Закон Естонської Республіки «Про Уряд Республіки»

Глава 1

Уряд Республіки

Стаття 1. Загальні положення

§ 1. Компетенція Уряду Республіки

— Уряд Республіки здійснює виконавчу владу, керуючись Конституцією і законами Республіки Естонії.

— Уряд Республіки здійснює виконавчу владу безпосередньо або через урядові органи.

§ 2. Місцезнаходження Уряду Республіки — Таллінн. § 3. Члени Уряду Республіки

чати міністрів без портфеля.

(3) Уряд Республіки складається не більше ніж з п'ятнадцяти членів.

§ 4. Поєднання функцій членами Уряду Республіки

1) Президент Республіки може, за поданням Прем'єр-міністра, призна­чати міністра з підпорядкуванням йому двох міністерств.

2) Прем'єр-міністр не може одночасно обіймати посаду міністра.

3) Член Уряду Республіки не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, обіймаючи посаду в державних та місцевих органах виконав­чої влади, або входити до складу керівного органу чи наглядової ради комер­ційного підприємства, здійснювати торговельну діяльність або обіймати іншу прибуткову посаду, крім наукової та викладацької роботи.

Стаття 2. Вступ на посаду персональним складом Уряду Республіки

і Міністрами та припинення їхніх повноважень

§ 5. Призначення на посаду члена Уряду Республіки і міністра

2) Член Уряду Республіки призначається на посаду Президентом Респуб­ліки протягом трьох днів з дати надання парламентом Естонії — Riigikogu (надалі — Парламент) кандидату у Прем'єр-міністри повноважень щодо формування Уряду відповідно до пункту 2 § 89 Конституції або коли канди­дат у Прем'єр-міністри, призначений Парламентом відповідно до пункту 6 § 89 Конституції, представляє Президенту Республіки членів уряду, визначе­них в пункті 3 (1) цього Закону, та принаймні тих міністрів, котрі визначені в підпунктах 1) — 13) вищезгаданого пункту.

3) Міністр призначається на посаду Президентом Республіки протягом трьох днів після одержання подання Прем'єр-міністра.

4) Член Уряду Республіки або міністр призначається на посаду розпо­рядженням Президента Республіки, яке оприлюднюється шляхом публікації в Иіі§і Teataja (надалі — Офіційне видання).

§ 6. Вступ на посаду члена Уряду Республіки і міністра

4) Перед вступом на посаду Член Уряду Республіки або міністр складає присягу перед Парламентом.

4) Член Уряду Республіки або міністр складають таку присягу:

«Беручи на себе обов'язки Члена Уряду Республіки, я усвідомлюю відпові­дальність обіймання цієї посади перед Республікою Естонією і моєю совістю. Урочисто присягаю бути відданим конституційному ладу Республіки Естонії і присвячувати всі свої сили забезпеченню добробуту і майбутнього народу Ес­тонії».

4) При вступі на посаду персональним складом Уряду Республіки текст посадової присяги зачитує Прем'єр-міністр. Після цього текст присяги підпи­сується усіма членами Уряду, які вступають на посаду.

4) Міністр, який стає на посаду після вступу на посаду складу Уряду Республіки, зачитує текст посадової присяги і підписує його у присутності Прем'єр-міністра.

4) Член Уряду Республіки, який стає на посаду, підписуючи текст при­сяги, вказує дату і час складення присяги. Присяга вважається складеною з дати і часу підписання тексту присяги. Під час складення посадової присяги має бути присутнім Державний секретар.

4) Нормативно-правовий документ, що видається складом Уряду Рес­публіки, Прем'єр- міністром або міністром у день вступу на пост складу Уряду Республіки або його членів, повинен містити час видачі нормативно-правового документа.

4) Повідомлення про вступ на пост складу Уряду Республіки або міністра оприлюднюється шляхом публікації в Офіційному виданні.

§ 7. Зміни у складі членів Уряду Республіки

(1) Зміни у складі членів Уряду Республіки, що стали на посаду, можуть бути такими:

4) звільнення міністра з посади;

4) призначення на посаду нового міністра;

4) призначення міністра, якому підпорядковується декілька міністерств, крім випадку, передбаченого у § 15 цього Закону;

4) звільнення міністра, якому підпорядковано декілька міністерств, від обов'язків щодо керівництва одним із міністерств, крім випадку, передбачено­го у § 15 цього Закону.

4) Міністр, який склав присягу, вступаючи на посаду в складі даного Уряду Республіки, не повинен знову складати присягу, коли призначається для керівництва іншим міністерством.

4) Зміни у складі членів сформованого Уряду Республіки, який присту­пив до роботи, здійснюються Президентом Республіки протягом трьох днів після одержання подання Прем'єр-міністра. Якщо Парламент висловлює не­довіру міністру, Президент Республіки повинен невідкладно звільнити мініст­ра з посади після одержання повідомлення про це від Голови Парламент.

4) Зміни у складі членів Уряду Республіки, призначених на посаду, здійснюються розпорядженням Президента Республіки, яке оприлюднюється шляхом публікації в Офіційному виданні.

§ 8. Підстави для відставки Уряду Республіки

Уряд Республіки йде у відставку у разі:

4) обрання нового складу Парламенту;

4) відставки Прем'єр-міністра;

4) смерті Прем'єр-міністра;

4) резолюції Парламенту щодо недовіри Уряду Республіки або Прем'єр-міністру і неоголошення Президентом Республіки протягом трьох днів про проведення позачергових виборів до Парламенту за пропозицією Уря­ду Республіки;

4) неприйняття Парламентом резолюції про довіру, представленої Уря­дом Республіки.

§ 9. Підстави для відставки Прем'єр-міністра

4) Прем'єр-міністр йде у відставку, якщо внаслідок відставки міністрів або припинення їхніх повноважень з інших підстав, передбачених законом, Уряд Республіки не має кворуму і не відновлює його протягом двадцяти одного дня після втрати кворуму.

4) Повноваження Прем'єр-міністра припиняються у разі набрання сили обвинувальним вироком суду щодо нього.

4) Прем'єр-міністр може також піти у відставку з власної ініціативи, повідомивши про своє рішення на засіданні Уряду Республіки.

§ 10. Процедура відставки Уряду Республіки

(1) Президента Республіки про відставку Уряду Республіки повідомля­ють:

4) Прем'єр-міністр на першому засіданні нового складу Парламенту у ви­падку, передбаченому підпунктом 81) цього Закону;

4) невідкладно Прем'єр-міністр у випадку, передбаченому підпунктом 82) цього Закону;

4) міністр, який заміщує Прем'єр-міністра відповідно до § 13 цього За­кону, невідкладно після одержання звістки про смерть Прем'єр-міністра, у ви­падку, передбаченому підпунктом 83) цього Закону;

4) Голова Парламенту не пізніше наступного дня після висловлення Пар­ламентом недовіри Уряду Республіки або Прем'єр-міністру, у випадку, перед­баченому пунктом 84) цього Закону;

4) невідкладно Голова Парламенту, у випадку, передбаченому пунктом 85) цього Закону.

У випадках, передбачених підпунктами (1)2), 3), 4) і 5) цього Парагра­фа, повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Особа, яка відповідно до підпунктів (1) 2) і 3) цього Параграфа, повідом­ляє Президентові Республіки про відставку Уряду Республіки, також повідом­ляє про це Парламент.

Якщо Уряд Республіки йде у відставку у зв'язку з набуттям чинності судовим рішенням про визнання винним Прем'єр-міністра, Президент Респуб­ліки повідомляє про це Парламент в день одержання повідомлення суду.

Після вступу на посаду нового Уряду Президент Республіки звільняє від обов'язків Уряд Республіки, який подав у відставку, указом, що оприлюд­нюється через Офіційне видання.

§11. Повноваження Уряду Республіки, який подав у відставку

— Уряд Республіки, відставку якого прийнято, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Уряду.

— Уряд Республіки, відставку якого прийнято, за відсутності гострої пот­реби уникає ухвалення будь-яких принципових рішень або рішень, що призво­дять до збільшення витрат з державного бюджету.

§ 12. Припинення повноважень міністра

1) Повноваження міністра припиняються достроково у разі:

2) відставки;

3) смерті;

4) рішення Президента Республіки за поданням Прем'єр-міністра;

5) прийняття Парламентом резолюції недовіри;

6) набрання законної сили обвинувальним вироком суду;

7) відставки Уряду Республіки.

2) Міністр подає заяву про відставку Президенту Республіки через Прем'єр-міністра. Прем'єр-міністр передає заяву не пізніше ніж через один місяць з дати її одержання.

3) Прем'єр-міністр невідкладно повідомляє Президента Республіки про смерть міністра.

4) Прем'єр-міністр має право входити з поданням до Президента Респуб­ліки про звільнення міністра з посади.

5) Голова Парламенту невідкладно повідомляє Президента Республіки і Прем'єр-міністра про резолюцію недовіри міністру.

6) Суд невідкладно повідомляє Президента Республіки і Прем'єр-мініст- ра про набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо міністра;

7) Якщо міністра звільнено з посади відповідно до підпунктів (1) 1), 3) і 4) цього Параграфа, застосовується пункт 7 (3) цього Закону.

8) Звільнення міністра з посади формулюється і оприлюднюється у по­рядку, передбаченому пунктом 7 (4) цього Закону.

Стаття 3. Заміщення Прем'єр-міністра і Міністра

§ 13. Заміщення Прем'єр-міністра

(1) Прем'єр-міністр, який вступив на пост, своїм наказом призначає двох міністрів, які заміщують Прем'єр-міністра у разі його відсутності, і визначає порядок заміщення. Прем'єр-міністр оголошує свій наказ на першому засідан­ні Уряду Республіки.

(2) У разі відсутності міністрів, призначених заступниками, найстарший за віком присутній міністр заміщує Прем'єр-міністра.

§ 14. Компетенція міністра, який заміщує Прем'єр-міністра

— Міністр, який заміщує Прем'єр-міністра, має такі ж права і обов'язки як Прем'єр-міністр, якщо інше не передбачене законом.

— Міністр, який заміщує Прем'єр-міністра, не має права:

1) подавати Ріідікоди заяву про відставку Уряду Республіки, крім як у разі смерті Прем'єр- міністра;

2) входити з поданням до Президента Республіки про призначення і звільнення міністрів з посади.

— Міністр, що заміщує Прем'єр-міністра, підписує документи, вказую­чи посаду останнього зі словами «виконуючий обов'язки Прем'єр-міністра».

— Без участі Прем'єр-міністра Уряд Республіки не зобов'язаний прий­мати рішення по резолюції щодо довіри, поданої Урядом до Парламенту.

§ 15. Заміщення міністра

— Якщо міністр тимчасово не може виконувати свої повноваження за станом здоров'я або з інших причин, Прем'єр-міністр своїм наказом покла­дає здійснення цих повноважень на іншого міністра.

— Якщо повноваження міністра припиняються з підстав, зазначених у пунктах 12 (1) 1) — 5), Прем'єр-міністр своїм наказом покладає здійснення повноважень цього міністра на іншого, доки на цю посаду не буде призначений новий міністр.

— Міністр, який здійснює повноваження у порядку заміщення, підписує документи, зазначаючи свою посаду і посаду міністра, якого він заміщує, зі словами «виконуючий обов'язки».

Стаття 4. Організація і порядок роботи Уряду Республіки

§ 16. Засідання Уряду Республіки

1) Уряд Республіки вирішує питання, віднесені до його компетенції, на засіданнях.

2) На засіданні Уряду Республіки кворум присутній, якщо окрім Прем'єр-міністра ще принаймні половина від складу членів Уряду бере участь у засіданні.

3) Засідання Уряду Республіки проводяться за місцем знаходження Уря­ду Республіки. У випадках, передбачених регламентом Уряду Республіки, за­сідання можуть також проводитися в іншому місці.

§ 17. Час і порядок денний засідання Уряду Республіки

1) Час і порядок денний засідання Уряду Республіки затверджуються наказом Прем'єр- міністра.

2) Державний секретар своєчасно повідомляє міністрів, Голову Суду, Ге­нерального ревізора і запрошених на засідання про час і порядок денний засі­дання Уряду Республіки.

3) Прем'єр-міністр має право включити до затвердженого порядку де­нного додаткові пункти.

§ 18. Порядок роботи засідання Уряду Республіки

3) На засіданнях Уряду Республіки головує Прем'єр-міністр.

3) Засідання Уряду Республіки проводяться закритими, якщо Урядом не ухвалене інше.

3) Державний секретар бере участь у засіданні Уряду Республіки з пра­вом виступу.

3) У засіданні Уряду Республіки можуть брати участь Голова Суду з пра­вом виступу і Генеральний ревізор — з правом виступу щодо питань, які стосу­ються його функцій.

3) Прем'єр-міністр може також запрошувати і надавати можливість виступити на засіданні Уряду Республіки іншим особам.

3) Питання підготовки і ведення засідань Уряду Республіки та інші пи­тання роботи Уряду Республіки визначаються правилами, затвердженими від­повідно до регламенту Уряду Республіки.

§ 19. Ухвалення рішень на засіданні Уряду Республіки

3) Уряд Республіки приймає рішення за поданням Прем'єр-міністра або відповідного міністра.

3) Рішення Уряду Республіки ухвалюються більшістю від складу членів Уряду, що беруть участь у засіданні.

3) Кожний член Уряду Республіки має один голос. Якщо голоси діляться порівну, голос Прем'єр-міністра є вирішальним.

3) Вирішення питань відкладається за аргументованим зверненням Прем'єр-міністра, відповідного міністра, Міністра юстиції або Міністра фі­нансів.

§ 20. Протокол засідання Уряду

3) Засідання Уряду Республіки протоколюється.

3) У протоколі зазначаються:

3) послідовний номер засідання;

3) час початку і закінчення засідання, місце проведення засідання;

3) перелік учасників засідання з правом голосу і виступу, інших запро­шених, що були присутні і брали слово на засіданні;

3) доповідач по законопроекту, що буде поданий Парламенту;

3) схвалені положення і рішення;

3) результати голосування по запропонованих рішеннях і особливі дум­ки.

3) Промови записуються або іншим чином документуються відповідно до регламенту Уряду. Головні тези промови реєструються у протоколі за звер­ненням головуючого або за пропозицією Прем'єр-міністра.

3) Протокол підписується головою засідання і Державним секретарем.

3) До протоколу додаються оригінали проектів постанов і наказів Уряду і оригінали інших документів, що стосуються пунктів порядку денного.

3) Витяги з протоколу надсилаються відповідним міністрам у випадках, передбачених регламентом Уряду.

3) Державний секретар регулює питання ведення протоколів і додатків до них, несе відповідальність за їхнє зберігання.

Стаття 5.

Комітети Уряду

§ 21. Види урядових комітетів

(1) Уряд Республіки може, відповідно до постанови, формувати:

3) комітети міністрів

3) міжміністерські комітети;

3) комітети експертів;

(2) У випадках, визначених законом, Уряд може формувати також інші комітети і ради, компетенція яких визначається законом або Урядом Респуб­ліки відповідно до закону.

§ 22. Компетенція комітету Уряду

2) Комітет Уряду створюється для вирішення конкретних питань у ме­жах компетенції Уряду Республіки. Повноваження комітету Уряду, його фі­нансування і порядок роботи, процедури подання комітетом висновків і про­позицій визначаються Урядом Республіки під час створення комітету.

2) Комітет Уряду має право одержувати документи, довідки та іншу не­обхідну для роботи інформацію від державних установ і органів місцевого са­моврядування.

§ 23. Комітет міністрів

2) Члени Комітету міністрів призначаються Урядом Республіки. Члени Уряду і Державний секретар можуть бути членами Комітету.

2) Голова Комітету міністрів призначається Урядом Республіки зі скла­ду членів Комітету.

2) Голова Комітету міністрів має право запрошувати, якщо необхідно, осіб, які не є членами Комітету, брати участь у роботі Комітету з правом висту­пу.

2) Члени Комітету міністрів і особи з правом виступу беруть участь у ро­боті Комітету особисто.

2) Комітет міністрів приймає рішення більшістю від складу членів. Якщо голоси діляться порівну, голос Голови Комітету є вирішальним.

§ 24. Міжміністерський комітет

Члени міжміністерського комітету призначаються Урядом Республі­ки з числа посадових осіб урядових органів за поданням відповідного міністра.

Уряд Республіки призначає міністра або Державного секретаря голо­вою міжміністерського комітету.

Голова міжміністерського комітету має право запрошувати, якщо не­обхідно, осіб, які не є членами комітету, брати участь у роботі комітету.

§ 25. Комітет експертів

— Члени комітету експертів призначаються Урядом Республіки з числа посадових осіб і, якщо необхідно, з числа осіб, які не знаходяться на держав­ній службі. Особи, які не знаходяться на державній службі і посадові особи, які не знаходяться на службі в державних установах, можуть бути призначені членами комітету лише за їхньою згодою.

— Уряд Республіки призначає Голову Комітету експертів. Якщо голова комітету не є міністром, Уряд Республіки призначає міністра, відповідального за роботу комітету.

Стаття 6. Нормативно-правові акти Уряду Республіки

§ 26. Нормативно-правові акти Уряду Республіки

Уряд Республіки видає постанови і розпорядження на основі і задля вико­нання закону.

§ 27. Постанова Уряду Республіки

1) Постанова Уряду Республіки є нормативно-правовим актом загально­го застосування.

2) Постанова Уряду Республіки повинна посилатися на положення зако­ну, який є підставою для її видачі.

(3) Уряд Республіки видає постанови для керування структурою, діяль­ністю і роботою державних (урядових) установ, і для забезпечення функцій адміністративного контролю за діяльністю державних (урядових) установ.

§ 28. Форми постанов Уряду Республіки

3) Постанова Уряду Республіки повинна містити тип нормативно-право­вого документа, назву органу, який її видав, найменування, дату і номер пос­танови.

4) Постанова, яка вносить зміни чи доповнення або скасовує постанову Уряду Республіки, також повинна містити найменування постанови, що змі­нюється або скасовується, інформацію щодо публікації постанови, дати і номе­ра.

5) Постанова Уряду Республіки підписується Прем'єр-міністром, відповідним міністром і Державним секретарем. Міністр, який заступає Прем'єр-міністра, підписує постанову, вказуючи свою посаду зі словами «ви­конуючий обов'язки Прем'єр-міністра». Міністр, який заступає міністра, підписує у порядку, передбаченому пунктом 15 (3) цього Закону. Якщо від­повідний міністр має особливу думку, його думка у письмовій формі має бути додана до протоколу засідання Уряду Республіки.

§ 29. Оприлюднення і набуття чинності постановою Уряду Республіки

5) Лише оприлюднені постанови Уряду Республіки мають обов'язкову силу.

5) Постанови Уряду Республіки оприлюднюються шляхом публікації в Офіційному виданні у порядку, визначеному законом.

5) Постанова Уряду Республіки набуває чинності з дня публікації в Офіційному виданні, якщо цією постановою не передбачена більш пізня дата.

§ ЗО. Розпорядження Уряду Республіки

5) Розпорядження Уряду Республіки є нормативно-правовими актами визначеного застосування.

5) Розпорядження Уряду Республіки повинне містити тип нормативно- правового документа, назву органу, який його видав, найменування, дату і номер розпорядження. Розпорядження Уряду Республіки повинне містити по­силання на нормативно-правовий акт загального застосування, що є підставою для його видачі.

5) Розпорядження, вносить зміни чи доповнення або скасовує розпоряд­ження Уряду Республіки, також повинне містити найменування розпоряд­ження, що змінюється або скасовується, інформацію щодо публікації, дату видачі і номер.

5) Розпорядження Уряду Республіки підписується Прем'єр-міністром і Державним секретарем.

5) Розпорядження Уряду Республіки набувають чинності з дати підпису, якщо розпорядженням не передбачена більш пізня дата. Розпорядження Уря­ду Республіки оприлюднюються шляхом публікації в Офіційному виданні.

Стаття 7. Соціальні гарантії для членів Уряду Республіки

§ 31. Заробітна плата і витрати на ділові поїздки члена Уряду Республіки

5) Ставка заробітної плати члена Уряду Республіки визначається від­повідно до закону.

5) Витрати на ділові поїздки члена Уряду Республіки відшкодовуються у порядку, передбаченому Законом про державну службу.

§ 32. Відпустка члена Уряду Республіки

5) Член Уряду Республіки має право на відпустку у порядку, передбаче­ному Законом про державну службу.

5) Відпустка надається згідно з наказом Прем'єр-міністра.

