<<
>>

Від смерти Мстислава до татарського наїзду в 1259 p. Боротьба за Київ. Розпад київської держави. Нові політичні центри на сході Европи, таїх відношення до Київа.

Боротьба проти Половців з 1111 року була послідньою більшою акцією руських князів на довший час. До дальших таких акцій київська держава не булаздатна, бо почавши від смерти Мстислава I в 1132 році зачалася внутрішня боротьба між Руриковичами, яка абсорбувала всі сили держави.

Ця внутрішня боротьба 6 характеристичнон> рисою третвої доби і коло неї обертається довший час, аж до кінця XІІ століття, ціле політичне життя України.

Вже в попередній добі було видко, що єдність київської держави годі буде удержати чи відновити. Але всеж таки остаточноїрозвязки цього питання ще не було протягом другої доби. Справа стала поки що на тім, що київські князі мали

перевагу над иншими князями, вони мали в своїх руках найбільшу територію. Але ця територіяльна перевага не була певною, бо була залежна від припадкових обставин, а ослаблювало цю перевагу щей те, що територія, якою володіли київські князі, дуже часто не була суцільною і складалася з частин яераз значно віддалених одна від одної. Ъсеж таки київські князімали в своїх руках опріч Київщини також Переяславщину і Турово-пинську землю, а крїм цього ще звичайно або Чернигівщину або Волинь, а часом і Новгород Великий. Але цей по- слідній дуже скоро перестав бути атракцією для київських князів, від коли там княжа 'власть стала дуже обмеженою на користь міських урядів. A що до Волцня і-Чернигова, то мало коли було їак, що оба цІ краї були звязані з Київом. B кождій із цих земель повстали сепаратистичні змагання. Кож- да земляхотіла мати осібну княжу родину на князівськім- столі і ні одна з них не хотіла признавати переваги Другої землі, хочби навіть київської. Такий стан справи мусів відразу стати катастро- фальним для київської держави, як тільки київські князі не мали більшої сили в своїх руках. A до того прийшло дуже скоро. 'Коли по смерти. Мстислава I. засів на київськім столі його син Ярополк I, то инші князі виступили проти нього, бажаючи собі взяти київський стіл. Вони не хотіли згодитися на те, щоби київський ,стіл став спадковим в родині Мстислава I. Старші Руриковині упімнулися за своє право до Київа, опираючися на давніщому звичаю.що Київ мав у руках завсігди найстарший з Руриковичів. Таким чином зачалася боротьба за Київ, результатом якої булб .т.е, Щ® ні одна зліній Руриковичів не могла засісти довший час на київськім столі. Київщина дуже цотерґпла наслідком тої бооотьби, а до спустошення дуже причинилися

Половці, яких руські князі кликали собіна поміч .i рішалитим способом свої справи.^Ситуаціястада дуже "замотаною і раз-у-раз змінялася. Але однО' було видко, що- серед тої боротьби упадало зна- чінне Київа, а натомість набирали значіння инІпь землі, де витворилися нові політичні центри. Таким, політичним центром стала на заході Галичина, на півночі Суздальщина, і характеристичним було тег що ці дві землі, так далеко одна від одної віддалені, стояли майже протягом цілої тої доби в спільній політичній кооперації. Як галицьким так і суздальським князям залежало на тому, щоби зменшити значіння Київа і не допустити до його давніщої переваги. Дуже напруженою стала політична ситуація особливо в половині XII століття, кол» суздальський князь виступив проти київськога князя Ізяслава II.

Ситуація була така, що по боц» Юрія стояв галицький князь Володимирко і Половці, а Ізяслав Il мав за союзників Угрів тЗ Чорних Клобуків. Боротьба- провадилася на теренІ Київщини, куди суздальський Юрій увійшов зі своїм військом і Половцями.' Але київський князь показався ще настільки сильним, що примусив суздальського Юрія відмовитися від дальшої акції I вернутися до дому. Ізяслав II виступив тепер сам офензивно. Він обложив ў Новгороді ЮрІЄВОГО- союзника і тільки весняні болота були причиною, що Ізяслав II покйнув цю облогу. Але за те він вислав своє військо разом зЧорними Клобуками на Половців і тоді поруйнувано їхні кочевища. Tajc само пощастило союзникові Ізяслава II королеві угорському Ґейзі; B битві /під ЯрославомиВ"1152 році побили Угри Володимирка і тоді прийшло до мира між Ізяславом IT і Володимирком. Володимирко мусів віддати пограничні міста, що забраз був Ізяславови II, але всеж таки удержався само-

стійно на далівГаличині.За ці міста прийшдо знову до війни між Ізяславом II і наслідником Володимирка вГаличині, Ярославом Осмомислсмв1154 році. Ізяслав II. вкслав.своївійська до Галичини, цобив над Серетом Галичан і обложив Теребовлю, де укрилися головні галицькі сили. Але стратеґічна ситуація не була корисною для Ізяслава II. Вів мав за малі сили, щобй довше удержатися в Галичині і тому вернув до Київа. Всеж таки ця війна показує, що київський князь хотів удержати свій авторітет у всіх руських, а передовсім українських князів і таким чином обстоював давні традиції.

Часи Ізяслава II (1146—1154), це немов слабий відблиск давніх\часів. Київський князь потрапив йде здобути авторитет для Київа завдяки сво- їмдипльоматичним і стратеґічним успіхам. Але це не закінчило боротьби за Київ. Вонарозпочаласязно- ву по смерти Ізяслава II. 1154 року. Ситуація була дуже подібною до- попередньої, бо тимчасом, як 8 півночи натискав на Київ сузДалський князь Юрій і навіть в 1-155 році захопив був його на короткий чар, ^гіж тодішнім київським князем, Ізясла- вом III і галйцьким Ярославом Осмомислом прийшло' до війни Причиною війни було те, що Ізя- слав III переховував .y себе Івана Берладника', пре- тендента на галицький стіл. Цей Іван Берладник, прзбавлений своєї землі в Галичині, пішов на Чорноморські степи і там, зібравши коло себе збройні відділи, перешкоджував у торговлі галицьких купців, в наддунайських городах. Зібравши коло 6000 людей, він вирушив разом з Половцями на галицьке Пониззя і посувався, далі до Галичини здовж Пруту. Але похід не вдався, бо між Іваном Берладникцм і Половцями зачались сварки і Половці покинули Берладника. Це. й змусило його ^перервати похід на Галичину і він тоді втік доКи-

іва до Ізяслава III. Стратеґічна ситуація була для Ярослава Осмомисла корисніщою, ніж це давніще бувало у війнах галицьких князів з київськими, бо тепер Волинь не тільки не належала до київського кТіязя, але ще й самі волинські князі увійшли в союз із галицьким князем. Разом з нимй вирушив Ярослав Осмомйсл на Київ у 1158 році. Ізя- слав III утік з 'Київа, а Ярослав Осмомисл увійшов туди разом зі своїми союзниками. Це була перша перемога Галича над Київом. АлеКиїване взявсо- бі ані Ярослав Осмомисл, ані його союзники, а на київським столі посаджено Ростислава I, що вже перед тим кііяжив був у Київі.

Заняття Київа раз у 1155 році суздальським Юрієм, то знову в 1158 році галицьким Ярославом показувало, що ці два нові політичні центри у східній Европі відогравали чим раз активніщу ролю в справі київського стола. Недалекий уже був час, коли як Галичина, так і СуздаЛь мусять відограти рішаючу ролю вІ його дальшій долі.

Погром Київа в 1169 році. Війни з Половцями. Політичний дуалізм на території давньої київської держави.

Ростислав I, засівши в Київі ще мусів воювати з Ізяславом Ш., ща добивався назад доКиїва, але переміг його за поміччу Чорних Клобуків і від 1161 до 1167 p. сидів спокійно на київськім столі. Завдяки цьому Ростислав міг розпочати боротьбу з Половцями, які знову зачали робити більші напади на східні-українські землі. Половецька справа була дуже занедбана руськими князями, а ми знаємо, що й самі князі лучилися з Половцями та напускали їх на своїх противників. 'Послідніми на-

самисуздальський князь Юрій був у союзі зними і тому київський Ізяслав II зорґанізував в 1153 році похід на Половців. Але цей похід не. на довго приборкав Половців і тому Ростислав I. мусів за- «ятися половецькою справою. 1 дійсно маємо звістки, іцо в pp. 1159 — 1167 були кілька разів війни з Половцями. Ці війни кінчилися для Руриковичів щавливо, a^ мали на меті наперед усього забезпечити караванову торговлю українських купців на Чорноморських степах. Енерґійніще провадилася боротьба з Половцями за Мстислава II. (1167—1179). Тоді більша часть українських кнчзів брала ўчасть у походах на них. Енерґійну боропбу з Половцями провадили передовсім чернигівські князі і тоді поруйновано половецькі кочовища. Справа на тому не скінчилася, але боротьба з Половцями тимчасом перервалася, бо на Україні, настали нові заколоти.

Пішло від того, що прбти Мстислава II. витворилася опозиція кількохукраїнськихібілору- ських князів, які хоч з початку були за Мстиславом II. та коли одначе він показав себе за мало уступчивим у признанню їм територіяльних здобутків, рішили виступити проти нього збройно. Але найгірше було те, що до цеї коаліції приступив також могутній вже тоді „великий князь" зединениї ростовсько-суздальської зеділі, Андрій Боголюб- ський. Цей наслідник Юрія виступив з новою но- літичною програмою. Вона опиралася на тому, що замість Київа, який вже й так стратив своб давнє політичну значіння, повинен стати осередком цілої політичної системи держави Руриковичів Володимир над Клязмою, нова резиденція Андрія. Тому вінне бажав собі зросту значіння Київа, не міг стерпіти, що в Новгороді Великім мав сидіти один зі синів Мстислава If. Це викликало війну. Проти Мстислава II завязалася ціла коаліція, до якої у-

війшли крім'Андрія смоленський княдь, переяслаь*1 ський князь і чернигівські князіТ Словом утворилася велика коаліція з українських, білоруських 'I північно-руського князя. Ціла ця армія вирушил$ на Київ. Мстислав II не діждавшися помочі з Bo*. лині, сам зі своїмвійськом і Чорними Клобукамгії вийшов до бою. Під Київом прийшло .в 1169 роцК до битви, яка скінчилася поражкоюкиївськогожня-' зя. Мстислав II втік на Волинь, а союзні війська увійшли до Київа. I сталася нечувана подія, представники всіх трьох етнічних ґруп — Українців, Білорусів і Москалів дуже пограбували Київ, і богато людей взяли до неволі. Навіть церкви св. Софії і Десятинна, які були в великій пошані скрізь, у державах Руриковичів, були тоді обрабовані. Цей факт показував, що моральне здичіння, яке виявилося вже дуже виразно під Теребовлею у 1154 році, і яке було • наслідком повсякчасних воєн, робило вже значчі поступи. Afie погром Київа з 1169 року мав також велике політичне значіння і наслідки.

. Передовсім зазначити треба те, що Андрій не сів сам на київським ' столі, а посадив там свого сина Гліба. Це означало, що Андрій ставив свій Володимир вище від Київа. I воно відповідало дійсному положенню річи, бо Київ дуже підупав наслідком частих воєн, а не мав таких підстав до свого економічного розвитку, як це було давніще через зміну світової торговельноїситуації. I вцьо- му лежав цілий траґізм Київа. Він перестав бутк політичною метрополію східної Европи. Про давню геґемонію Київа над державами Руриковичів уже не могло бути й мови. Замість того тяжила тепер над Київом перевага ростовсько-суздальської держави, остільки, що Андрій просто розпоряжавс» київським столом. A найгірше було те, що бороть-

ба aa Київ провадилася далі і « вів брали участь головно Дрьбніщі князь Hi суздальським Андрій, ні галицький Ярослав Осмомисл, два наймогутніщі тоді володарів східній Европі.не брали активно'і участи в цій боротьбі. A боротьба йшла протягом цілого часу Bifc ll69 до 1181 poky змалимиперер- вами, але без якихось важніщйх результатів для східно-европеиської політики. ХарактёристНчним 8Ї- сталося одначе тё, щ6 коли в 118І році прийшло до порозуміння між князями наддніпрянської Укра- йи, то це порозуміння опиралоёя між иншим на тому, що один князь сидів у/Київі (СвятославІІІ), а другий (Рурик) мав у- своїх руках київську землю. Це бўла політична ампутація Київа.

Договір з 1181 року був некорисним для Ки- їва, але він мав, той добрий бік, шо ' на якийсьчас припинилася боротьба між князями. Це уможливило боротьбу з Половцями, які протягод^ КІЛЬКОХ йослідніх років знову дошкулювали українським^ землям. Особливовеликі напади Половців відбулися B 1171, 1177 і 117¾ роках. Це примусило князів підняти з ними рішучу боротьбу. Боротьба тревала цілих десять рОків, від 1184 до 1194 року.а брали в ній участь опріч київського, перецславського і Чернигівських кцязів, як найбільше зацікавлених, також.князі Волині, Пииськг( і Галича. Але цЯ боротьба мала для українських земе*ль тільки оборонне значіння, бо зачіпною, стороною були цілий час Половці. Тоді відбувся також похід проти Половців Iropa новгородсіверського в 1185 p., що його оспівав автор „Слова о полку Ігоревім".4 Битва над. Каялою була одною з тих .нёвдач, які траплялися у цій боротьбі Руриковцчам. Нічого не помогло й те, щр Руриковичі висилали Чорних Кдобуків на Половцівевобї найбільшої могутности й активности. Часи змінилися. Степи перестали бути одною з найважніщих. справ у політиці Руриковичів і особливо українських князів. Инші питання стали на дневному порядку східно-славянської політики, а саме відношення двояї нових політичних центрів, двохновихдержав: галицько-волинської і ростовсько-суздальської. одна до одної ідо'занепадаючоїнаддніпрянськоїУкраїни.

Рік 1169 був епохою в історіїКиїване тільки тому, що його тоді дуже пограбовано, але ще й тому, що він показав наслідки нової політики північного Руриковича. Ця політика змагала до того, щоби на місце Київа здобути перевагу на сході Європи, Володимирові, новій столиці ростовсько- суздальської держави. Але наперешкодіцьому стало те, що в західній Україні повстала в 1199 році нова політична сила у вигляді галицько-волинськоїдержави. Ця сила здобула тоді рішаючий голос що до Київа, бо коли між тодішнім київським князем Рюриком і галицько-волинським Романомприйшло досварки й до війни, то зараз.же показалася перевага Романі. Рюрик мусів утікіати з Київа.якийтепер опи- нився в руках галицько-волинськогокнязя(1200р.) Рюрикові зісталася київська земля без Київа. B Ки- їві посадив Роман'свого свояка Інґвара, але в дій- сности власть належала самому- Романові. Опанувавши Кищ.увійшов Роман у сферу східної полі-

,тики, доказом чого була його побідна війна з Половцями. Тільки ж Роман був занадто занятий західними справами, ндоби довше занятися київськими і/коли він вернув до,Галичини, скориставзтогц РюриК/і разоМзцернигівськими'князями й Половцями напав в 1203 рбцІнаКиїв.Ітоділовторилося другий pae те, що сталося в 1169 p. Київ пограбовано немилосерно, не полишаючи навіть церков, а багато людей забрано в неволю. Роман прийшов знову дй Київа з рійськом і вигнав' звідти Рюрика. Але він нехотів доводити ^о остаточности івіддав Київ назад Рюрико'ві.який зобовязався бути йому вірним.Доспіяки втягнено'ще володимирсько-суз- дальськОго кИяз.яЪсеволода, якому Propijk присягнув на вірність. Але справа тим не закінчилася^ бо між Романом і Рюриком далі не було згоди й Po- $ан скинув остаточно Рюрика з київського стола. Але Київ всеж таки не зістався під виключною властю Романа, бо за сина Рюрика, Ростислава II заступився руздальський .Всеволоді Роман посадив у Київі Ростислава. При тгій нагоді чернигівські князі теж заприсягли на. вірність Романові і Rce- володові.

Наслідком такої розйязки справи витворилася нова політична система^ в східній Европі. Обі .найбільші тоді східно-славянські держави галицько- волинська і володимирсько-суздаяьська здобули цілковиту політичну перевагу на 'землях Рурикови- чів, маючи в залежности від себе центр старої київської держаВи,- східну Україну. Давна київська держава розложилася остаточно, а на місці політичної системи, що проявлялася у дробленню держави Володимира Великого, настав політичний дуалізм, пере^ага/.двох: української.галицько- вол'инської держави і північно-руської, володимирсь- ко-суздальської держави. Яку ролю мав відограти

Цей політичнй дуалізм у дальшому історичному розвиткові східної Европи, показали дальші події, але в. найблизших роках вигЛЯдало так, щр в цьому дуалізмі міцніщою. буде галицько-волинська держава, і що саме вона здобуАе цілковиту перевагу на цілій Україні, усуваючи 'звідси впливи північних, великих князів з Володимира.

Повстання галицько-волинської держави, та Tf перерага'на Українї за Романа Великого.

Галицько-волинська, держава e витвором розкладу давньої київської держаВи.і Київська держава не -мала-вже відповідцйх умов до дальшого істну- вання у. такЬму вигляді, як' Ji збудовано й муСіла розложйтися. Над цим питанням застановимося пізніще, але зараз треба сйазати, що причиною її розклЗду не була її старечість, старечість цивілізації, як це бачимо напр. при розклздь римської держави, або старйнних держав сходу, Асирії. або Вавилонії. Тут видко 6>fio ще молодечість на всіх полях історичного р.озвйтку східної Европи. Цей 'розцлад не був отже викликаний ніякими культурними обставинами, а тільки особлившими обставинами чистоґеоґрафїчно-пОлітичного характеру. I тому, коли замість цібї одної державиповстали дві менші: одйа Ha західній Україні, а друга в північно-руських землях, то при зміні саме тих ґе- оґрафічно-політичних обставин обі ці нові держави мали всякі дані до дальшого, гарного розвитку. Обі ці держави названо новими, бо їх центр.їх територія та їх політичне стаНовище значно ріж- няться від становища давньої київської держави. Особливо це треба сказати про ростовсько-суз-

дальську державу, яка формувйлася'щойно в часі занепаду київської держави і підставою якої була почаВти територія, що не входйла в скЛад київської держави зачасів її найбільшої м'огутностй, а була пізніщйм прибутком, зисканим на чужих, фінських землях.

He так представляється справа з галйцько-во- Динською державою.Вона оперлася на частині території давйьоїкиївськоїдержави,і натім етнічнім (українськім) еЛвменті, який відогравав головну ролю ea часів будування і дальшого істяування кйївської держави. Таким чином, галицько-волинська держава є далеко тісніще звязана з Київом, ніж ростовсько-сувдальсъка, але всеж т.аки і вона, с новой> державою у тім ррзумінНю, що її центр' її територія і політичне -становише 6 інакше, ніж Київської держави. Тут сгалося щось таке подібне, як у IX століттю з великою франконською державою, і вонД була могутньою за Карла Великого (як київська за- Володимира Великого) і так само, як київська розложилася на три більші і кілька менших держав. Дві - з усіх цйх держав станулинапер* шім місці: західно-франконська держава — Франція і східно-франконська.— Німеччина. Повстання цих.держав причинилося до. Витворення французької і німецької національности, щось так як у нас зўкраінською,.московською і білоруською національністю, при чім у нас ролю Франції відогра- валаби саме Галицько-волинська держава.ародю Німеччини — ррстовсько-суздальСька. Наводимо цю анальоґію навмисне, щоб у нас не вважати галиць-. ко-волинської держави, як нездатний до жиїтя o- станок з давньої київської держави, так само, як цього не можна сказати, про Францію, що вийшла з франконської держави.

Галицйко-врлинська держава повстала з двох

частин, з цвохосібних держав^Гдличини йВб- лині. Обі ці зёмлі були довший час одна«Гд(; оді- ної відділені Л кояІда з ййх'мала свою^іс.тб^ікі: За часівнайбільшсї могутности гііївсько^дер&Ввя обі ці землі були в тіснім звязкуз Київ^ШїбЧЙаТЯ&*’ кости східнославянської політики л|&ала.:НЙдіДні'п-' ром і західно-українські /землі відогравали тоді дру- горяднуролю, не зважаючи на те^щО.Волинь posf- винулася досить скоро під політичним оглядом, і в часі, коли над Дніпром витворювалася більша політична сила, на Волині істнували вжезначніпо- літичні осередки як Волинь, Бужськ, Червень та инші. ЦротЛгом цілого X i XI століття Волинь була в тіснім, звязку з Київом. Щбйно коло полови- ни ХІІ століття Волинь відокремилася від Киї- ва й дістіала осібну династію. Алё до більшої- політичної сйли Волинь не могла дійти наслідком поділу Vi між членів княжої родини. B історії київської держави Волинь мала томѵ.важне значіння, що була краєм сусідиш з Польщею і на Ії.терені відбувалися нограничнІ війни між київською державою і польською. Особливо спірним тереном був. край, положений міжВислоюі'Бугом.Але бороГь- бИне виказала якихось результатів і границя Волині від сторони Польщі йшла від устя Hypa майже просто н^.полудень/через горішню Кросну і Ти- сменицю на вододіл Вепра й Лади: з кінцем XII століття Волинь консолідується під рукою князя Романа. На'слідкй цього виявилися зараз, бо Роман мав настільки сили, що вмішався в польські справи і брав участь у змаганнях польських ^князів у 1195 році. Вимертя родини Ростиславичів в.Гали- чині відкрило йому шлях до галицького стола.

