§ 1. Правове регулювання грошового обігу

У функціонуванні ринкової економіки головну роль відіграють гроші і грошовий обіг у державі. Грошовий обіг - це рух коштів у внутрішньому обороті в готівковій і безготівковій формах, що об­слуговують реалізацію товарів, а також нетоварні платежі та роз­рахунки в господарстві.

Правові основи організації грошового обігу в Україні закла­дено в Конституції України та в законах України «Про Національ­ний банк України», «Про платіжні системи та переказ коштів в Ук­раїні». Регулювання грошового обігу є важливим напрямом діяль­ності держави у сфері фінансів.

Головними завданнями правового регулювання грошового обігу в Україні є:

а) забезпечення чіткого розмежування повноважень і відпові­дальності у сфері грошового обігу між органами держави;

б) забезпечення оперативності регулювання і контролю грошо­вого обігу в країні;

в) підтримання необхідного темпу зростання грошової маси в обігу і правильного співвідношення між готівковим і безготів­ковим обігом з метою ефективного функціонування економіки країни.

Важливу роль в організації грошового обігу відіграють норми Конституції України. У ст. 92 Конституції України передбачено,

що засади створення і функціонування грошового ринку, статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України встановлено виключно законами України.

У ст. 100 Конституції України визначено, що основні засади грошово-кредитної політики та здійснення контролю за її прове­денням покладено на Раду НБУ.

У Конституції України також закріплено, що офіційною гро­шовою одиницею України є гривня, а основною функцією НБУ є забезпечення стабільності грошової одиниці України (ст. 99).

У створенні грошової системи в Україні чільну роль відіграв Указ Президента України від 25 серпня 1996 р. № 762/96 «Про грошову реформу в Україні», яким було введено в обіг національ­ну грошову одиницю - гривню^[XXXI], що забезпечила економіку націо­нальною валютою. Зазначений Указ передбачав введення в обіг банкнот вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 грн, пізніше було випущено в обіг 200 і 500 грн.

Для проведеної грошової реформи був характерний ряд мо­ментів:

а) курс обміну становив 100 000 крб. за одну гривню (тобто 1,76 грн за долар США);

б) на обмін банкнот було встановлено межу 100 млн грн; обмін банківських депозитів проводився без обмежень;

в) із першого дня обміну грошей ціни на всі товари та послуги заморожувалися строком на один місяць;

г) із дня уведення гривню можна було обмінювати на будь-яку іноземну валюту, а карбованець з того самого дня втрачав таку можливість;

ґ) обмінні пункти обмежилися чотирма державними банками та певними спеціально уповноваженими пунктами обміну валют.

Отже, проведення безконфіскаційної грошової реформи хмало стати суто технічним процесом - простою заміною одних банкнот

_на інші та сприяти стабільності валютного курсу шляхом прове­дення послідовної монетарної та податково-бюджетної політики. Конкретний механізм реалізації грошово-кредитної політики пе­редбачено в розділах IV і V Закону України «Про Національний банк України». У ст. 25 цього Закону визначено, що основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики є регулювання обігу грошової маси через:

1) визначення та регулювання норм обов’язкових резервів для комерційних банків;

2) процентну політику;

3) рефінансування комерційних банків;

4) управління золотовалютними резервами;

5) операції з цінними паперами (крім цінних паперів, що під­тверджують корпоративні права), у тому числі з казначейськими зобов’язаннями, на відкритому ринку;

6) регулювання імпорту та експорту капіталу;

7) емісію власних боргових зобов’язань та операції з ними.

Особлива роль у здійсненні грошової політики держави покла­дено на НБУ, який відповідно до ст. 33 Закону України «Про На­ціональний банк України» здійснює такі повноваження щодо ор­ганізації готівкового грошового обігу:

- виготовлення та зберігання банкнот і монет;

- створення резервних фондів банкнот і монет;

- встановлення номіналів, систем захисту, платіжних ознак та дизайну грошових знаків;

- встановлення порядку заміни пошкоджених банкнот і монет;

- встановлення правил випуску в обіг, зберігання, перевезен­ня, вилучення та інкасації готівки;

- визначення вимог стосовно технічного стану й організації охорони приміщень банківських установ;

- визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансово-кредитних установ, підприємств і організацій.

За НБУ закріплено монопольне право здійснювати емісію на­ціональної валюти та організувати її обіг. Йому належить не тіль­ки виняткове право введення в обіг (емісію) гривні і розмінної мо­нети, організація їх обігу, а й вилучення з обігу.

Випуск та обіг на території України інших грошових одиниць і використання грошових сурогатів як засобу платежу заборонено. Офіційне співвідношення гривні та золота або інших дорогоцінних металів не встановлюється.

Банкноти і монети, випущені НБУ, є безумовними зобов’язан­нями НБУ і забезпечуються всіма його активами.

Гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

НБУ встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його. Для регулювання курсу гривні щодо іноземних валют НБУ використовує золотовалютний резерв, купує і продає цінні папери, встановлює і змінює ставку рефінансування та засто­совує інші інструменти регулювання грошової маси в обігу.

Умови та порядок обміну гривні на іноземну валюту встановлює НБУ.

НБУ, комерційні банки зобов’язані вилучати фальшиві, підроб­лені або такі, що не мають необхідних ознак платіжності, грошові знаки. Порядок вилучення таких грошових знаків, а також порядок обміну зношених і пошкоджених грошових знаків встановлює НБУ.

НБУ зобов’язаний офіційно через засоби масової інформації повідомляти про вилучення з обігу грошових знаків України.

Відповідно до чинного законодавства (ст. 40 Закону України «Про Національний банк України») НБУ встановлює правила, фор­ми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України із застосуванням як паперових, так і електронних документів, а також платіжних інструментів та готівки, координує організацію розрахунків, дає дозволи на здійснен­ня клірингових операцій та розрахунків за допомогою електронних документів. НБУ забезпечує здійснення міжбанківських розрахун­ків через свої установи, дає дозвіл на проведення міжбанківських розрахунків через прямі кореспондентські відносини комерційних банків та через власні розрахункові системи.

Спеціальною компетенцією в сфері управління грошовим обігом наділене Державне казначейство України.

Згідно зі ст. 43 Бюджетного кодексу України цей орган забез­печує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національ­ному банку України.

В органах Державного казначейства України бюджетним уста­новам відкриваються рахунки в установленому законодавством порядку. Державне казначейство України веде бухгалтерський

облік усіх надходжень Державного бюджету України та за подан­ням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, а також здійснює контроль за відповідністю кошто­рисів розпорядників бюджетних коштів розпису бюджету та ін.

В організації готівкового обігу важливу роль відіграють бан­ківські установи, основними завданнями яких є:

- повне та своєчасне забезпечення потреб економіки в готівко­вих коштах;

- забезпечення своєчасної видачі готівки підприємствам, під­приємцям, установам на оплату праці та інші цілі;

- створення умов для залучення готівки до банків;

- сприяння скороченню використання готівки в розрахунках за товари і послуги шляхом упровадження прогресивних форм безго­тівкових розрахунків.

Необхідною умовою безперебійного функціонування економіч­ної системи країни є забезпечення ефективності та стабільності платіжної системи, тобто набору платіжних інструментів, органі­заційних правил, банківських процедур, а також міжбанківських систем переказу коштів, які забезпечують грошовий обіг.

Важливу роль у встановленні правової основи функціонування платіжних систем відіграє Закон України від 5 квітня 2001 р. «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні». У цьому Законі ви­значено загальні засади функціонування платіжних систем в Украї­ні, поняття та загальний порядок здійснення переказу грошей в межах України і відповідальність суб'єктів, захист інформації у проведенні переказу грошей.

Отже, грошова система створюється державою в особі зазначе­них органів і має нормативно-правовий характер. Ключову роль в організації та функціонуванні грошової системи держави відіграють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України та НБУ. НБУ проводить суворе розмежування сфер готівкового і безготівкового грошового обігу на території України, надаючи особливе значення нормативному регулюванню готівкового грошового обігу.

Основними нормативними документами, прийнятими НБУ, в цій сфері є:

- Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу уста­новами банків України, затв. постановою Правління НБУ від 19 лю­того 2001 р. № 69; Інструкція про касові операції в банках Украї­ни, затв. постановою Правління НБУ від 14 серпня 2003 р. № 337, Правила організації розрахунково-касового обслуговування комер-

цінними банками клієнтів і взаємовідносин з цього питання між територіальними управліннями ЬІБУ та комерційними банками в національній валюті, затв. постановою НБУ від 5 лютого 2001 р. № 44; Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в націо­нальній валюті, затв. постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 р. № 22; Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затв. постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 р. № 637. Інструкція про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затв. постановою Правління НБУ від 16 серпня 2006 р. № 320.