Друга війна між Руриковичами. Західна політика Ярослава Мудрого. Війна Ярослава з Мстиславом. Розбиття Печенізької Орди. Похід на Царгород.

B хвилі смерти Волидимира Великого тільки Святополк був у Київі, бо князь Борис, який o- станніми часами перебував у Київі і якого батько мабуть готував на свого наслідника, не зважаючи на його молодший вік від инших братів, був на печенізьким фронті й на вість про смерть батька вертав на чолі війська до Київа.

руках Новгород. Ha чолі славянського і варязького війська вирушив Ярсслав проти Святополка 1016 року. B такій рішаючій хвилі Святополк запросив собі на поміч Печенігів і разом з ними станув до битви з Ярославом під Любечом 1016 p. Битва скінчилася поражкою Святополка і його союзників Печенігів. Ярослав занявтоді Київ, а Святополк утік до Печенігів, а звідтам до свого тестя польськогокнязя БолеславаХороброго. Тепер прибрала війна ширші розміри, бо Ярослав I Мудрий звязався з цісарем Генриком II і оба вдарили на Польщу з обох боків. Але акція Ярослава не показала якихось більших результатів, бо крім здобуття якогось одного польського міста похід на Польщу не мав ніяких користей. Рішаюча хвиля настала щойно тоді, як Болеслав Хоробрий погодився з цісарем Генрихом II. Розвязавши собі тим способом руки, Болеслав підняв тепер похід на Ярослава. Зібравши значне військо, він вирушив разом з Святополком на Волинь. Рівночасно Печеніги мали від полудня вдарити на Київщину. Ярослав станув зі своїм військом, у якому було богато Варягів, над Бугом під містом Волинем. Там сталася у 1018 році битва, яка скінчилася цілковитою цоражкою Ярослава. Тепер союзникамбу- ла відкрита дорога на Київ і туди пішов Святополк з Болеславом.

Тим способом Святополк при помочи польського князя добився назад власти в Київі, але за те мусів дуже дорого заплатити. Часть західно-українських земель, а саме так звані Червенські Гo- роди, себто західну часть Волиня і мабуть нинішню Галичину відступиввін свому тестеві. Зістано^ вища чисто династичного це не було щось незвичайне, бож Пястович, Болеслав був у родинній звя-

зи з Руриковичем, Святопрлкрм, але всеж таки це означало, що київська держава понесла на заході територіяльну втрату на користь польської держави.

Але Святополк не довго тішився своїм пануванням. B J019 році Ярослав Мудрий, що втік був до Новгороду, зорґанізував собі упять військо й вирушив на Київ. Неприготований на те Свято-' полк утік знову до ГІеченігів і разом з ними вирушив на Ярослава. Над Альтою прийшло в 1019 році до рішаючої битви, яка скінчилгсьпобідою Ярослава. Святополк утік доПольщі, але не діждавшися другий раз помочі, вмер там чи десь навіть у Чехії. Ярослав Мудрий став другий раз княжити в Київі.

Иого панування дуже пригадує панування Володимира Великого як що до зовнішньої, так і що до внутрішньої політики. У зовнішній політиці бачимо так само, як у Володимира, велику активність на заході і оборонну акцію на сході. Активно виступаєЯрослав також супроти Візантії. Алезаки Ярослав взагалі міг звернутись до зовнішньої політики, він мусів ще поладнати свої відносини до деяких руських земель. Ми кажемо „руських", бо всі ці східно-славянські землі належали були за ВолодимираВеликого, бодай якийсь час, до русь- коїдержави Руриковичів. Але вже при кінці панування Володимира у деяких землях зачали дуже гостро відзиватися сепаратистичні змагання. Це видко особливо в Новгороді, . де Ярослав не мав охо.ти слухати батька й хотів управляти новгородською землею зовсім незалежно від Київа. A коли Святополк I став київським князем, то напевно сепаратистичні змагання зміцніли ще більше. I цим почасти треба пояснити завзятість Святополка в убиванню своїх братів.

всієї „руської" землі в своїх руках.але всежтаки, усунувшизі світа трьох братів, Святополкіюсунув справу збирання „руських" земель наперед, маючи в свойому посіданню велику територію. Ярослав I, усунувши Святополка з Киіва, сгав володіти ще більшою територією, бо за нього й новгородська земля упять звязалася з Киї'вом. Таким чином зібрав Ярослав у своїх руках усі українські землі з виїмком Червенських городів і Тмутороканя, а крім того північні, пізніщі московські землі ростовську, сусдальську й новгородську. 3 пізніщих білоруських земель мабуть Смоленськ теж до нього належав. Тільки Полоцькмав свогоосібйого князя. 3 Полоцьком прийшло насемперед до війни, але остаточно Ярослав I занехав свої анексійні пляни й зіставив у Полоцьку давнього князя. Грі- зніще представлялася справа з тмутороканським князем Мстиславом, молидшим братом Ярослава

I. Цей Мстислав, користаючи з того, що Ярослав I був занятий на заході, вийшов зі свого Тмутороканя і заняв цілу сіверську землю в 1023 p. Але Ярослав I зібравйійсько і вирушив проти Мстислава. Під Листвином, недалеко Чернигова, прийшло до битви, яка скінчилася побідою Мстислава. Зараз по тім брати погодилися. Мстислав дістав усі землі на схід від Дніпра, а всі инші руські землі зісталися Ярославови. Про панування Мстислава не маємо ніяких відомостей. Знаємо тільки те, що він воюзав із кавказькими Ясами(Осетинами)і що Ярослав I спомагав тоді брата. A в тім, можемо догадуватися, що Мстислав провадивдоситьбогато B06H.To з кавказькими народами, то з Печенігами, а може також з Торками й Половцями, які посувалися тоді на захід. Смерть його в 1036 віддала дальшу оборону руських границь від суоду в руки Ярослава I.

Тимчасом Ярослав і, побвадив активну політику на заході. B Польщі сталися тоді дуже важні зміни. Болеслав I. вмер у 1025 році, а за його сина і наслідника Мешка II Польща опинилася в прикрому положенню. Відзаходу сдарили на неї німець- кийцісар, чеськийкнязьід^нськийкррЬль іпороби- ли територіяльні здобуткцґна польських землях.

Крім воєн з Польщею провадив Ярослаз Мудрий також війну з Естами, рдобув Естонію і заложив там місто Юріїв (Дорпат). Здобуття цієї території мало не тільки політичне. але торговельне значіння, чбо це було забезпечення торговельного шляху.що йшов з Чорного моря до Балтійського.

B 1038 році провадив Ярослаб I війну з Ят- вягами, а в 1040 році з Литовцями. Обі війни мали на ціли приборкати Ятвягів і Литовців, які непокоїли' сусідні руські землі.

B 1040—1041 pp. відбув Ярослав зновупохід на Польщу, мабуть на прохання киязяКазимира I, якийбув посвоячений з Ярославом (сестра Ярослава була за Казимиром). Це було роблено в порозумінню з рилсько-німецьким цісарем Генрихом III, який теж допомагав Казимировів його змаганнях удёржатися на княжім столі в Цольщі. Був це отже другий вже союз між Німеччиною і Русю і він осягнув CB06/ Ярослав I розбив мазовецьке пойстання і. побив Мойслава, шо оголосився князем

Мазовша. B Польщі став князем Казимир I завдяки інтервенції київського князя іримсько-німе- цького цісаря.

Таким чином західна прлітика князя Ярослава виказала рішучі успіхи. Київська держава від- зискала назад західно-українські краї, що їх втра? тила була хвилево'по слїерти Володимира Великого. Немаловажним фактом було також здобуття Естонії і поражка Ятвягів та Лцтовців. B цихкіль- кох подіях виявляється перевага київської держави на цілому західному фронті.

