§ 1. Поняття, предмет і система банківського права

У процесі розбудови демократичної правової держави та ста­новлення ринкової економіки особливого значення набуває вдо­сконалення банківської системи та ефективне правове регулюван­ня банківської діяльності.

Поняття «банківське право» міцно закріпилося в науково-юри­дичній термінології і широко вживане у практиці банківської діяль­ності як самостійна юридична категорія і стосується значної групи правовідносин, що виникають у процесі банківської діяльності. У сучасних умовах виникла потреба в більш детальному вивченні проблем правового регулювання банківської діяльності. Втім, правове регулювання банківської діяльності належить до най­більш складних і найменш розроблених проблем національного права.

Велике теоретичне значення має визначення насамперед сут­ності банківського права та його місця в системі національного права.

Банківське право - це система правових норм, що регулю­ють порядок організації та діяльності банків України, їх взає­мовідносини з клієнтами (юридичними та фізичними особа­ми), іцо обслуговуються банками, а також порядок здійснення банківських операцій.

Об'єктом регулювання з боку банківського права є банківська діяльність. Банківська діяльність становить сукупність різноманітних

банківських операцій та послуг, які здійснюються виключно бан­ками, і має на меті залучення кредитних ресурсів до реального сектора національної економіки. Банківська діяльність - це цілий комплекс операцій: залучення грошових вкладів, розміщення кош­тів, ведення рахунків та здійснення розрахунків, купівля-продаж монетарних металів тощо.

Поняття «банківська діяльність» є ключовим елементом фінан­сової системи держави і має велике значення для визначення сут­ності та ролі банківського права.

За ринкових відносин ефективна банківська діяльність регулює грошово-кредитні відносини, сприяє надійності банківської систе­ми, визначаючи таким чином успіхи держави у сфері економіки.

Основу банківської діяльності становлять грошово-кредитні відносини, об'єктом яких є гроші та грошові зобов'язання. Банків­ська діяльність багатогранна і є формою фінансового, кредитного і валютного регулювання. Це різновид підприємницької діяльності, яка здійснюється банками на професійній основі з метою отри­мання прибутку.

Держава заінтересована в жорсткому регулюванні банківської діяльності, за допомогою якого вона забезпечує виконання своїх завдань і функцій. Ось чому банківська діяльність та банківське право пов'язані так тісно.

Банківська діяльність дістає своє правове відображення в бан­ківському законодавстві - в системі нормативних актів, що вида­ються відповідними органами держави. Звідси - банківська діяль­ність тісно пов'язана з банківським правом, яке створює можливість для регулювання і поліпшення банківської діяльності.

Створення банківського законодавства, розвиток та формуван­ня банківської системи, забезпечення правового регулювання бан­ківської діяльності зумовлюють актуальність проблеми банків­ського права, визначення його місця в системі юридичних наук.

Предметом банківського права є суспільні відносини, що вини­кають у процесі банківської діяльності. Ці відносини регулюють принципи організації та діяльності банків, а також порядок надан­ня банківських послуг. Метод правового регулювання банківської діяльності має досить складну природу: з одного боку, використо­вується метод владних приписів, що властивий адміністративно­му праву - інтереси держави представляють органи, наділені нею владними повноваженнями (Кабінет Міністрів України, Націо­нальний банк України (НБУ)). Існують також владні відносини між

НБУ і комерційними банками.

Банківському праву властиві обидва зазначені методи, оскільки завдяки першому держава прямо й безпосередньо регулює поведін­ку суб'єктів цих відносин, а завдяки другому - лише встановлює межі саморегулювання взаємовідносин суб'єктів.

Правові норми, що регулюють банківські відносини, містяться, насамперед, у загальних нормативних актах і у спеціальних, при­свячених регулюванню виключно банківських відносин. Це Кон­ституція України, закони України, Укази Президента України, по­станови Кабінету Міністрів України, постанови, положення й ін­струкції НБУ та Міністерства фінансів України, статути банків тощо.

Система банківського права містить норми, які закріплюють загальні положення банківського права, поняття і структуру бан­ківської системи, правовий статус органів, що займаються банків­ською діяльністю. Крім того, йдеться і про норми, що регулюють організацію розрахунків, операції з цінними паперами, кредиту­вання та правила валютних операцій.

Банківське право регулює правові основи розрахунків, виходя­чи з принципу, що всі підприємства, установи й організації різних форм власності зобов'язані зберігати кошти на рахунках у банках і дотримуватися встановленого порядку проведення безготівкових розрахунків. У законодавстві чітко визначено поряДок відкриття та закриття рахунків у кредитних установах, установлено правові форми розрахунків та порядок здійснення розрахунків за цими формами.

Норми банківського права закріплюють правові основи банків­ського кредитування, визначають правове положення кредитних установ і принципи їх відносин з одержувачами кредитів за умов повернення з дотриманням строків. Норми банківського права ре­гулюють також валютні відносини України з іноземними держа­вами, визначаючи правила валютних операцій на території України.

Отже, всі правові норми, що регулюють організацію банків­ської системи і проведення банківських операцій, у сукупності формують визначений комплекс норм і мають предметну єдність. Крім того, норми банківського права включають норми інших

галузей національного права. Наприклад, норми цивільного права регулюють товарно-грошові відносини, що складаються у здійс­ненні банківських операцій банками та іншими фінансовими ін­ститутами, або ж у застосуванні застави у кредитних правовідно­синах. Норми адміністративного права регулюють управління кре­дитною системою і визначають основи побудови банківської системи в країні. Отже, можна дійти висновку, що банківське пра­во слід розглядати як комплексну галузь.

Однак ані предметна єдність норм, ані їхня комплексність не свідчать про те, що банківське право є самостійною галуззю єдиної правової системи^[I]. (Хоча в перспективі можлива трансформація бан­ківського права у самостійну галузь права). Банківське право нині можна визначити як підгалузь фінансового права України, яка спрямована на мобілізацію та розподіл коштів з метою забезпе­чення виконання завдань і функцій держави. При цьому мобілізація й розподіл грошових ресурсів здійснюються у процесі проведення банківських операцій? у кредитуванні, регулюванні розрахункових і валютних операцій та функціонуванні ринку цінних паперів.

Банківське право, яке має комплексний характер і відображує діяльність різних суб'єктів (від представницьких і виконавчих ор­ганів до юридичних і фізичних осіб) у банківській сфері, зумовлює зв'язок з іншими галузями права: конституційним, адміністратив­ним, фінансовим, цивільним і господарським.

Особливо великого значення набувають норми конституційно­го права, що встановлюють компетенцію органів законодавчої і виконавчої влади у сфері кредитно-грошової політики та обігу державних цінних паперів. У конституційному праві закріплено загальні принципи і положення стосовно банківської діяльності держави. Наприклад, у ст.

Адміністративне право визначає принципи організації та діяль­ності органів виконавчої влади (Кабінету Міністрів України, НБУ, ДКЦПФР тощо), повноваження цих органів у сфері кредиту­вання, організації розрахунків і валютних операцій, обігу цінних паперів. Банківське право регулює, в першу чергу, майнові відно­сини, що виникають у сфері кредитування і проведення розрахун-

ків, і тим самим тісно пов'язане з цивільним правом. Норми цивіль­ного права є правовою базою здійснення банківської діяльності і відображаються у Цивільному кодексі України. Наприклад, у до­говорах банківського рахунка та кредитного договору нормами цивільного права регулюються такі питання, як: укладення цих до­говорів, зміст прав та обов'язків сторін, заставне забезпечення, ряд розрахункових і кредитних санкцій, відповідальність сторін за не­належне виконання своїх обов'язків. Крім того, комерційні банки, будучи суб'єктами господарської діяльності, здійснюють на дого­вірних умовах кредитно-розрахункове, касове та інше банківське обслуговування підприємств, установ, організацій і громадян, у своїй діяльності керуються також нормами цивільного права.

