістає свою повновласть від Всенародніх Зборів і тільки перед якими відповідає.

52. Формує Раду Народніх Міністрів Голова Всенародніх Зборів та порозумінням з Радою Старшин Зборів, і потім Рада Народніх

Міністрів подається на затвердження Всенароднім Зборам.

53. Тим самим способом робиться частинне доповнення Ради

Народніх Міністрів.

54. Число членів Ради Народніх Міністрів і спеціялізацію їх

портфелів установлюють Всенародні Збори.

55. Кожен депутат Всенародніх Зборів має право ставити

запитання Раді Народніх Міністрів в цілому, чи поодиноким її

членам, оголошуючи запитання через президію Всенародніх Зборів.

56. Фракція Всенародніх Зборів і депутати, в числі не менш

15-ти, можуть ставити Раді Народніх Міністрів чи поодиноким її

членам.жадання вияснень, порядком § 55. Коли Всенародні Збори

більшістю голосів підтримують таке жадання, міністри не пізніше

семи день мають на ці жадання дати пояснення у Всенародніх

Зборах УНР — самі чи через своїх представників.

57. Член Ради Народніх Міністрів, котрому більшість Всенародніх Зборів УНР висловить недовірря, складає свою повновласть,

і через 24 години після цього Всенародні Збори можуть приступити

до заміщення його способом, вказаним в § 53. Те саме розуміється

про цілу Раду Народніх Міністрів, коли їй буде висловлено недовірря в цілости.

58. Постановою 2/3 Всенародніх Зборів члени Ради Народніх

Міністрів можуть бути віддані під слідство й суд за свою діяльність.

59. Члени Ради Народніх Міністрів мають право брати участь

в дебатах Всенародніх Зборів з дорадчим голосом. Члени Всенародніх Зборів під час свого пробування в складі Ради Народніх

Міністрів теж мають тільки дорадчий голос.

VI. СУД УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНЬОЇ РЕСПУБЛІКИ

60. Суд в УНР одбувається іменем її.

61. Поступовання в суді має бути прилюдне і устне.

62. Судова власть в рамках цівільного, карного і адміністраційного законодавства здійснюється виключно судовими установами.

63. Судових вирішень не можуть змінити ні законодатні, ні

адміністраційні органи власти.

64. В яких випадках адміністраційні органи можуть накладати

й екзекувати кари — про це рішає виключно закон.

65. Суд для всіх громадян Республіки один і цей самий, не

виключаючи й членів Всенародніх Зборів та членів Ради Народніх

Міністрів, з захованням при цьому постанов § 58 цього закона.

57

66. Найвищим Судом Республіки являється Генеральний Суд

УНР, зложений з колегії, вибраної Всенародніми Зборами на протяг п'яти літ.

67. Генеральний Суд являється найвищою касаційною інстанцією для всіх судів Республіки і не може бути судом першої та другої

інстанції та мати функцій адміністративної власти.

68. В усім иншім організація і компетенція судів та особи

речевої принадлежности судової установлюється законом.

VII. НАЦІОНАЛЬНІ СОЮЗИ

69. Кожна з населяючих Україну націй має право в межах УНР

на національно-персональну автономію, цеб-то право на самостійне устроєння свого національного життя, що здійснюється через

органи Національного Союзу, влада якого шириться на всіх його

членів, незалежно від місця і поселення в УНР. Це є невіднімаєме

право націй, і ні одна з них не може бути позбавлена цього права

або обмежена в ньому.

70. Населяючим територію УНР націям — великоруській, єврейській і польській — право на національно-персональну автономію дається силою цього закону Нації ж білоруська, чеська, молдавська, німецька, татарська, грецька та болгарська можуть скористуватися правом національно-персональної автономії, якщо до

Генерального Суду про те поступить заява від кожної нації зокрема,

підписана не менш, як 10 000 громадян УНР без ріжниці полу і віри,

не обмежених по суду у своїх політичних правах, що заявляють про

належність свою до цієї нації. Генеральний Суд розглядає заяву в

публичному засіданню в строк не пізніше, як через 6 місяців зо дня

її подання, сповіщує про свою постанову Раду Народніх Міністрів

і оголошує її до загальної відомости. Зазначені заяви від націй, які

не перелічені в цій статті, подаються на розгляд Всенародніх Зборів

УНР.

71. Для здійснення зазначеного в § 60 права, громадяне УНР,

належні до цієї нації, утворюють на території УНР Національний

Союз. Членам кожного національного союзу ведуться іменні списки, які в сукупносте складають національний кадастр, який по

складанню публікується до загальної відомости: кожен громадянин

має право вимагати як свого включення в даний національний

кадастр, так і виключення з нього, з огляду на заяву про належність

його до цієї нації.

72. Національний Союз користується правом законодавства і

врядування в межах компетенції, котра точно встановлюється в

порядкові, зазначеному в § 75 цього закону. Національному Сою-

зові виключно належить право представництва цієї нації, яка живе

58

на території УНР, перед державними і громадськими установами.

Законодатні постанови, які видаються Національними Зборами в

межах компетенції Національного Союзу (§ 75), належить до оголошення в загально-установленому порядку.

73. З загальних зборів УНР та органів місцевого самоврядування одчисляється в розпорядження Національного Союзу на справи,

якими він завідує, із сум, взагалі призначених на ці справи, певні

частини, пропорціональні кількосте членів даного Національного

Союзу.

74. Національний Союз установлює свій щорічний бюджет і

має право:

а) оподаткування своїх членів на підставах, установлених для

загальнодержавного оподаткування;

б) за своєю відповідальністю робити позики і приймати инші

фінансові заходи для забезпечення діяльносте Національного Союзу.

75. Обсяг справ, належних до компетенції Національного Союзу й окремих його органів, як рівно і устрій установ, опреділяється

постановою Установчих Зборів цієї нації, котрі разом з цим опреділяють і порядок змінення своїх постанов. Прийняті постанови,

які торкаються обсягу компетенції Національного Союзу, належать

до розгляду і ствердження Всенародніми Зборами УНР.

Примітка. Незгідности, які можуть виникати з цього приводу між

національними Установчими Зборами і Всенародніми Зборами УНР,

розв'язуються погоджуючою комісією, котра складається з одинакового числа представників від цих установ. Постанови погоджуючої комісії

переходять на остаточне ствердження Всенародніх Зборів УНР.

76. Національні Установчі Збори утворюються з членів, обраних належними до цієї нації громадянами УНР, котрим вийшло 20

років, на основі загального, без ріжниці полу і віри, рівного виборчого права, через безпосередні вибори і таємне голосування, з

приложенням принціпу пропорціонального представництва.

77. Органи Національного Союзу є органи державні. Вищим

представницьким органом Національного Союзу є Національні

Збори, які обіраються членами Союзу на основах, зазначених в §

76. Вищим виконавчим органом Союзу є Національна Рада, котра

обірається Національними Зборами і перед ними відповідає.

78. Всі суперечки по питанню компетенції, які виникатимуть

між органами Національного Союзу, з одного боку, та органами

державного урядування, місцевого самоврядування і инших національних союзів, з другого боку, розв'язуються адміністраційним

судом.

59

VIII. ПРО ЧАСОВЕ ПРИПИНЕННЯ

ГРОМАДСЬКИХ СВОБІД

79. У випадку державної конечности (під час війни або внутрішніх зворушень) можуть громадянські свободи бути частю обмежені, частю припинені.

80. Котрі громадянські свободи і в якій мірі мають бути тоді

припинені, має означати спеціяльний закон, виданий звичайним

порядком.

81. Заведення тимчасового припинення громадянських свобод

чи їх обмеження у випадках та межах, предвиджених згаданими в §

80 законами, ухвалюють Всенародні Збори.

82. Коли Всенародні Збори не зібрані, може припинити часово

громадські свободи Рада Народніх Міністрів на власну одвічальність, з обов'язком предложити цей свій розпорядок на перше

засідання в найближчій сесії Всенародніх Зборів.

83. Припинення громадських свобід не може тривати довше,

як три місяці, і продовження тоді повинні ухвалити Всенародні

Збори.

Українська Центральна Рада

29 квітня 1918 р.

Історія української Конституції / Упоряд.

А.Г.Слюсаренко, М.В.Томенко. — К., 1997.

- С. 105-113.

60

<< | >>
Источник: В.Д.Гончаренко, А.Й.Рогожин, О.Д.Святоцький. Хрестоматія з історії держави і права України. — Том 2. Лютий 1917 р. — 1996 р.: Навч. посіб. для юрид. вищих навч. закладів і фак.: У 2 т. / В.Д.Гончаренко, А.Й.Рогожин, О.Д.Святоцький; За ред. члена-кореспондента Академії правових наук України В.Д.Гончаренка. — К. —1997. — 800с.. 1997

Еще по теме Розділ II. Утворення Української Народної Республіки. Державний лад і право УНР. III Універсал Центральної Ради (7 листопада 1917 р.):

  1. 2. Теорія і практика співвідношення в Конституції України принципів народного суверенітету і розподілу державної влади
  2. Розділ II. Утворення Української Народної Республіки. Державний лад і право УНР. III Універсал Центральної Ради (7 листопада 1917 р.)
  3. Розділ IV. Українська Народна Республіка часів Директорії Декларація Української Директорії (1918 р.)
  4. Джерела, з яких взято тексти документів
  5. «ПЕРША» УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (період Центральної Ради)
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -