Банківське право

це система правових норм, що регулюють порядок організації та діяльності банків України, їх взаємовідносини з клієнтами (юридичними та фізичними особами), що обслуговуються банками, а також порядок здійснення банківських операцій.

Банківське право регулює правові основи розрахунків, виходячи з принципу, що всі підприємства, установи й організації різних форм власності зобов’язані зберігати кошти на рахунках у банках і дотримуватися встановленого порядку проведення безготівкових розрахунків.

Норми банківського права є загальнообов’язковими правилами поведінки, які встановлюють і регулюють публічні відносини, пов’язані з організацією та функціонуванням банків, з порядком здійснення ними банківських операцій, а також приватні відносини банків з клієнтами. Для з’ясування поняття норми банківського права важливе значення має визначення специфічних ознак, що характеризують норми банківського права.

Норми банківського права:

- чітко визначають юридичні права і обов’язки учасників;

- закріплюють правове положення суб’єктів банківських

правовідносин;

- передбачають певні варіанти їх поведінки;

- жорстко закріплюють вимоги держави у сфері банківської діяльності - встановлюється відповідальність за невиконання приписів держави;

- регулюють організацію і функціонування банківської системи, основу якої складають грошово-кредитні відносини, об’єктом яких є гроші та грошові зобов’язання.

Банківське право ґрунтується як на загальноправових принципах, притаманних усьому національному праву (законності, верховенстві права та рівності всіх перед законом), так і на спеціальних, що мають свої специфічні ознаки, притаманні саме банківській сфері.

2.