Багатшу^містом історію мала Галичин.а. Вона дістала B ld84 роцісвою осібну княжу родину Ростиславичів і ця родина панувала тут до кіния

XlI єтоліття. ЗавДяки цьому Галичина розвивалася» під політичним>, оглядом самостійно, а житгя йшло- тут'спокійніще, ніж у східній Україні, бо тут не- було натиску степових орд. Але замість того були* тутна пОрядку днєвнім инші політичні справи: від> ношення до'Польщі й до Угорщини. 3 Польщею- були пограничні війни за Володаря і Василька з кінцем XI століття, а границя йшла на захід від Сяну десь коло Вислока. Битва під Перемишлем з 1099 року мала велике значіння до розвитку дальшої політичної самостійности. Тоді усунено небезпеку прилучення Галичини до комлексу земель, що були в тіснім звязку з.Київом. Але разом зтим усунено також зовнішню.нёбезпеку, бо побитіпід Перемишлем Угри не мали вже охоти довший час втручатися-» галицькі справи. Рік 1145 мае велике> значіння в історії Галичини; бо тоді всі три тодішні гадицькі князівства: оеремиське, галицьке і Звенигородське получилися в.одну цілість в рукахВо- лодимирка. Вів того часу став 1 Галич резиденціею цілої зединеної Галичини, і Галичина стала одним- з найбільше могучих князіств на Україні. Її територія обіймала простір від Вислока по Бог, і від Карпат по горішній Буг і горішню Горйнь. Ha полудневім Ъході вона доходила до устя Дунаю. Таким чином галицькЗчДержава з другої половини XIl століття обіймала нинішню східню Галичину з виїмком кітловини Буга. частину нинішньої Мало- польщі від Сяну поза Вислок, а в' Карпатах по ріку Попрад, Буковину та переважну часть Молдавік і Бесарабії та східне Поділля. Тільки полуднево-схід- ня *іасть нинішньої Бесарабії і таксамо полуднево- східна часть Поділля не були в тіснім звязку з Галичиною, бо населення тут було рідке, а- перевагу мав кочуючий спосіб життя, який недопускав да якоїсь міцнішої консолідації.

Завдяки своїй могутности -Галичина вачинав р^аїи дуже, визначну ролю у політиці'східньої Ев- ^ШШп0о це ,вже; була мова вище.Ми знаємо, ufoMll58 p. Наслідник ,Володимирка, Ярослав O- Смомйсл увійшовдоКиїва, вигнавшизвідти київського. князд ІзяславаіІІ. За цього князя Галичина дійшла до сарного розцвіту під господарським o- глядом, бо; опрічдвох воєн з київськими князями, держава всемала спокій і відносини Галичини до Польщі й до Угорщини були приязні. Ярослав O- смомисл поділив галицьку державу між своїми синами: Володимиром та. Олегом, але галицькі бо- яре; які в Галичині дійиіли до такого великого зна- яіння,,як ніде &= державах Руриксвичів, вигнали O- лега і одиноким князем зістався Володимир. За щього Володимира вачалася бороГьба між князем 'i боярами. Розсваривіпиєя г князем Володимиром, «покликали бояре на галицький стіл волинського кнЯзя Романа. Це викликаЛо інтервенцію обох cy- •сідів Галичини, Угорщини.й Польщі. ,Спричинив її Володимир, який втік доУгорщини і намовив Угрів до походу на Галичину. Угри прийшли дійсно, Роман мусів утіка+и на Волинь, а тоді угорський корольпоставивуГаличині королевича Андріяу 1189 році, а Володимира вадержав на Угорщині. Тим способом угорські королі перший раз здобули крристь зі своїх походів на Галичину, і дуже гможливо, що від тоді вони стали себе називати королями Галичини. Але перевага Угорщини в Гали- *шні була короткокѵбо князь Володимир ѵтікзУ- торщини й за поміччу польськогО князя Казимира II вигнав Угрів і знову засів на галицькім княжім стОлі. Смерть його в І198 чи 1199 роді була кінцем родини галицьких Ростиславичів, яка тут панувала більше, ніж сто літ, і дала змогу волинському князеві Романови за поміччу краківського

оснигн Лешка Білого засісти на галицькім столі ь 1199 році.

