<<
>>

§ 1. Поняття та ознаки правового регулювання

Держава забезпечує життєдіяльність суспільства як системи че­рез використання влади, а право — через нормативне регулювання. Останнє споконвічно покликане бути стабілізуючим фактором за­вдяки принципам волі і справедливості, що містяться у ньому.

Правове регулювання — це здійснюване державою за допомогою права і сукупності правових засобів упорядкування суспільних від­носин, їх юридичне закріплення, охорона і розвиток.

Ознаки правового регулювання:

1) правове регулювання — різновид соціального регулювання;

2) за допомогою правового регулювання відносини між суб’єк­тами набувають певної правової форми, яка має споконвічно державно-владний характер, тобто в юридичних нормах дер­жава вказує міру можливої та належної їх поведінки;

3) правове регулювання має конкретний характер, тому що за­вжди пов’язане з реальними відносинами;

4) правове регулювання має цілеспрямований характер — спря­моване на задоволення законних інтересів суб’єктів права;

5) правове регулювання здійснюється за допомогою правових за­собів, які забезпечують його ефективність;

6) правове регулювання гарантує доведення норм права до їх ви­конання.

Сфера правового регулювання — це сукупність суспільних від­носин, яку можна і необхідно упорядкувати за допомогою права і пра­вових засобів. Іншими словами, сфера правового регулювання — це галузь соціального простору, яка охоплена правом. Це, насамперед, суспільні відносини. Йдеться про ті суспільні відносини, функціону­вання яких неможливе без використання правових засобів.

Не все у суспільних відносинах упорядковано правом. Напри­клад, не регулюються правом: в галузі економічних відносин — про­цеси виробництва; в галузі політичних відносин — розробка програм і статутів партій; в галузі соціально-культурних відносин — релігій­ні відносини тощо. Скласти сферу правового регулювання можуть лише ті відносини, що піддаються такому регулюванню.

При встановленні сфери правового регулювання слід виходити не стільки із класифікації суспільних відносин (хоч і умовної), скіль­ки із сутності самого права як нормативного регулятора, мета якого — соціальна усталеність суспільства.

Ознаки сфери правового регулювання:

1) є соціальною, оскільки право регулює соціальні відносини, а не природні процеси;

2) є тією сферою соціального простору, де існують суспільні від­носини, які можуть врегульовуватися правом, тобто можуть пройти через волю і свідомість людей (не можна регулювати дії, вчинені в стані неосудності або фізичного примусу);

3) містить у собі сукупність конкретних суспільних відносин, які потребують врегулювання правом (а не суспільних процесів, що протікають за суб’єктивними законами суспільного життя і не потребують регулювання правом);

4) охоплює найважливіші суспільні відносини, що у цей момент найбільшим чином зачіпають інтереси суспільства, трудових колективів, окремих громадян та їх об’єднань. Тобто вона не є статичною, вона змінюється залежно від внутрішніх і зовніш­ніх умов, рівня соціально-економічного і духовно-культурного розвитку суспільства;

5) має обмежений обсяг (межі правової регламентації) і не може містити в собі ті соціальні явища, які об’єктивно не допуска­ють формально-юридичного упорядкування (дружба, кохання тощо). Правом не може регламентуватися поведінка людини, її розумова діяльність, особисте життя. Безпосередня діяль­ність людини із створення матеріальних або духовних благ також не регулюється і не може регулюватися правом, якщо при реалізації своїх інтересів, знань, умінь і навичок вона не зачіпає сфери іншої людини, суспільства, держави в цілому.

Існують різні класифікації сфер правового регулювання.

Види сфер правового регулювання за принципом співвідношен­ня можливого і необхідного:

— сфера можливого правового регулювання — система суспільних відносин, яка може бути врегульована правом;

— сфера необхідного правового регулювання — система суспіль­них відносин, яка повинна бути врегульована правом.

Види сфер правового регулювання за характером юридичної ді­яльності:

— сфера законодавчого регулювання — система суспільних від­носин, фактично регламентована правовими нормами (право- творча діяльність);

— сфера регулювання, що реалізує право — сфера громадського життя, в якій фактично здійснюються правові норми (право- реалізаційна діяльність).

Види сфер правового регулювання за видами суспільних відносин:

— сфера економічних (передусім, майнових) відносин, що скла­дають економічну основу суспільства і потребують упорядку­вання;

— сфера політичних (передусім, управлінських) відносин, що складають політичну основу суспільства і охоплюють три гіл­ки державної влади;

— сфера соціокультурних (у тому числі особистих немайнових) відносин, що регулюються правом і не входять до сфери еко­номічних і політичних відносин, випливають із необхідності охорони і захисту особистих прав і свобод громадян;

— сфера правоохоронних відносин (відносин, пов’язаних з охоро­ною суспільного порядку).

Сфера правового регулювання відносно гнучка і піддається кори­гуванню в залежності від завдань, що перед ним постають.

Правове регулювання поведінки людей здійснюється шляхом впровадження правових відносин у певну сферу людської діяльності. Таке його призначення обумовлює основні напрямки правового ре­гулювання:

1) закріплення і охорона нових суспільних відносин (право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські органі­зації, право на підприємницьку діяльність, право приватної власності, право інтелектуальної власності тощо);

2) заборона певних суспільних відносин і поведінки (шлюб між родичами, створення і діяльність організаційних структур по­літичних партій в органах виконавчої і судової влади, у вій­ськових формуваннях тощо);

3) зміна характеру відносин у певній сфері (створення фермер­ських господарств замість колгоспів);

4) стимулювання розвитку нових суспільних відносин (стиму­лювання державою індивідуального житлового будівництва шляхом іпотечного кредитування);

5) сприяння зародженню і формуванню нових суспільних відно­син.

Правове регулювання суспільних відносин здійснюється у пев­них, визначених законодавчо і обумовлених практично, рамках. Межі правового регулювання — це межі владно-вольового впливу держави на суспільні відносини і поведінку людини.

Меж у правовому регулюванні важливо додержувати:

— у системі суспільних відносин — регулювати правом необхід­но лише ті суспільні відносини, які об’єктивно потребують та­кого регулювання;

— у діяльності держави, спрямованій на вироблення нових від­носин — не можна насаджувати нові суспільні відносини, до яких конкретне суспільство ще не дозріло, або які суперечать індивідуальній та суспільній правосвідомості. Важливо, щоб правові норми, що видаються державою, адекватно враховува­ли соціально-економічні і суспільно-політичні закономірності соціуму і сприяли його прогресивному розвитку;

— у використанні державою способів правового регулюван­ня — необхідне застосування державою правомірних спосо­бів регулювання: пріоритетними мають бути дозволи, тоді як

Тема 13. Поняття і основні риси правового регулювання суспільних відносин зобов’язування і заборони повинні встановлюватися таким чином, щоб забезпечувати в суспільстві стабільний правовий порядок.

<< | >>
Источник: Теліпко В.Е.. Загальна теорія держави і права. Навч. посіб. — К.: Центр учбової літе­ратури,2009. — 576 с.. 2009

Еще по теме § 1. Поняття та ознаки правового регулювання:

  1. § 3. Поняття та основні елементи механізму правового регулювання. Стадії правового регулювання
  2. 1. Поняття механізму правового регулювання та його відмінність від правового впливу.
  3. 13.1. Поняття правового регулювання
  4. Правове регулювання: поняття, види, стадії
  5. Механізм правового регулювання: поняття та елементи
  6. Правова держава: поняття, ознаки
  7. § 1. Поняття, ознаки та види правових систем
  8. 9.1.1. Поняття, особливості та предмет правового регулювання
  9. § 1. Поняття правового регулювання
  10. 9.2.1. Поняття, особливості та структура механізму правового регулювання.
  11. 19.1. Поняття і основні ознаки правових відносин
  12. if( !cssCompatible ) { document.write(" Розділ 17 СИСТЕМА ПРАВА І ЇЇ ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ 17.1. Поняття і структура системи права При вивченні ознак права значна увага приділяється його системності, адже регулювання і охорону суспільних відносин право здійснює через відповідну систему правових норм. Як відомо, право складається з правових норм, але це не проста сукупність, а система взаємозалежних і взаємопов'язаних норм. Право являє певне цілісне утворення, що складається
  13. § 1. Правова основа, поняття та особливі ознаки господарського договору
  14. Органи держави: поняття, ознаки, види. Правове закріплення їхньої діяльності
  15. § 1. Поняття заробітної плати і методи її правового регулювання
  16. Поняття і правове регулювання усиновлення (удочеріння) в Україні.
  17. Нормативно-правовий акт: поняття, ознаки, види. Тенденції розвитку законодавства в Україні
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -