Поділ держави РуриковичІв. Повбиття ТоркІв 1060 p. Війна вПоловцями 1061 1 1068 p. Заворушення в Київі 1068 p. Вигнання Ізяслава і з Київа і його поворот. Святослав II і Всеволод I.
Умираючи обділив Ярослав Мудрий своїх сімох синів тими руськими землями, що були без- посередно під його пануваннбм. Наслідком того в хвилі смерти Ярослава Мудрого ділилася держава Рурикрвичів на сім частин, а крім того в деяких землях панували ще мабуть князі з инших династій.
Напевно знаємо це про землю Вятичів. Цей поділ не був нічим новим, бо вже й перед тим київська держава бувала, поділена між Руриковичів. Так було по смерти Святослава Хороброго і по смерти Володимира Великого. Але цим разом поділ з 1054 ч>оку мав остільки більше значіння, що від того часу вже ніколи державаРуриковичів не була зєди^ена в одних руках. Замість єдности в одній особі настала тільки єдність в династії. Династія Руриковичів була цим найважніщим лучником між руськими землями.Поодинокі паї складалися з двох-трьох земель, але так, що звичайно.пай не лучив в собі земель, що сусідували територіяльно з собою. Ґеоґрафіч- ний чинник був цілком знехтований і тому ті паї, що їх установив Ярослав Мудрий, не мали підстав, щоби на них могли витворитися осібні держави. A в тім, поділ був взагалі припадковйй і нетривалий. Зараз у найблизших роках настали зміни, а протягом панування у Київі трьох Ярославичів: Ізяслава !,Святослава ІІ і ВсеволодаІ(1054—1093) змін тих було більше. Київ мав усе начальне місце, але при цих поділах вязано його з ріжними землями: то з Новгородом, то з Волинем, тО з
Черниговом. B цьоМу не було ніякої системи.
Попереплітання посілостей Руриковичів мало такі'наслідки, що вязало Руриковичів із собок> одними 8 тими самими ўнтересамй. 1 так напр. три
с.тарші Руриковичі булй однаковозацікавлені вбо- ротьбі зі степовиками;1зяслав I тому, що мав київську землю, Святослав II тому, що мав Черни- гівщину 8 Тмуторокань, а Всеволод I тому, що мав у своїх руках також і Переяславщину. 1 цій саме обставині належить завдячити, що три брати виступили спільно до боротьби з Торками.
Боротьба була рішуча, а підняли її Руриковичі в 1060 році. Це була перша аґресивна боротьба Руриковичів зі степовиками.Вона скінчилася цілковитим розбиттяМ торськОЇ орди. Частина цієї Орди утік- ла на захід, аж за Дунай, частина увійшла в склад, нової, половецької орди, а врешті частина осіла в руськихземлях;нимискольонізовайо полудневу Київщину, Чернигівщину та східну Галичину.Але цим ще справа зі степовиками зовсім не~ була розвязана. Навпаки, тепер настали навіть гірші часи для українських земель. Ha місце Торків прийшла далеко міцніща орда Половців, яка вже зараз у 1061 році напала на Переяславщину. Цим роком зачалася безпереривна й тяжка боротьба з Половецькою ордою.Всеволод I став оборойят» Переяславщину, але сили його були за слабі й він був побитий. Що Половці використали свою nepe^ вагу й спустошили Переяславщину, а може ще які краї, це певно. Всеж таки головний їх напад наступив щойно в 10б8 році. Тоді напали Половці знову на Переяславщину. Але цим разом не зістався Всеволод сам, а оба брати: Ізяслав I і Святослав II прийшли йому на поміч. Але й цим разом не пощастило, Над Альтою в 1068 p. дізнали Руриковичі поражки від Половців.
Це був доказ, що Половецька Орда є дуже «ебезпечним сусідом. Зараз по цій своїй побіді «инулися Половці на Київщину і попустошили край, по обох боках Дніпра. He маємо дальших відомостей про половецькі походи, але нападинапевнобу- ли, тільки тому, що не мали надто грізного характеру, наша літопись про них не згадує. Грізніщи- ми вони стали знбву коло 1090 року.
Поражка над Альтою мала безпосередні наслідки для самого Київа. Між князем Ізаславом I і Киянамине було чомусь порозуміння. Програна битва з Половцями ще більш ослабила авторитет князя. Населення Київа рішило само далі боротися з Половцями, просило тільки в князя зброї. Ізяслав I не мав охоти видавати зброю, правдоподібно тому, що боявся, що ця зброя може бути звернена проти нього. Це ще більше роздратувало громаду. Вона поставилася грізно до князя, а тоді Ізяслав утік з Київа разом зі своїми боярами. Юрба кинулася тоді визволяти вязнів, що їх посадив у темниці Ізяслав ф а передовсім увільнила з вязниці полоцького князя Всеслава, що його там посадив Ізяслав, побивши його у війні і забравши його полоцьку землю.
Віче проголосило Всеслава I київським князем 1068 p. Це була перша революція у Київі, яка спр.овадила зміну особи на князівськім столі.Але на цьому не скінчилося. Ізяслав I утік до Польщі і діставши в польського !князя Болеслава Сміливого поміч вирушив у 1069роцінаКиїв.Похід удався щасливо.< Всеслав утік до свого Полоцька, а Ізяслав разом із Болеславом увійшли до Київа. Повторилася та сама історія, що за часів Свято- полка I. Ізяслав I. став київським князем завдяки польській підмозі. Його союзник зістався кілька місяців у Київі, може на просьбу Ізяслава I, який
ТЙ№' способом хотів забезпечити себе на' київськім СТОЛІ. Але побут польських військ викликав невдоволення у Киян, і дійшло до того, що ^Кияне зачали морДуватщдружину польського князя. Це, а також заворушення у Польщі, було причинок*, що Болеслав Сміливий покинув Київ і вернув у Польщу. По дорозі одначе забрав, певно за згодою Ізя- слава I, „ЧервенСькі городи" пддібно, як це зро- ;бив колись Болеслав Хоробрий.
