§ 2. Поняття і зміст розрахункових правовідносин

Діяльність комерційних банків зі здійснення платежів і розра­хунків у економіці країни визначає їхню вирішальну роль в орга­нізації грошового обігу. Грошовий обіг на території України здійснюється в готівковому або безготівковому порядку.

Безготівкові розрахунки - це грошові розрахунки, у яких пла­тежі здійснюються без участі готівки шляхом перерахування кош­тів з рахунку платника на рахунок отримувача грошей або шляхом заліку взаємних вимог^[XXXII]. Комерційні банки зацікавлені в залученні грошей для розрахунково-касового обслуговування.

Підприємства, організації у процесі виконання укладених до­говорів здійснюють розрахунки за своїми зобов'язаннями.

Розрахунки між суб'єктами господарської діяльності, як пра­вило, здійснюються у безготівковому порядку через банк. В умо­вах ринкової економіки розрахунки відіграють важливу роль у регулюванні різних сфер господарського життя. Завдяки розрахун­кам здійснюються платежі за грошовими зобов'язаннями, за їх до­помогою контролюються як витрачання коштів, так і їх цільове використання, крім того, відповідний розподіл та дотримання ре­жиму економії різними власниками.

Відносини, в яких одна сторона здійснює платежі на користь іншої через кредитні установи, називаються розрахунковими. Специфіка цих відносин полягає у тому, що вони мають самостій­ний майновий характер і для них властиві такі моменти - участь банківських установ та застосування спеціального законодавства про банківські операції.

Розрахункові правовідносини - це такі, що виникають між ор­ганізаціями в процесі здійснення розрахунків у безготівковому по­рядку через кредитні установи. Основою правового регулювання безготівкових розрахунків є Закон України від 5 квітня 2001 р.

1) всі підприємства та організації зобов’язані зберігати свої кошти - як власні, так і позикові на рахунках в установах банку, за винятком залишків готівки в їхніх касах у межах установленого ліміту;

2) розрахунки між підприємствами та організаціями здійсню­ються, як правило, безготівковим способом через банки;

3) безготівкові розрахунки провадяться за чинними формами розрахунків та шляхом закріплення їх у відповідних договорах;

4) суб’єкти господарювання мають право самостійного вибору умов про попередню оплату товарів (робіт, послуг), за винятком випадків, закріплених у законодавстві та форми розрахунків;

5) платежі провадяться за рахунок коштів платника або в ме­жах наданого банківського кредиту;

6) списання коштів з рахунків клієнтів здійснюється тільки за їх розпорядженням або з їхньої згоди (за акцептом), або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів;

7) поточні рахунки підприємства відкривають установи банків тільки за умови повідомлення про це податкового органу;

8) при проведенні розрахункових операцій контролюється додер­жання підприємствами і організаціями розрахункової та касової дисципліни. До господарюючих суб’єктів, які порушують правила розрахунків, застосовуються відповідні санкції.

При проведенні розрахунків відносини між установами банків і власниками рахунків мають складний характер. У цих відносинах беруть участь, як правило, три суб’єкти (продавець, покупець- платник і банк). Сторони (банк і суб’єкти господарської діяльно­сті) зобов’язані дотримуватись закону і договірних умов. Порядок

проведення розрахунків регулюється чинним законодавством. Це означає, що сторони в розрахункових відносинах повинні чітко вико­нувати встановлені приписи. Однак відповідно до вимог законодав­ства необхідним юридичним фактом для виникнення розрахункових правовідносин є договір на розрахунково-касове обслуговування, в якому передбачено комплекс взаємних зобов’язань банку і клієнта щодо користування коштами і банківськими послугами.

Отже, розрахункові правовідносини регулюються як цивільно- правовими, так і фінансово-правовими нормами. Договірні відно­сини - відносини між продавцем і покупцем, які укладають дого­вори про продаж продукції, надання послуг або виконання робіт, про здійснення розрахункових операцій, а також відносини з при­воду відкриття рахунків у кредитній установі регулюються цивіль­но-правовими нормами. Відносини, що виникають у результаті діяльності кредитних установ - регламентація прав і обов’язків власника рахунку і банку - регулюються фінансово-правовими нор­мами і мають імперативний характер, що не дозволяє сторонам чинити за власним волевиявленням.