§ 1. Поняття та ознаки правового регулювання

Держава забезпечує життєдіяльність суспільства як системи че­рез використання влади, а право — через нормативне регулювання. Останнє споконвічно покликане бути стабілізуючим фактором за­вдяки принципам волі і справедливості, що містяться у ньому.

Правове регулювання — це здійснюване державою за допомогою права і сукупності правових засобів упорядкування суспільних від­носин, їх юридичне закріплення, охорона і розвиток.

Ознаки правового регулювання:

1) правове регулювання — різновид соціального регулювання;

2) за допомогою правового регулювання відносини між суб’єк­тами набувають певної правової форми, яка має споконвічно державно-владний характер, тобто в юридичних нормах дер­жава вказує міру можливої та належної їх поведінки;

3) правове регулювання має конкретний характер, тому що за­вжди пов’язане з реальними відносинами;

4) правове регулювання має цілеспрямований характер — спря­моване на задоволення законних інтересів суб’єктів права;

5) правове регулювання здійснюється за допомогою правових за­собів, які забезпечують його ефективність;

6) правове регулювання гарантує доведення норм права до їх ви­конання.

Сфера правового регулювання — це сукупність суспільних від­носин, яку можна і необхідно упорядкувати за допомогою права і пра­вових засобів. Іншими словами, сфера правового регулювання — це галузь соціального простору, яка охоплена правом. Це, насамперед, суспільні відносини. Йдеться про ті суспільні відносини, функціону­вання яких неможливе без використання правових засобів.

Не все у суспільних відносинах упорядковано правом. Напри­клад, не регулюються правом: в галузі економічних відносин — про­цеси виробництва; в галузі політичних відносин — розробка програм і статутів партій; в галузі соціально-культурних відносин — релігій­ні відносини тощо. Скласти сферу правового регулювання можуть лише ті відносини, що піддаються такому регулюванню.

При встановленні сфери правового регулювання слід виходити не стільки із класифікації суспільних відносин (хоч і умовної), скіль­ки із сутності самого права як нормативного регулятора, мета якого — соціальна усталеність суспільства.

Ознаки сфери правового регулювання:

1) є соціальною, оскільки право регулює соціальні відносини, а не природні процеси;

2) є тією сферою соціального простору, де існують суспільні від­носини, які можуть врегульовуватися правом, тобто можуть пройти через волю і свідомість людей (не можна регулювати дії, вчинені в стані неосудності або фізичного примусу);

3) містить у собі сукупність конкретних суспільних відносин, які потребують врегулювання правом (а не суспільних процесів, що протікають за суб’єктивними законами суспільного життя і не потребують регулювання правом);

4) охоплює найважливіші суспільні відносини, що у цей момент найбільшим чином зачіпають інтереси суспільства, трудових колективів, окремих громадян та їх об’єднань. Тобто вона не є статичною, вона змінюється залежно від внутрішніх і зовніш­ніх умов, рівня соціально-економічного і духовно-культурного розвитку суспільства;

5) має обмежений обсяг (межі правової регламентації) і не може містити в собі ті соціальні явища, які об’єктивно не допуска­ють формально-юридичного упорядкування (дружба, кохання тощо). Правом не може регламентуватися поведінка людини, її розумова діяльність, особисте життя. Безпосередня діяль­ність людини із створення матеріальних або духовних благ також не регулюється і не може регулюватися правом, якщо при реалізації своїх інтересів, знань, умінь і навичок вона не зачіпає сфери іншої людини, суспільства, держави в цілому.

Існують різні класифікації сфер правового регулювання.

Види сфер правового регулювання за принципом співвідношен­ня можливого і необхідного:

— сфера можливого правового регулювання — система суспільних відносин, яка може бути врегульована правом;

— сфера необхідного правового регулювання — система суспіль­них відносин, яка повинна бути врегульована правом.

Види сфер правового регулювання за характером юридичної ді­яльності:

— сфера законодавчого регулювання — система суспільних від­носин, фактично регламентована правовими нормами (право- творча діяльність);

— сфера регулювання, що реалізує право — сфера громадського життя, в якій фактично здійснюються правові норми (право- реалізаційна діяльність).

Види сфер правового регулювання за видами суспільних відносин:

— сфера економічних (передусім, майнових) відносин, що скла­дають економічну основу суспільства і потребують упорядку­вання;

— сфера політичних (передусім, управлінських) відносин, що складають політичну основу суспільства і охоплюють три гіл­ки державної влади;

— сфера соціокультурних (у тому числі особистих немайнових) відносин, що регулюються правом і не входять до сфери еко­номічних і політичних відносин, випливають із необхідності охорони і захисту особистих прав і свобод громадян;

— сфера правоохоронних відносин (відносин, пов’язаних з охоро­ною суспільного порядку).

Сфера правового регулювання відносно гнучка і піддається кори­гуванню в залежності від завдань, що перед ним постають.

Правове регулювання поведінки людей здійснюється шляхом впровадження правових відносин у певну сферу людської діяльності. Таке його призначення обумовлює основні напрямки правового ре­гулювання:

1) закріплення і охорона нових суспільних відносин (право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські органі­зації, право на підприємницьку діяльність, право приватної власності, право інтелектуальної власності тощо);

2) заборона певних суспільних відносин і поведінки (шлюб між родичами, створення і діяльність організаційних структур по­літичних партій в органах виконавчої і судової влади, у вій­ськових формуваннях тощо);

3) зміна характеру відносин у певній сфері (створення фермер­ських господарств замість колгоспів);

4) стимулювання розвитку нових суспільних відносин (стиму­лювання державою індивідуального житлового будівництва шляхом іпотечного кредитування);

5) сприяння зародженню і формуванню нових суспільних відно­син.

Правове регулювання суспільних відносин здійснюється у пев­них, визначених законодавчо і обумовлених практично, рамках. Межі правового регулювання — це межі владно-вольового впливу держави на суспільні відносини і поведінку людини.

Меж у правовому регулюванні важливо додержувати:

— у системі суспільних відносин — регулювати правом необхід­но лише ті суспільні відносини, які об’єктивно потребують та­кого регулювання;

— у діяльності держави, спрямованій на вироблення нових від­носин — не можна насаджувати нові суспільні відносини, до яких конкретне суспільство ще не дозріло, або які суперечать індивідуальній та суспільній правосвідомості. Важливо, щоб правові норми, що видаються державою, адекватно враховува­ли соціально-економічні і суспільно-політичні закономірності соціуму і сприяли його прогресивному розвитку;

— у використанні державою способів правового регулюван­ня — необхідне застосування державою правомірних спосо­бів регулювання: пріоритетними мають бути дозволи, тоді як

Тема 13. Поняття і основні риси правового регулювання суспільних відносин зобов’язування і заборони повинні встановлюватися таким чином, щоб забезпечувати в суспільстві стабільний правовий порядок.