3 цим роком повстала иа сході Европи велика держава галицько-волинська під князюванням Романа Великого. Вона представляла першорядну політичну силу на сходіЕвроші і, крім одної воло- димирсько-суздальськсї держави, ш одна на схід від Одри не могла йти з нею в порівнання. Східна Україна була за Романа Великого розбитою під політичним оглядом, а таксамо було в І1олыці,яка ділилася тоді на кількаиацять малих князіисть. Навіть всі ці князівства до купи недоршшовали простором державі Романа Великого.

Завдяки такому становищу Роман Великий відогравав першорядну ролю у справах східної У- країни і впливи його сягали поза Дшпро, аж до найдальшої української землі, чернигівської. Ми .вже знаємо, що й київський князь, і чернигівські князі улягали Романові, присягнувши йому па вірність. Це було наслідком східної політики Романа Великого, яка була, як ми бачили, дуже активною і обіймала собою також і боротьбу зі степовиками. Це було причиною, що Роман поставив західну політику на дальший плян \, іцойно з кінцем свого панування, розсварившися з краківським Лєш- ком Білим, рішивенерґійно поступити щодо Польщі. Перед тим він ще повоював Литовців, пю почали в тих часах нападати на Волинь,а в 1205 po- ці вибрався з походом на Полыцу. Небезпека для Польщі була велика, бо похід бѵв закроєний на більшускалю. Роман увійшов у Полыцу, занявбув нкісь два польські міста, але загнавшися небачно з малим відділом, був убитий Поляками в 1205po- ці під Завихостом.

Смерть Романа Великого була дуже важною подією на Сході Европи не тільки тому, що Поль-

ща увільнилася від небезпеки, a;ie ще й тому, що в Галицько-волинській державі настали внутрішні замішання, які иа три десятки років не дозволили їй відогравати тої ролі, яку вона мала за Романа Великого.

Роман Великий був князем,якийне тіліки иа- вні, але також в середині своєї держави вмів здобути собі авторитет. Зіставши гадкцьккм князем, віп стрінувся з боярською HtpcTbfio, яка в Галичині набрала великого значіння. За Ярослава O- смомисла дійшло навіть до того, щобояре втручалися навіть у родинні справи князя, й осягли того, що його любовиицю Настасю спалено. Ромаи був зовсім інакшої вдачі. Ha Волині бояре ие мали того значіння, що в Галичині, і він не думав піддаватися боярам. Це мусіло довести до конфлікту князя з боярством. Є звістки про репресії Романа на галицьких бояр. Вони можуть бути прибільшені, але всеж таки вони доказують, що між князем Романом і галицьким боярством ішла гостра боротьба. Перемога була на боці князя і бояре мусіли посмирнішати. Роман був необмежеппм володарем у своїй державі.

Панування Романа Великого, як володаря цілої галицько-волинської держави, було дуже коротке, бо трівалоТільки шістьліт.від 1!99 до 1205 року, але не зважаючи на те, воно має велике значіння в історії України. Під його рукою стояла така могутня держава, якої не видко було у східній Европі від смерти польського князя Болеслава Кри- воустого 1138 року. Ha українських землях не було такої могутньої держави від смерти Ярослава , Мудрого. B цім лежить значіння панування Романа Великого і цей факт мусів робити вражіння і недурно галицькийлітописецьзве князя Романа „самодержцем всеї Руської землі.

<< | >>
Источник: ОМЕЛЯН ТЕРЛЕЦЬКИЙ. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ. TOM I. КНЯЖА ДОБА. BИДABHИЦTBO ЧAPTOPИЙCЬKИX. H Ь Ю - Й O P K. 1972

Еще по теме Від смерти Мстислава до татарського наїзду в 1259 p. Боротьба за Київ. Розпад київської держави. Нові політичні центри на сході Европи, таїх відношення до Київа.:

  1. Від смерти Мстислава до татарського наїзду в 1259 p. Боротьба за Київ. Розпад київської держави. Нові політичні центри на сході Европи, таїх відношення до Київа.
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -