§ 3. Питання вдосконалення банківського законодавства

Ефективне функціонування банківської системи України багато в чому визначається рівнем її правової основи і неможливе без ви­значення правового статусу суб’єктів кредитної системи та деталь­ної регламентації різних аспектів банківської діяльності.

повноцінного банківського законодавства є запорукою належного управління економікою держави, побудови механізму сучасної кре­дитної системи України і формування правової держави.

Банківська система України функціонує на підставі цілої си­стеми нормативно-правових актів, яка визначається терміном «банківське законодавство», які регулюють суспільні відносини у сфері банківської діяльності. Його можна визначити як систему нормативних, взаємодіючих між собою актів, що містять норми, які регулюють діяльність банків та інших кредитно-фінансових інститутів (відносини у встановленні структури та функцій кредит­но-банківської системи, здійсненні основних банківських опера­цій), а також їхні взаємовідносини з клієнтами, питання правового регулювання розрахункових, кредитних, валютних відносин та операцій із цінними паперами, а також організацію банківського регулювання і банківського нагляду. Банківське законодавство - це значний масив різноманітних за юридичною силою, формою і сферою дії нормативних актів, що мають визначену ієрархічну си­стему. Тут банківське законодавство має ряд особливостей.

Перша особливість - міжгалузевий характер банківського за­конодавства, адже воно містить норми різних галузей права. Найбі­льшого значення тут набувають норми конституційного, адмініст­ративного, цивільного та фінансового права. Водночас багатогран­ність самої банківської діяльності дає підстави включати до складу банківського законодавства ще й норми кримінального права (на­приклад, кримінальна відповідальність за виготовлення, збут фаль­шивих грошей, цінних паперів та іноземної валюти або за порушення правил про валютні операції), цивільно-процесуального права (на­приклад, відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника або порядок стягнення коштів за виконавчими документами з уста­нов, підприємств, організацій) та інших галузей права.

Другою особливістю банківського законодавства України є значна кількість підзаконних нормативних актів. І водночас зако­нів, що регулюють різні аспекти і питання банківської діяльно­сті,- недостатньо. У таких країнах, як Великобританія, Німеччина, США, Франція, діє розгалужений масив законів, що регулюють банківську діяльність та забезпечують ефективне функціонування кредитної системи цих країн.

Недостатня кількість законів у цій сфері пояснюється, з одного боку, складною і повільною процедурою їх прийняття, а з іншого,- тим, що банківські відносини надто динамічні. Це вимагає постій­ного внесення змін, спрямованих на вдосконалення зазначеної діяльності, що забезпечується оперативним прийняттям підзакон- них нормативних актів. Отже, наявний перекіс законодавства в бік відомчих нормативних актів.

Відомчі нормативні акти (постанови, інструкції, положення і правила) видаються на виконання та в межах закону і покликані усунути прогалини в правовому регулюванні банківських суспіль­них відносин.

Третьою особливістю банківського законодавства є те, що ос­новний його масив, як зазначалось, представлений відомчими нор­мативними актами. При цьому деякі центральні органи державного управління спеціальної компетенції (НБУ, Державна комісія з цін­них паперів і фондового ринку) наділені функціями нормотворчого характеру і видають підзаконні нормативні акти, які мають міжві­домчий характер, відображають специфічну сферу їх діяльності і є обов’язковими для всіх юридичних і фізичних осіб.

Наступною особливістю банківського законодавства є проб­лема розмежування його з іншими галузями законодавства (адмі­ністративним, фінансовим і цивільним), що має практичне значен­ня для ефективного розвитку і функціонування економіки. При цьому слід констатувати ключову роль публічних начал в регулю­ванні банківської діяльності, зокрема, це стосується питання меж втручання держави в банківську сферу.

Для вдосконалення банківського законодавства принципове значення має процес його інтеграції та диференціації.

Інтеграція правового регулювання банківської діяльності за­безпечує посилення взаємозв’язку та взаємодії банківського зако­нодавства з іншими галузями законодавства (адміністративним, цивільним, фінансовим).

Диференціація правового регулювання банківської діяльності полягає в його розмежуванні, в особливостях правового регулю­вання різних сфер банківської діяльності (розрахункових, кредит­них, валютних відносин та ін.). У практичному плані мова йде про розмежування банківського права на публічне і приватне, матері­альне і процесуальне тощо.

Як відомо, сучасний нормативний вакуум у сфері банківської діяльності зумовлений зміною соціально-політичного устрою і на-

прямів економічного розвитку країни. Деякі нормативні акти не завжди узгоджуються між собою, інколи навіть суперечать один одному; слід ще багато зробити для поліпшення правового регулю­вання банківських відносин і побудови кредитної системи в Україні.

Серйозним недоліком для регулювання банківських відносин є внесення частих змін до законів невдовзі після їх прийняття, як це було, наприклад, із попереднім Законом України «Про банки і бан­ківську діяльність». Часті зміни та доповнення до законів не сприя­ють стабільності банківського законодавства і негативно впливають на практику його застосування суб’єктами господарювання.

На стані банківського законодавства негативно позначається і практика численних змін «правил гри», зокрема прийняття за ко­роткий час різних відомчих нормативних актів з одних і тих самих питань. Так, за роки незалежності держави Правління НБУ неод­норазово змінювало нормативні акти (інструкції, положення, пра­вила) з окремих питань банківської діяльності: зокрема, про поря­док створення та державної реєстрації банків, про застосування НБУ заходів впливу, про безготівкові розрахунки, про порядок відкриття та закриття рахунків у банках тощо.

Важливе значення для розвитку банківського законодавства має концепція розвитку банківської системи України, яка повинна міс­тити основні напрями та шляхи вдосконалення банківського зако­нодавства.

З огляду на виняткове значення проблем удосконалення бан­ківського законодавства, слід вирішити низку питань. У плані зако­нодавчої діяльності Верховної Ради України слід прийняти пакет законопроектів з питань банківської справи. У цьому пакеті такі закони: «Про комерційні банки», «Про банківський кредит», «Про кредитну установу», «Про Ощадний банк», «Про валютне регу­лювання», «Про банківський нагляд», «Про іпотечні банки», «Про страхування обігу цінних паперів», «Про інкасацію», «Про

безготівкові розрахунки», «Про механізм повернення капіталу, ви­везеного з України», «Про строкові фінансові інструменти», «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», «Про лом­барди», «Про страхування внесків фізичних осіб у банках», «Про діяльність іноземних банків та банків з іноземним капіталом» та ін.

Удосконаленню банківського законодавства сприяло б вирі­шення на законодавчому рівні таких питань: про страхування де­позитів та кредитів, про Державну скарбницю України, організа­цію та порядок роботи банківської системи в особливий період, про систему державного банківського аудиту, про відповідальність банків за незаконні банківські операції, про дочірній банк та інші кредитні установи (фінансові та холдингові компанії), про бан­крутство і неспроможність кредитних установ, про механізм реор­ганізації банків, про правове забезпечення електронних платіжних систем, про систему страхування банківських цінностей під час їх зберігання та перевезення, про захист прав кредиторів тощо.

Робота щодо вдосконалення банківського законодавства не об­межується прийняттям лише законів, необхідне й нормативне ре­гулювання окремих сфер банківської діяльності та їхніх відносин із клієнтами (розрахункових, кредитних, валютних та ін.), форму­вання спеціального механізму реалізації тих чи інших положень у банківській сфері (йдеться про формування кредитно-фінансового інституту трастових операцій, про порядок виконання заставних зобов’язань у разі неповернення кредитів, про лібералізацію валют­них операцій - переказ іноземної валюти за кордон або залучення іноземних інвестицій, упорядкування засад вексельного обігу, вре­гулювання інституту арешту коштів банків та ін.).

Аналіз чинного банківського законодавства свідчить, що воно перебуває ще на етапі розвитку і не повною мірою відповідає ви­могам ринкової економіки.

Для банківського законодавства характерні такі негативні риси:

а) багаторівневий характер правового регулювання банківської діяльності та наявності значної кількості підзаконних нормативних актів. У зв’язку з цим особливо актуальним є дотримання ієрархії джерел банківського права;

б) відсутність єдиного кодифікованого акта з банківської діяль­ності;

в) динамічність норм банківського права і внесення частих змін і доповнень до нормативних актів, що регулюють банківську діяльність;

г) суперечливість і складність багатьох нормативних актів, їхня неузгодженість з актами, які стосуються взагалі народного госпо­дарства і регулюють господарські відносини;

д) недостатня кількість офіційних джерел, де публікуються нор­мативні акти з банківської діяльності, і труднощі, що виникають з пошуком і користуванням цими актами.

Опублікування нормативних актів не відповідає формальним вимогам обнародування, а умови їх розповсюдження не забезпе­чують загальнодоступності актів.

Поряд із вдосконаленням безпосередньо банківського законо­давства, складовою частиною цього процесу є здійснення інших заходів.

1. Норми банківського законодавства необхідно узгоджувати з нормами інших галузей національного законодавства, тобто вра­ховувати норми актів суміжного законодавства, що є основою концептуального характеру.

2. Відображати в чинному законодавстві міжнародні норми і звичаї, що застосовуються в банківській практиці.

3. Чіткіше розмежовувати повноваження законодавчих та ви­конавчих органів у банківській сфері.

4. Обмежити до мінімуму втручання держави в банківську сферу і намагатись ліквідувати монополізацію НБУ в управлінні кредитно-банківською системою.

5. Національному банку систематично розробляти й видавати методичні вказівки та роз’яснення щодо деталізації застосування банківського законодавства чи регулятивних правил.

6. Удосконалювати єдину державну інформаційну систему ре­єстрації позичальників, тобто такий централізований банк даних, де накопичується інформація про фінансовий стан позичальників, та підтримувати її ефективність.

7. Провести реформування бухгалтерського обліку в поєднан­ні з удосконаленням аудиторських стандартів та аудиторської практики (зокрема, розробити нормативні документи стосовно ре­організації банківського обліку та звітності в банківській системі), посилити рівень їх застосування, враховуючи міжнародні стандар­ти бухобліку та аудиту.

8. Законодавчо врегулювати порядок організації та функціо­нування електронних платіжних систем, утворити Єдину платіжну систему під захистом НБУ.

9. Створити спеціальне агентство з питань реструктуризації банківських активів, яке організувало б оперативну роботу з ре­структуризації управління банками та їхніми активами.

10. Потребує уваги і практика вдосконалення і реалізації зако­нодавства, спрямованого на запобігання використанню банківської системи для легалізації нелегальних доходів, одержаних злочин­ним шляхом.

Важливу роль у розвитку національного банківського законодав­ства має відіграти процес міжнародного співробітництва у сфері правового регулювання банківської діяльності, адаптації його до від­повідного законодавства Європейського Союзу, поступового при­ведення нормативних актів України до Європейських стандартів^[V].

Отже, чинне національне банківське законодавство має про­гресивний вектор і підпорядковане меті регулювання ринкової си­стеми економіки. Однак найважливішою проблемою залишається розширення та якісний розвиток правового фундаменту управлін­ня банківською системою і банківською діяльністю, відповідність сучасного національного банківського законодавства міжнарод­ним банківським стандартам.

Удосконалення національного банківського законодавства спри­ятиме функціонуванню ринкової економіки, подоланню фінансової кризи, прискоренню формування ефективної банківської системи України.