§ 33. Забезпечення члена Уряду Республіки житлом

5) Член Уряду Республіки має право на житло, надане роботодавцем, за умов і у порядку, визначених Урядом Республіки.

5) Член Уряду Республіки повинен звільнити надане роботодавцем житло протягом одного місяця після припинення його повноважень як члена Уряду.

§ 34. Збереження посади після призначення членом Уряду Республіки (1) Особа, що знаходилася на державній службі до призначення членом Уря­ду Республіки, після звільнення з посади члена Уряду має право повернутися на свою попередню посаду або аналогічну за положенням, якщо повноваження такої особи припиняються не у зв'язку з набранням законної сили обвинуваль­ним вироком суду.

(2) Особа, яка була членом Парламенту до призначення членом Уряду Республіки, після звільнення з посади члена Уряду має право на повернення членства Парламенту, якщо повноваження такої особи припиняються не у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду.

§ 35. Право члена Уряду Республіки на компенсацію після припинення повноважень

5) Член Уряду Республіки, звільнений з посади у зв'язку з відставкою Уряду, резолюцією недовіри міністру або за поданням Прем'єр-міністра, має право на одержання компенсації у розмірі заробітної плати за шість місяців.

5) Компенсація, передбачена пунктом (1) цього Параграфа не сплачуєть­ся:

якщо член Уряду, звільнений з посади, знову призначений членом того ж Уряду після його звільнення посади;

у випадку відставки Уряду Республіки, коли звільнений член Уряду призначається членом Уряду наступного формування;

члену Уряду Республіки, стосовно якого набирає законної сили вине­сений судом обвинувальний вирок;

якщо член Уряду, звільнений з посади, має відновлені повноваження члена Парламенту.

5) У разі смерті члена Уряду Республіки, члени його сім'ї, які прожива­ли разом з ним, і ті, хто знаходилися на його утриманні, мають право на одер­жання компенсації, передбаченої пунктом (1) цього Параграфа. Якщо смерть члена Уряду виникає в зв'язку з виконанням його функцій як членом Уряду, членам його сім'ї, які проживали разом з ним, і тим, хто знаходилися на його утриманні, виплачується компенсація у розміри його заробітної плати за п'ять років. У разі смерті члена Уряду Республіки витрати, пов'язані з похоронами, несе держава.

Глава 2

Прем'єр-міністр

§ 36. Компетенція Прем'єр-міністра

— Прем'єр-міністр репрезентує Уряд Республіки і керує його роботою.

— Прем'єр-міністр як глава Уряду Республіки:

1) головує на засіданнях Уряду Республіки;

2) підписує нормативно-правові акти Уряду Республіки;

3) вимагає пояснень від міністра щодо його діяльності;

4) видає накази відповідно до § 37 цього Закону;

5) у випадках, передбачених цим Законом, входить з поданням до Прези­дента Республіки щодо заміни членів Уряду Республіки;

6) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією і законами.

§ 37. Розпорядження Прем'єр-міністра

1) Прем'єр-міністр видає накази для вирішення конкретних питань у по­рядку, передбаченому пунктами 3 (2), 13 (1), 15 (1) і (2), 17 (1), 32 (2), 79 (1) і (8), 80 (1) і 86 (3) цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

2) Розпорядження Прем'єр-міністра підписує Прем'єр-міністр.

3) Розпорядження Прем'єр-міністра повинні відповідати вимогам сто­совно форми, визначеним пунктом ЗО (2) цього Закону.

4) Розпорядження Прем'єр-міністра набирають сили з дати підписання, якщо розпорядженням не передбачена більш пізня дата набирання сили.

5) Розпорядження Прем'єр-міністра, видані у випадках, зазначених у пунктах 3 (2), 13 (1), 15 (1) і (2), 79 (1) цього Закону оприлюднюються шля­хом публікації в Офіційному виданні.

Глава З

Органи Виконавчої Влади

§ 38. Класифікація органів виконавчої влади

Органами виконавчої влади є:

1). урядові органи;

2). державні установи, підпорядковані урядовим органам.

§ 39. Визначення і класифікація урядових органів

3). Урядові органи — це органи, які фінансуються з державного бюджету і головна функція яких визначена законом або відповідно до закону полягає у здійсненні виконавчої влади.

4). Урядові органи є адміністративними органами у значенні § 2 Закону про державну службу.

5) Урядові органи — це міністерства, Державна канцелярія і адміністра­ції округів, а також виконавчі установи та інспекції, їхні регіональні відділен­ня з повноваженнями щодо здійснення виконавчої влади. Інші урядові органи можуть також бути запропоновані відповідно до закону.

§ 40. Утворення, реорганізація і ліквідація урядових органів

6). Міністерства, Державна канцелярія, адміністрації округів, виконавчі агентства та інспекції, інші урядові органи, визначені законом, утворюються, реорганізовуються і їх діяльність припиняється відповідно до закону.

7). Регіональні відділення виконавчих органів та інспекцій утворюють­ся, реорганізовуються і їх діяльність припиняється міністром.

8). Урядові органи зареєстровуються у порядку, визначеному Урядом Республіки.

§ 41. Статус урядового органу

1). Урядові органи підзвітні і підконтрольні Уряду Республіки або від­повідному міністру, який керує і координує їхню діяльність, і здійснює фун­кції адміністративного контролю відповідно до процедури, передбаченої зако­ном.

2). Урядові органи мають положення про такий орган, бюджет, печатку, на якій викарбувані малий Державний Герб і знаки відмінності, зареєстровані у порядку, встановленому Урядом Республіки.

3). вимагає пояснень від міністра щодо його діяльності;

4). видає накази відповідно до § 37 цього Закону;

5). у випадках, передбачених цим Законом, входить з поданням до Прези­дента Республіки щодо заміни членів Уряду Республіки;

6). здійснює інші повноваження, визначені Конституцією і законами.

§ 37. Розпорядження Прем'єр-міністра

1). Прем'єр-міністр видає накази для вирішення конкретних питань у по­рядку, передбаченому пунктами 3 (2), 13 (1), 15 (1) і (2), 17 (1), 32 (2), 79 (1) і (8), 80 (1) і 86 (3) цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

2) Розпорядження Прем'єр-міністра підписує Прем'єр-міністр.

3) Розпорядження Прем'єр-міністра повинні відповідати вимогам сто­совно форми, визначеним пунктом ЗО (2) цього Закону.

4) Розпорядження Прем'єр-міністра набирають сили з дати підписання, якщо розпорядженням не передбачена більш пізня дата набирання сили.

5) Розпорядження Прем'єр-міністра, видані у випадках, зазначених у пунктах 3 (2), 13 (1), 15 (1) і (2), 79 (1) цього Закону оприлюднюються шля­хом публікації в Офіційному виданні.

Глава З

Органи Виконавчої Влади

§ 38. Класифікація органів виконавчої влади

Органами виконавчої влади є:

1). урядові органи;

2). державні установи, підпорядковані урядовим органам.

§ 39. Визначення і класифікація урядових органів

1). Урядові органи — це органи, які фінансуються з державного бюджету і головна функція яких визначена законом або відповідно до закону полягає у здійсненні виконавчої влади.

2). Урядові органи є адміністративними органами у значенні § 2 Закону про державну службу.

3). Урядові органи — це міністерства, Державна канцелярія і адміністра­ції округів, а також виконавчі установи та інспекції, їхні регіональні відділен­ня з повноваженнями щодо здійснення виконавчої влади. Інші урядові органи можуть також бути запропоновані відповідно до закону.

§ 40. Утворення, реорганізація і ліквідація урядових органів

1). Міністерства, Державна канцелярія, адміністрації округів, виконавчі агентства та інспекції, інші урядові органи, визначені законом, утворюються, реорганізовуються і їх діяльність припиняється відповідно до закону.

2). Регіональні відділення виконавчих органів та інспекцій утворюють­ся, реорганізовуються і їх діяльність припиняється міністром.

3). Урядові органи зареєстровуються у порядку, визначеному Урядом Республіки.

§ 41. Статус урядового органу

1). Урядові органи підзвітні і підконтрольні Уряду Республіки або від­повідному міністру, який керує і координує їхню діяльність, і здійснює фун­кції адміністративного контролю відповідно до процедури, передбаченої зако­ном.

2). Урядові органи мають положення про такий орган, бюджет, печатку, на якій викарбувані малий Державний Герб і знаки відмінності, зареєстровані у порядку, встановленому Урядом Республіки.

3). Урядові органи використовують і звітують про використання фондів де­ржавного бюджету у порядку, встановленому відповідно до закону і постанов Уряду Республіки.

3). Урядові органи базуються на принципі єдиноначальності, якщо інше не передбачене законом. Керівник урядового органу призначається і звіль­няється з посади згідно з процедурою і у порядку, визначених законом.

4). Компетенція урядового органу визначається законом або відповід­но до закону його засновником. Урядові органи не можуть делегувати права і обов'язки, віднесені до їхньої компетенції, іншим державним або місцевим органам влади, якщо інше не передбачене законом або договором пре адмініст­рацію, укладеним відповідно до закону.

5). Урядові органи видають нормативно-правові документи і здійснюють повноваження в межах своєї компетенції, на підставі і для виконання зако­ну, постанови чи розпорядження Уряду Республіки, або постанови чи наказу міністра.

6). Бюджети виконавчих органів, інспекцій та інших державних органів у межах сфери повноважень міністерства підлягають затвердженню, внесення змін до них і їх виконання контролюється міністром згідно з процедурою, виз­наченою законом.

§ 42. Положення про урядовий орган

2) Положення про міністерства, Державну канцелярію і адміністрації округів затверджують Урядом Республіки; положення про виконавчий орган, інспекції і їхні регіональні відділення затверджуються міністром.

2) Положення про урядовий орган містить:

2) повне найменування і адресу місцезнаходження органу, найменуван­ня урядового органу вищого рівня;

2) сферу діяльності і функції;

2) організацію керівництва органом та права і обов'язки голови;

2) структуру агентства і основні функції структурних підрозділів;

2) інші істотні положення стосовно організації роботи агентства.

§ 43. Державні органи, підпорядковані урядовим органам

Державні органи, що фінансуються з державного бюджету і основні функції яких не повинна здійснювати виконавча влада, можуть бути підпо­рядковані урядовим органам. Державні органи, підпорядковані урядовим ор­ганам, можуть здійснювати виконавчу владу відповідно до закону.