Банківське право тісно пов'язано з фінансовим правом. Якщо фінансове право регулює відносини, що безпосередньо пов'язані з фінансовою діяльністю держави, тобто з мобілізацією, розподі­лом і використанням фінансових ресурсів держави, то банківське право регулює суспільні відносини в межах банківської системи, відносини між банками і клієнтами тощо, з використанням пра­вових засобів, характерних для фінансового права. Існує також тісний взаємозв'язок банківського права з такими економічними дисциплінами, як банківська справа, гроші і кредит та ін. Сут­ність банківського права значною мірою визначена сутністю фі­нансовою і грошово-кредитною системами, закономірностями їх взаємозв'язку, тоді як понятійний апарат економічних дисциплін безпосередньо використовується в банківському праві.

Банківське право України регулює різноманітні за своїм зміс­том банківські правовідносини, що пов'язані з банківською діяль­ністю та її здійсненням. Численні та різноманітні норми й інститу­ти банківського права взаємопов'язані та узгоджені. Суспільні відносини, що становлять предмет банківського права, здійсню­ються через відповідну систему.

Система банківського права об'єднує та характеризує співвід­ношення та зовнішню структуру об'єднання нормативних актів, внутрішньо обумовлених єдиною метою - регулюванням банків­ських правовідносин. Система банківського права будується на­самперед на підставі поділу її норм на групи залежно від особли­востей регульованих нею окремих видів суспільних відносин. Від­повідно складається така система банківського права України: загальна частина та особлива, яка включає спеціальні банківсько- правові інститути.

Загальна частина містить норми, які закріплюють загальні, принципові положення банківського права і його статутні інститу­ти (поняття, принципи і джерела банківського права, правове ста­новище НБУ та комерційних банків, сутність і функції банківської системи України).

До особливої частини належать норми, що регулюють основні функціональні інститути банківського права, за допомогою яких без­посередньо здійснюється банківська діяльність. Особлива частина банківського права об'єднує такі інститути: договір банківського ра­хунка, банківське кредитування, охорона банківської таємниці, валют­ні операції банків, правове регулювання ринку цінних паперів та ін.

Банківське право України сьогодні можна розглядати у трьох аспектах: як підгалузь фінансового права, яка формується в само­стійну комплексну галузь права, як окрему навчальну дисципліну, що вивчають в юридичних та економічних вузах, і як не розвинену ще науку, об'єкт дослідження якої тільки створюється. Остання має вивчати категорії і поняття, що стосуються правового регулю­вання банківської діяльності, та виробляти рекомендації щодо вдосконалення банківського права.

Сьогодні питанню формування цілісної системи банківського права не приділяється належна увага, цей процес відбувається без­системно. Наука банківського права тільки формується, а її мето­дологія, поняттєвий апарат перебувають на стадії розроблення. Відсутність теоретичного обгрунтування місця та ролі банківсько­го права в системі суспільних наук впливає на ступінь його доско­налості та практику застосування. Існуючі норми банківського права не сприяють стійкості банківської системи і національної валюти, стимулюють монополію банківського бізнесу, не забезпе­чують захист прав і законних інтересів клієнтів та банків.

Таким чином, банківське право тісно пов’язане з економіч­ними процесами в державі і застосовується для врегулювання специфічних відносин, що виникають у процесі банківської діяльності та надання банківських послуг.

В умовах ринкової економіки та існування фінансової кризи роль банківського права, безумовно, посилюватиметься. Як інстру­мент вивчення фінансово-кредитного механізму воно спрямоване на забезпечення раціонального й ефективного функціонування бан­ківської системи в державі та сприяє розвитку кредитної системи, встановленню правових основ розрахунків та валютних відносин на території України.