' Величне становище тодішньої київської держави видко одначе не тільки на заході, .але також на сході. Ta^i ішла боротьба з Печенігами, тягар якої лежав мабуть на плечах князя Мстислава. A- ле саме в році смерти Мстислава настали рішаючі події.Печенізька орда.натискана зі сходу степови¹ ми ордами Торкамичі Половцями — показала ще на стільки енерґії, що зі значною силою підступила під Київ.

3 1036 роком перестали Печеніги істнувати для історії київської держави. Кількадесятилітнє їх перебування цд чорноморських., степах далося дуже у знаки київській державі. Ix інвазія на чорноморські степи знищила тут українську кольоні- зацію на довгі часи, бо аж щойно в XIX. століттю ці степи знову заселилися українською людністю, а безпереривна боротьба з Печенігами ослаблю- вала-значно силу київської держави. Всеж таки київська держава показалася міцніщою від Пече-

ш8ької Орди. Битва під Київом.в 1036 означає нобіду держави вищого ,типу, якою була київська держава, над примітивною Ордою. Схід Ёвропгг був уратований перед, елементом, іцо вязався зі степовою Азією.

Політичні взаємини між київськрю державок>- і Візантією опиралися і за часів Ярослава Г на торговлі. He зважаючи на те, що.Печеніги розсілися на Чорноморських степах і робили дуже небезпечним торговельний ШЛЯХ, ЩО ЙШОВ ДОЛ1ШНИДѴ Дніііром, торговля.між Київом і Візантією все та^ ки істнувала далі. Купці з руської держави приїздили нераз до Царгорода й тут були не ко.нче- приємними гістьми для тамошнього купецтва, яке бачило в них невигідних конкурентів. Дуже можливо, що наслідком тогО руські купці натраплялж в Царгороді на ріжного рода перешкоди в свобід- ній торговлі. І саме тим тільки можна собі пояснити той факт, що князь Ярослав Мудрий підняв, в 1043 році похід на візантійську державу навзір- того, як це зробив був князь Олег та Ігор. Без- посереднім товчкоммало бутиубиття одного руського купця в Царгороді. Ярослав Мудрий зібра» велике військо і як оповідають, на 400 човнах вислав його під Царгород. Облога була серіозно по- думана, бо атаки мали йти не тільки від сторони> моря, але також і від суші, де висіла часть руського війська.

Похід на Царгород у 1043 був посліднім походом київських князів на візантійську державу^

ІкгбідаВізантійців показала, як богато відпорноІ *сили ,мала в собі стара' й міцно зорганізована ві- зантійськадержава. Цё були часи найбільшої м6- гутностиВізантії.Недобголпісяя зачався Ti повільний, але рішучий занепад. Київська держава те» стояла тоді на верху своєї могутности, але й тут зйчав.ся в десять років по щм поході, зараз по смерти Ярослава Мудрого в 1054 p., політичний занепаді Це й було причиною, що київські князі не здобулися вже ціколи на похід на візантійські землі.

Але тоді ніхто не міг ще передбачити цього занепаду. Київська держава стояла ще міцно, а її княжа динартіяуважалася Могутною династією.Це видко було з того, Що князівські династії європейських держав увіходили в споріднення з династіею Рурйковичів. I так Руриковичі були споріднені з німецькими князями, із французькими королями, бо донька Ярослава I Анна вийшла за французького короля.Так само булй спорідненіРуриковичі зі скандинавськими йугорськими королями. Таке численне спорідненнє було наслідком численности родини Руриковичів. Ці династичні звязки причинялися, розумсться, до деЯких політичних користей, запр. вербовання на службу скандинавських Варягів, й можуть нагадувати династичні звязки з яіануючими родинамивЕвропі численних німецьких чіануючих родин у ХІХ століттю.

Найбільше значіння мала, розуміється, звязь жиївської держави з Німеччиною. Польська справа була лучником цих обох держав. Звязь київської держави із середньою Еврщюю показала, що київська держава вНйшла зі свого ізольованого становища й зближилася до решти Европи.