§ 4. Правова природа договорів банківського рахунку і банківського вкладу

Правове регулювання відносин між установами банків і клієн­тами ґрунтується на договорі банківського рахунка. За договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, грошові кошти, що йому надхо­дять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і ви­дачі відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

У банківській практиці договір банківського рахунка охоплює по­няття «договір на здійснення розрахунково-касового обслуговуван­ня», який застосовується у відносинах банків із суб’єктами господарю­вання, і поняття «договір на відкриття і обслуговування банківського рахунка», який застосовується у відносинах банків з громадянами.

Відносини, які виникають між банком і клієнтом, умовно мож­на поділити на дві групи: а) відносини, що стосуються відкриття та закриття банківського рахунка; б) відносини, що пов’язані із збері­ганням в банку коштів клієнта та здійсненням банком розрахунко­вих операцій, тобто безпосередньо здійсненням розрахунково- касового обслуговування.

За своєю правовою природою інститут банківського рахунка становить складну конструкцію, яка включає як приватні, так і пуб­лічні елементи. По-перше, він є сукупністю правових норм, що стосуються різних галузей права (цивільного, фінансового, адміні­стративного). По-друге, банківський рахунок слід розглядати як 8" 171

правовідносини з множинним складом учасників з приводу збері­гання і руху коштів. Тут можна виділити публічно-правові суб’єк­ти у вигляді податкових органів держави і НБУ та приватно­правові суб’єкти у вигляді конкретного банку і клієнта, які укла­дають договір. По-третє, укладенню договору банківського рахун­ка передують два види публічно-правових обов’язків: перший обов’язок клієнта - юридичної особи - тримати свої гроші в банку; другий - право вибору юридичною особою банку для обслугову­вання та право відкривати необмежену кількість рахунків.

Правовідносини, пов’язані з відкриттям рахунків у банку, ви­никають внаслідок здійснення певних юридичних фактів:

а) подачі заяви на відкриття рахунку;

б) подання документів, що підтверджують законність створен­ня юридичної особи;

в) подання картки зі зразками підписів осіб і відбитком печатки.

Відповідно до ст. 1067 ЦК України договір банківського рахун­ка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку, та умовах погоджених сторонами. Банк зо­бов’язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій, за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. У разі необгрунтованого ухилення банку від укладення договору банків­ського рахунка клієнт має право на відповідний захист.

Зазначений договір укладається в письмовій формі і має міс­тити реквізити сторін, номер та вид рахунків, умови відкриття та закриття рахунків, види послуг, що надаються банком, зобов’язан­ня сторін, відповідальність за їх невиконання, інші положення за домовленістю сторін та умови, за яких договір може бути ро­зірвано.

У цьому договорі встановлюється плата за користування по­слугами банку у вигляді періодичної фіксованої плати або в пев­ному розмірі для конкретної операції.

У договорі на розрахунково-касове обслуговування передбача­ються конкретна відповідальність обох сторін за невиконання взя­тих на себе зобов’язань. Так, банк несе відповідальність за несвоє­часне чи неправильне списання коштів з рахунку клієнта або неправильне зарахування банком сум.

У договорі можуть фіксуватися розміри штрафів за порушення, що допущені сторонами, а також порядок розгляду спорів, особ­ливі та додаткові умови.

Цей договір є правовою формою, у межах якої здійснюються розрахункові операції між підприємствами, організаціями. Договір банківського рахунка є публічним, двостороннім, реальним, без­строковим і відплатним. У договорі банківського рахунка зазна­чаються права й обов’язки сторін (банку і його клієнта). Так, одна сторона - власник рахунка - має право вимагати від банку опера­тивного здійснення банківських операцій, а його обов’язком є ви­конання всіх встановлених правил розрахунків. Відповідно банк має право використовувати тимчасово вільні кошти власника ра­хунку, вимагати виконання банківських правил і зобов’язується здійснювати касово-розрахункове обслуговування власника рахун­ку, зберігати таємницю банківського рахунка, операцій за рахун­ком і відомостей про клієнта.

Зміст відносин між банком і власником рахунка визначається не тільки волею учасників, а й банком, який визначає умови дого­вору. Права і обов’язки власника рахунка і кредитної установи здійснюються на умовах, визначених у правилах НБУ. Власник рахунка зобов’язаний виконувати правила НБУ і не може містити умови, що пов’язані з додатковими зобов’язаннями за договором.

Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розміри процентної ставки за кредитними договорами (ст. 1056^і ЦК України) або зменшувати їх розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановле­них законом.

Списання коштів з рахунків здійснюється банками на підставі розпорядження клієнтів. Списання коштів з рахунка клієнта без його розпорядження допускається на підставі рішення суду, а та­кож у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Отже, обидві сторони розрахункових правовідносин (комер­ційний банк і власник рахунку) не мають права ухилятися від за­кону - вони діють лише в його межах.

Крім договору банківського рахунку між банком і клієнтом може бути укладено договір банківського вкладу.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що наді­йшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та процен­ти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встанов­лених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір бан­ківського рахунка, якщо інше не встановлено гл. 72 ЦК України або це випливає із суті договору банківського вкладу.

У договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються:

- вид банківського вкладу;

- сума, що вноситься або перераховується на вкладний (де­позитний) рахунок;

- строк дії договору;

- розмір і порядок сплати процентів, умови перегляду їх роз­міру, відповідальність сторін;

- умови дострокового розірвання договору;

- інші умови за погодженням сторін.

Договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотри­маною, якщо внесення грошової суми на вкладний рахунок вклад­ника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відпо­відає вимогам, установленим законодавством і звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми цього договору зазначений договір є нікчемним.