Державні органи, зазначені в пункті (1) цього Параграфа, надають послуги урядовим органам або виконують інші державні повноваження в сфері культури, освіти, соціального забезпечення тощо.

Державні органи, підпорядковані урядовим органам, утворюються, реорганізуються та ліквідовуються Урядом Республіки або у порядку, визна­ченому Урядом Республіки, урядовими органами, якщо інше не передбачене законом.

Державні органи, підпорядковані урядовим органам, підзвітні і під­контрольні галузевому міністерству, визначеному Урядом Республіки, або Де­ржавній канцелярії чи адміністрацій округів.

Положення про державний орган, підпорядкований урядовому орга­ну, затверджується Урядом Республіки, міністром, Державним секретарем або губернатором округу.

Органи, зазначені в цьому параграфі, підлягають реєстрації у поряд­ку, встановленому Урядом Республіки.

§ 44. Представництво держави органом, що здійснює виконавчу владу

— Урядовий орган або інший державний орган має бути уповноважений представляти державу при виконанні своїх повноважень відповідно до закону, положення про такий орган або інших нормативно-правових актів.

— Якщо повноваження щодо представництва держави у конкретних правових стосунках не передбачене згідно з законом або іншими нормативно- правовими актами, повноваження щодо представництва мають бути визначені Урядом Республіки.

— Державний орган представляє його голова або уповноважена ним особа відповідно до положення про цей орган, якщо інше не передбачене законом.

§ 42. Положення про урядовий орган

1) Положення про міністерства, Державну канцелярію і адміністрації округів затверджуються Урядом Республіки; положення про виконавчий ор­ган, інспекції і їхні реґіональні відділення затверджуються міністром.

2) Положення про урядовий орган містить:

2) повне найменування і адресу місцезнаходження органу, найменування урядового органу вищого рівня;

3) сферу діяльності і функції;

4) організацію керівництва органом та права і обов'язки голови;

5) структуру агентства і основні функції структурних підрозділів;

6) Інші істотні положення стосовно організації роботи агентства.

§ 43. Державні органи, підпорядковані урядовим органам

6) Державні органи, що фінансуються з державного бюджету і основні функції яких не повинна здійснювати виконавча влада, можуть бути підпо­рядковані урядовим органам. Державні органи, підпорядковані урядовим ор­ганам, можуть здійснювати виконавчу владу відповідно до закону.

6) Державні органи, зазначені в пункті (1) цього Параграфа, надають послуги урядовим органам або виконують інші державні повноваження в сфері культури, освіти, соціального забезпечення тощо.

6) Державні органи, підпорядковані урядовим органам, утворюються, реорганізуються та ліквідовуються Урядом Республіки або у порядку, визна­ченому Урядом Республіки, урядовими органами, якщо інше не передбачене законом.

6) Державні органи, підпорядковані урядовим органам, підзвітні і під­контрольні галузевому міністерству, визначеному Урядом Республіки, або Де­ржавній канцелярії чи адміністрацій округів.

6) Положення про державний орган, підпорядкований урядовому органу, затверджується Урядом Республіки, міністром, Державним секретарем або гу­бернатором округу.

6) Органи, зазначені в цьому параграфі, підлягають реєстрації у порядку, встановленому Урядом Республіки.

§ 44. Представництво держави органом, що здійснює виконавчу владу

6) Урядовий орган або інший державний орган має бути уповноважений представляти державу при виконанні своїх повноважень відповідно до закону, положення про такий орган або інших нормативно-правових актів.

6) Якщо повноваження щодо представництва держави у конкретних правових стосунках не передбачене згідно з законом або іншими нормативно- правовими актами, повноваження щодо представництва мають бути визначені Урядом Республіки.

6) Державний орган представляє його голова або уповноважена ним осо­ба відповідно до положення про цей орган, якщо інше не передбачене

Глава 4 Міністерства

Стаття 1. Загальні правила

§ 45. Міністерства

Для організації керівництва галузями формуються такі міністерства:

6) Міністерство освіти;

6) Міністерство юстиції;

6) Міністерство оборони;

6) Міністерство навколишнього середовища;

6) Міністерство культури;

6) Міністерство економічних справ;

6) Міністерство сільського господарства;

6) Міністерство фінансів;

6) Міністерство внутрішніх справ;

6) Міністерство соціальних справ;

6) Міністерство транспорту і зв'язку;

6) Міністерство закордонних справ.

§ 46. Статус і структура міністерства

6) Міністерство — це урядовий орган, який здійснює повноваження, на­дані законом, і повноваження, делеговані йому Урядом Республіки відповідно до закону.

6) Міністерство — орган найвищого рівня серед органів виконавчої вла­ди інспекцій та інших державних органів у межах його компетенції.

6) Міністерство поділене на департаменти відповідно до положення про міністерство.

6) Структура міністерства може включати радників, функції і підпоряд­кування яких визначаються міністром.

6) У випадках, визначених законом, до структури міністерства, окрім департаментів, можуть також включатися додаткові структурні підрозділи.

6) Міністр може утворювати, у межах компетенції свого міністерства, консультативні комітети і ради, визначаючи їхні функції і процедури.

§ 47. Департамент міністерства

6) Департамент міністерства — структурна одиниця міністерства, яка не має повноважень виконавчої влади щодо осіб поза міністерством, якщо інше не передбачене законом.

6) Структура і компетенція департаменту міністерства визначаються положенням про департамент, затвердженим міністром. Департамент може складатися з відділів і бюро.

6) Департамент міністерства очолює голова департаменту; в Міністерстві закордонних справ — генеральний директор.

6) Голова департаменту або генеральний директор призначається і звіль­няється з посади міністром за поданням генерального секретаря.

§ 48. Відділи і бюро міністерства

6) Відділи і бюро міністерства — структурні підрозділи в межах департа­менту.

6) Структура і компетенція Відділів і бюро повинні відповідати положен­ню про департамент. Відділи або бюро очолює начальник відділу або бюро, від­повідно Бюро в Міністерстві закордонних очолює директор бюро.

Стаття 2

Міністр

§ 49. Компетенція міністра як керівника міністерства

Міністр як керівник відповідного міністерства:

— спрямовує роботу і вирішує питання у межах компетенції міністерс­тва;

— несе відповідальність за дотримання Конституції, інших законів, що регулюють питання в межах компетенції міністерства, рішень Парламенту, декретів Президента Республіки і постанов та розпоряджень Уряду Республіки;

— вирішує питання у межах компетенції міністерства, якщо повнова­ження щодо вирішення цих питань не делеговані — законом або постановою Уряду Республіки — підпорядкованим адміністративним органам або посадо­вим особам;

— контролює виконання функцій структурними одиницями міністерс­тва і державними органами у межах його компетенції, здійснює адміністра­тивний нагляд і контроль за рішеннями і діями посадових осіб міністерства у порядку, передбаченому в § 95 цього Закону;

— за поданням генерального секретаря призначає і звільняє з посади ге­неральних директорів виконавчих органів та інспекцій у межах компетенції міністерства і керівників інших державних органів у межах цієї компетенції, якщо інше не передбачене законом;

— за поданням генерального секретаря призначає і звільняє з посади голову департаменту міністерства; у Міністерстві закордонних справ — гене­рального директора департаменту;

— призначає і звільняє з посади радників, безпосередньо підпорядкова­них міністру;

— входить з поданням до Уряду Республіки щодо проекту річних бюд­жетних витрат і прибутків міністерства і, якщо необхідно, щодо проекту до­даткового бюджету міністерства, вирішує питання використання бюджетних коштів і контролює точне і цілеспрямоване виконання бюджету;

— затверджує бюджети державних органів в межах компетенції мініс­терства на основі державного бюджету і контролює їх виконання і, де необхід­но, видає розпорядження щодо використання бюджетних коштів;

— визначає структуру, функції і порядок роботи державних органів у межах компетенції міністерства, крім випадків, коли ці питання віднесені до компетенції органу більш високого рівня, ніж розпорядження міністра;

— затверджує штат урядових органів у межах компетенції міністерства;

— входить з поданням до Уряду Республіки щодо вирішення питань у межах компетенції міністерства відповідно до встановленої процедури;

— звітує перед Урядом Республіки про діяльність міністерства;

— здійснює інші повноваження, визначені законом, постановами чи роз­порядженнями Уряду Республіки або розпорядженнями Прем'єр-міністра.

1) Якщо питання, віднесене до компетенції міністра, віднесене також до компетенції інших міністерств, або якщо питання вирішується за узгод­женням з іншими міністрами, міністр узгоджує такі рішення з іншими мініс­трами. Якщо згоди не досягнуто, питання передається для вирішення Уряду Республіки.

2) Структурні підрозділи міністерства і органів у межах своєї компетен­ції звертаються до Уряду Республіки за посередництвом міністра.

(4) Міністр відповідальний за збереження і розумне використання де­ржавних авуарів здійснює управління ними відповідно до Закону про держав­не майно (КТ 11995, 22, 327).

§ 50. Нормативно-правові акти міністра

6) Міністр видає розпорядження і накази на підставі і для виконання за­кону

7) Міністр без портфеля не видає розпоряджень чи наказів.

8) Міністр без портфеля, з питань у межах його сфери діяльності, ставить другий підпис під розпорядженнями міністра у порядку, зазначеному Урядом Республіки.

9) Міністр, який видає розпорядження, і міністр, який ставить другий підпис під таким розпорядженням відповідно до пункту (3) цього Параграфа, несуть відповідальність за законність і доцільність розпорядження!

§ 51. Розпорядження міністра

9) Розпорядження міністра — нормативно-правовий акт загального засто­сування.

9) Постанова міністра повинна посилатися на положення закону, на основі якого таке розпорядження видане. Якщо Уряд Республіки уповноважений, відповідно до закону, передавати вирішення питання міністру, розпоряджен­ня міністра повинне також посилатися на відповідні умови постанови Уряду Республіки.

9) Розпорядження міністра повинне відповідати вимогам щодо оформлен­ня, зазначеним в пунктах 28 (1) і (2) цього Закону.

9) Розпорядження міністра підписується міністром і генеральним секре­тарем. Інший міністр, який заміщує міністра, підписує розпорядження, вка­зуючи свою посаду, і повинен зазначити посаду міністра, якого заміщує, зі сло­вами «виконуючий обов'язки ».

