§ 3. Порядок відкриття та закриття рахунків в установах банків

Для зберігання коштів і проведення розрахунків між учасни­ками розрахункових правовідносин відкриваються в установах банку різні за правовим режимом рахунки. Відповідно до чин­ного законодавства юридичні особи усіх форм власності та видів діяльності, а також громадяни України, іноземні громадяни, осо­би без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльнос­ті, зобов’язані зберігати свої кошти на рахунках в установах банків.

У ст. 6 Закону України від 5 квітня 2001 р. «Про платіжні сис­теми та переказ коштів в Україні» передбачено, що банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним осо­бам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезиден­там України (юридичним особам - інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Зазначені особи

мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України від­повідно до власного вибору та за згодою цих банків для забезпе­чення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Порядок відкриття банками рахунків та їх режими регулюється спеціальною Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затв. по­становою Правління НБУ від 12 листопада 2003 р. № 492.

Для відкриття поточного рахунка суб'єкти господарювання подають до установи банку такі документи:

- заяву на відкриття поточного рахунку встановленого зразка, підписану керівником та головним бухгалтером юридичної особи;

- копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в органі виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійс­нювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально, чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію (крім бюджетних установ та організацій);

- копію належним чином зареєстрованого установчого доку­мента або статуту (положення), засвідчену нотаріально, чи реєст­руючим органом;

- копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на податковий облік, засвідчену органом, який видав довідку, або нотаріально уповноваженим працівником банку;

- копію довідки про внесення юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідче­ну нотаріально, або органом, що видав відповідну довідку;

- копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як платника страхових внесків, засвідчену нотаріально або органом, що його видав, чи підписом уповноваженого працівника банку;

- копію документа, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у відповідному органі Пенсійного фонду України, засвідче­ну органом, що його видав, або нотаріально, чи підписом уповно­важеного працівника банку;

- картку зі зразками підписів осіб, яким надано право розпо­рядження рахунком, засвідчена нотаріально з відбитком печатки юридичної особи.

Право першого підпису належить керівнику юридичної особи, якій відкривається рахунок, а також іншим уповноваженим на це особам. Право другого підпису належить головному бухгалтеру, а якщо немає такої посади - особі, на яку покладено ведення бухгал­терського обліку і звітності, а також іншим уповноваженим на це особам. Особи, які мають право першого та другого підписів, за­значаються в картці під час її складання. Право першого підпису не може бути надано головному бухгалтеру та іншим особам, які мають право другого підпису. Право другого підпису не може бути надано особам, які користуються правом першого підпису.

Цей перелік документів для відкриття рахунка в установі банку є загальним. Для деяких видів юридичних осіб законодавством перед­бачено подання додаткових документів (наприклад, для орендного під­приємства - нотаріально засвідчену копію договору оренди, для пер­винних організацій профспілок - копії свідоцтва про легалізацію проф­спілки у відповідному органі виконавчої влади, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально, чи вищим профспілковим органом.

Деякі підприємства, організації звільнені від подання в банк їхніх статутів, зокрема, це - повні та командитні товариства, фер­мерські господарства, установи й організації, які фінансуються з бю­джету, та інші суб'єкти підприємницької діяльності, в тому числі підприємці без створення юридичної особи, у яких наявність ста­туту не передбачена законом.

У разі відкриття поточного рахунка клієнту у його заяві упов­новажений працівник банку зазначає дату відкриття та номер ра­хунка. На заяві клієнта зазначаються підписи одного з керівників банку або уповноваженої ним особи, на якого згідно з внутрішні­ми положеннями банку покладено обов'язок приймати рішення про відкриття поточних рахунків клієнтів, а також уповноважених осіб банку, які відповідно до внутрішніх положень банку здійс­нюють перевірку на достовірність і відповідність чинному законо­давству документів та копій документів, що подаються клієнтом, а також контролюють правильність присвоєння номера-рахунка клі­єнта та його відповідність внутрішньому плану рахунків банку.

Банкам заборонено відкривати та вести анонімні рахунки. Банки зобов'язані ідентифікувати клієнтів, що відкривають рахунки, а та­кож осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів. Упов­новажений працівник банку здійснює ідентифікацію фізичної особи, яка відкриває поточний або вкладний рахунок, і робить у присутності цієї особи копії сторінок паспорта або документа, що його замінює,

де вказано прізвище, ім'я, по батькові, дату народження, серію та номер паспорта, або документа, що його замінює, дату видачі та найменування органу, що видав документ, місце проживання або тимчасового перебування, інформацію про громадянство, а також копію документа, виданого органом державної податкової служби, що свідчить про присвоєння фізичній особі - резиденту ідентифіка­ційного номера платника податків.

У разі надання власником рахунка права розпоряджатися рахун­ком іншим особам уповноважений працівник банку ідентифікує цих осіб та підтверджує здійснення ідентифікації зняттям копій відповідних документів у передбаченому вище порядку.

Отже, у разі відкриття рахунків юридичним особам до банку повинні з'явитися особи, які мають право першого та другого під­писів, і особисто пред'явити уповноваженому працівникові банку:

- паспорт або документ, що його замінює;

- документ, виданий органом державної податкової служби, який свідчить про присвоєння фізичній особі - резиденту іденти­фікаційного номера платника податків;

- документи, що підтверджують їх повноваження.

Уповноважений працівник банку ідентифікує згаданих осіб. Відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, банки мають додаткові права, а саме: вони можуть витребувати у клієнтів інші документи й відомості, необхідні для з'ясування цих осіб, суті діяльності, фінансового стану, а у випадках ненадання їм документів чи відомостей відповідно до вимог законодавства, від­мовити клієнтам в обслуговуванні й не відкривати рахунки.

Банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки платникам податків і зборів (обов'язкових платежів) лише за наявності документів, що підтверджує взяття їх на облік в орга­нах державної податкової служби^[XXXIV].

Повідомлення про відкриття або закриття рахунків у фінансових установах платник податків і зборів - юридична чи фізична особа - суб'єкт діяльності подає особисто або надсилає на адресу відповід­ного органу державної податкової служби, в якому він обліковуєть­ся як платник податків і зборів, з повідомленням про вручення.

Банки та інші фінансові установи зобов'язані надіслати повідом­лення про закриття рахунку платника податків і зборів - юридичної

чи фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності до органу дер­жавної податкової служби, в якому обліковується платник податків.

Фінансові установи починають видаткові операції за рахунком платника податків - суб'єкта підприємницької діяльності (крім бан­ку) з дати отримання фінансовою установою документально підтвер­дженого повідомлення органу державної податкової служби про взяття рахунку на облік в органах державної податкової служби.

Слід відзначити, що чинне законодавство передбачає відпові­дальність, яка застосовується до юридичних осіб, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які у встановлений законом строк (3 робочих днів) не повідомили про відкриття або закриття ра­хунків у банках, а також до установ банку, що не подали відповідним органам державної податкової служби в установлений законом строк повідомлення про закриття рахунків платників податків або розпоча­ли здійснення видаткових операцій за рахунком платника податків до отримання документально підтвердженого повідомлення відповідно­го органу державної податкової служби про взяття рахунку на облік в органах державної податкової служби,- штрафні санкції у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З метою зберігання коштів і здійснення розрахунків банки від­кривають підприємствам, організаціям і установам різних форм влас­ності, залежно від характеру їх діяльності та джерел фінансування, різні рахунки: поточні, вкладні (депозитні), карткові, інвестиційні корес­пондентські та ін.

Поточні рахунки відкриваються банком клієнтам на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать:

- рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України;

- поточні рахунки типу «Н», що відкриваються в національній валюті офіційним представництвам і представництвам юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України;

- поточні рахунки типу «П», що відкриваються в національній валюті постійним представництвам;

- поточні рахунки виборчих фондів;

Карткові рахунки - це поточні рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками, а також інші операції,

визначені Положенням про порядок емісії платіжних карток, здійс­нення операцій з їх застосуванням, затв. постановою Правління НБУ від 19 квітня 2005 р. № 137.

Банки відкривають зазначені рахунки на умовах договору в поряд­ку, встановленому вищезазначеною Інструкцією про відкриття рахун­ків, та з урахуванням особливостей відкриття карткових рахунків.

У Національній системі масових електронних платежів (НСМЕП) використовуються платіжні картки, які є носіями двох платіжних ін­струментів - електронного чека і електронного гаманця. Для викори­стання електронного чека клієнту відкривають поточний рахунок (або використовують вже відкритий) та консолідований картковий рахунок для кожного клієнта окремо. Консолідований картковий ра­хунок відкритий для всіх емітованих банком електронних гаманців.

У практиці банківського обслуговування застосовуються і тим­часові рахунки, що відкриваються підприємствам, які споруджу­ються, установам та господарським товариствам для зарахування частини коштів, що вносяться для формування статутного капіталу. Щоб відкрити тимчасовий рахунок господарському товариству слід подати рішення засновників про визначення особи, якій нада­ється право розпорядчого підпису у проведенні грошових операцій за цим рахунком, заяву про відкриття тимчасового рахунка, підпи­сану уповноваженою особою, картки із зразками підписів, відбит­ка печатки та копію установчого договору, засвідчену нотаріально (якщо засновником є фізична особа).

Відповідно до Правил НБУ про відкриття і закриття рахунків у національній та іноземних валютах новостворювані банки відкри­вають накопичувальні рахунки. Такі рахунки використовуються для акумулювання (у випадках, передбачених чинним законодав­ством) коштів засновників новостворюваного банку з метою фор­мування статутного капіталу банку до часу їх внесення на такий рахунок, відкритий у НБУ або в територіальному управлінні НБУ за місцем створення банку.

Значного поширення в банківській практиці набули вкладні (де­позитні) рахунки^[XXXV]. Термін «депозит» у перекладі з латинської озна­чає відкладення, зберігання. Вкладні (депозитні) рахунки відкрива-

ються банкоїм на договірній основі для зберігання грошей, які клієн­ти банку передають в управління на встановлений строк або без зазначеного строку. За зберігання клієнтами грошей в банку нара­ховуються визначені відсотки (доход) відповідно до умов договору.

До вкладних (депозитних) рахунків належать пенсійні депозитні рахунки, що відкриваються фізичним особам відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» для накопичення заощаджень на виплату пенсій.

З метою залучення інвестицій та створення сприятливих умов для здійснення розрахунків використовуються інвестиційні рахун­ки, що відкриваються нерезидентам - інвесторам в уповноважених банках України для здійснення інвестиційної діяльності в Україні, а також повернення іноземної інвестиції та прибутків, доходів, одер­жаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні.

Договірні відносини між кредитними установами, метою яких є здійснення платежів і розрахунків за дорученням один одного, мають назву кореспондентських відносин. В широкому розумінні кореспондентські відносини є формою співробітництва між двома банками і походять від латинського слова «кореспондент» - бути відповідним. Кореспондентський рахунок банку - це рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбан- ківських переказів.

Відкриття кореспондентських рахунків банками іншим банкам здійснюється шляхом встановлення між ними кореспондентських відносин в порядку, що визначається НБУ, та на підставі відповід­ного договору.

В Україні існують кореспондентські рахунки між комерцій­ними банками, НБУ і комерційними банками, а більшість банків установили кореспондентські відносини з іноземними банками.

Розвиток зовнішньоекономічних відносин між підприємствами й організаціями, забезпечення безперебійних розрахунково-пла­тіжних операцій господарюючих суб'єктів зумовили необхідність утворення на підприємствах, в організаціях спеціального валютно­го фонду. Зазначені кошти в іноземній валюті зберігаються на бан­ківських рахунках в іноземній валюті і використовуються для здійснення експортно-імпортних операцій підприємств, на потре­би виробничого і соціального розвитку.

Згідно із Законом України «Про зовнішньоекономічну діяль­ність» підприємства, організації, а також фізичні особи - підпри­ємці для зберігання валютної виручки та проведення розрахунків

мають право відкривати в комерційних банках банківські рахунки в іноземній валюті (поточні та депозитні).

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприєм­ству для проведення розрахунків у межах чинного законодавства в безготівковій та готівковій іноземній валюті під час поточних операцій, визначених законодавством України, та для погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті.

Депозитні (вкладні) рахунки в іноземній валюті відкриваються уповноваженим банком фізичним і юридичним особам (резиден­там та нерезидентам) на підставі укладеного договору між власни­ком рахунку і банком на зазначений у договорі строк.

Однак порядок здійснення валютних операцій з таких рахунків регулюється державою і становить частину її валютної політики. Останнім часом спостерігається послаблення валютної монополії держави на здійснення операцій з валютними цінностями, розши­рюються права підприємств на використання валютної виручки з таких рахунків.

У банківській практиці широко застосовується і такий вид ра­хунків, як мультивалютні рахунки, на яких обліковують кошти у національній та іноземній валютах. Відкриття таких рахунків є перспективним і вигідним як для банків (скорочується кількість рахунків), так і для клієнтів (зменшуються витрати на відкриття рахунків). Наявність таких рахунків дає змогу уникнути витрат під час купівлі та продажу валют та забезпечити захист від несприят­ливих змін валютних курсів.

У разі реорганізації юридичної особи (злиття, приєднання, по­ділу, перетворення), зміни її назви, а також у разі перереєстрації юридичної особи-підприємця поточний рахунок закривається. Для відкриття нового поточного рахунку юридична особа зобов’язана знову подати до установи банку передбачені законодавством до­кументи. Після проведення перереєстрації суб’єкта підприємни­цтва видається нове свідоцтво про реєстрацію, що є підставою для відкриття банківського рахунку.

Правила НБУ також встановлюють порядок закриття рахунків в установах банку. Поточні рахунки клієнтів банку закриваються в установах банку на таких підставах:

- заяви клієнта;

- на підставі рішення відповідного органу, на який згідно із законом покладено функції щодо припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи-під-

приємця (за заявою ліквідатора, голови або члена ліквідаційної комісії і управителя майна тощо);

- у разі смерті власника рахунку фізичної особи та фізичної особи-підприсмця (за заявою третьої особи, зокрема, спадкоємців);

- на інших підставах, передбачених законодавством України або договором між банком та клієнтом.

За наявності рішення уповноваженого державного органу про скасування державної реєстрації юридичної особи або державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, визнання в установленому порядку юридичної особи фіктивною або оголошення фізичної особи померлою чи визнання безвісно відсутньою, банк закриває рахунок таких осіб і протягом трьох робочих днів надає інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу щодо таких рахунків.

Згідно з п. 7 ст. 1075 Цивільного кодексу України банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта, у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом трьох років підряд, та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку.

Закриття рахунка підприємства, у якого є податкова заборгова­ність, вимагає дозволу податкового органу.

Операції на банківських рахунках можуть бути тимчасово при­пинені рішеннями податкових, судових, правоохоронних органів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Тимчасове припинення будь-яких операцій на банківських ра­хунках провадиться також за допомогою накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунку. Арешт банківського рахунку - це вид арешту майна, коли припиняються операції з видачі грошей з рахунка в банку, вчинений без згоди клієнта. Такий арешт засто­совується з метою забезпечення цивільного позову, а також у ви­падках можливої конфіскації майна. Арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюється виключно за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту, в порядку, встановленому законом. Звільнення майна та коштів з-під арешту здійснюється за постано­вою державного виконавця або за рішенням суду.

Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахун­ками, а також само зупинення видаткових операцій за рахунками

юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладен­ня арешту виключно за рішенням суду. Забороняється накладати арешт на кореспондентські рахунки банку.

Рішення суду про стягнення на кошти, які знаходяться на ра­хунках юридичних чи фізичних осіб, підлягають негайному і без­умовному виконанню, за винятком випадків введення мораторію відповідно до чинного законодавства.

Детально підстави і порядок арешту майна (в тому числі й арешт рахунка) регулюються цивільно-процесуальним законо­давством України.