Ta панування Ізяслава I. і цим разом не було довге.. B 1073 оба молодші братя Святослав і Всеволод виступили оружно проти Ізяслава і вигнали його з Київа. Ізяслав знову утік до Польщі, шукав там, опісля у Німеччині і навіть у Римі помочі для себе, але довшйй час це йому не вдавалося. A тимчасом у Київі володів князь Святослав II (1073—1076), поділившися землями Ізяслава* I. з. братом Всеволодом. Становище Святослава II. мусіло бути досить міцне, коли й польські князі не. мали охоти втручатися у спір між Рурикови- чами. Щойно по смерти Святослава H., заки Bce^ волод I міг уміцнити crfBe пануцання у Київі, вирушив Ізяслав із польським військом на Кйїв в 1077 році. Йому пощастило і він засів на київським столі і вдержався тут аж до своєї смерти 1078 року.
По нім став київським князем його молодший брат Всеволод I 1077—1093). B руках Всеволода знайшлися крім Київа — Смоленськ, Черни- гів, Цереяславі на Лівночі Поволже. Це був ком- плєкс земель злучених територіяльно.з собою і це розуміється, давало більшу силу стайовищу Всеволода I.
Виходило, що східна Україна, часть білоруських і пізгііщих московських земель була в руках київського князя. He належали до нього західні українські землі, з яких особливо Галичина зачиналаставаїи стамостійним чкнником і тратиладавніщу тісну звязь із Київом. До леї належали* гакож Че^венські городи, які недовго були при< Польщі, як їх забрав був Болеслав Сміливий. При* кінці панування Всеволода I стали знову грізніщи- ми Половці так, що тр'еба було подумати про я- #гусь більшу акцію в цьому напря-мі. Але до цього- >годі не прийшло ,i половецька справа стояла далі на дневнім порядку політики київських княаів.
Часипанування' трьох Ярославичів від 1054 до lQ93*p. показують, що в зовнішньому становищі київської держави зайшли вжіе тодідеякі зміни. Ha сході стояла Русь у безпереривній боротьбі а Половцями, і хоча боротьба ця не була ще- рішена ні на один бік, m на другий, одначе видко булО, що Половці здобували перевагу тим, що Чорноморські степи взяли таки зовсім у своє посідання, витискаючи звідти осілий славянській елв- мент. Це шпоказало свої наслідки у русько-візан- ТІйських відносинах. Між Русю і ВізантІєю не*іа ІІже.^такидс тісних взяємин, як давніще.Торговельні Лносини мусіли дуже потерпіти наслідком половецької інвазії, Удержувалися ще тільки родинні звязки мІж Руриковичами й візантійським двором. Недобрим знаком було й те, що польські князі втручалися у спори Руриковичів. Це було зовсім инакше ;як за часів Ярослава Мудрого, Який інтервенював- у Польщі. Польща тимчасом трохи сконсолідова- лася, хоча все ж таки в справі „Червенських городів" мусіла поступитися на користь Руси.
Еще по теме Поділ держави РуриковичІв. Повбиття ТоркІв 1060 p. Війна вПоловцями 1061 1 1068 p. Заворушення в Київі 1068 p. Вигнання Ізяслава і з Київа і його поворот. Святослав II і Всеволод I.:
- Війна Хмельницького з Польщею від його вїзду до Київа до союза України з Москвою.
- Від виступлення БогданаХмельницького в 1648 році до переяславського договору в 1659 році. Повстання Богдана Хмельницького в1648році і його війна з Польщею до вїзду до Київа в 1649 році.
- Перша війна між Руриковичами. Викінчення будови київської держави.
- Друга війна між Руриковичами. Західна політика Ярослава Мудрого. Війна Ярослава з Мстиславом. Розбиття Печенізької Орди. Похід на Царгород.
- Від смерти Мстислава до татарського наїзду в 1259 p. Боротьба за Київ. Розпад київської держави. Нові політичні центри на сході Европи, таїх відношення до Київа.
- Поділ УII. Громадянство У.Н.Р., його набуття і втрати.
- 12.1.2. Масові заворушення
- if( !cssCompatible ) { document.write(" Розділ З СПІВВІДНОШЕННЯ СУСПІЛЬСТВА, ДЕРЖАВИ І ПРАВА 3.1. Поняття суспільства і форми його організації Для того щоб розпочати вивчення державно-правової дійсності, необхідно розглянути питання, пов'язані з тим середовищем, де функціонують держава і право, а саме: суспільство, форми його організації і соціальне регулювання як засіб впорядкування суспільного життя. Теорія держави і права враховує все прогресивне і конструктивне, що
- § 1. Поняття держави та його ознаки
- §5. Механізм держави і його структура.
- §3. Механізм держави та основні тенденції його розвитку
- § 2. Апарат держави. Форми та принципи його діяльності
- if( !cssCompatible ) { document.write(" Розділ 5 ПОНЯТТЯ ДЕРЖАВИ 5.1. Сутність держави Історія держави невіддільна від історії суспільства, разом із суспільством вона проходить довгий історичний шлях. Усебічно розкрити поняття, сутність, властивості й риси держави — завдання надзвичайно важке. Вирішити його можна лише при вивченні держави історично, у різних її зв'язках з економікою, соціально-політичним і духовним життям суспільства, максимально використовуючи при цьому нау
- Устав князя Всеволода
- 3. Поняття апарату держави та його ознаки.
- Стаття 294. Масові заворушення