9) Розпорядження міністра оприлюднюється шляхом публікації в Офіційному виданні. Розпорядження міністра набуває чинності з дня публі­кації в Офіційному виданні, якщо більш пізня дата не передбачена безпосеред­ньо самим розпорядженням.

9) Копії розпорядження міністра повинні бути невідкладно надіслані Державному секретарю і у порядку, визначеному законом, Голові Суду після підпису.

§ 52. Накази міністра

9) Міністр видає накази з питань, пов'язаних зі службовими й іншими окремими питаннями.

9) Наказ міністра повинен містити тип і найменування нормативно-пра- вового акта, органу, що його видає, дату видачі і номер.

9) Наказ міністра підписується міністром. Інший міністр, який заміщує міністра, підписує наказ, вказуючи свою посаду, і повинен зазначити посаду міністра, якого заміщує, зі словами «виконуючий обов'язки «.

9) Наказ міністра набуває чинності з дати підписання, якщо більш пізня дата не передбачена безпосередньо самим наказом. Наказ невідкладно пові­домляється особам, яких стосується.

Стаття 3. Генеральний секретар Міністерства

§ 53. Компетенція генерального секретаря

(1) Генеральний секретар міністерства спрямовує роботу структурних підрозділів міністерства, координує діяльність державних органів у межах компетенції міністерства і організовує роботу міністерства.

9) Генеральний секретар має право контролювати бюджетні кошти мініс­терства на основі бюджету, затвердженого міністром, враховуючи положення пункту 49 (1) 8) цього Закону.

9) Генеральний секретар готує проект щорічного бюджету міністерства і, якщо необхідно, пропозиції щодо додаткового бюджету.

9) Генеральний секретар входить з поданням до міністра щодо призна­чення і звільнення з посади заступника генерального секретаря і голів депар­таментів міністерства; у Міністерстві закордонних справ — генеральних ди­ректорів.

9) Генеральний секретар призначає і звільняє з посади посадових осіб і інших службовців, які належать до штату міністерства, крім тих, кого призна­чає і звільняє з посади міністр.

6) Генеральний секретар підписує розпорядження міністра. Якщо гене­ральний секретар не може здійснювати свої повноваження за станом здоров'я або з інших причин, розпорядження міністра підписується заступником гене­рального секретаря або посадовою особою, призначеною для цілей заміщення генерального секретаря.

9) Генеральний секретар повинен відмовлятися підписувати розпоряд­ження, якщо вони не відповідають Конституції і закону. У цьому випадку ге­неральний секретар повинен невідкладно представити аргументовану думку міністру у письмовій формі. Якщо міністр залишає в силі первісне рішення, генеральний секретар ставить свій підпис. Особлива думка генерального сек­ретаря має бути додана до розпорядження і весь такий документ має бути не­відкладно направлений Голові Суду.

9) Генеральний секретар зберігає офіційну печатку міністерства.

9) Генеральний секретар здійснює управління використанням держав­них коштів у межах повноважень, отриманих від міністра, відповідно до Зако­ну про державне майно,

9) Визначені функції генерального секретаря і процедури їх виконання повинні бути передбачені положенням про міністерство.

§ 54. Накази генерального секретаря

9) Генеральний секретар видає накази у межах компетенції, визначе­ної законом і положенням про міністерство, стосовно призначення на посаду і звільнення службовців зі складу штату міністерства, і спрямовує та координує роботу структурних підрозділів.

(2) Генеральний секретар видає накази для управління роботою мініс­терства відповідно до процедури роботи урядового органу.

§ 55. Призначення і звільнення з посади генерального секретаря

9) Генеральний секретар призначається і звільняється з посади Урядом Республіки за поданням міністра, у порядку, визначеному Законом про де­ржавну службу, враховуючи думку Державного секретаря.

9) Припинення повноважень Уряду Республіки або припинення повно­важень міністра з інших причин не є підставою для звільнення генерального секретаря з посади.

9) Генеральний секретар не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, обіймаючи посаду в державних та місцевих органах виконав­чої влади, або входити до складу постійного керуючого, контролюючого або ревізійного органу комерційного підприємства.

§ 56 Заступник генерального секретаря

9) Штат міністерства може передбачати посаду заступника генерального секретаря.

9) Заступник генерального секретаря призначається і звільняється з по­сади міністром за поданням генерального секретаря.

9) Заступник генерального секретаря заміщує генерального секретаря у відсутність останнього.

9) Заступнику генерального секретаря можуть бути делеговані повнова­ження у межах компетенції генерального секретаря.

9) Заступник генерального секретаря не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, обіймаючи посаду в державних та місцевих орга­нах виконавчої влади, або входити до складу постійного керуючого, контролю­ючого або ревізійного органу комерційного підприємства.

9) Визначені функції заступника генерального секретаря і процедури їх­нього виконання повинні бути передбачені положенням про міністерство.

Стаття 4. Компетенція міністерств

§ 57. Визначення сфери компетенції міністерств

Компетенція міністерств визначається цим Законом.

Якщо певне питання, віднесене згідно з законом до повноважень Уря­ду Республіки і не віднесене до компетенції будь-якого міністерства згідно з цим Законом або іншими законами, питання має вирішуватися Урядом Рес­публіки...

Якщо питання у межах компетенції кількох міністерств і законом на жодне міністерство не покладено повноважень щодо його вирішення, пи­тання вирішується Урядом Республіки.

Підпорядкування міністерству урядових органів й інших державних установ у межах компетенції міністерства визначається Урядом Республіки, якщо інше не передбачене законом.

§ 58. Сфера компетенції Міністерства освіти

— Сфера компетенції Міністерства освіти включає організацію на де­ржавному рівні програм у галузі освіти, наукову діяльність і питання молоді, планування і виконання програм з питань мови, і підготовку проектів від­повідних нормативно-правових документів.

— Рада з питань мови віднесена до компетенції Міністерства освіти.

§ 59. Сфера компетенції Міністерства юстиції

1) Сфера компетенції Міністерства юстиції включає координацію робіт по підготовці проектів нормативно-правових документів, систематизацію проектів нормативно-правових документів, приведення Естонського зако­нодавства у відповідність до законодавства Європейського Економічного Співтовариства, керівництво і фінансування судів першої і другої інстанції, регулювання питань функціонування Прокуратури, примусово-виправних за­кладів і в'язниць, професійної діяльності нотаріальних контор і питання, що стосуються статистики природного руху народонаселення, і підготовка проек­тів відповідних нормативно-правових документів відповідно до компетенції міністерства.

2) Управління в'язниць віднесене до компетенції Міністерства юстиції.

§ 60. Сфера компетенції Міністерства оборони

Сфера компетенції Міністерства оборони включає підготовку пропозицій з питань розробки національної політики у сфері оборони і виконання прог рам, організацію державної оборони і, у цьому відношенні, розвиток загально­державної програми оборони, організацію і проведення мобілізації, організа­цію реєстрації і підготовки резервістів сил оборони, фінансування діяльності і постачання для регулярних збройних сил і Національної Ліги Оборони, розвиток оборонної промисловості, спостереження за діяльністю регулярних збройних сил і Національної Ліги Оборони, і підготовку проектів відповідних нормативно-правових актів.

§ 61. Сфера компетенції Міністерства навколишнього середовища

— Сфера компетенції Міністерства навколишнього середовища включає регулювання, на державному рівні питань у сфері навколишнього середовища і захисту природи, вирішення питань, що стосуються використання земель і будівництва, у тому числі розробку і виконання реґіональних програм, регу­лювання питань використання, захисту і реєстрації природних ресурсів, конт­роль за використанням речовин, небезпечних для природного навколишнього середовища, регулювання питань у галузі метеорологічного спостереження, геологічних і будівельних робіт, природно-морські дослідження,геодезичні роботи, ведення земельного кадастру, підготовку проектів відповідних норма­тивно-правових документів.

— До сфери компетенції Міністерства навколишнього середовища відне­сені такі органи виконавчої влади та інспекції:

1) Управління з питань рибної ловлі;

2) Управління з земельних питань;

3) Управління з питань лісів і лісництва;

4) Служба захисту довкілля;

5) Морська інспекція.

§ 62. Сфера компетенції Міністерства культури

2) Сфера компетенції Міністерства культури; регулювання питань в га­лузі національної культури, фізичної підготовки, спорту і захисту спадщини, сприяння мистецтву, участь у плануванні діяльності державних засобів інфор­мації, підготовка проектів відповідних нормативно-правових документів.

3) Управління з питань охорони спадщини віднесене до сфери компетен­ції Міністерства культури.

§ 63. Сфера компетенції Міністерства економічних справ

3) Сфера компетенції Міністерства економічних справ включає розробку проектів і здійснення загальнодержавних економічних програм і, у цьому від­ношенні, регулювання питань регіонального розвитку промисловості, торгів­лі, енергетики, житла, туризму, патентів, стандартизації, ваги і вимірювання, сертифікації, ліцензування, розвитку експорту, інноваційної політики, захис­ту споживачів і підприємств, керування діяльністю інших галузей економіки, державних закупівель, державних резервів, підготовку проектів відповідних нормативно-правових документів.

3) До сфери компетенції Міністерства економічних справ віднесені такі органи виконавчої влади і інспекції:

3) Патентне бюро;

3) Управління з питань державних закупівель;

3) Управління стандартів;

3) Управління захисту споживачів;

3) Управління туризму;

3) Технічна інспекція.

§ 64. Сфера компетенції Міністерства сільського господарства

3) Сфера компетенції Міністерства сільського господарства включає розробку проектів і здійснення загальнодержавних програм розвитку сільсь­кого господарства і реалізацію відповідних заходів, гарантію якості продуктів переробки сільськогосподарської продукції, регулювання питань функціо­нування ринку сільськогосподарської продукції, державні запаси фуражно­го зерна і зерна для споживання населенням, регулювання питань захисту посівів, ветеринарну медицину, тваринництво і рослинництво, меліорацію, дослідження в галузі сільського господарства, освіту і навчання, підготовку проектів відповідних нормативно-правових документів.

3) До сфери компетенції Міністерства сільського господарства віднесені такі органи виконавчої влади та інспекції.

3) Управління з питань ветеринарії;

3) Служба перевірки контролю якості та сортів зерна;

3) Служба захисту рослин;

3) Карантинна служба;

3) Інспекція з питань тваринництва.

§ 65 Сфера компетенції Міністерства фінансів

3) Сфера компетенції Міністерства фінансів включає планування роботи в сфері державних фінансів, державне мито, стандарти і страхування, нагляд за рангом цінних паперів і реалізацію програм, підготовку проектів бюдже­ту на рівні всіх державних доходів і витрат, регулювання питань виконання державного бюджету, інвестиції, що пов'язані з державним запозиченням і державними гарантіями, державну статистику, діяльність, що стосується бухгалтерського обліку державних авуарів (державного майна), і підготовку проектів відповідних нормативно-правових документів.

3) До сфери компетенції Міністерства фінансів віднесені такі органи ви­конавчої влади та інспекції:

3) Комітет з питань конкуренції;

3) Податкове управління;

3) Статистична служба;

3) Митний комітет;

3) Інспекція з питань страхування;

3) Інспекція по цінних паперах.

§ 66. Сфера компетенції Міністерства внутрішніх справ

Сфера компетенції Міністерства внутрішніх справ включає забезпе­чення внутрішньої безпеки держави і захист громадського порядку, охорону і захист державних кордонів і забезпечення дотримання прикордонного режиму захист цивільного населення, регулювання питань, пов'язаних із боротьбою з пожежами і рятувальними роботами, розвиток, на місцевому і регіональному рівні, громадянство та імміграції, церкви і конгрегації, підготовку проектів відповідних нормативно-правових документів.

До сфери компетенції Міністерства внутрішніх справ віднесені такі органи виконавчої влади та інспекції.

— Адміністрація таємної поліції;

— Управління з питань громадянства та імміграції;

— Прикордонна адміністрація;

— Поліцейська адміністрація;

— Управління з питань рятувальних робіт у надзвичайних обставинах.

§ 67. Сфера компетенції Міністерства Соціальних Справ

6) Сфера компетенції Міністерства соціальних справ включає підготовку проектів і виконання загальнодержавних програм у сфері соціальних питань, регулювання питань у сфері охорони здоров'я і медичного обслуговування, зайнятості і ринку праці, соціального забезпечення, соціального страхування і соціального добробуту, і підготовку проектів відповідних нормативно-право- вих документів.

7) До сфери компетенції Міністерства соціальних справ віднесені такі ор­гани виконавчої влади та інспекції.

2) Фармацевтичне управління;

3) Управління соціального страхування;

4) Управління з питань ринку праці;

5) Служба з питань охорони здоров'я;

6) Інспекція з питань продовольчих продуктів;

7) Служба праці.

§ 68. Сфера компетенції Міністерства транспорту і зв'язку

7) Сфера компетенції Міністерства транспорту і зв'язку включає регу­лювання питань, що стосуються залізниць, шляхів і вулиць, водних шляхів і повітряного руху, відвантаження, телекомунікації і поштових послуг, спри­яння громадському транспорту, удосконалення безпеки руху, зменшення шкідливих викидів у навколишнє середовище, спричинених транспортними засобами, підготовку проектів відповідних нормативно-правових документів.

7) До сфери компетенції Міністерства транспорту і зв'язку віднесені такі органи виконавчої влади та інспекції:

7) Адміністрація цивільної авіації;

7) Дорожня адміністрація;

7) Морська адміністрація;

7) Служба телекомунікацій.

§ 69. Сфера компетенції Міністерства закордонних справ

7) Сфера компетенції Міністерства закордонних справ включає підготов­ку пропозицій для розробки програм у сфері зовнішньої політики держави, рішення питань, які стосуються міжнародних угод і зовнішньої торгівлі, регу­лювання стосунків Республіки Естонії з іноземними державами і міжнародни­ми організаціями, захист державних Інтересів Естонії і естонських громадян за кордоном, підготовку проектів відповідних нормативно-правових докумен­тів.

7) Представництва Республіки Естонії підпорядковані Міністерству за­кордонних справ.

Стаття 5. Органи (установи) виконавчої влади та інспекції

§ 70. Органи виконавчої влади

7) Орган (установа) виконавчої влади — це урядове агентство, передбаче­не законом, яке працює в межах компетенції міністерства, має повноваження щодо спрямування діяльності, здійснює державний нагляд і застосовує права держави у порядку і мірою, визначених законом.

7) Виконавче агентство очолює генеральний директор, який призна­чається і звільняється з посади міністром за поданням генерального секрета­ря, якщо інше не передбачене законом.

§ 71. Інспекції

7) Інспекція — це урядове агентство, передбачене законом, яке працює в межах компетенції міністерства, і основна функція якого — здійснення де­ржавного нагляду і застосування прав держави у порядку і мірою, визначених законом.

7) Інспекцію очолює генеральний директор, який призначається і звіль­няється з посади міністром за поданням генерального секретаря, якщо інше не передбачене законом.

§ 72. Компетенція виконавчих органів та інспекції

7) Компетенція виконавчих органів і інспекції при здійсненні державно­го адміністративного контролю і застосування прав держави щодо примусово­го дотримання законів визначаються відповідно до закону.

7) Органи виконавчої влади та інспекції можуть мати регіональні відді­лення.

§ 73. Компетенція генерального директора органу виконавчої влади або інспекції Генеральний директор органу виконавчої влади або інспекції:

спрямовує роботу органу виконавчої влади або інспекції;

несе відповідальність за точне і неухильне дотримання законодавства, керуючи діяльністю органу виконавчої влади або інспекції, і звітуючи перед відповідним міністром;

здійснює функції адміністративного контролю відповідно до § 96 цьо­го Закону;

призначає і звільняє з посади посадових осіб та інших службовців, що належать до штату органу виконавчої влади або інспекції і за узгодженням з міністром і губернатором округу, — голів регіональних відділень;

входить з поданням до міністра щодо бюджету, надходжень і витрат органу виконавчої влади або інспекції і регіональних офісів, і контролює точне і неухильне виконання бюджету;

входить з поданням до міністра з питань регулювання діяльності орга­ну виконавчої влади або інспекції;

здійснює інші повноваження, визначені законом, постановами і роз­порядженням Уряду Республіки, і розпорядженнями чи наказами міністра.

§ 74. Накази генерального директора

— Генеральний директор органу виконавчої влади або інспекції має пра­во видавати накази щодо службових питань відповідно до закону, постанов або розпоряджень Уряду Республіки, або розпоряджень чи наказів міністра.

— Наказ генерального директора органу виконавчої влади або інспекції повинен відповідати вимогам пункту 52 (2) цього Закону і набуває чинності з дати, визначеної у порядку, викладеному у пункті 52 (4) цього Закону.

— Генеральний директор органу виконавчої влади або інспекції повинен невідкладно пересилати наказ міністру.

§ 75. Розпорядження і рішення в сфері державного нагляду

1) Генеральний директор органу виконавчої влади або інспекції, і поса­дові особи органу виконавчої влади або інспекції, їх місцеві адміністративні органи видають розпорядження і рішення щодо визначених випадків здійс­нення державного нагляду.

2) Компетенція посадових осіб щодо державного нагляду і процедура ви­дачі розпоряджень і рішень визначається окремим законом.

Глава 5

Державна канцелярія

§ 76. Статус Державної канцелярії

Державна канцелярія підпорядкована Уряду Республіки. Державна кан­целярія — урядове агентство, що здійснює повноваження, визначені законом, і повноваження, делеговані Урядом Республіки відповідно до закону.

§ 77. Повноваження Державної канцелярії

8) Державна канцелярія:

8) управляє справами і надає послуги підтримки Уряду Республіки і Прем'єр-міністру;

8) забезпечує роботи, пов'язані з підтримкою зносин Уряду Республіки і Прем'єр-міністра, Парламенту та інших конституційних установ;

8) видає державне Офіційне видання

8) перевіряє проекти нормативно-правових актів Уряду Республіки на відповідність Конституції і законам;

8) веде облік повноважень міністрів, делегованих Парламентом, Урядом Республіки і Прем'єр-міністром;

8) вирішує питання, які стосуються знаків відмінності державних ор­ганів і органів місцевої влади відповідно до законів і законодавства Уряду Рес­публіки;

8) керує роботами по підготовці проектів нормативно-правових актів, що стосуються діяльності урядових та інших державних органів;

8) веде архів;

8) координує роботу державних інформаційних систем;

8) координує підготовку посадових осіб місцевих органів влади і держав­них офіційних осіб;

8) веде реєстр резерву посадових осіб.

9) Для здійснення своїх повноважень Державна канцелярія має право одержувати відповідні документи і пояснення від міністерств, інших урядових органів і органів місцевої влади.

§ 78. Структура Державної канцелярії

— Державна канцелярія складається з відділів та інших структурних підрозділів відповідно до положення про Державну канцелярію.

— Установи, підпорядковані Державній канцелярії, необхідні для на­дання послуг Уряду Республіки, формуються і положення про такі установи затверджується Державним секретарем.

§ 79. Державний секретар

1) Керує Державною канцелярією Державний секретар, який призна­чається і звільняється з посади за наказом Прем'єр-міністра.

2) Державним секретарем може бути лише особа, що має вищу освіту у галузі права.

3) Державний секретар бере участь з правом виступу у засіданнях Уряду.

4) Державний секретар не може суміщати свою службову діяльність з ін­шою роботою, обіймаючи посаду в державних та місцевих органах виконавчої влади, або входити до складу керівного органу чи наглядової ради комерційно­го підприємства, здійснювати торговельну діяльність або обіймати Іншу при­буткову посаду, крім наукової та викладацької роботи.

5) Державний секретар, як директор Державної канцелярії, має ті ж пра­ва, що й згідно з законом міністр, який керує міністерством.

6) Державний секретар призначає і звільняє з посади генерального ди­ректора Державної канцелярії і голів структурних підрозділів.

7) Державний секретар видає накази, спрямовуючи і керуючи діяльніс­тю Державної канцелярії і підпорядкованих їх установ, які необхідні для на­дання послуг Уряду Республіки.

8) Якщо Державний секретар тимчасово не може здійснювати свої пов­новаження за станом здоров'я або з інших причин, Прем'єр-міністр своїм на­казом делегує повноваження Державного секретаря генеральному директору Державної канцелярії або, за відсутності останнього, директору структурного підрозділу Державної канцелярії.

9) Державний секретар підзвітний і підконтрольний Уряду Республіки і Прем'єр-міністру.

§ 80. Звільнення Державного секретаря

1) Державний секретар звільняється за наказом Прем'єр-міністра у по­рядку, передбаченому Законом про державну службу.

2) Відставка Уряду Республіки не є підставою для звільнення Державно­го секретаря з посади.

§ 81. Повноваження Державного секретаря по управлінню роботою Уряду Республіки

2) Державний секретар регулює питання підготовки і реєстрації прото­колів засідань Уряду Республіки, повідомляє про постанови і розпорядження Уряду Республіки і оприлюднює їх та інші нормативно-правові акти шляхом публікації в Офіційному виданні.

2) Державний секретар готує порядок денний засідання Уряду Респуб­ліки і представляє його разом із документами, необхідними для обговорення пунктів порядку денного, Прем'єр-міністру для затвердження. Державний секретар контролює проекти нормативно-правових актів Уряду Республіки на відповідність Конституції і законам.

2) Державний секретар підписує постанови і розпорядження Уряду Рес­публіки, і протоколи засідань Уряду Республіки.

2) Державний секретар повинний відмовитися від підпису, якщо пос­танова або розпорядження Уряду Республіки суперечить Конституції або за­конам. Державний секретар представляє аргументовану відмову у письмовій формі Уряду Республіки, яка повинна бути додана до протоколу засідання Уряду Республіки. Якщо Уряд Республіки залишає в силі первісне рішення, Державний секретар ставить свій підпис. Особлива думка Державного секре­таря у письмовій формі повинна бути додана до постанови або розпорядження Уряду Республіки, і ці документи мусять бути невідкладно надіслані Голові Суду.

2) Державний секретар входить з поданням до Прем'єр-міністра щодо питань адміністрації Уряду Республіки.

2) Державний секретар входить з поданням до Прем'єр-міністра для за­твердження включення пропозиції про призупинення дії або скасування нор- мативно-правових актів міністра або губернатора округу до порядку денного засідання Уряду Республіки, відповідно до § § 94,99 і 100 цього Закону.

§ 82. Інші повноваження Державного секретаря

(1) Державний секретар є хранителем державної печатки і реєструє її ви­користання відповідно до закону і у формі, затверджених Урядом Республіки.

9) Державний секретар входить з поданням щодо призначення і звіль­нення з посади генерального секретаря міністерства.

9) Державний секретар здійснює інші повноваження, визначені законом або нормативно- правовими актами Уряду Республіки.

Глава 6

Губернатор округу і Уряд округу

§ 83. Призначення і звільнення з посади губернатора округу

9) Губернатор округу призначається Урядом Республіки за поданням Прем'єр-міністра і за узгодженням з представниками місцевої влади округу на термін тривалістю п'ять років.

9) Для узгодження кандидатури губернатора округу, запропонованої Прем'єр-міністром, Міністр внутрішніх справ скликає представників місцевої влади округу, серед яких має бути принаймні один член ради і сільського муні­ципалітету або міського мера для кожного підрозділу місцевої влади округу. Повідомлення про збори надсилається принаймні за два тижні до дати прове­дення зборів.

9) Кандидатура губернатора округу вважається схваленою, якщо більше половини представників, вказаних у пункті (2) цього параграфа, підтримують таку кандидатуру.

9) Якщо кандидатура не узгоджена зборами представників через від­сутність кворуму, підтримка кандидатури більше, ніж половиною присутніх на других зборах, є достатньою для того, щоб вважалося, що кандидатура схва­лена. Другі збори можуть бути скликані не раніше, ніж через два тижні після перших зборів. Повідомлення про збори повинно бути надіслане принаймні за один тиждень до дати проведення других зборів.

9) Уряд Республіки призначає губернатора округу на посаду протягом двох тижнів після одержання подання і схвалення кандидатури, на яке поси­лається пункт (1) цього параграфа.

9) Якщо кандидатура не підтримана зборами, нова кандидатура повинна бути подана новим зборам, скликаним у порядку, передбаченому пунктом (2) цього параграфа. Якщо нова кандидатура — не підтримується, Уряд Республі­ки може призначати губернатором округу особу, яка попередньо не пропонува­лася, без узгодження зборами представників.

9) Рішення про дострокове звільнення з посади губернатора округу при­ймається Урядом Республіки:

9) за обґрунтованим поданням Прем'єр-міністра;

9) на підставі особистої заяви губернатора округу;

9) у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо гу­бернатора округу;

9) через тривалу нездатність здійснювати повноваження у порядку, виз­наченому у § 119 Закону про державну службу.

Губернатор округу не може суміщати свою службову діяльність з ін­шою роботою, обіймаючи посаду в державних та місцевих органах виконавчої влади, або входити до складу керівного органу чи наглядової ради комерційно­го підприємства, здійснювати торговельну діяльність або обіймати іншу при­буткову посаду, крім наукової та викладацької роботи. Губернатором округу не повинентакож бути член ради сільського муніципалітету або міста.

§ 84. Компетенція губернатора округу

Губернатор округу:

9) представляє інтереси держави в окрузі й забезпечує всебічний і зба­лансований розвиток округу;

9) спрямовує роботу уряду округу;

9) звітує перед Урядом Республіки про свою діяльність;

9) координує співробітництво реґіональних відділень міністерств й ін­ших органів виконавчої влади і місцевих органів влади в окрузі;

9) подає пропозиції щодо призначення і звільнення з посади голів реґіо­нальних відділень міністерств й інших органів виконавчої влади, розташова­них в окрузі;

9) інформує Уряд Республіки і місцеву владу про реґіональну політику та вирішує інші питання стосунків між виконавчою владою і місцевими орга­нами влади;

9) входить з поданням до Уряду Республіки і міністерств з питань спря­мування роботи місцевих адміністративних органів, урядових та інших де­ржавних органів, розташованих в окрузі;

9) володіє, використовує і розпоряджається державними авуарами у ме­жах його повноважень відповідно до закону;

9) укладає, з дозволу Уряду Республіки, контракти з питань адмініст­рації з місцевими органами влади для цілей виконання ними державних зобов'язань;

9) контролювати діяльність місцевих органів влади на основі і у порядку, передбаченому § 85 цього Закону, і здійснює повноваження щодо адміністра­тивного контролю відповідно до § 98 цього Закону;

9) спрямовує і координує діяльність державних органів, підпорядкова­них уряду округу;

9) затверджує штат уряду округу відповідно до положення про уряд ок-

ругу;

9) призначає і звільняє з посади державних службовців, що належать до штату адміністрації округів, і керівників державних органів, підпорядко­ваних уряду округу, якщо інше не передбачене законом або, відповідно до за­кону, постановами Уряду Республіки;

9) входить з поданням до Уряду Республіки за посередництвом Міністерс­тва фінансів щодо проекту бюджету витрат і находжень уряду округу і, якщо необхідно, з проектом додаткового бюджету, і контролює цілеспрямоване ви­конання бюджету;

9) затверджує і коригує бюджети державних органів, підпорядкованих уряду округу, і контролює їх виконання;

9) здійснює інші повноваження, визначені законом або постановою Уря­ду Республіки.

§ 85. Повноваження губернатора округу щодо адміністративного контро­лю за місцевими органами влади

(1) Губернатор округу має право здійснити адміністративний контроль за законністю нормативно-правових актів визначеного застосування рад І керівних органів місцевих органів влади даного округу і, у випадках і тією мірою, як це визначено законом, також законність і доцільність використання державних авуарів, що надані у користування чи в управління місцевим орга­нам влади.

9) Губернатор округу має право вимагати копії нормативно-правових ак­тів рад і місцевих органів влади округу, що набули чинності.

9) Місцеві ради і місцеві органи влади повинні представляти копії не піз­ніше, ніж на сьомий день після одержання вимоги губернатора округу.

9) Якщо губернатор округу вважає, що нормативно-правові акти визна­ченого застосування місцевих рад і органів влади повністю чи частково супере­чать Конституції, закону або іншим нормативно-правовим актам, виданим відповідно до закону, він може зажадати, направивши письмову вимогу, щоб нормативно-правові акти визначеного застосування або їх положення були приведені у відповідність із Конституцією, законом або іншими нормативно- правовими актами протягом п'ятнадцяти днів. Якщо рада або уряд не здійсню­ють або відмовляються привести нормативно-правові акти визначеного засто­сування чи їх положення у відповідність із Конституцією, законом або іншими нормативно-правовими актами протягом п'ятнадцяти днів після одержання письмової вимоги губернатора округу, губернатор округу може оскаржити за­значене в суді у справах з адміністративного права, у порядку, передбаченому процедурою, визначеною Кодексом суду у справах з адміністративного права.

9) Якщо губернатор округу подає заяву Голові Суду відповідно до § § 14 і 160 Конституції і § 12 Закону про організацію діяльності Голови Суду щодо контролю за відповідністю нормативно-правових актів загального застосуван­ня або. їх положень, виданих місцевими органами влади, положенням Консти­туції чи іншого закону, губернатор округу повинен того ж дня також надіслати копію своєї заяви місцевому органу влади, через який проходив цей норматив­но-правовий документ.

9) Якщо губернатор округу виявляє, що місцевий орган влади володів, використовував або розпоряджався державними авуарами незаконно або не­доцільно, він подає заяву у Службу державної інспекції або звертається до ор­ганів по розслідуванню або інших компетентних установ, і направляє, разом із заявою, документи й інші матеріали, які знаходяться в його розпорядженні й підтверджують ним заявлене.

9) Губернатор округу або посадова особа, уповноважена згідно з наказом губернатора округу, має право контролювати виконання державних повнова­жень, наданих місцевим органам влади відповідно до закону або прийнятих місцевими органами влади відповідно до контракту з питань адміністрації.

§ 86. Заміщення губернатора округу

9) На період своєї тимчасовій відсутності губернатор округу призначає голову департаменту уряду округу для заміщення його на цій посаді.

9) Процедура і умови тимчасового заміщення губернатора округу визна­чаються регламентом адміністрації округів.

9) Якщо посада губернатора округу вільна або якщо губернатор округу нездатний виконувати свої повноваження внаслідок постійно існуючої переш­коди, Прем'єр-міністр своїм наказом призначає виконуючого обов'язки губер­натора округу на строк до трьох місяців або поки перешкода не припиняє своє існування.

9) Заступник губернатора округу або виконуючий обов'язки губернатора округу має ті ж права і обов'язки, що і губернатор округу, якщо інше не пере­дбачене законом.

При підписанні документів особа, що заміщує губернатора округу, по­винна додати слова «виконуючий обов'язки губернатора округу», зазначаючи свою власну посаду, і особа, яка діє як губернатор округу відповідно до пункту (3) цього параграфа, повинна підписуватися як така, що виконує обов'язки гу­бернатора округу.

§ 87. Розпорядження губернатора округу

Губернатор округу видає накази на підставі і для виконання закону або постанов Уряду Республіки.

Розпорядження губернатора округу повинні відповідати вимогам щодо оформлення, зазначеним в пункті ЗО (2) цього Закону.

Розпорядження губернатора округу підписує губернатор округу.

Розпорядження губернатора округу набувають чинності з дати підпи­сання, якщо більш пізня дата не встановлена безпосередньо в розпорядженні. Розпорядження губернатора округу оприлюднюються у порядку, визначеному законом або положеннями про уряд округу.

§ 88. Статус і повноваження уряду округу

— Уряд округу — урядовий орган, який надає послуги губернатору окру­гу І підпорядкований губернатору округу.

— Уряд округу:

1) управляє діяльністю і забезпечує надання послуг підтримки губерна­тору округу;

2) готує проекти розпоряджень губернатора округу або проекти інших документів, необхідних губернатору округу;

3) керує і контролює виконання розпоряджень губернатора округу;

4) регулює питання, що стосуються знаків відмінності округу;

5) керує підготовкою проекту бюджету — надходжень і витрат — де­ржавних органів, підпорядкованих уряду округу, і контролює дотримання бюджетів;

6) забезпечує зносини губернатора округу з урядовими органами, місцеви­ми органами влади та іншими юридичними і фізичними особами;

8) здійснює інші повноваження, делеговані законом, постановами Уряду Республіки або розпорядженням губернатора округу.

— Посадові особи уряду округу, уповноважені губернатором округу, ма­ють право одержувати необхідні документи й іншу інформацію щодо питань у межах компетенції губернатора округу від урядових органів, інших держав­них органів і місцевих органів влади, розташованих в окрузі.

— Уряд округу, структурні підрозділи і посадові особи мають повнова­ження щодо осіб, які не підпорядковані їм як службовці, тільки у випадках, передбачених законом.

— Офіс, департаменти і посадові особи уряду округу здійснюють зносини з Урядом Республіки, міністерствами та іншими урядовими органами за посе­редництва губернатора округу.

§ 89. Структура уряду округу

— Уряд округу включає офіс уряду округу і департаменти. Департаменти можуть мати відділи.

— Положення про офіс і департаменти уряду округу затверджується гу­бернатором округу.

— Офіс уряду округу підпорядкований секретарю округу. Департамен­том керує голова департаменту, якого призначає і звільняє з посади губерна­тор округу.

— Уряд округу може включати, у порядку, визначеному законом і пос­тановами Уряду Республіки, посадових осіб, компетенція яких визначається законом і постановами Уряду Республіки.

— Уряд округу може включати комітети і ради. Комітети і ради з повно­важеннями виконавчої влади повинні бути сформовані законом або відповід­но до закону на основі і у порядку, передбаченому відповідними постановами Уряду Республіки. Консультативні комітети і ради повинні бути сформовані, і їхніми повноваженнями, і процедури визначені губернатором округу, якщо інше не передбачене законом.

§ 90. Державні органи (установи), підпорядковані уряду округу

1) Уряд Республіки може підпорядковувати органи з питань освіти, куль­тури, соціального забезпечення й інші органи, зазначені в § 43 цього Закону, уряду округу.

2) Губернатор округу є посадовою особою найвищого рангу по відношенню до органів, зазначених у пункті (1) цього параграфа, і має права, надані зако­ном або постановами Уряду Республіки відповідно до закону.

§ 91. Секретар Округу

Секретар округу:

1) спрямовує роботу офісу уряду округу у порядку, визначеному поло­женням про адміністрації округів;

2) входить з поданням до губернатора округу щодо структури і процедур офісу уряду округу;

3) керує роботою, що пов'язана з видачею і оприлюдненням розпоряд­жень губернатора округу, і стежить за відповідністю їх проектів Конституції та іншим нормативно-правовим актам;

4) забезпечує публікації про діяльність губернатора округу;

5) є хранителем печатки уряду округу, на якій викарбуваний державний герб;

6) здійснює інші повноваження, визначені законом або іншими норма­тивно-правовими актами.

§ 92. Прийняття на службу і заміщення секретаря округу

6) Секретар округу призначається і звільняється з посади губернатором округу, з врахуванням думки Державного секретаря.

6) Тільки особа, яка має вищу освіту у галузі права, може бути секрета­рем округу.

6) Процедура і умови тимчасового заміщення секретаря округу визнача­ються регламентом адміністрації округів.

Глава 7

Адміністративний контроль

§ 93. Мета і організація адміністративного контролю

6) Адміністративний контроль здійснюється в цілях гарантії дотримання законності і відповідності при здійсненні діяльності урядовими і підпорядко­ваними їм державними органами. Організація такого адміністративного конт­ролю — обов'язок Уряду Республіки і урядових органів.

6) Особа, що здійснює адміністративний контроль має право:

6) видавати розпорядження про усунення невідповідностей у норматив­но-правовому документі або акті;

6) призупинити виконання акта або дії нормативно-правового документа;

3) позбавити законної сили нормативно-правовий документ.

2) Уряд Республіки, урядові органи і посадові особи, здійснюючи повно­важення адміністративного контролю, видають нормативно-правові акти виз­наченого застосування. Уряд Республіки видає постанови для скасування пос­танов міністра. Уряд Республіки видає накази для скасування розпоряджень губернатора округу.

2) Адміністративний контроль здійснюється на основі підпорядкування відповідно до цього Закону і постанов, виданих на основі цього Закону, який регулює повноваження щодо адміністративного контролю, визначені Урядом Республіки, іншими нормативно-правовими актами.

2) Особа, яка здійснює адміністративний контроль, може вимагати пред­ставлення нормативно-правових актів та інших документів органами виконав­чої влади, і одержувати пояснення і думки від посадових осіб. Органи виконав­чої влади зобов'язані представляти такі документи і пояснення не пізніше, ніж протягом трьох робочих днів, якщо контролююча особа не встановить більш тривалий термін.

2) Процедура адміністративного нагляду, передбачена цим Законом, не поширюється на:

2) дії державного нагляду і прийняті рішення при застосуванні повнова­жень держави щодо примусового дотримання законності;

2) врегульовані до вирішення судом скарги або протести, подані щодо нормативно-правового документа або акта органу виконавчої влади або поса­дової особи, у випадках, визначених законом.

2) Адміністративний контроль щодо нормативно-правових документів і дій, зазначених у пункті (6) цього параграфа, і процедури подання скарг і про­тестів визначаються окремим законом.

§ 94. Повноваження Уряду Республіки щодо адміністративного контролю

— Уряд Республіки повинен стежити за дотриманням законності й від­повідності дій міністерств, Державної канцелярії і урядів округів.

— Уряд Республіки скасовує постанови і накази міністра, накази Де­ржавного секретаря і розпорядження губернатора округу, які не відповідають Конституції, іншим законам або постановам і розпорядженням Уряду Респуб­ліки.

— Уряд Республіки скасовує постанови і розпорядження міністра, нака­зи Державного секретаря і розпорядження губернатора округу у випадку не­відповідності згідно з § 100 цього Закону.

— Повноваження Уряду Республіки щодо адміністративного контролю також поширюються на дії посадових осіб, зазначених у цьому параграфі.

Глава 8

Набуття чинності цим Законом

§ 102. Використання печаток і бланків документів

Адміністративне агентство, назва якого не відповідає назвам, визначеним цим Законом, може, протягом одного року після дати набуття чинності цим Законом, використовувати печатки і бланки документів, на яких зазначена назва, яку такий орган мав до набуття чинності цим Законом.

§ 103. Компенсація дорожніх витрат

До набуття чинності Законом, зазначеним в пункті 31 (2) цього Закону, витрати на ділові поїздки членів Уряду Республіки відшкодовуються у поряд­ку, чинному на даному етапі.

§ 104. Приведення у відповідність положень про міністерства і уряди ок­ругів з цим Законом

2) Положення про міністерства і уряди округів мають бути приведені у відповідність із цим Законом протягом одного року після набуття чинності цим Законом.

3) Положення про інші урядові органи мають бути приведені у відповід­ність із цим Законом і з положеннями, зазначеними у пункті (1), протягом од­ного року після набуття чинності цим Законом.

§ 105. Реструктуризація виконавчих органів та інспекції

2) Реструктуризація виконавчих органів та інспекції, яка випливає з цього Закону, повинна бути здійснена протягом одного року у порядку, вста­новленому Урядом Республіки.

3) Доки реструктуризація не відбулася, виконавчі органи та інспекції повинні здійснювати свої поточні повноваження, якщо інше не передбачене іншими законами.

§ 106. Недійсність і внесення поправок до правових документів місцевих рад і їхніх виконавчих органів

3) Нормативно-правові документи місцевих Рад і їхніх виконавчих ор­ганів можуть бути позбавлені законної сили або змінені за наказом губернатора округу На нормативно- правові документи рад і органів влади міст і сільських муніципалітетів, прийняті до надання статусу самоврядування відповідному міському або сільському муніципалітету, і нормативно-правові документи рад округів і органів влади, прийняті до набуття чинності Законом про адміністра­ції округу, також поширюються ці положення про недійсність, котра має бути виправлена відповідно до цієї процедури.

3) Нормативно-правові акти загального застосування органів, наведених у пункті (1) цього параграфа, можуть бути скасовані губернатором округу че­рез невідповідність законам чи іншим чинним нормативно-правовим актам, або таке скасування може бути здійснене через надлишковість такого норма­тивно-правового документа.

3) Нормативно-правові акти загального застосування, зазначені в пункті (1) цього параграфа, можуть бути скасовані губернатором округу, якщо на ос­нові рішення суду вони не відповідають законом або іншим нормативно-право­вими актам, чинним на момент видачі такого правового акта.

§ 107. Спеціальна умова щодо призначення на посаду секретаря округу

Особа, яка призначається на посаду секретаря округу після набуття чин­ності цим Законом, має право залишатися на посаді, якщо візьме зобов'язання продовжити навчання для підвищення кваліфікації в сфері права. Зазначене право припиняється, якщо особа не продовжує навчання, не маючи вищої ос­віти в галузі права.